Ухвала

від 29.10.2015 по справі 804/7637/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2015 рокусправа № 804/7637/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року по справі № 804/7637/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВК-ПЛЮС» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВК-ПЛЮС» звернулося до суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2015р. № 0001172202 про донарахування податку на додану вартість за основним платежем 34 449,96 грн. та 17 224,98 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що Новомосковська ОДПІ не мала жодних підстав для проведення перевірки. Разом з тим, позивачем були надані відповідні первинні документи щодо підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС», які за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт надання позивачеві експедиторських послуг. Також відповідачем жодним чином не підтверджено висновки стосовно нереальності господарських операцій з надання послуг за договором перевезення, який позивачем не укладався. До того ж, Податковий кодекс України не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 19.05.2015 року № 0001172202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 51 674, 94 коп. у т.ч. за основним платежем 34449,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 17224,98 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено, що операції між позивачем та його контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання зобов'язань або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а відтак, вказане свідчить про відсутність реального вчинення операцій з надання послуг. Відповідач вказує, що операції з надання транспортних послуг мали нереальний характер, товар не перевозився, а деякі товарно-транспортні накладні не містять інформації стосовно вантажно-розвантажувальних операцій.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, в період з 23.03.2015 року по 27.03.2015 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «СВК-ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС» за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 03.04.2015 року №75/222/33580257.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем ст.185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України за операціями по ланцюгу постачання від ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС» у листопаді 2014 року на загальну суму ПДВ 34449,96 грн. у т.ч.:

- за вересень 16191,67 грн.;

- за жовтень 22100,02 грн.;

- за листопад 10416,68 грн.

Податковий орган виходив з того, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій щодо отримання від ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС» послуг за договором перевезення.

На підставі акта перевірки від 03.04.2015 року № 75/222/33580257 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2015 року №0001172202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 34 449,96 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 17 224,98 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації .

Разом з тим, п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС» (експедитор) та ТОВ «СВК-ПЛЮС» (замовник), укладено договір № 038806/102/37 на транспортно - експедиційне обслуговування, згідно з умовами якого, експедитор організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та зарубіжних країн на підставі відповідних заявок, організовує перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом на території України та за її межами відповідно до заявок замовника.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наступними документами: довіреністю № 02.06.2014 року від 02.06.2014 року; довіреністю на право здійснення господарської діяльності від імені ТОВ «СВК-ПЛЮС»; договорами - заявками на перевезення вантажу автомобільним транспортом; актами здачі - приймання робіт (послуг); податковими накладними виписаними ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС»; платіжними дорученнями ТОВ «СВК-ПЛЮС»; банківськими виписками; товарно - транспортними накладними.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Як вбачається з тексту акту перевірки від 03.04.2015 року № 75/222/33580257 контролюючий орган дійшов висновку щодо не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС» на підставі інформації комп'ютерних автоматизованих систем податкового органу «Податковий блок», за відсутності даних щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ «ГРІФОН-ПЛЮС» (том 1 а. с. 68), тобто без перевірки первинної документації, підтвердження чи спростування будь-якої інформації щодо платника податку - контрагента позивача.

Згідно з п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, тобто посилання податкового органу на дані АІС «Податковий блок» іншого платника податків, з яких ніби-то вбачається порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Крім того, фактичне виконання договору надання експедиційних послуг підтверджує:

договір № 60525 від 01.02.2014 року укладений між ТОВ «АТБ-маркет» (покупець) та ТОВ «СВК-ПЛЮС» (постачальник), відповідно до якого постачальник зобв'язується в порядку та строки, встановлені договором, витоговити та передати у власність покупцю, в певній кількості, відповідної якості за погодженою ціною, а останній прийняти товар та оплатити його на умовах, зазначених даним договором;

договір поставки № 149 від 27.05.2014 року укладений між ТОВ «АТАІ Україна» (постачальник) та ТОВ «СКВ-ПЛЮС» (покупець), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, в кількості та по цінам, викладеним в Додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною;

договір поставки № АТК-6-151 від 25.02.2014 року укладеного між ТОВ «АТК Україна» (продавець) та ТОВ «СВК-ПЛЮС» (покупець), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити товар на умовах, в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в рахунку-фактурі, специфікації, та інш.;

договір купівлі-продажу № 18/105/41 укладеного між ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» (постачальник) та ТОВ «СВК-ПЛЮС» (покупець), відповідно до якого постачальник зобов'язується на протязі усього строку дії цього договору за завданнями покупця в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність покупцю товар, а покупець, у свою чергу, зобов'язується прийняти у власність товар та сплатити за нього грошову суму в порядку та на умовах даного договору;

договір поставки № 359 ПР/14/105/11 від 13.01.2014 року укладеного між ТОВ «ТД Дніпро пласт» (постачальник) та ТОВ «СВК-ПЛЮС» (покупець), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю і передавати в його власність преформи з поліетилентерефталату (ПЕТФ), кришки поліетиленові для закупорювання ПЕТФ-пляшок, ручки для перенесення ПЕТФ-пляшок, а покупець зобов'язується приймати цей товар і вчасно його оплачувати в порядку і на умовах, передбачених договором;

договір № 31/105/05 від 11.12.2013 року укладеного між ПП «Паритет-СП» (продавець) та ТОВ «СВК-ПЛЮС» (покупець), відповідно до якого продавець зобов'язується в порядку та строки, встановлені договором, передати товар у власність покупцю, в певній кількості, відповідної якості та за узгодженій ціні, а останній прийняти товар та сплатити його на умовах, визначених даним договором;

договір купівлі-продажу № 7201095/105/23 від 14.01.2014 року укладеного між ТОВ «Бреннтаг Україна» (продавець) та ТОВ «СВК-ПЛЮС» (покупець), відповідно до якого продавець передає, а покупець приймає у власність товар в кількості та асортименті згідно зі специфікаціями або документами, вказаними у п.3.3 цього договору, які є невід'ємними частинами цього Договору;

договір поставки № СТМ 946/105/52 від 18.02.2014 року укладеного між ТОВ «СВК-ПЛЮС» (постачальник) та ТОВ «ОМЕГА» (покупець), відповідно до якого сторони дійшли згоди спільно співпрацювати у сфері виробництва, поставки, продовольчих та непродовольчих товарів під знаком для товарів та послуг, які належать покупцю;

договір на виробництво та поставку товарів власної торгової марки № 102/40 від 12.11.2013 року укладеного між ТОВ «ЕКО» (покупець) та ТОВ «СВК-ПЛЮС» (постачальник), відповідно до якого постачальник зобов'язується на замовлення покупця виготовляти та передавати йому у власність, товар за торгівельними марками, перелік яких наведений в додатку відповідно до умов договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити належно виготовлений та поставлений товар.

Зазначені вище договори містять умову транспортування товару позивачем, тобто фактичне виконання договору № 038806/102/37 на транспортно - експедиційне обслуговування ТОВ «СВК-ПЛЮС», що підтверджено відповідними видатковими накладними та товарно - транспортними накладними, тобто використання наданих ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС» послуг у своїй господарській діяльності.

Посилання відповідача на те, що згідно форми 1-ДФ за третій квартал 2014 року на підприємстві (ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС») працювало 11 осіб, однак згідно накладних ТТН вказано 31 водій, не є доказом порушення податкового законодавства як позивачем, так і його контрагентами, оскільки відповідно до умов договору № 038806/102/37 від 11.01.2013 року експедитор надає послуги з організації перевезень найманим вантажним транспортом, тобто договором не передбачено, яким транспортним засобом експедитор має перевезти вантаж, в той час як на законодавчому рівні не заборонено залучення третіх осіб при наданні відповідних послуг.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені контрагентом позивача у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Вказана норма свідчить про правомірність складення податкових накладних ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС» на суму вартості кожної наданої послуги.

Оскільки суми ПДВ у накладних значно нижчі за 10 000 грн., вказані податкові накладні не підлягали реєстрації, що жодним чином не може свідчити про відсутність прозорості походження товарів, оскільки податкові накладні відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Аналіз наведених вище правових норм свідчить, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення та реалізації договору транспортно-експедиційного обслуговування контрагент позивача мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Докази, які б свідчили про позбавлення контрагента позивача - ТОВ «ГРИФОН-ТРАНС» статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані.

Стосовно посилання відповідача на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних колегія суддів, зазначає, що певні формальні недоліки первинних документів необхідно оцінювати у сукупності з іншими обставинами справи, з'ясуванню реальності здійснення господарської операції та її економічного змісту, а не оформленню такої операції.

Як встановлено вище, подані позивачем вищезазначені первинні документи в їх сукупності в повній мірі підтверджують надання транспортно-експедиційних послуг та його використання в господарській діяльності, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з надання транспортно-експедиційних послуг не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності.

Колегією суддів встановлено, що укладений позивачем з зазначеним вище підприємством договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС», вчинені на виконання умов договору надання послуг, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладені вказаний вище договір, настання правових наслідків, обумовлені цим договором, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Взаємозв'язок між фактичним наданням транспортно-експедиційних послуг та діями контрагента позивача підтверджений належним чином складеними документами, відповідачем в установленому порядку не спростований.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції, тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з операцій отримання товару від ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС», у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно, є помилковим висновок відповідача про завищення позивачем суми податкових зобов'язань за листопад 2014 року з операцій надання транспортно-експедиційних послуг.

Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення та не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 9 листопада 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова