Постанова

від 26.08.2015 по справі 808/2152/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року об 11 год. 09 хв.Справа № 808/2152/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - позивач) до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001391702 від 24.03.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами перевірки дійшов необґрунтованих висновків про неправомірність віднесення позивачем коштів до складу податкового кредиту по господарським операціям з ПП «Предтеча», оскільки запчастини отримані від контрагента були фактично отримані та використані в господарській діяльності позивача, а саме під час проведення ремонтних робіт вантажних автотранспортних засобів, які позивач використовує в своїй підприємницькій діяльності для здійснення вантажних перевезень. Також, представник позивача зазначив, що у позивача наявні первинні документи передбачені чинним законодавством, які дають право на віднесення коштів до складу податкового кредиту, а висновок відповідача про порушення ФОП ОСОБА_3 приписів Податкового кодексу України базується виключно на припущеннях. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що до відповідача у встановленому законодавством порядку від ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшла податкова інформація про те, що в ході відпрацювання контрагента позивача встановлені порушення вимог чинного законодавства та залучення суб'єкта господарювання до схеми формування штучного податкового кредиту. Також, представник відповідача зазначив, що оскільки позивач придбав запчастини у ПП «Предтеча», яке знаходиться у м. Києві та власним вантажним транспортом здійснював перевезення товару до м. Пологи Запорізької області, то відсутня ділова мета для здійснення такої господарської операції, оскільки позивач поніс значні витрати на пальне, що свідчить про фінансову недоцільність такої господарської операції. Крім того, представник позивача вказував на те, що у ПП «Предтеча» відсутні трудові ресурси (вантажний транспорт, кваліфікований технічний персонал, тощо) необхідні для здійснення господарських операцій. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що з 20.02.2015 по 23.02.2015 співробітниками Пологівської ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питання взаємовідносин з ПП «Предтеча» код ЄДРПОУ 33135063 та подальшої реалізації товарів для відстеження ланцюга постачання за жовтень - грудень 2014 року, за результатами якої складено акт №156/08-15-17-02/НОМЕР_1 від 02.03.2015 (далі - Акт).

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.198.1, п.198.2 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого в жовтні-грудні 2014 року занижено суму податку на додану вартість у сумі 27547,50 грн., у тому числі за жовтень 2014 року у сумі 5050,00 грн., за листопад 2014 року у сумі 7214,17 грн. та за грудень 2014 року у сумі 15283,33 грн.

На підставі Акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001391702 від 24.03.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 41 321,25 грн., в т.ч. за основним платежем 27547,50 грн. та 13773,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованості цих висновків.

З акту перевірки судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про відсутність факту придбання позивачем у ПП «Предтеча» товарів (робіт, послуг) та використання вказаних товарів у власній господарської діяльності, на думку контролюючого органу позивач лише отримував податкові накладні та видаткові накладні з метою «штучного» формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 30 жовтня 2014 року між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Предтеча» укладено договір №31/10 на поставку продукції, відповідно до умов якого постачальник - ПП «Предтеча» зобов'язується поставити в обумовлені договором строки покупцю - ФОП ОСОБА_3 автозапчастини, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в порядку та строки, обумовлені даним договором (автозапчастини к автомобілю Камаз): скати БЕЛаз 280 у кількості 10 шт. за ціною 3030,00 грн. з ПДВ за штуку.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем до матеріалів справи надано податкову накладну №251 від 31.10.2014, товарно-транспортну накладну №251 від 31.10.2014, видаткову накладну №251 від 31.10.2014.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що 30 листопада 2014 року між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Предтеча» укладено договір №30/11-14 на поставку продукції, відповідно до умов якого постачальник - ПП «Предтеча» зобов'язується поставити в обумовлені договором строки покупцю - ФОП ОСОБА_3 автозапчастини, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в порядку та строки, обумовлені даним договором (автозапчастини к автомобілю Камаз): гільзо-комплект дв.740 (ГП+кп+ку+пп+кс) в кількості 8 шт. за ціною 1380,00 грн. з ПДВ за штуку, головка блоку циліндру в зборі в кількості 8 шт. за ціною 2190,00 грн. з ПДВ за штуку, диск колісний в зборі ЕВРО-2 в кількості 3 шт. за ціною 1620,00 грн. з ПДВ за штуку, картер двигуна в кількості 1 шт. за ціною 9865,00 грн. з ПДВ за штуку.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем до матеріалів справи надано податкову накладну №230 від 30.11.2014, товарно-транспортну накладну №230 від 30.11.2014, видаткову накладну №230 від 30.11.2014.

Також, з матеріалів справи судом встановлено, що 26 грудня 2014 року між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Предтеча» укладено договір №26/12-14 на поставку продукції, відповідно до умов якого постачальник - ПП «Предтеча» зобов'язується поставити в обумовлені договором строки покупцю - ФОП ОСОБА_3 автозапчастини, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в порядку та строки, обумовлені даним договором (автозапчастини к автомобілю Камаз): вал колінний в зборі в кількості 1 шт. за ціною 37605,60 грн. з ПДВ за штуку, розподільник в зборі в кількості 1 шт. за ціною 25230,72 грн. з ПДВ за штуку, турбокомпресор Евро-2 в кількості 2 шт. за ціною 3516,04 грн. з ПДВ за штуку, ТНВД в зборі в кількості 1 шт. за ціною 21831,60 грн. з ПДВ за штуку.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем до матеріалів справи надано податкову накладну №301 від 26.12.2014, товарно-транспортну накладну №301 від 26.12.2014, видаткову накладну №301 від 26.12.2014.

Оплата за поставлений ПП «Предтеча» товар, за договорами №31/10 від 30.10.2014, №30/11-14 від 30.11.2014 та №26/12-14 від 26.12.2014, підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ПП «Предтеча» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, підстави для невключення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність у сфері вантажного автомобільного транспорту.

Під час розгляду справи встановлено, що матеріальні цінності отримані від ПП «Предтеча» використовувались позивачем для виконання ремонту та заміни розхідних запчастин на автотранспортних засобах, які використовувались у власній господарській діяльності позивача по перевезенню вантажів, а саме:

- на автомобіль НОМЕР_2, було встановлено 6 скатів БЕЛаз 280, диск колісний в зборі Евро-2 в кількості 3 шт., турбокомпресор (ТКРС-6) Евро-2, а на причіп ГКБ 817, д.н. НОМЕР_3, встановлено 4 скати БЕЛаз 280;

- на автомобіль НОМЕР_4, встановлено гільзо-комплект дв.740 (ГП+кп+ку+пп+кс) в кількості 8 шт., головка блоку циліндру в зборі в кількості 8 шт., картер двигуна, вал колінний в зборі, дільник в зборі, турбокомпресор, ТНВД в зборі.

З матеріалів справи судом встановлено, що автомобіль НОМЕР_2, та причіп ГКБ 817, д.н. НОМЕР_3, належать на праві власності ТОВ «Ранкова Зірка» та перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди автомобіля №3 від 04.01.2014. А автомобіль НОМЕР_4, перебуває у користуванні позивача на підставі генеральної довіреності від 07.03.2008, виданої гр. ОСОБА_4.

Крім того, наданими до матеріалів справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та товарно-транспортними накладними підтверджується використання позивачем у власній господарській діяльності транспортних засобів КАМАЗ 5320, д.н. НОМЕР_5 та КАМАЗ 53212, д.н. НОМЕР_6, серед іншого, для надання транспортних послуг з транспортування насіння соняшника.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо безпідставності формування валових витрат та незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за даними операціями є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Крім того, суд звертає увагу, що в акті перевірки жодних зауважень щодо правильності оформлення первинних бухгалтерських документів підприємства не міститься.

Стосовно посилань представника позивача на те, що позивачем не правомірно встановлювались запчастини на орендовані транспортні засоби, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.776 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч.2 ст.776 Цивільного кодексу України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

З договору оренди автомобіля №3 від 04.01.2014, судом встановлено, що орендодавець надає автомобіль та причіп у справному стані для його використання орендатором у власній господарській діяльності. Пунктом 2.3 договору оренди автомобіля передбачено, що орендатор під час експлуатації (використання) провадить за власний кошт поточний ремонт автомобіля та причепу, заміну вузлів та агрегатів.

Враховуючи викладене, позивачем правомірно проводився поточний ремонт транспортних засобів, які використовувались в господарській діяльності позивача, а суми коштів витрачені на придбання запчастин до транспортних засобів правомірно віднесено до складу податкового кредиту, оскільки такі витрати були безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_3

Стосовно посилань представника позивача на недоцільність придбання та транспортування товару від ПП «Предтеча», суд зазначає, що позивач під час здійснення господарської діяльності має право на вільний розсуд обирати контрагентів з якими здійснювати господарські операції, при цьому при виборі постачальника продукції позивач не зобов'язаний відшукувати найнижчі ціни на товар, а обирає контрагента за власним переконанням, а позивач роблячи висновок про відсутність фінансової доцільності порушує норми ст.190 Господарського кодексу України та ст.632 Цивільного кодексу України, відповідно до яких ціна встановлюється сторонами договору з урахуванням попиту та пропозиції існуючої на ринку купівлі-продажу товару, тобто сторони вільні у свободі вибору узгодження ціни та механізму її визначення.

Щодо посилань представника відповідача на те, що ПП «Предтеча» не має засобів для здійснення господарської діяльності, суд зазначає, що для провадження господарської діяльності з реалізації запчастин до транспортних засобів не потребує наявності великого штату працівників, наявності вантажних транспортних засобів, тощо. Крім того, як зазначалось судом раніше транспортування придбаного у ПП «Предтеча» товару здійснювалось власним вантажним транспортом позивача.

Крім того, суд звертає увагу, що вищезазначені обставини, на які посилається представник відповідача, надані під час судового розгляду справи, не встановлювались під час перевірки. А відтак не могли бути враховані при винесенні оскаржуваного повідомлення-рішення.

Також, судом не приймаються посилання представника відповідача на порушення ПП «Предтеча» вимог податкового законодавства та наявність розбіжностей в податкових деклараціях, оскільки виписані ПП «Предтеча» податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до вимог чинного законодавства, та не містять будь-яких порушень щодо їх оформлення, доказів протилежного суду не надано, а отже позивач не може нести відповідальність за несплату його контрагентом податкових зобов'язань та ухилення від сплати податків.

Крім того, до суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ПП «Предтеча» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Отже, контролюючі органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною зокрема у постановах від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області №0001391702 від 24.03.2015.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко