Постанова

від 08.05.2012 по справі 2а/1770/1019/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1019/2012

08 травня 2012 року 12год. 05хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "СБЕ Україна Рівне" до Млинівська міжрайонна державна податкова інспекція про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Позивач -ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «СБЕ Україна Рівне» звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16 лютого 2012 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на помилковість та безпідставність висновків акту перевірки щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту за червень, липень 2010 року сум ПДВ по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ компанія «Ваговимірювальні системи», як наслідок правомірність нарахування суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року. Зазначив, що правомірність формування податкового кредиту від даного контрагента підтверджується наявними у позивача первинними документами, отриманий товар використаний у господарській діяльності позивача. Наполягав на тому, що чинним законодавством України на господарюючих суб’єктів не покладається обов’язок контролювати показники податкової звітності підприємства, яке виступає контрагентом у господарській операції. Вважає, що ним не допущено порушень Закону України "Про податок на додану вартість", у зв’язку з чим просив скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В письмових запереченнях відповідач посилався на порушення позивачем вимог підпункту 1.8, статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначав, що контрагент позивача не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності, посилався на факт не підтвердження надмірної сплати ПДВ до бюджету постачальником ТОВ компанія «Ваговимірювальні системи», в результаті чого вважає правомірним прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «СБЕ Україна Рівне» (ідентифікаційний код юридичної особи 34337505) зареєстроване 11.07.2007 року року виконавчим комітетом Млинівської районної ради, взято на податковий облік у Млинівській МДПІ 12.07.2007 року та є платником податку на додану вартість.

У період з 15.02.2012 року по 16.02.2012 року Млинівською МДПІ проведено невиїзну перевірку ТзОВ «СБЕ Україна Рівне» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за серпень 2010 року, які виникли за рахунок від’ємних значень з ПДВ, що декларувались за березень, травень та липень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 16 лютого 2012 року № 40/23/3433750 у якому зафіксовано завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року в розмірі 20000,00 грн.

На підставі акту перевірки Млинівською МДПІ винесено податкове повідомлення рішення від 16 лютого 2012 року № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування на суму 20000,00 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10000 грн.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню,суд виходить із наступного.

Із акту перевірки суд вбачає, що позивач у червні та липні 2010 року включив до складу податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ компанія «Ваговимірювальні системи», суму ПДВ 20 000 грн., яка була віднесена до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2010 року.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі Закон - № 168/97) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 20.09.2010 року на адресу Млинівської МДПІ було подано (вх. № 8601) податкову декларацію з податку на додану вартість, де з додатку № 4 до декларації вбачається нарахування суми бюджетного відшкодування у розмірі 375328 грн., 00 коп., в якому позивач просить перерахувати вказану суму на рахунок 26006301092252 МФО 322948 в ПАТ банку «Форум». Як вбачається з акту перевірки (сторінка 5) від 16 лютого 2012 року № 40/23/34337505 вказана сума бюджетного відшкодування виникла по контрагентах: ПП «Айслаг», ТОФ фірма «Габен», ТОВ компанія «Ваговимірювальні системи». Матеріали справи містять податкову накладну від 24.06.2010 року № 232 на суму 117000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 19500 грн., та податкову накладну № 288 від 26.07.2010 року на загальну суму 74400,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 12400 грн., податкову накладну № 352 від 27.08.2010 року на суму 3600 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 600,00 грн., видаткові накладні № РН-0000156 від 26 липня 2010 року та № РН-0000129 від 08 липня 2010 року. Судом оглянуто податкові накладні, та встановлено, що вони мають всі необхідні реквізити та відповідають вимогам п.п.7.2.1 статті 7 закону України «Про податок на додану вартість» в редакції чинній на момент їх видачі. Розрахунок за отриманий товар проводився позивачем у безготівковій формі та його проведення підтверджується банківськими виписками від 29.07.2010 року на суму 35002,00 грн., 15.09.2010 року на суму 20585,08 грн., 23.07.2010 року на суму 28500,00 грн., 24.06.2010 року на суму 117000, 00 грн. Отриманий товар та його встановлення (ваги автомобільні) «60ВА1ПХ» на ТзОВ «СБЕ Україна Рівне» за адресою смт. Млинів, вул. Обїздна, 2 підтверджується актом № ОУ-0000059 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.08.2010 року на суму 3600 грн., свідоцтвом про державну метрологічну атестацію № 1/г 69 від 14.09.2010 року, актом виконаних робіт від 18.08.2010 року.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ компанія «Ваговимірювальні системи» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності ТзОВ «СБЕ Україна Рівне». На момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних ТОВ компанія «Ваговимірювальні системи» мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано, та було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

Не заслуговує на увагу посилання Млинівської МДПІ, як підставу для зменшення бюджетного відшкодування на акт про неможливість проведення перевірки контрагента ПП «Порто Тек» код ЄДРПОУ 36366297 з питання підтвердження отриманих від платника податків ТОВ компанія «Ваговимірювальні системи» відомостей з огляду на те, що у відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Крім того, акт по ПП «Порто -Тек» містить собі дані (аркуш 2) про те, що декларація з податку на додану вартість подана за квітень 2011 року від 20.05.2001 року №36855 (без показників). Суд зауважує, що вказані господарські операції мали місце у червні та липні 2010 року, а відтак вказаний акт не може підтверджувати чи спростовувати юридичні факти за вказаний період.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі, виписаних ТОВ компанія «Ваговимірювальні системи» належно оформлених податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.8 статті 1 Закону України В« Про податок на додану вартість В» , бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов’язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону України В« Про податок на додану вартість В» свідчить, що термін В« сплата податку В» вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов’язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене, слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України В« Про податок на додану вартість В» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів встановлено факт сплати позивачем своєму постачальнику відповідної суми ПДВ у складі ціни придбаного товару.

Таким чином, зменшення позивачеві задекларованої ним суми бюджетного відшкодування згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є незаконним.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність заявленої позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 20000,00 грн., а тому податкове повідомлення рішення Млинівської МДПІ від 16 лютого 2012 року № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТзОВ «СБЕ Україна Рівне» є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Млинівської міжрайонної державної податкової інспекція № НОМЕР_1 від 16.02.2012 року.

Присудити на користь позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "СБЕ Україна Рівне" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 300грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.