Рішення

від 16.12.2011 по справі 62/191

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/191 16.12.11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівадія Групп», м.Київ, ЄДРПОУ 34635147

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінвестбуд», м.Київ, ЄДРПОУ 37096259

про визнання права власності

суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 -по дов.

Від відповідача: ОСОБА_2 -по дов.

У відповідності до ст.77 ГПК України

в судовому засіданні з 14.12.2011р. по 16.12.2011р.

оголошувалась перерва

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лівадія Груп», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінвестбуд», м.Київ про визнання права власності на об'єкт нерухомості- нежитлову будівлю загальною площею 1443,5 кв.м, що розташована за адресою: м.Київ, вул.Шолом-Алейхема, 2д.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання та повне виконання договору №26/04/10 від 26.04.2010р.

Відповідач у судовому засіданні 14.12.2011р. та у заяві без номеру та дати, яка надійшла на адресу господарського суду міста Києва 16.12.2011р., позовні вимоги визнав в повному обсязі.

За висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст.11 вказаного нормативно-правового акту підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, 26.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівадія Груп»(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росінвестбуд»(підрядник) був укладений договір №25/04/10 будівельного підряду.

За змістом п.1.1 вказаного договору, замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по будівництву нежитлової будівлі по вул.Шолом-Алейхема, 2д у місті Києві.

Одночасно, п.3.1 договору №26/04/2010 від 26.04.2010р. на підрядника покладено виконання наступних обов'язків:

- збудувати об'єкт якісно і в узгоджений строк, не допускати відхилення від проектної документації;

- виконати роботу, визначену цим договором, із свого матеріалу і своїми засобами;

- за свій рахунок усувати недоліки виконаних неякісно робіт щодо будівництва об'єкту;

- повідомляти замовника про готові для прийому обсяги робіт щодо будівництва об'єкта і об'єкта в цілому шляхом направлення повідомлення, викладеного у письмовій формі.

За умовами п.3.3 договору замовник прийняв на себе виконання, зокрема, наступних зобов'язань:

- не пізніше п'яти днів після отримання від підрядника повідомлення про завершення виконання робіт направити комісію для приймання збудованого об'єкта в передбаченому договором порядку та забезпечити приймання об'єкта в порядку, передбаченому діючим законодавством України, не пізніше 30 днів від початку роботи комісії;

- після приймання об'єкту здійснити своєчасну оплату робіт підрядника та компенсувати вартість будівельних матеріалів.

У розділі другому договору №26/04/2010 від 26.04.2010р. сторонами узгоджено, що кошторисна вартість будівництва об'єкта становить 400000 грн. і сплачується замовником підряднику шляхом передачі готівки. Вартість будівництва включає в себе і витрати на оплату робіт підрядника. Кінцевий строк оплати замовником підряднику виконаних робіт - не пізніше 25.02.2011р.

У додатку №1 від 26.04.2010р. сторонами встановлено, що замовник та підрядник затвердили склад та зміст проектно-кошторисної документації будівництва нежитлової будівлі по вул.Шолом-Алейхема, 2д у місті Києві. При цьому, сторонами визначено, що вартість матеріалів для будівництва складає 300000 грн., а робіт зі спорудження нерухомого майна - 100000 грн.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем 22.06.2011р. було підписано акт виконаних робіт.

За змістом вказаного акту сторони дійшли згоди про те, що замовник і підрядник в повному обсязі виконали умови договору будівельного підряду №26/04/2010 від 26.04.2010р.: замовник прийняв виконані роботи і претензій щодо кількості та якості робіт не має, а підрядник не має претензій відносно розрахунків за договором.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано в повному обсязі свої зобов'язання за договором підряду в частині проведення оплати за виконані будівельні роботи.

Відповідно до п.3.1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом №127 від 24.05.2001р. Держбуду України, об'єкти всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди, а також вбудовані та окремо розташовані захисні споруди, підлягають технічній інвентаризації.

Як свідчать матеріали справи, на замовлення позивача ОСОБА_3 підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»проведено технічну інвентаризацію спірного майна та складено технічний паспорт (інвентаризаційна справа №131446/74006/2087), в якому наведено опис основних конструктивних елементів нерухомого майна (фундаменту, стін, покрівлі, перекриттів, підлоги, сходів), інженерного обладнання (електрики, водопроводу, каналізації), визначено площу, висоту, об'єм об'єкту.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Зодчий -ТО»було складено звіт щодо обстеження нежитлової будівлі магазину по вул.Шалом-Алейхема, 2д у м.Києві.

За змістом вказаного звіту на момент обстеження технічний стан вказаного вище майна є задовільним, фізичний знос становить 22%.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно із ст.43 вказаного нормативно-правового акту господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що звіт щодо обстеження спірного майна складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Зодчий-ТО», якому відповідно до ліцензії №315844 надано право проведення проектних робіт, архітектурного і будівельного проектування, конструювання несучих конструкцій по класах і умовах будівництва, належними методами та з використанням відповідної нормативної та будівельно-технічної літератури, суд приймає до уваги зазначений звіт як належний доказ відповідності спірного майна будівельним нормам.

Згідно із ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п.1.9 договору №26/04/2010 від 26.04.2010р. сторонами погоджено, що власником об'єкта до його здачі замовнику є підрядник.

За таких обставин, приймаючи до уваги фактичне виконання робіт по будівництву майна по вул.Шалом-Алейхема, 2д у м.Києві та підписання сторонами акту виконаних робіт 22.06.2011р., а також виходячи з того, що спірне майно має задовільний технічний стан, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лівадія Груп» набуло право власності на спірне майно.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Аналогічні положення передбачені статтею 321 Цивільного кодексу України.

Повага до права власності закріплена і у якості загальновизнаного міжнародно-правового принципу. Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р., ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як встановлено ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожній особі (у тому числі, і юридичній, оскільки останні відповідно до ч.1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обов'язки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині) належить невід'ємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння. Право на позов про визнання права власності виникає у особи у разі порушення або невизнання цього права іншими особами, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як свідчать матеріали справи, 11.08.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Росінвестбуд»звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівадія Груп»з листом, у якому заявило про те, що з 25.02.2011р. у відповідача виникло право власності на нежитлову будівлю загальною площею 1443,5 кв.м, що розташована за адресою: м.Київ, вул.Шолом-Алейхема, 2д.

За таких обставин, враховуючи положення ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.16, 392 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, виходячи з того, що право власності позивача на спірну будівлю не визнавалося та оспорювалося відповідачем, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою «Лівадія Груп»мало право на звернення до суду з розглядуваним позовом.

Одночасно, як вказувалося вище, у судовому засіданні 14.12.2011р. та у заяві без номеру та дати, яка надійшла на адресу господарського суду міста Києва 16.12.2011р., відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Наразі, судом не встановлено в діях відповідача, пов'язаних з визнанням позову, конкретних порушень закону, а також фактів, які б доводили порушення визнанням позову прав і законних інтересів інших осіб.

Таким чином, приймаючи до уваги висновки суду щодо набуття позивачем права власності на спірне майно внаслідок укладання та виконання договору підряду №26/04/2010 від 26.04.2010р., враховуючи визнання позовних вимог відповідачем, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівадія Груп»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінвестбуд»про визнання права власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю загальною площею 1443,5 кв.м, що розташована за адресою: м.Київ, вул.Шолом-Алейхема, 2д, є правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача. Одночасно, виходячи з того, що при зверненні до суду позивачем було переплачено державне мито в сумі 1200 грн., грошові кошти у вказаному розмірі підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст.7 Закону України «Про судовий збір».

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівадія Груп», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінвестбуд», м.Київ про визнання права власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю загальною площею 1443,5 кв.м, що розташована за адресою: м.Київ, вул.Шолом-Алейхема, 2д.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівадія Груп», м.Київ право власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю загальною площею 1443,5 кв.м, що розташована за адресою: м.Київ, вул.Шолом-Алейхема, 2д.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінвестбуд»(04074 м.Київ, вул.Коноплянська, 12, ЄДРПОУ 37096259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівадія Груп»(04108, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 34635147) судовий збір в розмірі 8000 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Лівадія Груп»(04108, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 34635147) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1200 грн.

У судовому засіданні 16.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 16.12.2011р.