ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 62/176 01.02.12
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Таск-брокер», м.Київ, ЄДРПОУ 34300570
до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС», м.Київ, ЄДРПОУ 21672206
до відповідача 2: Асоціації «Фондове партнерство», м.Київ, ЄДРПОУ 24258921
про визнання договору недійсним
ОСОБА_1
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 -по дов.
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: ОСОБА_3 -по дов., ОСОБА_4 -по дов.
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Таск-брокер», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідачів, 1. Публічного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС», м.Київ, 2. Асоціації «Фондове партнерство», м.Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля Lexus ES350 2007 року випуску (номер кузову JTNBL46G572138504) від 24.07.2010р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Фондова біржа ПФТС»та Асоціацією «Фондове партнерство».
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що продаж автомобіля Lexus відповідачем 1 відповідачу 2 відбувся за заниженою ціною. Зокрема, продавцем не було проведено оцінку предмету продажу за договором №б/н від 24.07.2010р. у відповідності до вимог п.12.3.20 статуту Публічного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС».
Крім того, за твердженням позивача, зі сторони відповідача 1 спірну угоду було підписано заінтересованою особою у розумінні п.п.1, 2 ст.71 Закону України «Про акціонерні товариства», внаслідок чого є підстави вважати, що договір №б/н від 24.07.2010р. було укладено внаслідок зловмисної домовленості відповідачів.
Відповідач 1 письмового відзиву на позовну заяву не представив, у судові засідання 07.12.2011р., 23.12.2011р., 01.02.2012р. не з'явився, 17.01.2012р. надав до суду клопотання №0020-д про розгляд справи без участі Публічного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС».
Відповідач 2 у відзиві б/н від 05.12.2011р., поясненнях б/н від 23.12.2011р., запереченнях б/н від 27.01.2012р. проти задоволення позовних вимог заперечив з тих підстав, що голова ради директорів відповідача 1 діяла в межах повноважень, наданих статутом Публічного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС». Одночасно, на думку відповідача 2, посилання позивача на приписи ст.232 Цивільного кодексу України є передчасними, враховуючи, що наявність умислу голови ради директорів відповідача 1 не встановлена.
ОСОБА_5 висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позовні вимоги неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
ОСОБА_5 приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як свідчать матеріали справи, 24.07.2010р. між відповідачем 1 (продавець) та відповідачем 2 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу автомобіля.
ОСОБА_5 змістом п.1.1 вказаного правочину продавець передає у власність, а покупець приймає та сплачує на умовах цього договору автомобіль Lexus ES350 2007 року випуску (номер кузову JTNBL46G572138504) в кількості 1 штука за балансовою вартістю.
Відповідно до п.п.3.2, 3.3 договору №б/н від 24.07.2010р. балансова вартість автомобіля становить 102404,92 грн. Покупець зобов'язаний сплатити балансову вартість автомобіля, а також ПДВ у розмірі 20480,98 грн., а саме 122885,90 грн. на розрахунковий рахунок продавця у безготівковій формі протягом 7 банківських днів з моменту укладання сторонами цієї угоди.
При цьому, згідно п.4.1 спірного договору продавець зобов'язується передати автомобіль покупцю протягом 15 календарних днів з моменту укладання договору.
Факт виконання вказаних умов договору №б/н від 24.07.2010р. учасниками розглядуваної справи не заперечується, внаслідок чого суд дійшов висновку, що вказані вище умови договору №б/н від 24.07.2010р. відповідачами були виконані.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.
ОСОБА_5 приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
ОСОБА_5 змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Одночасно, за змістом п.5 вказаної Постанови Пленуму Верхового Суду України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою стороною, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
ОСОБА_5 приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
ОСОБА_5 таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним позивачем повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними. Одночасно, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Таск-брокер» не є стороною за договором, позивачем також має бути доведено факт порушення його прав та законних інтересів внаслідок укладання відповідачами договору купівлі-продажу №б/н від 24.07.2010р.
Як вказувалося вище, підставою позовних вимог позивачем визначено укладення спірного правочину від імені Публічного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС»головою ради директорів ОСОБА_5 з перевищенням повноважень та всупереч інтересам господарського товариства, що є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Проте, за висновками суду, вказані твердження позивача є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи з урахуванням наступного:
ОСОБА_5 приписом ст.80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку згідно із ст.1 Закону України «Про господарські товариства»визнаються господарськими товариствами.
Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Установчим документом акціонерного товариства є його статут (ст.154 Цивільного кодексу України).
Виходячи зі змісту позовної заяви та наданих позивачем в судових засіданнях пояснень, на момент укладення спірного договору діяла редакція статуту Публічного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС», що була зареєстрована 26.04.2010р.
Згідно із ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
ОСОБА_5 змістом ст.159 Цивільного кодексу України вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать. Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний акціонер, який бере участь у зборах. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить: внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; утворення та ліквідація наглядової ради та інших органів товариства, обрання та відкликання членів наглядової ради; затвердження річного звіту товариства; рішення про ліквідацію товариства. До виключної компетенції загальних зборів статутом товариства і законом може бути також віднесено вирішення інших питань. Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства.
Статтею 161 вказаного Кодексу України передбачено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).
Відповідно до п. 11.1 статуту Публічного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС»вищим органом товариства є загальні збори. Пункт 11.2 визначає перелік питань, з яких загальні збори товариства мають виключну компетенцію.
Пунктами 13.1, 13.19, 13.28, 13.29, 13.29.5 статуту відповідача 1 передбачено, що колегіальним виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є дирекція. Голова ради директорів є головою колегіального виконавчого органу товариства і обирається наглядовою радою строком на 3 роки. Голова ради директорів діє від імені товариства та вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів акціонерів, наглядової ради, ревізійної комісії, біржової ради і ради директорів товариства. Голова ради директорів має право, зокрема, з урахуванням обмежень, передбачених цим статутом, розпоряджатися коштами та майном товариства, підписувати всі документи грошового, матеріального, розрахункового та кредитного характеру.
ОСОБА_5 таких обставин, враховуючи викладені вище положення статуту відповідача 1, голова ради директорів Публічного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС»мав право розпоряджатися майном та коштами товариства, укладати договори та без довіреності здійснювати дії від імені товариства
Посилання позивача на те, що ціна продажу автомобіля з огляду на приписи п.12.3.20 статуту відповідача 1 мала бути визначена шляхом проведення оцінки автомобіля Lexus ES350 є необґрунтованими, приймаючи до уваги, що статут Публічного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС»не містить обмежень стосовно певної суми, при перевищенні якої підписаний головою ради директорів договір підлягає затвердженню будь-яким із органів товариства.
Наразі, п.12.3.20, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, визначає повноваження наглядової ради стосовно прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг. При цьому, конкретних умов, за яких підлягає застосуванню вказаний пункт, статут відповідача 1 не визначає.
Таким чином, за висновками суду, на момент укладання спірного договору голова ради директорів Публічного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС»ОСОБА_5 мала необхідний обсяг повноважень для підписання правочину щодо відчуження майна товариства, внаслідок чого твердження позивача про укладення договору купівлі-продажу від імені продавця головою ради директорів з перевищенням компетенції є необґрунтованими та безпідставними.
Виходячи зі змісту позовної заяви та наданих у судових засіданнях пояснень, в обґрунтування своїх вимог позивач також посилається на те, що продаж автомобіля Lexus ES350 відповідачем 1 відповідачу 2, який був предметом спірної угоди, відбувся за заниженою ціною, що суттєво впливає на права Товариства з обмеженою відповідальністю «Таск-брокер», як акціонера Публічного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС».
Проте, за висновками суду, вказані твердження позивача не можуть бути підставою для визнання спірного договору недійсним, приймаючи до уваги наступне:
Згідно із п.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих договорів.
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору , виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
ОСОБА_5 змістом ст.638 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін . У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
ОСОБА_5 приписами ч.ч.2, 3 ст.189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Як було вказано вище, у п.п.3.2, 3.3 договору №б/н від 24.07.2010р. сторони погодили, що балансова вартість автомобіля становить 102404,92 грн. Покупець зобов'язаний сплатити балансову вартість автомобіля, а також ПДВ у розмірі 20480,98 грн., а саме 122885,90 грн. на розрахунковий рахунок продавця у безготівковій формі протягом 7 банківських днів з моменту укладання сторонами цієї угоди.
Позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, до матеріалів справи не представлено, а судом не встановлено підстав віднесення ціни продажу автомобіля Lexus ES350 до фіксованих або регульованих цін.
Тобто, виходячи зі змісту ст.6, 627, 632 Цивільного кодексу України, Публічне акціонерне товариство «Фондова біржа ПФТС», як власник автомобіля Lexus ES350, у відповідності до положень ст.41 Конституції України, ст.317, ст.319 Цивільного кодексу України мало право самостійно визначати ціну продажу товару за спірним договором.
Одночасно, судом також прийнято до уваги, що позивач не є стороною спірного договору та будь-які права та обов'язки у Товариства з обмеженою відповідальністю «Таск-брокер»на підставі вказаного договору не виникають, не змінюються та не припиняються.
Стосовно посилань позивача на те, що голова ради директорів ОСОБА_5 діяла як заінтересована особа, що є підставою для застосування приписів ст.232 Цивільного кодексу України, судом до уваги не приймаються, враховуючи наступне:
Відповідно до ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
ОСОБА_5 змістом п.22 Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»для визнання правочину недійсним на підставі ст.232 Цивільного кодексу України необхідним є встановлення умислу в діях представника, тобто, тих обставин, що представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому, не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Проте, за висновками суду, позивачем всупереч вимог ст.4-3, ст.33 Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими у розумінні ст.34 названого нормативно-правового акту доказами вказаних обставин не доведено.
Твердження позивача про те, що ОСОБА_5, яка є головою ради директорів Публічного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС», також є і у складі керівництва Асоціації «Фондове партнерство»факту наявності зловмисної домовленості сторін за договором №б/н від 24.07.2010р. не доводить та викладених вище висновків суду не спростовує.
Крім того, як встановлено судом, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на норми Закону України «Про акціонерні товариства»в редакції, яка набула чинності після укладання договору купівлі-продажу №б/н від 24.07.2010р.
Твердження позивача про те, що договір купівлі-продажу №б/н від 24.07.2010р. порушує право позивача на отримання певної частки прибутку (дивідендів), за висновками суду, є неспроможними, з огляду на таке:
Пунктом 3.1 статуту Публічного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС»встановлено, що метою діяльності останньої є діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку -діяльність організатора торгівлі із створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі, здійснення клірингу та розрахунків за ними, та розв'язання спорів відповідно до законодавства.
Тобто, відповідач 1 є фондовою біржею у розумінні норм Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», внаслідок чого прибуток Публічного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС»в силу ч.1 ст.21 вказаного нормативно-правового акту спрямовується на його розвиток та не підлягає розподілу між його засновниками (учасниками).
Посилання позивача на те, що діями відповідачів, які проявилися у підписанні договору купівлі-продажу №б/н від 24.07.2010р., порушено його право на отримання активів при ліквідації Публічного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС»судом до уваги не приймаються, виходячи з того, що за змістом Узагальнення від 01.08.2007р. Верховного Суду України «Практика розгляду судами корпоративних спорів»вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Зокрема, не можуть бути також задоволені позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено.
Всі інші доводи та міркування позивача не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Таким чином, приймаючи до уваги висновки суду про те, що права та законні інтереси позивача не порушуються внаслідок укладання спірного договору, а також, враховуючи, що позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, з якими положення діючого законодавства України пов'язють визнання договорів недійсними, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таск-брокер» до Публічного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС», Асоціації «Фондове партнерство»про визнання договору купівлі-продажу автомобіля Lexus ES350 2007 року випуску (номер кузову JTNBL46G572138504) від 24.07.2010р. недійсним підлягають залишенню без задоволення.
Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає віднесенню на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Таск-брокер»до Публічного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС», Асоціації «Фондове партнерство»про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля Lexus ES350 2007 року випуску (номер кузову JTNBL46G572138504) від 24.07.2010р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Фондова біржа ПФТС»та Асоціацією «Фондове партнерство».
У судовому засіданні 01.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя М.О.Любченко
Повне рішення складено 06.02.2012р.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 01.02.2012 |
Оприлюднено | 04.09.2015 |
Номер документу | 49421189 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Любченко М.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні