Постанова

від 25.08.2015 по справі 907/293/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2015 р. Справа № 907/293/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л. Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.,

за участю представників:

позивача: Тороній Г.М. - адвокат;

відповідача: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Проектпродсервіс", б/н від 10.06.2015

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.05.15 (суддя Бобрик Г.Й.)

у справі № 907/293/15

за позовом : фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Мукачево

до відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю "Проектпродсервіс", с. Минай Ужгородського район

про стягнення 167 698, 00 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ "Проектпродсервіс" про стягнення 167 698, 00 грн з яких: 69 200, 00 грн основного боргу, 69 200, 00 грн штрафу, 9 052, 00 грн пені, 1 892, 00 грн 3% річних та 18 354, 00 грн інфляційних втрат. Позов заявлено на підставі договору юридичного обслуговування від 01.09.2013, укладеного позивачем з відповідачем.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач відмовився від вимоги щодо стягнення з відповідача 9 052, 00 грн пені.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.05.2015 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 158 646,00 грн., з яких: 69 200, 00 грн - основний борг, 69 200, 00 грн - штраф, 1 892,00 грн. - 3% річних, 18 354,00 грн - інфляційні втрати та 3 172, 92 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Провадження у справі, в частині стягнення 9 052, 00 грн. - пені, припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження позовних вимог, а відповідач позов не заперечив та не спростував документально.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ТОВ "Проектпродсервіс" звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.05.2015 та прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, покликається на те, що договір юридичного обслуговування від 01.09.2013 є фіктивним, оскільки жодна із сторін не виконувала його належним чином, послуги не надавались, а виконання договору звелось виключно до підписання у 2014 році трьох актів виконаних робіт.

Крім того, просить зупинити провадження у даній справі до розгляду справи Господарським судом Закарпатської області № 907/594/15, в якій предметом спору є визнання договору юридичного обслуговування від 01.09.2013 недійсним.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.15 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Юрченко Я.О., судді Гриців В.М., Давид Л.Л. розгляд апеляційної скарги відкладено на 25.08.2015.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у склад колегії суддів для розгляду даної справи у зв'язку з перебуванням судді Гриців В.М. у відпустці внесено зміни, введено замість суддів Гриців В.М. - суддю Хабіб М.І.

Скаржник (відповідач) явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, проти зупинення провадження у справі заперечила, просила залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що зупинення провадження у справі про стягнення коштів до вирішення справи, предметом якої є визнання договору недійсним, на підставі якого заявлена вимога про стягнення коштів, є правом, а не обов'язком суду, і вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд має враховувати обставини конкретної справи.

Як свідчать матеріали справи, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за договором юридичного обслуговування від 01.09.2013 року в сумі 167 698, 00 грн.

В той же час, із клопотання про зупинення провадження у справі вбачається, що предметом спору у справі № 907/594/15 є визнання зазначеного договору юридичного обслуговування недійсним.

При цьому, слід зазначити, що матеріали даної справи не містять копії позовної заяви у справі № 907/594/15, зі змісту якої можна було б дійти висновку, що без результатів розгляду справи про визнання договору юридичного обслуговування недійсним, неможливо вирішити дану справу про стягнення заборгованості за виконані роботи за цим договором.

Також необхідно відзначити, що скаржником не обґрунтовано, яким чином з'ясування обставин в ході розгляду справи № 907/594/15 унеможливить розгляд заявленої вимоги у даній справі та як встановлені у вказаній справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи із предмету, підстав позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину, передбаченої ст. 204 Цивільного кодексу України.

Крім того, з огляду на приписи процесуального закону, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З огляду на викладене, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення розгляду справи.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.05.2015 у справі № 907/293/15 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.09.2013 ФОП ОСОБА_2 (виконавець) та ТОВ «Проектпродсервіс» (замовник) укладено договір юридичного обслуговування (договір), відповідно до п. 1 якого, виконавець зобов'язується надати замовнику абонентські консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних та господарських судах.

Відповідно до п. 2.2. договору закінчення робіт з консультування визначається моментом підписання акта прийому - передачі виконаних робіт (за відповідний період); з питання представництва в загальних та господарських судах України - моментом набрання чинності рішення відповідного органу судової влади або самостійним задоволенням відповідачем (суб'єктом оскарження) вимог "замовника" або добровільним задоволенням "замовником" вимог третіх осіб.

За послуги, передбачені п. 1.1. цього договору, замовник сплачує виконавцю плату згідно актів виконаних робіт, із розрахунку не менше 10 000 грн., щомісячно та витрати (транспортні, поштові, і т. д.) (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору замовник зобов'язався здійснювати оплату за цим договором в безготівковому порядку платіжним дорученням на поточний рахунок виконавця: за послуги, передбачені п. 4.1. даного договору, оплата здійснюється на протязі 5 днів з дати підписання акта виконаних робіт, але не пізніше 90 днів.

Умовами п. 5.1. договору сторони визначили, що оплата здійснюється на протязі 5 днів з дати підписання акта виконаних робіт, але не пізніше 90 днів.

Відповідно до п. 6.2 договору за порушення вимог п.п. 5.1 договору щодо кінцевих строків розрахунку, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 100% (сто) від суми прострочення та пеню вирахувану відповідно до вимог ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав договірні зобов'язань, що підтверджується: актом прийомки - передачі виконаних робіт № 1 від 01.01.2014 на суму 47 200, 00 грн., актом прийомки - передачі виконаних робіт № 2 від 01.02.2014 на суму 10 000, 00 грн. та актом прийомки - передачі виконаних робіт № 3 від 28.02.2014 на суму 12 000, 00 грн. Загальна сума наданих позивачем послуг за період з вересня 2013 по лютий 2014 року складає 69 200, 00 грн. Акти підписані представниками сторін без зауважень, а підписи скріплені печатками позивача та відповідача.

Відтак, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату виконаних позивачем робіт за актом № 1 від 01.01.2014 - до 31.04.2014, за актом № 2 від 01.02.2014 - до 14.05.2014, за актом № 3 від 28.02.2014 - до 11.06.2014.

Однак, відповідач всупереч умов договору свої зобов'язання в частині оплати наданих послуг не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з наявністю правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 158 646, 00 грн, з яких: 69 200, 00 грн - основний борг (підтверджений актами прийомки-передачі), 69 200, 00 грн - штраф (п. 6.2 договору), 1 892,00 грн. - 3% річних та 18 354,00 грн - інфляційні втрати (ст. 625 ЦК України) та правомірністю припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення пені, оскільки позивач від них відмовився.

Щодо доводів скаржника про фіктивність договору юридичного обслуговування від 01.09.2013 слід зазначити наступне.

Позивач подав позовну заяву про стягнення коштів за надані послуги. На підтвердження надання ним послуг таким долучено до матеріалів справи оригінали та належним чином засвідчені копії актів прийомки-передачі виконаних робіт № 1 від 01.01.2014, № 2 від 01.02.2014 та № 3 від 28.02.2014.

Відповідач заперечує проти факту надання послуг по вказаних актах та вказує на фіктивність договору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, з огляду на те, що відповідач заперечує проти факту надання послуг, тягар доказування процесуальним законом покладено саме на нього.

Більше того, згідно з ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналізуючи ст. 38 ГПК України, слід зробити висновок, що господарські суди вправі витребувати докази лише за клопотанням сторони або прокурора та лише у разі неможливості самостійного подання таких доказів.

Поряд з цим, скаржником не подано жодних доказів, які б підтверджували його доводи про фіктивність договору. Більше того, одним із видів доказів є пояснення представників сторін, які беруть участь в судовому процесі. Представник позивача в судовому засіданні зазначав про надуманість тверджень відповідача про фіктивність договору та вказував, що саме лише не вчинення тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивність.

Відтак, з огляду на викладене, доводи скаржника є непідтвердженими документально, відтак, не можуть слугувати для зміни чи скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Закарпатської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.05.2015 у справі № 907/293/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 31.08.2015

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Хабіб М.І.