Постанова

від 26.08.2015 по справі 922/2740/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2015 р. Справа № 922/2740/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Комаровій М.М.,

за участю представників:

позивача - Машир В.О. - дов. від 01.03.2015р.,

1-го відповідача - не з'явився,

2-го відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3759 Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015 р. у справі № 922/2740/15,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина", м. Харків,

до 1) Державного підприємства Дослідного господарства "Ізвєстія", с. Широке, Запорізька обл.,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Рембуд", м. Харків,

про стягнення 138 657,61 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року позивач, ТОВ "Украгрозапчастина", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів 91150,00 грн. основного боргу, 7469,30 грн. 3% річних та 40038,31 грн. інфляційних витрат за договором купівлі-продажу № 100 від 26 січня 2012 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2015 р. (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Дослідного господарства "Ізвєстія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" 40825,00 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 100 від 26 січня 2012 року та 913,5 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Рембуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" 40825,00 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 100 від 26 січня 2012 року та 913,5 грн. судового збору. Провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідачів 9500,00 грн. основного боргу припинено. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 7469,30 грн. 3% річних та 40038,31 грн. інфляційних витрат за договором купівлі-продажу № 100 від 26 січня 2012 року відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

1-й відповідач, ДПДГ "Ізвєстія", в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

2-й відповідач, ТОВ "Схід-Рембуд", відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не повідомив.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідачі не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі вищевказаних осіб за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" (позивачем, постачальником) та Державним підприємством Дослідного господарства "Ізвєстія" (1-м відповідачем, покупцем) було укладено договір купівлі-продажу № 100, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався систематично поставляти і передавати у власність, а покупець зобов'язався прийняти і сплатити автозапчастини (товар), згідно видаткових накладних на кожну окрему партію на умовах даного договору.

На виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу від 26.01.2012 р. позивач здійснив поставку товару на адресу Державного підприємства Дослідного господарства "Ізвєстія" на загальну суму 360848,78 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: видаткова накладна №УА-0000486 від 26 січня 2012 року на суму 36196,69 грн.; видаткова накладна №УА-0000487 від 26 січня 2012 року на суму 123644,97 грн.; видаткова накладна №УА-0000488 від 26 січня 2012 року на суму 19323,49 грн.; видаткова накладна №УА-0000556 від 28 січня 2012 року на суму 28842,00 грн.; видаткова накладна №УА-0000559 від 28 січня 2012 року на суму 4500,00 грн.; видаткова накладна №УА-0001360 від 27 лютого 2012 року на суму 3861,00 грн.; видаткова накладна №УА-0001361 від 27 лютого 2012 року на суму 8151,20 грн.; видаткова накладна №УА-0001363 від 27 лютого 2012 року на суму 62466,43 грн.; видаткова накладна №УА-0001365 від 27 лютого 2012 року на суму 22017,00 грн.; видаткова накладна №УА-0004638 від 14 травня 2012 року на суму 41496,00 грн.; видаткова накладна №УА-0005431 від 30 травня 2012 року на суму 10350,00 грн.; видаткова накладна №УА-0005439 від 30 травня 2012 року на суму 7905,60 грн.

Пунктом 4.1 договору купівлі-продажу № 100, покупець бере на себе зобов'язання сплатити за поставлений товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплату за товар покупець проводить в строк до 45 банківських днів відвантаження товару.

Державне підприємство Дослідне господарство "Ізвєстія" за поставлений товар за договором купівлі-продажу від 26.01.2012 р. перерахувало на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" лише часткову вартість отриманих у власність партій товару в загальній сумі 269698,78 грн.

З метою захисту своїх прав та законних інтересів 01.11.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід-Рембуд" (2-м відповідачем) договір поруки № 1-11/13, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід-Рембуд" поручився за виконання Державним підприємством Дослідного господарства "Ізвєстія" свого зобов'язання по договору купівлі-продажу № 100 від 26.01.2012 року в повному обсязі та надав безумовну згоду на подальші зміни забезпеченого порукою зобов'язання.

Згідно зі ст. ст. 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановив суд першої інстанції, станом на винесення оскарженого рішення заборгованість Державного підприємства Дослідного господарства "Ізвєстія" перед позивачем частково погашена у розмірі 9500,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01 січня 2014 року по 18 травня 2014 року.

За таких обставин, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з Державного підприємства Дослідного господарства "Ізвєстія" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Рембуд" по 40825,00 грн. основного боргу, а в частині стягнення основного боргу на суму 9500,00 грн. провадження у справі припинив на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Суд першої інстанції помилково дійшов висновку про стягнення з відповідачів суми основного боргу рівними частинами.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Враховуючи, що як додаткової (субсидіарної) відповідальності, так і конкретної грошової суми, за яку поручається поручитель, в договорі поруки не передбачено, тому суд першої інстанції помилково дійшов висновку про розподіл стягнених сум.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 543 Цивільного кодексу України солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором (ч. 4 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Судова колегія бере до уваги, що якщо в договорі не передбачено субсидіарну відповідальність поручителя, кредитор має право, керуючись ст. 543 Цивільного кодексу України, звернутися як до боржника за основним зобов'язанням, так і до поручителя, як разом, так і окремо, як повністю, так і в частині боргу. Таким чином, при солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги.

Крім того, судова колегія вважає, що 1-м відповідачем не доведено факт сплати 9500,00 грн. основного боргу. В матеріалах справи відсутні платіжні доручення, завірені належним чином, та інші належні документи в підтвердження факту сплати вказаної суми. Надана 1-м відповідачем копія акту звірки взаєморозрахунків за період з 01 січня 2014 року по 18 травня 2014 року також не є належним доказом сплати суми боргу в сумі 9500,00 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 91150,00 грн. солідарно з Державного підприємства Дослідного господарства "Ізвєстія" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Рембуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" та скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 7469,30 грн. 3% річних та 40038,31 грн. інфляційних витрат за договором купівлі-продажу № 100 від 26 січня 2012 р., то суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні цих вимог.

Так, підставою для відмови судом першої інстанції в стягненні 3% річних та інфляційних втрат є пропуск позивачем процесуального строку звернення до господарського суду із позовом про стягнення господарських санкцій, перелік яких встановлено ст. 230 Господарського кодексу України.

Проте, судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилково зроблені такі висновки, оскільки позивачем не було заявлено стягнення неустойки (пені, штрафу). Судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що 3% річних та інфляційні втрати входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, тобто не є господарськими санкціями в розумінні ст. 230 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що позивачем правильно за договором купівлі-продажу № 100 нараховано 40038,31 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2012р. по березень 2015р. та 7469,30 грн. 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення в цій частині також підлягає скасуванню.

Враховуючи вищезазначене, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи, а тому, рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015 р. у справі № 922/2740/15 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015 р. у справі № 922/2740/15 скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути солідарно з Державного підприємства Дослідного господарства "Ізвєстія" (72250, Запорізька область, Веселівський район, с. Широке, вул. Комсомольська, буд. 1, ідентифікаційний код 00853317) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Рембуд" (61052, вул. Чеботарська, 48, кв. 18, ідентифікаційний код 32950483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" (61124, м. Харків, вул. Матросова 1-А, ідентифікаційний код 25188223) 91150,00 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 100 від 26 січня 2012 року, 7469,30 грн. 3% річних та 40038,31 грн. інфляційних втрат, 2773,16 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1386,58 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 31.08.2015р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.