Ухвала

від 26.08.2015 по справі 820/5301/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 р.Справа № 820/5301/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

апелянта - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2015р. по справі №820/5301/15

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області, звернувся до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути заборгованість в сумі 88454,70 грн., в т.ч. страхові внески 34288,45 грн., фінансова санкція 54166,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_1, як фізична особа-підприємець знаходилась на обліку в УПФУ в Валківському районі Харківської області та була платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За несвоєчасну сплату страхових внесків відповідачу була винесена вимога про сплату боргу № Ф-147 від 30.07.2009р. на суму 34288,45 грн. Також, у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем суми боргу, визначеній у вимозі позивачем винесено рішення № 242 від 10.04.2012 р. про застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків на суму 54166,25 грн. Вказані вимога та рішення були направлені на адресу відповідача, однак в добровільному порядку заборгованість не сплачена, а тому вказані кошти підлягають стягненню у судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь УПФУ в Валківському районі Харківської області заборгованість в сумі 88454,70 грн., в тому числі страхові внески 34288,45 грн., фінансова санкція 54166,25 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про наявність встановлених законом підстав для стягнення з відповідача суми боргу. Зазначає, що судом першої інстанції неправомірно не було надано правової оцінки підставами виникнення суми боргу, а саме правомірності винесення УПФУ в Валківському районі Харківської області вимоги про сплату боргу № Ф-147 від 30.07.2009 р. та рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків № 242 від 10.04.2012 р. Крім того, оскільки відповідач з 2009 року не проводила підприємницької діяльності, 06.04.2010 року подала заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем та 09.07.2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №24520060003000004 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, то у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача коштів.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

У судовому засіданні відповідач підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Колегія суддів на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України вважає за можливе розглянути справу без участі уповноваженого представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не було в добровільному порядку погашено заборгованість в сумі 88454,70 грн., в т.ч. страхові внески 34288,45грн., фінансова санкція 54166,25 грн., то є встановлені законом підстави для стягнення вказаних коштів примусово.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ФОП ОСОБА_1 була зареєстрована як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в УПФУ в Валківському районі Харківської області за реєстраційним номером №20065п1061.

30.07.2009 року співробітниками УПФУ в Валківському районі Харківської області проведено планову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за період з 01.04.2005 р. по 30.07.2009 р. Про результати вищезазначеної перевірки складено акт № 30 від 30.07.2009 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1 ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. 5.1 Інструкції, донараховано внесків по тарифу 32,3%, 31,8%, 33,2% в сумі 34285,13 грн., донараховано утримання 2% на суму 3,32 грн.

На підстав висновків вказаного акту, УПФУ в Валківському районі Харківської області винесено вимогу № Ф-147 від 30.07.2009 р. про сплату боргу в сумі 34288,45 грн.

Вказана вимога була оскаржена відповідачем до УПФУ в Валківському районі Харківської області, ГУ ПФУ в Харківській області, ПФ України, за наслідком розгляду якою, скарги залишені без задоволення, а вимога - без змін.

Не погоджуючись з вимогою №Ф-147 від 30.07.2009 року на суму 34288,45 грн., відповідач звернувся до суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року по справі №2-а-639/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2010 року, відмовлено у задоволенні позову в частині визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф-147 від 30.07.2009 р. В частині визнання протиправним та скасування акту УПФУ в Валківському районі Харківської області № 30 від 30.07.2009 р. провадження у справі закрито.

У відповідності до положень до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вимога УПФУ в Валківському районі Харківської області № Ф-147 від 30.07.2009 року про сплату боргу в сумі 34288,45 грн. набула статусу узгодженого зобов'язання.

Однак, сума страхових внесків у розмірі 34288,45 грн. у добровільному порядку боржником не сплачена, в зв'язку з чим, підлягає стягненню у судовому порядку.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно частин 2 та 3 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством, у разі: ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків; неведення страхувальником бухгалтерського обліку чи відсутності в нього відповідних первинних документів; якщо сума страхових внесків, нарахована страхувальником, не підтверджується документами.

Обчислення територіальними органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди провадиться виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції що діяла на період виникнення у страхувальника зобов'язання сплати страхових внесків) страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду.

Частина 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітнім періодом для відповідача, відповідно до ч.6 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є календарний місяць.

Частиною 12 статті 20 Закону передбачена сплата страхових внесків страхувальниками незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції що діяла на період виникнення у страхувальника зобов'язання сплати страхових внесків) у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно частини 2 статті 106 вказаного Закону (в редакції що діяла на період виникнення у страхувальника зобов'язання сплати страхових внесків) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до п. 2 та п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції що діяла на період виникнення у страхувальника зобов'язання сплати страхових внесків), виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу; за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Як було встановлено під час розгляду справи, УПФУ в Валківському районі Харківської області винесено рішення № 242 від 10.04.2012 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків на суму 54166,25 грн.

Вказане рішення було отримано відповідачем 17.04.2012 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 13).

Колегія суддів зазначає, що відповідачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час її апеляційного перегляду не було надано доказів оскарження в адміністративному або судовому порядку рішення УПФУ в Валківському районі Харківської області № 242 від 10.04.2012 року про застосування фінансових санкцій.

Згідно з ч. 15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість звернення УПФУ в Валківському районі Харківської області до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача суми заборгованості у загальному розмірі 88454,70 грн., з яких: 34288,45 - сума боргу, визначена у вимозі № Ф-147 від 30.07.2009 року та 54166,25 грн. - фінансові санкції, нараховані рішенням № 242 від 10.04.12 року.

Доводи апеляційної скарги про оскарження у касаційному порядку судових рішень, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування вимоги УПФУ в Валківському районі Харківської області № Ф-147 від 30.07.2009 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно із положеннями діючого законодавства вказані судові рішення набрали законної сили після їх перегляду в апеляційному порядку, а відтак підлягають обов'язковому виконанню.

З приводу доводів апеляційної скарги щодо не дослідження судом першої інстанції під час розгляду справи підстав винесення УПФУ в Валківському районі Харківської області вимоги № Ф-147 від 30.07.2009 року та рішення № 242 від 10.04.12 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення заборгованості у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності застосування фінансових санкцій не може бути предметом доказування, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для стягнення суми заборгованості через припинення відповідачем підприємницької діяльності, виходячи з наступного.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 була зареєстрована 23.07.2004 року як фізична особа - підприємець. 09.07.2014 року внесено запис №24520060003000004 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем на підставі власного рішення ОСОБА_1 (а.с. 14-15).

Згідно ч. 3 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Таким чином, підприємницьку діяльність відповідача припинено саме 09.07.2014 року.

В свою чергу, 22.04.2014 року, тобто до моменту припинення відповідачем підприємницької діяльності, Міністерством фінансів України прийнято наказ №462 «Про внесення змін до Порядку обліку платників податків і зборів», згідно п.11.32 якого було встановлено, що зняття з обліку фізичної особи - підприємця як платника податків здійснюється в порядку, визначеному пунктами 11.1 - 11.31 (крім пункту 11.21) цього розділу, з урахуванням таких особливостей, зокрема, державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки особа не перестає існувати.

Відтак, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на правові приписи законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції по справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року по справі № 820/5301/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2015р. по справі №820/5301/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Калиновський В.А. Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 31.08.2015 р.