Рішення

від 27.08.2015 по справі 910/15540/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2015Справа №910/15540/15

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Український будівельно інвестиційний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Петро Лайф"

про звернення стягнення на майно

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна"

до Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Петро Лайф"

про визнання недійсним договору застави № LV/U/04-0280/Z1 від 28.08.2014

Суддя Турчин С.О.

Представники учасників процесу:

від позивача за первісним (відповідач за зустрічним): Климчук О.М. (довіреність №836 від 16.07.2015), Швець В.Ю. (довіреність №836 від 16.07.2015)

від відповідача за первісним (позивач за зустрічним): не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна" про звернення стягнення в сумі 30528143,32 грн. заборгованості за кредитним договором № LV/U/04-0280 від 16.07.2014 на заставне майно.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані невиконанням позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Петро Лайф" умов кредитного договору № LV/U/04-0280 від 16.07.2014 в частині погашення заборгованості по кредиту та по відсоткам за користування кредитом, у зв'язку з чим, у позивача виникло право на стягнення заборгованості з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна" як заставодавця згідно договору застави № LV/U/04-0280/Z1 від 28.08.2014 за виконання зобов'язань, що виникли за вказаним кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 порушено провадження у справі № 910/15540/15 та призначено її розгляд на 02.07.2015.

02.07.2015 через канцелярію суду від позивача надійшли документи по справі.

02.07.2015 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Петро Лайф".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Петро Лайф" та відкладено розгляд справи №910/15540/15 на 16.07.2015.

06.07.2015 через канцелярію суду від позивача надійшло уточнення до клопотання про забезпечення позову.

08.07.2015 через канцелярію суду від позивача надійшли документи по справі.

09.07.2015 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення, в яких позивачем зазначено, що у п. 1.1. договору застави № LV/U/04-0280/Z1 від 28.08.2014 допущено помилку щодо дати кредитного договору № LV/U/04-0280, оскільки вірною датою є 16.07.2014.

13.07.2015 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення, в яких позивачем зазначено, що між ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" та ТОВ "Петро Лайф" було укладено тільки один кредитний договір № LV/U/04-0280 від 16.07.2014, інших кредитних договорів між сторонами укладено не було.

15.07.2015 через канцелярію суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

16.07.2015 через канцелярію суду від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/15540/15 від 16.07.2015 клопотання Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" про застосування заходів до забезпечення позову - задоволено частково та з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили, вжито заходи до забезпечення позову та накладено арешт на заставне майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/15540/15 на 15 днів та відкладено її розгляд на 11.08.2015.

11.08.2015 через канцелярію суду від позивача надійшли документи по справі та клопотання про витребування доказів по справі.

11.08.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна" (відповідач у справі) звернулось до суду із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору застави № LV/U/04-0280/Z1 від 28.08.2014. Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що в порушення приписів ст. 12 Закону України "Про заставу", договір застави № LV/U/04-0280/Z1 від 28.08.2014 не містить опису предмету застави. Також, ТОВ "Нафтова компанія "Народна" вказує, що п. 3.7. та 5.4. договору застави суперечать положенням ст. ст. 42, 24 Закону України "Про заставу" та ст. 572 ЦК України.

Розглянувши зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна" про справі № 910/15540/15, суд встановив, що вона відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, судом в судовому засіданні 11.08.2015 зустрічна позовна заява прийнята судом до розгляду разом з первісним позовом, про що, винесено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 11.08.2015 суд частково задовольнив клопотання позивача про витребування доказів та витребування у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна" інформації щодо наявності та місце знаходження предмету застави за договором застави № LV/U/04-0280/Z1 від 28.08.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 розгляд справи №910/15540/15 відкладено на 27.08.2015.

27.08.2015 через канцелярію суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву та заява про збільшення розміру позовних вимог.

У відзиві на зустрічний позов позивач зустрічні вимоги заперечив, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

В заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач за первісним позовом просить суд в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Петро Лайф" за кредитним договором № LV/U/04-0280 від 16.07.2014, що складає 34629802,09 грн., в тому числі 26395000,00 грн. заборгованість по траншам кредиту, 4385007,22 грн. заборгованість за відсотками по траншам кредиту за період з 01.07.2014 по 27.08.2015; 3849794,86 грн. заборгованість по пені за прострочення погашення відсотків за період з 01.02.2015 по 27.08.2015, звернути стягнення на предмет застави за договором застави № LV/U/04-0280/Z1 від 28.08.2014 укладеним між ТОВ "Нафтова компанія "Народна" та ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" із подальшою реалізацією на публічних торгах у порядку виконавчого провадження із встановленням початкової ціни, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій -

бензин марки А-92 в кількості 12,270 тон, бензин марки А-95 в кількості 20,540 тон, дизельне пальне в кількості 19,955 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 3;

бензин марки А-92 в кількості 8,310 тон, бензин марки А-95 в кількості 8,630 тон, дизельне пальне в кількості 10,319 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 1;

бензин марки А-92 в кількості 9,713 тон, бензин марки А-95 в кількості 14,305 тон, дизельне пальне в кількості 9,183 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: м. Київ, вул. Волинська. 66-а;

бензин марки А-92 в кількості 863,102 тон, бензин марки А-95 в кількості 5,716 тон, дизельне пальне в кількості 119,720 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: Житомирська обл., Коростишевський р-н, хутор Мамрин, вул. Промислова, 2;

бензин марки А-92 в кількості 14,293 тон, бензин марки А-95 в кількості 10,279 тон, дизельне пальне в кількості 17,433 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: м. Київ, вул. Озерна. 3-а;

бензин марки А-92 в кількості 14,140 тон, бензин марки А-95 в кількості 24,424 тон, дизельне пальне в кількості 13,625 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: м. Київ, Погребський шлях, 72.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що заява про збільшення розміру позовних вимог відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до розгляду, у зв'язку з чим, позовні вимоги розглядаються в її редакції.

Представники позивача в судовому засіданні надали пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити в редакції заяви про збільшення позовних вимог.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 27.08.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.07.2014 між Публічним акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петро Лайф" (позичальник) було укладено кредитний договір №LV/U/04-0280 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитодавець на положеннях та умовах цього договору відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію (відкличну), а позичальник зобов'язався використовувати кредитні кошти на цілі, зазначені у п. 2.2. цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, повертати банку кредитні кошти за кредитною лінією в повному обсязі та у строки, передбачені цим договором та додатковими договорами, а також виконувати інші умови цього договору та додаткових договорів.

В подальшому між ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" та ТОВ "Петро Лайф" було укладено Додаткові договори №1 від 06.08.2014, №2 від 14.08.2014, №3 від 18.08.2014, №4 від 19.08.2014, №5 від 25.12.2014 до кредитного договору, згідно із якими сторонами вносились зміни щодо розміру ліміту кредитної лінії та було викладено графік зменшення ліміту заборгованості у новій редакції.

Ліміт кредитної лінії з урахуванням змін до кредитного договору сторони встановили в 26395000,00 грн. (п. 2.1.).

Згідно із п. п. 2.2., п. 2.3. кредитного договору, кредитні кошти надаються на поповнення обігових коштів, на термін з 16.04.2014 по 15.07.2015.

Відповідно до п. 2.4. кредитного договору, процентна ставка за користування кредитними коштами складає 26 процентів річних.

Днем надання траншів вважається день оплати розрахункових документів позичальника або перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника (п. 2.9.).

Відповідно до п. 2.11. кредитного договору, сторони встановлюють, що обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів по договору здійснюється щоденно за фактичне число календарних днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повного погашення кредиту.

Згідно із п. 4.2. кредитного договору, у разі прострочення позичальником строків сплати комісії та процентів, визначених цим кредитним договором, а також прострочення строків повернення кредитів, позичальник сплачує кредитодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим договором, за кожен день прострочення.

На виконання умов кредитного договору ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" надав позичальнику транші кредитної лінії на загальну суму 40230000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 21635 від 16.07.2014 на суму 8000000,00 грн.; № 7853 від 06.08.2014 на суму 10000000,00 грн.; № 21982 від 14.08.2014 на суму 6550000,00 грн.; № 26913 від 18.08.2014 на суму 4000000,00 грн.; №29294 від 19.08.2014 на суму 3074000,00 грн.; № 16104 від 09.09.2014 на суму 3000000,00 грн.; №36090 від 19.09.2014 на суму 2730000, 00 грн.; №43653 від 24.09.2014 на суму 3000000, 00 грн.; №29236 від 19.08.2014 на суму 1876000, 00 грн.; №21365 від 16.07.2014 на суму 6000000,00 грн.

Згідно із п. 3.1.6. кредитного договору, кредитодавець має право вимагати повернення заборгованості за кредитом, частини кредиту, що залишилась, сплати процентів та можливих штрафних санкцій у разі: наявності простроченої заборгованості за кредитом, процентами та комісіями, передбаченими цим договором; невиконання або неналежного виконання умов цього договору та договорів застави, припинення дії або визнання недійсними договорів застави майна, зазначених п. 2.6. цього договору; втрати або зниження ринкової вартості (за винятком нормального (природного) зносу засобів забезпечення виконання зобов'язань за кредитом та не надання позичальником додаткових засобів забезпечення (не проведення заміни) протягом 10 (десяти) робочих днів від дати отримання відповідної вимоги банка або якщо запропоноване забезпечення не влаштовує банк; виявлення нецільового використання виданих траншів; погіршення фінансового стану позичальника, що визначається за методикою кредитодавця; надання позичальником недостовірної звітності.

Пунктом 2.16 кредитного договору передбачено, що у випадку виникнення у позичальника прострочення сплати частини кредиту або відсотків за користування кредитними коштами, згідно з умовами цього договору, за будь-який період, банк має право достроково вимагати погашення наданого позичальнику кредиту. Вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом та частини кредиту, що залишилась, банк направляє позичальнику рекомендованим листом за адресою, зазначеною у цьому договорі. Позичальник зобов'язаний повернути заборгованість за кредитом та частину кредиту, що залишилась, протягом 10 днів з моменту надіслання кредитодавцем відповідної вимоги.

06.03.2015 ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" направив на адресу ТОВ "Петро Лайф" вимогу про повернення заборгованості за кредитним договором протягом 10 днів з дня отримання даної вимоги. Вказана вимога була отримана позичальником 10.03.2015 про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №0315047974470.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 28.08.2014 року між ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" (заставодержатель) та ТОВ "Нафтова компанія "Народна" (заставодавець) укладено договір застави №LV/U/04-0280/Z1 від 28.08.2014 (надалі - договір застави), відповідно до п. 1.1. якого, договір застави забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають із кредитного договору №LV/U/04-0280, укладеного між ПАТ "Укрбудінвестбанк" та ТОВ "Петро Лайф", за умовами якого ТОВ "Петро Лайф" зобов'язується перед ПАТ "Укрбудінвестбанк" погасити кредит у розмірі 29500000,00 грн., сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 26% річних та комісії, визначені умовами кредитного договору.

Водночас, з вищенаведеного пункту договору застави вбачається, що датою кредитного договору зазначено 29.08.2014.

В письмових поясненнях, поданих ПАТ "Укрбудінвестбанк" під час розгляду справи, ПАТ "Укрбудінвестбанк" зазначено, що у п. 1.1. договору застави № LV/U/04-0280/Z1 від 28.08.2014 допущено помилку щодо дати кредитного договору № LV/U/04-0280, оскільки вірною даною є 16.07.2014. Проте, між ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" та ТОВ "Петро Лайф" було укладено тільки один кредитний договір № LV/U/04-0280 від 16.07.2014, інших кредитних договорів між сторонами укладено не було. Забезпечення договором застави № LV/U/04-0280/Z1 від 28.08.2014 зобов'язань за кредитним договором № LV/U/04-0280 від 16.07.2014 ТОВ "Нафтова компанія "Народна" не заперечується.

Пунктом 2.1 договору застави та Додатку №1 до договору застави визначено предмет застави, а саме майно:

- бензин марки А-92 в кількості 12,270 тон, бензин марки А-95 в кількості 20,540 тон, дизельне пальне в кількості 19,955 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 3;

- бензин марки А-92 в кількості 8,310 тон, бензин марки А-95 в кількості 8,630 тон, дизельне пальне в кількості 10.319 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 1;

- бензин марки А-92 в кількості 9,713 тон, бензин марки А-95 в кількості 14,305 тон, дизельне пальне в кількості 9,183 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: м. Київ, вул. Волинська. 66-а;

- бензин марки А-92 в кількості 863,102 тон, бензин марки А-95 в кількості 5,716 тон, дизельне пальне в кількості 119,720 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: Житомирська обл., Коростишевський р-н, хутор Мамрин, вул.Промислова, 2;

- бензин марки А-92 в кількості 14,293 тон, бензин марки А-95 в кількості 10,279 тон, дизельне пальне в кількості 17,433 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: м. Київ, вул. Озерна. 3-а;

- бензин марки А-92 в кількості 14,140 тон, бензин марки А-95 в кількості 24,424 тон, дизельне пальне в кількості 13,625 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: м. Київ, Погребський шлях, 72.

Згідно із п. 3.11 договору застави, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Позивач за первісним позовом, мотивуючи позовні вимоги, зазначає, що позичальник неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором в частині сплати кредиту, відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим, у позивача виникло право на стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна" як заставодавця згідно договору застави № LV/U/04-0280/Z1 від 28.08.2014 за виконання зобов'язань, що виникли за вказаним кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет застави.

За розрахунком позивача (в редакції заяви про збільшення позовних вимог), заборгованість відповідача за кредитним договором становить 34629802,09 грн., з яких: 26395000,00 грн. - заборгованість по траншам кредиту; 4385007,22 грн. - заборгованість за відсотками по траншам кредиту за період з 01.07.2014 по 27.08.2015; 3849794,86 грн. - заборгованість по пені за прострочення погашення відсотків за період з 01.02.2015 по 27.08.2015.

Під час розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна" заявлено зустрічний позов про визнання недійсним договору застави № LV/U/04-0280/Z1 від 28.08.2014, який мотивований тим, що в порушення приписів ст. 12 Закону України "Про заставу", договір застави № LV/U/04-0280/Z1 від 28.08.2014 не містить опису предмету застави, а також, п. 3.7. та 5.4. оспорюваного договору застави суперечать положенням ст. ст. 42, 24 Закону України "Про заставу" та ст. 572 ЦК України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних, виходячи з наступного.

По первісному позову:

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

За приписами ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши позичальнику - ТОВ "Петро Лайф" кредитні кошти у розмірі 40230000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами та випискою по особовому рахунку позичальника за період з 16.07.2014 по 10.08.2015.

Натомість, позичальник свої зобов'язання в частині сплати кредиту та відсотків за користування кредитом у розмірах та терміни, передбаченими умовами кредитного договору не виконав, у зв'язку із чим, 06.03.2015 ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк", на підставі п. 2.16 кредитного договору, направив на адресу ТОВ "Петро Лайф" (позичальника) вимогу про повернення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується порушення позичальником - ТОВ "Петро Лайф" договірних зобов'язань за кредитним договором №LV/U/04-0280 від 16.07.2014, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за кредитом у розмірі 26395000,00 грн. та за відсотками за користування кредитом у розмірі 4385007,22 грн. (нараховані за період з 01.07.2014 по 27.08.2015).

При цьому, з розрахунку позивача та первинних документів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що при розрахунку суми заборгованості за кредитом та відсотками, позивачем враховано положення п. 2.14 кредитного договору щодо черговості погашення заборгованості за договором, згідно із яким, в першу чергу здійснюється погашення заборгованості за нарахованими процентами за користування траншами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, встановлена сторонами у п. 4.2. кредитного договору.

З огляду на умови кредитного договору та враховуючи порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, зокрема, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом позивачем нарахована пеня, яка становить 3849794,86 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку пені за порушення по кредитному договору, судом встановлено, що розрахунок пені є арифметично вірним.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" та ТОВ "Нафтова компанія "Народна" було укладено договір застави №LV/U/04-0280/Z1 від 28.08.2014, за умовами якого в заставу передано товари, вказані у Додатку №1 до договору застави.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" від 02.10.1992 №2654-XII, застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель, набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до п. 5.1. договору застави, право на звернення стягнення на предмет застави або його частину виникає у заставодержателя у разі невиконання заставодавцем обов'язків щодо виконання зобов'язання за кредитним договором, а так само у разі невиконання будь-яких обов'язків заставодавця за цим договором.

Спосіб звернення стягнення на предмет застави або його частини обирається заставодержателем та має бути доведений до заставодавця. Заставодержатель вправі вибрати як судовий спосіб звернення стягнення на предмет застави, так і позасудовий спосіб відповідно до Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (п. 5.2.).

Таким чином, ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк", у зв'язку з порушенням зобов'язання за кредитним договором, має право вимагати сплати заборгованості за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Згідно із п. 5.3. договору застави, про свій намір звернути стягнення на предмет застави заставодержатель повинен повідомити заставодавця.

Судом встановлено, що ТОВ "Нафтова компанія "Народна" повідомлявся про порушення ТОВ "Петро Лайф" своїх зобов'язань за кредитним договором з одночасним попередженням про можливість звернення стягнення на предмети застави (вимога 10.03.2015), проте порушення умов кредитного договору усунуті не були.

Під час розгляду справи, від відповідача не надходило заперечень щодо вартості предмету застави згідно договором застави №LV/U/04-0280/Z1 від 28.08.2014, що погоджена сторонами у даному договорі та складає 20409671,33 грн.

У пункті 9.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" визначено, що у резолютивній частині рішення про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження господарські суди повинні зазначати дані, визначені в частині другій статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" № 1255-IV від 18.11.2003, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем, в порядку статей 33, 34 ГПК України не спростовано, факт наявності заборгованості позичальника за кредитним договором у загальному розмірі 34629802,09 грн., з яких: 26395000,00 грн. - заборгованість по траншам кредиту; 4385007,22 грн. - заборгованість за відсотками по траншам кредиту; 3849794,86 грн. - заборгованість по пені.

суд дійшов висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави згідно договору застави №LV/U/04-0280/Z1 від 28.08.2014 є обґрунтованими, у зв'язку із чим, суд задовольняє первісний позов.

По зустрічному позову:

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом при зверненні до суду з вимогами про визнання договору застави недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно із ст. 4 Закону України "Про заставу" (в редакції станом на час укладення спірного договору), предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

Частиною 1 статті 40 вищевказаного Закону України, предметом застави товарів в обороті або у переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо.

Відповідно до п. 2.1. договору застави №LV/U/04-0280/Z1 від 28.08.2014, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №LV/U/04-0280, заставодавець передає в заставу товари, що знаходяться на складі, які належать заставодавцю на праві власності.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Перелік істотних умов договору застави визначено статтею 584 ЦК України, а також статтями 12 та 41 Закону України "Про заставу".

Статтею 584 Цивільного кодексу України, у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про заставу" (в редакції станом на час укладення спірного договору), у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо). При укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави та оцінка предмета застави відповідно до законодавства.

Статтею 41 Закону України "Про заставу" (в редакції станом на час укладення спірного договору) передбачено, що договір застави товарів у обороті або в переробці повинен індивідуалізувати предмет застави шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави.

В пункті 2.1.1. договору застави сторони погодили, що опис предмету застави, його вартість та місце зберігання наведено у Додатку 1 до цього договору, відповідно до якого сторони визначили найменування товару, його кількість та місце розташування предмету застави.

Так, відповідно до договору застави та Додатку 1 до договору, предметом застави є:

бензин марки А-92 в кількості 12,270 тон, бензин марки А-95 в кількості 20,540 тон, дизельне пальне в кількості 19,955 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 3;

бензин марки А-92 в кількості 8,310 тон, бензин марки А-95 в кількості 8,630 тон, дизельне пальне в кількості 10.319 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 1;

бензин марки А-92 в кількості 9,713 тон, бензин марки А-95 в кількості 14,305 тон, дизельне пальне в кількості 9,183 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: м. Київ, вул. Волинська. 66-а;

бензин марки А-92 в кількості 863,102 тон, бензин марки А-95 в кількості 5,716 тон, дизельне пальне в кількості 119,720 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: Житомирська обл., Коростишевський р-н, хутор Мамрин, вул. Промислова, 2;

бензин марки А-92 в кількості 14,293 тон, бензин марки А-95 в кількості 10,279 тон, дизельне пальне в кількості 17,433 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: м. Київ, вул. Озерна. 3-а;

бензин марки А-92 в кількості 14,140 тон, бензин марки А-95 в кількості 24,424 тон, дизельне пальне в кількості 13,625 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: м. Київ, Погребський шлях, 72.

Судом встановлено, укладаючи спірний договір застави, сторони індивідуалізували предмет застави, зазначивши вид товару, кількість та місцезнаходження предметів застави на конкретних складах, що у відповідності до ст. 41 Закону України "Про заставу" є достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави.

Таким чином, посилання позивача за зустрічним позовом на відсутність у договорі застави індивідуальних ознак предметів застави не відповідає вищенаведеним положенням чинного законодавства та є безпідставним.

Згідно із ст. 42 Закону України "Про заставу" при заставі товарів в обороті або у переробці заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави відповідно до правил цього розділу.

Пунктом 3.7. договору застави сторони погодили, що заставодавець не має права розпоряджатись предметом застави без згоди заставодержателя.

Положеннями статті 42 Закону України "Про заставу" передбачено право заставодавця (у даній справі позивача за зустрічним позовом) володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави, втім, визначення у договорі застави умови щодо згоди заставодержателя на розпорядження предметом застави не суперечить приписам вищевказаної статті та виступає забезпеченням інтересу ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" у спірному договорі застави і засобом контролю заставодержателя за наявністю, кількістю, станом і умовами зберігання заставленого майна.

Посилання ж позивача за зустрічним позовом на те, що пункт 5.7. договору застави суперечить положенням ст. 572 ЦК України та ст. 24 Закону України Закону України "Про заставу" не створює наслідків недійсності правочину та не свідчить про наявність підстав для визнання оспрюваного договору недійсним.

Позивачем за зустрічним позовом, у відповідності до ст. ст. 33-34 ГПК України, не доведено суду наявність підстав для визнання оспорюваного договору застави недійсним.

З огляду на встановлені обставини, враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом не було доведено наявності підстав для визнання недійсним договору застави №LV/U/04-0280/Z1 від 28.08.2014, суд дійшов висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна" до Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" про визнання недійсним договору застави № LV/U/04-0280/Z1 від 28.08.2014.

Положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, що встановлено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за розгляд первісного позову відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на ТОВ "Нафтова компанія "Народна" (відповідача за первісним позовом).

У зв'язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову судовий збір відповідно до ст. ст. 49 ГПК України покладається на ТОВ "Нафтова компанія "Народна" (позивача за зустрічним позовом).

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Петро Лайф" ( 03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 42, код 39149580 ) перед Публічним акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" ( 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 30-В, код 26547581 ) за кредитним договором № LV/U/04-0280 від 16.07.2014, що складає 34629802,09 грн., в тому числі: 26395000,00 грн. - заборгованість по траншам кредиту, 4385007,22 грн. - заборгованість за відсотками по траншам кредиту, 3849794,86 грн. - заборгованість по пені за прострочення погашення відсотків, звернути стягнення на предмет застави за договором застави № LV/U/04-0280/Z1 від 28.08.2014 укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна" (03151, м. Київ, вул. Волинська, будинок 66 А, код 38675288) та Публічним акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" ( 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 30-В, код 26547581 ), а саме:

бензин марки А-92 в кількості 12,270 тон, бензин марки А-95 в кількості 20,540 тон, дизельне пальне в кількості 19,955 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 3;

бензин марки А-92 в кількості 8,310 тон, бензин марки А-95 в кількості 8,630 тон, дизельне пальне в кількості 10,319 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 1;

бензин марки А-92 в кількості 9,713 тон, бензин марки А-95 в кількості 14,305 тон, дизельне пальне в кількості 9,183 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: м. Київ, вул. Волинська. 66-а;

бензин марки А-92 в кількості 863,102 тон, бензин марки А-95 в кількості 5,716 тон, дизельне пальне в кількості 119,720 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: Житомирська обл., Коростишевський р-н, хутор Мамрин, вул. Промислова, 2;

бензин марки А-92 в кількості 14,293 тон, бензин марки А-95 в кількості 10,279 тон, дизельне пальне в кількості 17,433 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: м. Київ, вул. Озерна. 3-а;

бензин марки А-92 в кількості 14,140 тон, бензин марки А-95 в кількості 24,424 тон, дизельне пальне в кількості 13,625 тон. Паливні матеріали розміщені за адресою: м. Київ, Погребський шлях, 72;

із подальшою реалізацією на публічних торгах у порядку виконавчого провадження із встановленням початкової ціни, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна" (03151, м. Київ, вул. Волинська, будинок 66 А, код 38675288) на користь Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" ( 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 30-В, код 26547581) судовий збір у розмірі 73080,00 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано: 31.08.2015 р.

Суддя С.О. Турчин