Ухвала

від 01.09.2015 по справі 5/18

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

1 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Гриціва М.І., Терлецького О.О., -

розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за його позовом до Рахункової палати України, Державного казначейства України про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, недоотриманих премій, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 18 березня 2009 року позов задовольнив частково.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 8 листопада 2012 року рішення суду першої інстанції скасував та постановив нове - про відмову в задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 травня 2015 року постанову апеляційного суду залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві ОСОБА_2 посилається на неоднакове застосування судами касаційної інстанції положень Кодексу законів про працю України.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Верховного Суду України від 14 квітня 1993 року, 20 липня 1994 року, 10 липня 1996 року, 25 лютого 2004 року, Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2012 року, 3 жовтня, 7 листопада 2013 року (справи №№ К-31131/10, К/9991/43709/11, К/800/15052/13 відповідно), які, на думку ОСОБА_2, підтверджують неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судами норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Як убачається із самої заяви, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків касаційного суду у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів.

Крім того, надані для порівняння рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві ОСОБА_2

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої ОСОБА_2 заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до Рахункової палати України, Державного казначейства України про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, недоотриманих премій, відшкодування моральної шкоди за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда Судді: М.І. Гриців О.О. Терлецький