Рішення
від 25.08.2015 по справі 908/3562/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/110/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2015 Справа № 908/3562/15

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Рязанцевої А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/3562/15

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м. Донецьк

за участю першої третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Запоріжжя

за участю другої третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя

про визнання договору оренди недійсним, стягнення заборгованості, штрафів, пені, неустойки та збитків

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - ОСОБА_5, довіреність № 2244 від 10.11.2014р.

від третьої особи на стороні позивача - не з'явився

від першої третьої особи на стороні відповідача - не з'явився

від другої третьої особи на стороні відповідача - не з'явився

від ТОВ "Агентство нерухомості "Арсенал" - не з'явився

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.08.2015 року за обопільним клопотанням представників сторін строк розгляду справи був продовжений на підставі ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять календарних днів до 25.08.2015 року.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та просить суд:

1) визнати недійсним договір оренди № 12 нежитлових приміщень від 21.11.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2;

2) виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 з об'єкту оренди площею - 383,15 кв.м., що розташований в АДРЕСА_3;

3) стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" заборгованість з орендної плати станом на 31 травня 2015 року, яка становить в сумі 29840,40 грн., та складається з: заборгованості зі сплати орендної плати за 2014 рік в сумі 19893,60 грн., заборгованості зі сплати орендної плати за 2015 рік в сумі 8289,00 грн. та відповідно до п. 4.1. ст. 1 договору оренди доплати до гарантійного авансу у зв'язку зі зміною розміру орендної плати в сумі 1657,80 грн.;

4) стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" штрафні санкції в сумі 229064,59 грн., які складаються з:

а) штрафу в розмірі 10% розміру місячної орендної плати за:

- внесення, зміну в планування та оформлення об'єкту оренди, не погоджених сторонами, і в випадку не усунення орендарем порушень, пов'язаних з внутрішнім і зовнішнім виглядом об'єкту оренди та прилеглої території в сумі 2865,78 грн.,

- відмову від отримання рахунків по сплаті, відмови від підписання актів звірки, інших документів, передбачених договором оренди в сумі 2865,78 грн.

б) штрафу в розмірі місячної орендної плати за систематичну (два і більше раз) відмову від виконання зобов'язань за договором оренди в сумі 28657,80 грн.;

в) штрафу в розмірі місячної орендної плати за систематичне (два і більше раз) неналежне виконання зобов'язань за договором оренди в сумі 28657,80 грн.;

г) пені в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожний день прострочення за (з 01 грудня 2014 по 01 червня 2015 року ) в сумі 14439,43 грн.;

д) неустойки у розмірі подвійної орендної плати за неповернення об'єкту оренди після закінчення строку дії договору оренди (31 грудня 2014 року) в сумі 151578,00 грн.

5) стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" збитки в сумі 201000,00 грн., які складаються з:

а) упущеної вигоди, яку позивач міг реально отримати:

- дохід в розмірі 185000,00 грн. відповідно до п. 4.2. договору оренди нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Покинтелицею Д.В. за реєстровим № 6 від 19.11.2014 року;

б) реальних збитків - витрат в розмірі 16000,00 грн. за комплекс послуг, пов'язаних зі здачею в оренду (договір № 104с від 10.07.2014 року з ТОВ «Арсенал», акт прийому-передачі виконаних робіт від 15.12.2014 року, виписка з особового рахунку ТОВ "ЮЖГОРОД" за 27.11.2014 року);

6) стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" судові витрати всього на суму 57396,58 грн., які складаються з: судових витрат зі сплати судового збору в сумі 10416,10 грн., витрат на проведення експертного дослідження в сумі 2580,48 грн. та витрат за надання послуг за договором доручення в сумі 44400,00 грн.

Разом з тим позивач в позовній заяві зазначив третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, а саме: Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 та Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, залучення яких до участі у справі підтримав в судовому засіданні 23.06.2015 року. В обґрунтування залучення вказаних осіб до участі у справі, позивач посилається на ті обставини, що відповідач без згоди орендодавця передав орендоване приміщення у суборенду вказаним особам.

23.06.2015 року на адресу суду від позивача у справі надійшли письмові пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що 21.11.2013 року Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" об'єкт оренди - приміщення першого поверху з підвалом (літ. А-5, А1), загальною площею - 1490,9 кв.м., розташований в АДРЕСА_3, належав на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно САС № 373414 від 04.11.2009 року. При цьому вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Южний город", створене в результаті реорганізації шляхом виділу та прийняття об'єкту оренди в активи підприємства відповідно до розподільчого балансу ТОВ Фірма "Южний город". В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" здійснило перереєстрацію об'єкту оренди та отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 20.03.2014 року. Разом з тим зазначає, що 21.11.2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до ТОВ "ЮЖГОРОД" із заявкою на оренду об'єкту, що розташований в АДРЕСА_3 з вказівкою на необхідну площу об'єкту оренди - 383,15 кв.м. та строку оренди до 31 грудня 2014 року. При цьому звертає увагу суду на те, що відповідно до частин 3, 5 пункту 1.3. ст. 1 договору оренди № 12 нежитлових приміщень від 21.11.2013 року орендодавець не укладає договору оренди та не передає об'єкт оренди орендарю без оформлення останнім заявки на укладання договору (додаток № 1 до даного договору оренди) та сплати завдатку, заявка є невід'ємною частиною даного договору оренди. Поряд з цим для підтвердження встановлених фактів, що оформлено актами від 13.11.2014 року, 16.01.2015 року, 26.03.2015 року позивач надає до матеріалів справи фототаблицю, а саме щодо: передання в суборенду частини об'єкту оренди без попереднього письмового погодження з орендодавцем, здійснення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 торгівлі продовольчими товарами в широкому асортименті та алкогольними напоями, тютюновими виробами, здійснення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 торгівлі м'ясом та м'ясними виробами в широкому асортименті, здійснення продажу очищеної води фірми Киссон (термінал від фірми ІБОКС), розміщення банкомату КБ «Приватбанк», нецільового використання об'єкту оренди, а саме торгівля продовольчими товарами, перепланування та зміни зовнішнього виду об'єкту без попереднього письмового погодження з орендодавцем.

Безпосередньо в судовому засіданні 23.06.2015 року представник відповідача надав суду заперечення на позов в порядку ст. 22 ГПК України, в яких зазначає, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки її вимоги не ґрунтуються на нормах закону, а виходять лише з власних упереджень позивача. В обґрунтування свої позиції зазначає наступне:

- орендоване приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 з 01 червня 2010 року перебуває в орендному користуванні відповідача та передано йому для використання з метою торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, при цьому на протязі майже 5 років між відповідачем та власником вказаного приміщення ТОВ "Южний город" в особі управляючих підприємств тривають орендні відносини, у зв'язку зі зміною управляючих підприємств договори оренди щодо вказаного приміщення постійно перепідписувалися;

- пояснює, що 20.11.2013 року отримав листа від власника приміщення ТОВ "Южний город", підписаний директором Петриченко С.М. з пропозицією перепідписати договір оренди у строк до 29.11.2013 року, в телефонному режимі між представниками сторін були погоджені усі істотні умови та розбіжності до договору оренди, про що відповідачем був складений протокол, який разом з договором оренди був направлений на адресу власника приміщення ТОВ "Южний город": 95011, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Турецька, 12;

- в подальшому було обговорено умови відносно строків орендного користування та вирішено погодити інший строк договору оренди до 31 липня 2015 року у зв'язку з чим орендодавцем - ТОВ "Южгород" у обох екземплярах сторін договору було замінено аркуш № 2, де вказаний строк використання об'єкту оренди, після чого на адресу відповідача були направлені екземпляри договору оренди, підписані зі сторони позивача;

- вказує, що обставини, викладені позивачем у позові відносно укладання договору оренди № 12 не відповідають дійсності, підготовка та укладання договору оренди здійснювалась шляхом пересилки документів електронною поштою по мережі Інтернет та звичайною поштовою пересилкою;

- заперечує візит до м. Сімферополь, про який вказано у позові, та факт складання заявки відносно оренди за договором № 12 від 23.11.2013 року у м. Сімферополь;

- зазначає, що у обох сторін знаходяться примірники договору оренди № 12 від 21.11.2013 року ідентичного змісту, які мають однакову юридичну силу, всі істотні умови договору погоджені сторонами у двох автентичних примірниках, їх зміст не суперечить жодному нормативному правовому акту, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення сторін під час підписання договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі;

- на виконання договору оренди № 12 від 23.11.2013 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Южгород" був підписаний акт прийому-передачі від 01.01.2014 року (додаток № 4 до договору) про фактичну передачу об'єкту оренди, що підтверджує реальне настання правових наслідків, які обумовлені договором;

- посилання позивача на факт введення його в оману шляхом заміни аркушу є необґрунтованим та непідтвердженим жодним доказом, а висновок експерта за № 2065-15 експертного технічного дослідження документа від 25.05.2015 року, яким проведено дослідження договору оренди, не підтверджує факт заміни сторінки саме ФОП ОСОБА_2, тобто не визначає конкретного суб'єкта;

- грошові зобов'язання зі сплати поворотного авансу, орендної плати, відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних витрат справно виконувались орендарем та продовжують сплачуватися згідно рахунків, які виставляються орендодавцем та надсилаються поштою;

- всупереч своєї позиції відносно закінчення строку дії договору оренди ще 31.12.2014 року позивач до теперішнього часу продовжує виставляти рахунки за оренду, комунальні послуги та повністю приймає перераховані відповідачем платежі;

- маючи на руках діючий до теперішнього часу договір оренди № 12 від 21.11.2013 року, позивач всупереч умовам договору та нормальним партнерським зв'язкам уклав договір оренди нежитлового приміщення від 19.11.2014 року з новим орендарем - ТОВ «Український Рітейл» щодо передачі останньому не пізніше 15.12.2014 року нежитлового приміщення площею 560 кв.м., з яких лише 383,15 кв.м. знаходиться в орендному користуванні відповідача, при цьому інша частина приміщення у розмірі 176,85 кв.м. (секція № 2), знаходилась та продовжує знаходитися у користуванні іншого орендаря - ТОВ «Роджерс», який здійснює діяльність з торгівлі лікарськими засобами, жодного доказу припинення договірних відносин з ТОВ «Роджерс» позивач не надав;

- вважає, що з самого початку, новий договір оренди від 19.11.2014 року не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним, як того вимагає ст. 203 ЦК України, а тому в силу ст. 215 ЦК України є нікчемним;

- зазначає, що умовами покладення відповідальності на винну сторону у вигляді відшкодування збитків є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки;

- позивачем не надано суду доказів заподіяння йому збитків в заявленій сумі 185000,00 грн., а також не доведено факту заподіяння йому збитків внаслідок протиправних дій відповідача, тобто наявності всіх елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки відповідача, збитків, безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини);

- вимоги про відшкодування реальних збитків в розмірі 16000,00 грн. за послуги пошуку та укладення договору оренди № 104с про надання послуг, пов'язаних зі здачею нерухомості в оренду від 10.07.2014 року нічим необґрунтовані у зв'язку з недоведеністю позивачем факту наявності у нього прямих збитків внаслідок дій відповідача;

- договір оренди про надання послуг, пов'язаних зі здачею нерухомості в оренду, укладався ще 10.07.2014 року та стосувався орендованої площі у розмірі 183,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 секція під № 4, позначеної у додатку № 3 до договору оренди № 12 від 21.11.2013 року, а тому взагалі не стосується орендованої площі за спірний договором оренди, який розглядається у цій справі;

- відповідач не погоджується з вимогами позивача відносно стягнення заборгованості з орендної плати за 2014 рік в сумі 19893,60 грн., за 2015 рік - в сумі 8289,00 грн. та доплати до гарантійного авансу у зв'язку зі зміною розміру орендної плати на 1657,80 грн., оскільки зі змісту абзацу 2 п. 4.2. договору оренди вбачається, що підставою для зміни розміру орендної плати є офіційно розрахований позитивний процент росту прожиткового мінімуму, втім такий документ у позивача відсутній;

- на законодавчому рівні прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну людину, а також для тих, хто належить до основних соціальних та демографічних груп населення (працездатні особи, особи, що втратили працездатність, діти у віці до 6 років, діти у віці від 6 до 18 років), у будь-який з цих випадків процент росту прожиткового мінімуму різний;

- умовами договору не визначено, який саме прожитковий мінімум повинен застосовуватись для керування цим пунктом, а тому ця невизначеність виключає його застосування;

- виставленими до оплати рахунками орендодавця з 01.01.2014 року до 30.11.2014 року позивач самостійно визначав розмір орендної плати до сплати в розмірі 27000,00 грн. за місяць, а також у підписаних між сторонами актах виконаних робіт, без будь-яких зауважень та претензій;

- вказує, що з тих же обґрунтувань не підлягають задоволенню вимоги щодо пені в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожний день прострочення (з 01 грудня 2014 року по 01 червня 2015 року) в сумі 14439,43 грн., при цьому взагалі є незрозумілим наведений розрахунок та взятий період для його розрахунку;

- враховуючи вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди, з урахуванням припису ст. 216 ЦК України, останній взагалі не має правових підстав вимагати стягнення штрафних санкцій, упущеної вигоди;

- нараховані штрафні санкції необґрунтовані ані приписами договору, ані нормами закону, позивач не наводить жодного належного та допустимого доказу в підтвердження правомірності їх нарахування;

- додані до матеріалів справи акти про начебто встановлені факти порушення від 13.11.2014 року, 16.01.2015 року, 26.03.2015 року не є допустимими доказами в господарському процесі та не можуть бути прийняті до уваги, у зв'язку з тим, що вони об'єктивно не відображають фактичні обставини, оскільки складені в односторонньому порядку, без залучення відповідача при їх складанні, невідомо в якому місці та часі вони були складені, чи являлись особи, що їх підписали співробітниками ТОВ «Южгород», чи були направлені у службове відрядження, при цьому з актів вбачається, що місце їх складання м. Дніпропетровськ. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

При цьому представник відповідача 23.06.2015 року надав суду разом із супровідним листом наступні документи для долучення до матеріалів справи, а саме: копію договору оренди нежитлового приміщення № 12 від 21.11.2013 року, копію конверту від 31.01.2014 року, копію листа ТОВ «Южгород» вих. № 07-141 від 20.11.2013 року, копію листа ПП «Граніум» вих. № 07-140 від 19.11.2013 року, копії актів здачі-прийняття робіт за період з 01.01.2014 року по 30.09.2014 року, копії рахунків ТОВ «Южгород» з орендної плати з 01.01.2014 року по 30.11.2014 року, копії договорів оренди з 01.06.2010 року по 23.11.2013 року.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 року на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 та Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4.

15.07.2015 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить не проводити судове засідання у справі № 908/3562/15 без участі його представника адвоката Келембет І.М. та перенести судове засідання на іншу дату. Вказане клопотання мотивоване тим, що представник ТОВ «Южгород» адвокат Келембет І.М. в період з 01 липня 2015 року по 24 липня 2015 року знаходиться в щорічній відпустці та не зможе з'явитися в судове засідання, призначене на 15.07.2015 року о 12-00.

До господарського суду 15.07.2015 року від відповідача надійшло клопотання згідно приписів ст. 27 ГПК України про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Роджерс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Арсенал». В обґрунтування залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Роджерс» відповідач посилається на те, що інша частина нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, площею 176,85 кв.м. (секція № 2 згідно додатку № 3 до договору оренди № 12 від 21.11.2013 року) продовжує знаходитися у користуванні вказаного товариства, тому з метою встановлення дійсних намірів позивача щодо реального виконання умов договору оренди від 19.11.2014 року з новим Орендарем - ТОВ «Український Рітейл», вважає за необхідне залучити до участі вищевказане товариство. При цьому залучення до участі у справі в якості третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» відповідач мотивує необхідністю підтвердження на теперішній час чинності договору оренди нежитлового приміщення від 19.11.2014 року, укладеного з ТОВ «Южгород», щодо оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_3. Разом з тим, просить залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Арсенал» з метою підтвердження того, що укладений між ним та позивачем договір № 104с від 10.07.2014 року про надання послуг, пов'язаних зі здачею нерухомості в оренду, стосується зовсім іншої орендованої площі у розмірі 183,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (секція № 4 згідно додатку № 3 до договору оренди № 12 від 21.11.2013 року), а тому взагалі не стосується орендованої площі за спірним договором оренди, який розглядається в даній справі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.07.2015 року розгляд вказаного клопотання перенесено на наступне судове засідання.

Разом з тим на адресу суду 15.07.2015 року від відповідача також надійшли доповнення до заперечень на позов в порядку ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:

- заборгованість з орендної плати за 2014-2015 роки відсутня, оскільки щомісячно сплачувалась і сплачується у визначені строки, в підтвердження чого відповідач надає платіжні доручення за період з 01.12.2013 року по 31.05.2015 року та останній акт звірки, підписаний сторонами станом на 01.06.2014 року;

- стосовно передачі об'єкту оренди в суборенду, вказує, що згідно з п. 1.1. договору оренди № 12 від 21.11.2013 року ТОВ «Южгород» передав ФОП ОСОБА_2 в платне користування нерухоме майно: торгівельні площі 383,15 кв.м., секція № 1/01, побутові приміщення 427,4 кв.м., секція № підвал, а також устаткування, інвентар, меблі, матеріали (найменування, кількість, вартість яких вказана в накладних Орендодавця), що іменуються далі «ОбвЂ™єкт оренди»;

- умовами п. 10.1. договору оренди обмежено право Орендаря на передачу всього орендованого приміщення в суборенду без згоди Орендодавця, а не його частини, тому зважаючи на приписи ст. 627 ЦК України, орендар вправі укласти договір суборенди частини орендованого приміщення із самостійно обраним контрагентом, визначаючи на власний розсуд всі його умови;

- надані позивачем докази не підтверджують факт передачі Орендарем ОбвЂ™єкту оренди в суборенду, тому відповідач вважає висновок позивача про порушення умов п. 10.1. договору оренди безпідставним;

- щодо використання об'єкту не за призначенням відповідач зазначає, що ним функціональне призначення приміщення не порушувалось, оскільки з самого початку орендного користування приміщення було передано з метою торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, що підтверджується наданими копіями договорів оренди за період з 2010 року;

- позивач був повністю обізнаний про функціональне використання об'єкту оренди, будь-яких претензій протягом строку оренди щодо його неправомірного використання, як того вимагає п. 2.2. ст. 2 договору оренди, відповідачу пред'явлено не було;

- до моменту укладення договору оренди № 12 від 21.11.2013 року позивач у листі вих. № 07-141 від 20.11.2013 року пропонував перепідписати договір оренди на об'єкт оренди на тих же умовах, що і попередній, тобто з метою торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами;

- позивач не наводить жодної підстави для виселення з об'єкту оренди, в повідомленнях позивача, які були отримані відповідачем та надані до матеріалів справи, мова жодним чином не йде про звільнення об'єкту оренди;

- в своїх доводах позивач не може визначитися зі своєю позицією щодо недійсності договору оренди або все ж таки його чинності до 31.12.2014 року, в одних випадках він стверджує про недосягнення згоди сторін відносно строку договору оренди, а в іншому визнає цей строк лише до 31.12.2014 року;

- вимоги позивача про нарахування штрафних санкцій в розмірі 10% розміру місячної орендної плати за перепланування та зміни в оформленні об'єкту оренди не погоджених сторонами в сумі 2865,78 грн. є необґрунтованими, оскільки після підписання договору оренди відповідачем не здійснювалось будь-яке перепланування об'єкту оренди, не змінювався його зовнішній вигляд, позивач не наводить жодного доказу таких змін, відсутні документи, які підтверджують первинний вигляд об'єкту оренди, який погоджений з Орендодавцем, на момент його передачі в оренду;

- згідно протоколу узгодження розбіжностей сторони вирішили виключити п. 13.3. договору оренди, а у додатку № 3 до договору оренди № 12 від 21.11.2013 року зафіксовано лише місце розташування об'єкту оренди, тобто схему розмежування між 4-ма окремими секціями всього нежитлового приміщення;

- відповідно до Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року № 76 до перепланування приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків;

- вказує, що встановлення тимчасової гіпсокартонної перегородки та внутрішньої гіпсокартонної перегородки в орендованому приміщенні не підпадає під визначення перепланування, що має здійснюватися за згодою орендодавця, оскільки його внутрішній та зовнішній вигляд виглядає у такому ж стані, що і був на момент його передачі, конструкція орендованого приміщення залишається не зміненою;

- у позивача відсутні докази відмови відповідача від отримання рахунків по оплаті, відмови від підписання актів звірки, інших документів, передбачених договором, оскільки всі рахунки на оплату орендної плати та комунальних послуг отримані відповідачем поштою, а починаючи з жовтня 2014 року надсилаються останньому електронною поштою та є в наявності, останні акти звірки були направлені відповідачу у липні 2014 року, підписані ним та відправлені позивачу;

- залишається незрозумілим порушення п. 22.1. ст. 22 договору по виконанню Правил роботи та робочих годин загального об'єкту оренди, в чому полягає таке порушення та в чому його суть в позові взагалі не йдеться;

- зміст порушень, встановлених позивачем за актами від 13.11.2014 року, 16.01.2015 року та 26.03.2015 року, та їх безперервний характер взагалі виключає підстави застосування штрафу;

- складені позивачем акти від 13.11.2014 року, 16.01.2015 року та 26.03.2015 року не є беззаперечними доказами у справі, та навіть не були направлені відповідачу поштовою кореспонденцією;

- заявка на укладення договору оренди не має ніякого відношення до договору оренди № 12 від 23.11.2013 року, оскільки в ній відсутні будь-які посилання на цей договір оренди, у всіх інших додатках є чітке зазначення, до якого договору вони належать, місце її складання зазначено м. Сімферополь, до якого відповідач поїздок не здійснював, із змісту заявки площа об'єкту оренди складає 383,15 кв.м., тоді як згідно змісту договору оренди № 12 від 23.11.2013 року об'єктом оренди є: торгівельні площі 383,15 кв.м., секція № 1/01, побутові приміщення 427,4 кв.м., секція № підвал, а також устаткування, інвентар, меблі, матеріали (найменування, кількість, вартість яких вказана в накладних Орендодавця), а отже надана позивачем заявка не є додатком до дійсного договору оренди, її зміст не відповідає фактичним обставинами у справі;

- завдаток в розмірі 27000,00 грн., про який йдеться у наданій заявці відповідач не давав, поворотний аванс був перерахований відповідачем на розрахунковий рахунок позивача лише 17.12.2013 року. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду від 15.07.2015 року задоволено клопотання позивача та відкладено розгляд справи на 05.08.2015 року.

До прийняття рішення у справі, а саме 05.08.2015 року, позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, з уточненням до позовної заяви, відповідно до якого просить:

І) визнати недійсним договір оренди № 12 нежитлових приміщень від 21.11.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2;

ІІ) стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" заборгованість з орендної плати та комунальним платежам, штрафні санкції, реальні збитки та упущену вигоду, що разом складає 705815,02 грн., які складаються з:

1) заборгованості з орендної плати Орендаря та комунальним платежам, яка становить 112305,20 грн. та складається з:

- заборгованості зі сплати орендної плати за 2014 рік в сумі 19893,60 грн.,

- заборгованості зі сплати орендної плати за 2015 рік в сумі 40261,60 грн.,

- заборгованості по комунальним послугам в сумі 52150,00 грн.;

2) штрафні санкції в розмірі 318509,82 грн., з яких:

а) штраф в розмірі 10% розміру місячної орендної плати за:

б) штраф в розмірі місячної орендної плати за систематичну (два і більше раз) відмову від виконання зобов'язань за договором оренди в сумі 28657,80 грн.;

в) штраф в розмірі місячної орендної плати за систематичне (два і більше раз) неналежне виконання зобов'язань за договором оренди в сумі 28657,80 грн.;

г) пеня в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожний день прострочення за (з 01 грудня 2014 по 31 липня 2015 року) в сумі 16264,66 грн.;

д) неустойки у розмірі подвійної орендної плати за неповернення об'єкту оренди після закінчення строку дії договору оренди (з 31 грудня 2014 року) відповідно до ст. 785 ЦК України в сумі 239198,00 грн.;

3) реальні збитки та упущену вигоду в розмірі 275000,00 грн.;

ІІІ) стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" судові витрати всього на суму 61096,78 грн., які складаються з: судових витрат зі сплати судового збору в сумі 14116,30 грн., витрат на проведення експертного дослідження в сумі 2580,48 грн. та витрат за надання послуг за договором доручення в сумі 44400,00 грн.

05.08.2015 року на адресу суду від відповідача у справі надійшли додаткові пояснення до заперечень до позову в порядку ст. 22 ГПК України, в яких останній стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення упущеної вигоди та реальних збитків зазначає наступне:

- згідно наданого позивачем до матеріалів справи договору оренди нежитлового приміщення від 19.11.2014 року, укладеного з новим Орендарем - ТОВ «Український Рітейл», зокрема із плану меж (Додаток № 1) вбачається, що переданий за цим договором в користування новому орендарю об'єкт оренди площею в розмірі 560 кв.м., складається з: секції № 01 - 383,15 кв.м. площі, яку займає ФОП ОСОБА_1 (відповідач у справі) за договором оренди № 12 від 21.11.2013 року (строк дії договору до 31.07.2015 року); секції № 02 - 176,85 кв.м. площі, що знаходиться у користуванні іншого орендаря - ТОВ «Роджерс»;

- вказує, що позивач, незважаючи на дію двох договорів оренди з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Роджерс», свідомо уклав договір оренди з новим орендарем ТОВ «Український Рітейл» щодо площі, яка перебуває у оредному користуванні цих орендарів;

- орендоване приміщення ТОВ «Роджерс» (секція № 02 - 176,85 кв.м.) продовжує перебувати у користуванні і на теперішній час, жодного доказу припинення договірних відносин як з ТОВ «Роджерс, так і ФОП ОСОБА_1 позивач суду не надав, жодних вимог щодо повернення об'єкту оренди, його звільнення позивачем заявлено не було;

- відповідно до п. 7.1. договору оренди від 19.11.2014 року позивач повинен був передати об'єкт оренди не пізніше 15.12.2014 року, що при діючих договорах оренди не було можливим, отже з самого початку вказаний договір оренди не був спрямований на реальне настання правових наслідків, як того вимагає ст. 203 ЦК України, а тому в силу ст. 215 ЦК України є нікчемним;

- при цьому позивач, незважаючи на взяті на себе зобов'язання щодо передачі об'єкту оренди новому орендарю, продовжував в силу діючого договору оренди № 12 від 21.11.2013 року з ФОП ОСОБА_1 нараховувати та виставляти рахунки з орендної плати та комунальним послугам за період з 01.01.2015 року по 31.07.2015 року;

- в силу ст. 12 договору оренди № 12 від 21.11.2013 року згідно акту повернення об'єкту оренди від 31.07.2015 року ФОП ОСОБА_1 повернув, а позивач прийняв з оренди нежитлове приміщення площею 383,15 кв.м. та підвал площею 427,4 кв.м. без будь-яких зауважень та заперечень;

- вказаний акт повернення об'єкту оренди від 31.07.2015 року додатково спростовує вимоги позивача відносно порушення перепланування об'єкту оренди, оскільки в п. 1 акту повернення сторонами зафіксовано відсутність додаткових перегородок, невказаних в плані передачі об'єкту оренди, а також відсутність порушення плану приміщення, стеля, стіни, підлога мають задовільний стан, порушень цілісності зовнішніх стін не встановлено (п. 4 акту);

- витрати на пошук та укладення договору оренди, взагалі не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, та в даному випадку не пов'язані зі знищенням, пошкодженням або відновленням (ремонтом) речі;

- договір № 104с від 10.07.2014 року про надання послуг, пов'язаних зі здачею нерухомості в оренду, укладений між позивачем та ТОВ «Агентство нерухомості «Арсенал» ще 10 липня 2014 року та стосується зовсім іншої орендованої площі у розмірі 183,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (це секція № 04 - згідно додатку № 3 до договору оренди № 12 від 21.11.2013 року), а тому взагалі не стосується орендованої площі за спірним договором оренди, яка розглядається у цій справі;

- відшкодування витрат за цим договором є взагалі неприпустимим.

В судовому засіданні 05.08.2015 року представник позивача надав суду разом із супровідним листом для долучення до матеріалів справи поштові конверти з вкладеними в них трьома примірниками позовної заяви, які надсилались на адресу ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, однак повернулись на його адресу.

Безпосередньо в судовому засіданні 05.08.2015 року судом було розглянуто клопотання відповідача про залучення до у часті у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. За підсумками розгляду вказаного клопотання на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Разом з тим, дослідивши вимоги поданого відповідачем клопотання в частині залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Роджерс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Арсенал» та мотиви його подання суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини. Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Розглянувши клопотання відповідача щодо залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Роджерс» в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на те, що спір в даній справі стосується нежитлових приміщень, переданих ФОП ОСОБА_2 на підставі договору оренди № 12 від 21.11.2013 року. Відтак, рішення в даній справі з вказаного спору не вплине на права та обов'язки ТОВ «Роджерс».

Разом з тим суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Арсенал», у зв'язку з тим, що рішення суду зі спору в даній справі не вплине на його права та/або обов'язки в майбутньому. Прим цьому ухвалами суду від 06.08.15р. та 20.08.15р. викликано в судове засідання для дачі пояснень уповноважених представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Арсенал" та зобов'язано надати письмові пояснення.

До прийняття рішення у справі, а саме 20.08.2015 року, позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, з уточненням до позовної заяви, відповідно до якого просить:

І) визнати недійсною частину договору оренди № 12 нежитлових приміщень від 21.11.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, а саме пункт 6.2. статті 6 - строк використання об'єкту оренди до 31 липня 2015 року;

ІІ) стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" заборгованість з орендної плати та комунальним платежам, штрафні санкції, реальні збитки та упущену вигоду, що разом складає 688585,25 грн., які складаються з:

1) заборгованості з орендної плати Орендаря та комунальним платежам, яка складається з:

- заборгованості зі сплати орендної плати за 2014 рік в сумі 19893,60 грн.,

- заборгованості зі сплати орендної плати за 2015 рік в сумі 13262,40 грн.,

- заборгованості по комунальним послугам в сумі 52150,00 грн.;

2) штрафні санкції в розмірі 328279,25 грн., з яких:

а) штраф в розмірі 10% розміру місячної орендної плати за:

г) пеня в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожний день прострочення за (з 01 грудня 2014 по 31 липня 2015 року) в сумі 26034,09 грн.;

д) неустойка у розмірі подвійної орендної плати за неповернення об'єкту оренди після закінчення строку дії договору оренди (з 31 грудня 2014 року) відповідно до ст. 785 ЦК України в сумі 239198,00 грн.;

3) реальні збитки та упущена вигода в загальному розмірі 275000,00 грн., з якого реальні збитки складають 16000,00 грн., упущена вигода у вигляді доходу складає 259000,00 грн.;

Судом надана правова оцінка вказаному клопотанню позивача, про що зазначено в ухвалі від 20.08.2015 року. Зокрема суд дійшов висновку, що позивачем фактично змінюється предмет спору в частини вимог немайнового характеру. При цьому дії позивача, щодо зміни предмету спору в частині вимог немайнового характеру суд розцінює як такі, що суперечать законодавству, а тому з урахуванням положень п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відмовляє в задоволенні заяви в цій частині. Разом з тим у вказаній ухвалі зазначено, що суд приймає подане позивачем клопотання про уточнення вимог до розгляду частково (в частині вимог майнового характеру) з врахуванням положень п. 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року.

Зі змісту наданого уточнення до позовної заяви вбачається, що позивач додатково заявляє вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по комунальним послугам в сумі 52150,00 грн.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), визначено, що, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом.

Разом з тим, за змістом поданого уточнення до позовних вимог в частині вимог майнового характеру позивач просить:

І) стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" заборгованість з орендної плати та комунальним платежам, штрафні санкції, реальні збитки та упущену вигоду, що разом складає 688585,25 грн., які складаються з:

1) заборгованості з орендної плати Орендаря та комунальним платежам, яка складається з:

- заборгованості зі сплати орендної плати за 2014 рік в сумі 19893,60 грн.,

- заборгованості зі сплати орендної плати за 2015 рік в сумі 13262,40 грн.,

- заборгованості по комунальним послугам в сумі 52150,00 грн.;

2) штрафні санкції в розмірі 328279,25 грн., з яких:

а) штраф в розмірі 10% розміру місячної орендної плати за:

ІІ) стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" судові витрати всього на суму 61096,78 грн., які складаються з: судових витрат зі сплати судового збору в сумі 14116,30 грн., витрат на проведення експертного дослідження в сумі 2580,48 грн. та витрат за надання послуг за договором доручення в сумі 44400,00 грн.

Так, дослідивши уточнення до позовних вимог з урахуванням положень п. 3.11. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" заявлені в уточненні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по комунальним послугам в сумі 52150,00 грн. суд розцінює як подання іншого позову, оскільки дані вимоги не були заявлені первісно при поданні позову. Відтак, уточнення до позовної заяви в цій частині вимог не приймається судом до розгляду.

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Розглянувши подане позивачем уточнення до позовних вимог в частині вимог майнового характеру суд дійшов висновку, що фактично останнім подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту раніше поданої позовної заяви, фактично відбулося збільшення розміру позовних вимог та формування нової ціни позову, в розумінні п. п. 3.10, 3.11. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем в заяві про збільшення позовних вимог, з якої спір вирішується судом по суті, а саме вимоги про:

І) визнання недійсним договору оренди № 12 нежитлових приміщень від 21.11.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2;

ІІ) стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" заборгованості з орендної плати, штрафних санкцій, реальних збитків та упущеної вигоди, що разом складає 636435,25 грн. які складаються з:

1) заборгованості з орендної плати Орендаря, яка складається з:

- заборгованості зі сплати орендної плати за 2014 рік в сумі 19893,60 грн.,

- заборгованості зі сплати орендної плати за 2015 рік в сумі 13262,40 грн.,

2) штрафних санкцій в розмірі в розмірі 328279,25 грн., з яких:

а) штрафів в розмірі 10% розміру місячної орендної плати за:

г) пені в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожний день прострочення за (з 01 грудня 2014 по 31 липня 2015 року) в сумі 26034,09 грн.;

3) реальних збитків та упущеної вигоди в загальному розмірі 275000,00 грн., а саме: реальні збитки складають 16000,00 грн., упущена вигода у вигляді доходу складає 259000,00 грн. Разом з тим також залишаються вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" судових витрат всього на суму 61096,78 грн., які складаються з: судових витрат зі сплати судового збору в сумі 14116,30 грн., витрат на проведення експертного дослідження в сумі 2580,48 грн. та витрат за надання послуг за договором доручення в сумі 44400,00 грн.

20.08.2015 року на адресу суду від відповідача надійшли додаткові заперечення на уточнення до позовної заяви згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:

- в матеріалах справи містяться два зовсім ідентичних екземпляри, як позивача так і відповідача, договору оренди № 12 від 21.11.2013 року, в яких чітко визначено строк оренди до 31 липня 2015 року;

- додана позивачем заявка на укладення договору оренди ніякого відношення до договору оренди № 12 від 23.11.2013 року не має, оскільки: в ній відсутні будь-які посилання на цей договір оренди, місце її складання зазначено м. Сімферополь, до якого відповідач фізично поїздок не здійснював, а укладання договору здійснювалося шляхом звичайної поштової та електронної пересилки, докази чого надані суду та містяться в матеріалах справи, із змісту наданої заявки площа об'єкту оренди складає 383,15 кв.м., тоді як згідно змісту договору оренди № 12 від 23.11.2013 року об'єктом оренди є: торговельні площі 383,15 кв.м., секція № 1/01, побутові приміщення 427,4 кв.м., секція № підвал, а також устаткування, інвентар, меблі, матеріали (найменування, кількість, вартість яких вказана в накладних Орендодавця);

- зазначає, що завдаток в розмірі 27000,00 грн., про який йдеться мова у вказаній заявці, не надавав, підтвердженням чого є факт його не зарахування в рахунок поворотного авансу, як того вимагає абз. 4 п. 1.3. договору, а поворотний аванс був перерахований на розрахунковий рахунок позивача лише 17.12.2013 року;

- надана позивачем заявка не є додатком до дійсного договору оренди, її зміст не відповідає фактичним обставинам у справі;

- відповідно до п. 7.2. ст. 7 договору оренди з моменту вступу дійного договору в силу вся переписка, документи, заявки, договори про наміри, перемови між сторонами з питань, що стосуються умов цього договору, втрачають силу;

- заявка містить лише прохання однієї з сторін підписати договір оренди на певний строк, на певне приміщення, за певну плату, а вже погодження істотних умов договору сторони погоджують та визначають самим договором оренди;

- сторони погодили всі істотні умови договору оренди № 12 від 23.11.2013 року, а саме визначили строк оренди - 31.07.2015 року, орендну плату - у розмірі 27000,00 грн., визначили об'єкт оренди (його склад) - секція 1/1 торговельна площа 383,15 кв.м., секція № підвал - 427,4 кв.м., а також устаткування, інвентар, меблі, матеріали;

- своїми діями позивач підтверджує, що строк використання об'єкту оренди встановлений до 31.07.2015 року та погоджується з цим, про що свідчить те, що останній продовжує виставляти рахунки на оплату орендної плати за період з січня 2015 року по липень 2015 року з посиланням в рахунках на договір оренди № 12 від 21.11.2013 року, разом з тим позивач також виставляв рахунки про відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг;

- всі оплати здійснені ФОП ОСОБА_1 за цими рахунками позивачем приймались без заперечень, при цьому будь-які позадоговірні зобов'язання між сторонами також відсутні, вказане також підтверджує відсутність дійсних намірів щодо передачі об'єкту оренди новому орендарю ТОВ «Український Рітейл» до 15.12.2014 року, а тим паче й до 31.07.2015 року;

- позиція позивача відносно дії договору оренди до 31 грудня 2014 року зовсім не підтверджується фактичними обставинами справи, оскільки у жодному повідомленні або претензії позивача не йдеться мова про закінчення договору оренди 31 грудня 2014 року, відсутня жодна вимога позивача до ФОП ОСОБА_1 про повернення об'єкту оренди 31 грудня 2014 року та й після цієї дати;

- за змістом умов договору оренди обов'язковою умовою повернення об'єкту є Акт повернення, який є двостороннім документом та підписується як Орендодавцем та і Орендарем, тобто повинно бути волевиявлення обох сторін, одна з яких бажає передати, а інша прийняти об'єкт оренди, втім позивачем не направлено ані листів з намірами прийняти об'єкт оренди, ані направлення представників для приймання приміщення після закінчення дії договору оренди, що виключало можливість складання двостороннього акту прийому-передачі об'єкту нерухомості, що знаходиться у АДРЕСА_3;

- на виконання дійсного договору оренди сторонами було складено Акт повернення об'єкту оренди від 31.07.2015 року, як того вимагають умови договору, та підтверджено підписами сторін;

- вказує, що з урахуванням позиції позивача щодо строку дії договору оренди до 31.12.2014 року виникає питання щодо обґрунтування підстав нарахування штрафу, пені за період з 01.01.2015 року по 31.07.2015 року за договором, який вже закінчився, а також начебто встановлених позивачем порушень умов договору після його закінчення;

- штрафні санкції за начебто неповернення об'єкту оренди у розмірі подвійної орендної плати після закінчення строку дії договору оренди (31.12.2014 року) є також необґрунтованими, оскільки: закінченням строку дії договору є 31.07.2015 року, згідно п. 12.1. ст. 12 Договору оренди об'єкт оренди повинен бути повернутий та звільнений від будь-якого майна не пізніше дня закінчення строку використання об'єкту оренди, тобто не пізніше 31.07.2015року, що підтверджується підписаний між сторонами 31.07.2015 року двостороннім актом приймання-передачі об'єкту оренди;

- застосування позивачем штрафу щомісячно (7 разів) взагалі є неприпустимим в силу ст. 785 ЦК України, а тим паче за відсутності з боку позивача зустрічних дій та бажання приймати об'єкт оренди;

- застосування штрафних санкцій за відмову від отримання поштової кореспонденції не підтверджується доказами у справі, а само по собі залишення повідомлень на отримання поштових відправлень за адресою вул. Патріотична 86 офіс 121 , яка до речі взагалі не відповідає фактичній адресі вул. Патріотична 86/121, а потім їх повернення відправку (Позивачу) зі спливом дуже коротких термінів у часі не є підтвердженням волевиявлення відповідача щодо відмови у отриманні поштової кореспонденції;

- вказує, що згідно п. 114 Постанови КМУ від 05.03.2009 року «Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку» одержувач може відмовитися від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, про що на поштовому відправленні, бланку поштового переказу або повідомленні про надходження поштового відправлення, поштового переказу робиться відповідна позначка, яка засвідчується його підписом, підпис представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти, скріплюється печаткою (за наявності) цієї юридичної особи;

- зазначає, що вся поштова кореспонденція, яку дійсно доставляли як за фактичною адресою вул. Патріотична 86/121 (офіс), так і за адресою реєстрації АДРЕСА_1 (згідно заяви до Укрпошти здійснюється переадресація вхідної кореспонденції на фактичну адресу) ним отримана, підтвердженням чого є конверти, які були направлені як Укрпоштою, так і підприємством Запорізького обласного вузла спеціального зв'язку;

- вказує, що залишається не зрозумілим, за якою адресою доставлялися повідомлення про надходження поштових відправлень, яким документом підтверджується відмова одержувача від їх отримання, однак з цього приводу мною зроблено запит до Запорізького обласного вузла спеціального зв'язку від 18.08.2015 року, відповідь на який очікується;

- заборгованість з орендної плати за липень 2015 рік відсутня, оскільки листом від 19.06.2015 року вих. №19/6 відповідачем у відповідності до п. 4.1 ст. 4 Договору направлено звернення про зарахування поворотного авансу у розмірі 27000,00 грн. в рахунок погашення орендної плати за липень 2015 року та вказаний лист отримано позивачем без будь-яких відповідей та заперечень;

- відсутня заборгованість по комунальним послугам за червень 2015 року у розмірі 26649,80 грн. згідно рахунку №000000097 від 17.07.2015 року, у зв'язку з тим, що вказана сума сплачена 27.07.2015 року згідно платіжного доручення № 463;

- за змістом умов договору оренди Орендодавець зобов'язаний здійснити розрахунок використання Орендарем комунальних послуг та експлуатаційних витрат згідно показників приборів обліку та діючих тарифів комунальних установ, втім позивачем такого розрахунку здійснено не було, рахунок на оплату комунальних послуг за липень 2015 року Орендарю не виставлено, відтак заявлена сума в розмірі 25500,00 грн. за липень 2015 року є віртуальною та ніяким чином не обґрунтована, а тому у Орендаря відсутній обов'язок щодо сплати заявленої суми заборгованості. Просить у позові відмовити.

Представник позивача в судове засідання 25.08.2015 року не з'явився. Однак 25.08.2015 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить не проводити судове засідання у даній справі, яке призначене на 25.08.2015 року на 16:30 без участі його представника - адвоката Келембет І.М. та перенести розгляд справи на іншу дату. Подане клопотання мотивоване неможливістю явки вказаного представника в судове засідання у зв'язку із зайнятістю в судовому засіданні за раніше призначеною справою в Царичанському районному суді Дніпропетровської області, довідку про тривалість засідання в якому позивач обіцяв надати додатково.

Розглянувши подане клопотання позивача та мотиви його подання, суд, з урахуванням положень п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відхиляє доводи сторони, викладені в заяві про перенесення розгляду справи з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні представника і т.п., та відмовляє у задоволенні клопотання. При цьому, неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.08.2015 року проти позову заперечив. Разом з тим підтвердив, що фактично в орендованому приміщенні велася торгівля непродовольчими та продовольчими товарами. Також представник відповідача повідомив суд, що адреса: 69000, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 86, офіс 121 - це фактична адреса офісу відповідача, що зафіксовано в протоколі судового засідання складеному відповідно до приписів ст. 81-1 ГПК України.

Представники третіх осіб у справі в судове засідання 25.08.2015 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалами господарського суду Запорізької області від 05.08.2015 року та 20.08.2015 року згідно приписів ст. 30 ГПК України для дачі пояснень в судове засідання викликані уповноважені представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Арсенал", та зобов'язано надати письмові пояснення, в яких зазначити які саме послуги були надані позивачу за договором № 104с від 10.07.2014 року.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Арсенал" в судове засідання 25.08.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, письмові пояснення не надав.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 21.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Южгород", далі Орендодавець, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, далі Орендар, був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 12, далі Договір.

До вказаного Договору між сторонами у справі був підписаний протокол узгодження розбіжностей від 21.11.2013 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає у платне строкове користування (оренду) нерухоме майно:

- торгівельні площі 383,15 (м. кв.), секція № 1/01 ,

- офісні приміщення ------ (м.кв.), секція № ------,

- побутові приміщення 427,4 (м. кв.), секція № підвал ,

а також обладнання, інвентар, меблі, матеріали (найменування, кількість, вартість яких вказана в накладних Орендодавця), далі «ОбвЂ™єкт оренди». При передачі вказаного ОбвЂ™єкта оренди в оренду Орендар користується земельною ділянкою, на якій розташований ОбвЂ™єкт оренди. ОбвЂ™єкт оренди розташований за адресою: індекс 69000, АДРЕСА_3. Місцезнаходження ОбвЂ™єкту оренди вказано у Додатку № 3 до даного Договору.

Згідно з п. п. 1.2., 1.3. Договору ОбвЂ™єкт оренди передається Орендарю з метою торгівлі непродовольчими товарами ( в подальшому - Цільове використання). ОбвЂ™єкт оренди передається Орендарю за Актом прийому-передачі (Додаток № 4 до даного Договору), в якому детально описується стан ОбвЂ™єкту оренди, наявність інженерних мереж, електропроводки, номерів приладі обліку та їх покази, пломби, вітринні перегородки та двері, наявність запірних пристроїв, охоронних приладів, та інші відомості, які мають суттєве значення. Додатковий інвентар, обладнання, меблі, матеріали передаються Орендарю за накладними згідно матеріальним зонам їх знаходження, зазначеним у Додатку № 4 до даного Договору. Орендодавець не укладає Договір оренди та не передає ОбвЂ™єкт оренди Орендарю без складання останнім заявки на укладення Договору (Додаток № 1 до даного Договору) та сплати завдатку. Завдаток після підписання Договору зараховується в рахунок Поворотного авансу, передбаченого даним Договором. Заявка є невід'ємною частиною даного Договору. З моменту підписання сторонами акту прийому-передачі ризики випадкового знищення або пошкодження ОбвЂ™єкта оренди та майна, розташованого на ньому, несе Орендар.

Умовами п. п. 2.1., 2.2., 2.3. Договору сторони дійшли згоди, що цільове використання, зазначене в п. 1.2. Договору, не може бути змінене Орендарем без попереднього письмового узгодження з Орендодавцем. Якщо Орендар змінить цільове призначення або буде здійснювати без погодження з Орендодавцем діяльність, не передбачену даним Договором, Орендодавець направляє Орендарю письмову вимогу про усунення таких непогоджених дій. ОбвЂ™єкт оренди також не може використовуватися для яких-небудь незаконних цілей або в порушення вимог діючого законодавства України, актів та постанов будь-яких органів державної влади та місцевого самоврядування. Орендар зобов'язаний протягом трьох днів з моменту отримання вимоги Орендодавця припинити непередбачену даним Договором діяльність. У випадку виявлення фактів нецільового використання ОбвЂ™єкту оренди уповноважені особи Орендодавця складають акт про нецільове використання ОбвЂ™єкту оренди із залученням свідків з числа третіх осіб.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.3. Договору Орендар зобов'язаний вносити плату за користування ОбвЂ™єктом оренди (далі за текстом - платежі) в розмірах та строки, визначені даним Договором, згідно нижче перерахованих видів:

1) Поворотний аванс;

2) Орендна плата;

3) Відшкодування вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат, у склад яких входять: електропостачання (в тому числі активна та реактивна електроенергія), водопостачання, газопостачання, каналізація, послуги з опалення, вентиляції та кондиціонування, телефон, Інтернет, вивіз твердих побутових відходів, послуги охорони та пожежної сигналізації, рекламні носії, паркінг та т.п. Ціна Договору є звичайною у відповідності з п. 14.1.71 Податкового кодексу України. Ціна Договору складається із сум усіх нарахованих платежів за період дії даного Договору. Будь-які інші послуги, які надаються Орендарю, сторони узгоджують додатково.

Згідно з п. 4.1. Договору Поворотний аванс сплачується Орендарем в розмірі 100 % місячної суми орендної плати. За своєю правовою природою Поворотний аванс є видом забезпечення зобов'язань Орендаря за даним Договором Орендодавець залишає за собою право на власний розсуд розпоряджатися Поворотним авансом для:

- зарахування несвоєчасно внесеної орендної плати;

- зарахування Відшкодування вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат та інших послуг;

- зарахування штрафів та пені;

- зарахування витрат з усунення пошкоджень ОбвЂ™єкту оренди, комунальних мереж, майна та обладнання, допущених внаслідок винних дій Орендаря;

- зарахування витрат (повних або часткових) з нестачі, порчі, загибелі обладнання, інвентарю, меблів, матеріалів, переданих Орендодавцем Орендарю;

- зарахування витрат із зберігання майна Орендаря;

- зарахування інших діючих вимог.

Орендар зобов'язаний протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення від Орендодавця про проведення такого зарахування відтворити Поворотний аванс до повного його розміру, зазначеного в п. 4.1. даного Договору. Сторони домовились, що Орендодавець має право використати грошові кошти, перераховані на його розрахунковий рахунок в якості Поворотного авансу, для здійснення власної господарської діяльності. Поворотний аванс не може бути зарахований в рахунок орендної плати за останній місяць оренди за умови дострокового розірвання даного Договору.

Умовами п. 4.2. Договору (з урахуванням редакції протоколу узгодження розбіжностей від 21.11.2013 року) сторони визначили, що орендна плата за місяць складає 27000 (двадцять сім тисяч) гривень 00 копійок. Нарахування орендної плати починається з моменту фактичної передачі Об'єкта оренди, підтвердженою підписаним Сторонами Актом прийому-передачі, і закінчується в день фактичного повернення Об'єкта оренди, підтвердженого підписаними Сторонами Актом повернення. Орендна плата оплачується Орендарем щомісячно, не пізніше 27 числа місяця , який передує оплачуваному. Орендна плата за неповні місяці строку оренди по даному Договору розраховується пропорційно кількості календарних днів відповідних неповних місяців. Розмір орендної плати підлягає зміні на офіційно розрахований позитивний процент росту прожиткового мінімуму. Зміни орендної плати здійснюються в місяці, наступному за місяцем офіційного опублікування нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2. (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 21.11.2013 року), 5.3., 5.4. Договору сторони встановили, що всі платежі за даним Договором здійснюються в національній валюті України - гривні та оплачуються у формі безготівкових платежів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця або готівковим розрахунком шляхом внесення грошів до каси Орендодавця особисто або через уповноважених осіб. Оплати за даним договором здійснюються Орендарем згідно виставлених рахунків Орендодавця, які вручаються уповноваженій особі Орендаря або направляються електронною поштою на адресу: info@apelmon.co.ua. Зобов'язання зі здійснення платежів, передбачених даним Договором, вважаються виконаними належним чином з моменту зарахування грошових коштів у повному обсязі на розрахунковий рахунок Орендодавця або з моменту внесення їх до каси Орендодавця та оформлення відповідного прибуткового документу. Орендодавець зараховує отримані від Орендаря грошові суми, незалежно від призначення платежу, зазначеного Орендарем у платіжному документі, в наступній черговості:

- погашення штрафів та пені;

- відтворення Поворотного авансу;

- відшкодування вартості та передоплата за комунальні та експлуатаційні витрати;

- орендна плата.

Сторони зобов'язуються проводити звірку взаємних розрахунків:

- не рідше одного разу на рік;

- за письмовою вимогою однієї із сторін не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання такої вимоги;

- по закінченню строку дії даного договору або його дострокового розірвання. Звірка взаємних розрахунків оформлюється у вигляді акту, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 6.1. - 6.3. Договору строк використання ОбвЂ™єкту оренди обраховується з моменту його фактичної передачі Орендарю, оформленої Актом прийому-передачі, підписаним сторонами. Строк використання ОбвЂ™єкту оренди до « 31» липня 2015 року. Передача ОбвЂ™єкту оренди за даним Договором не тягне за собою перехід права власності від Орендодавця до Орендаря. Після спливу строку використання ОбвЂ™єкт оренди передається Орендарем Орендодавцю на підставі Акту повернення ОбвЂ™єкту оренди.

Умовами п. п. 12.1., 12.2. Договору визначено, що ОбвЂ™єкт оренди повинен бути повернутий та звільнений від будь-якого майна Орендаря (в т.ч. від невід'ємних поліпшень) не пізніше дня закінчення строку використання ОбвЂ™єкту оренди. Передача ОбвЂ™єкта оренди Орендодавцю здійснюється на підставі Акта повернення ОбвЂ™єкта оренди (додаток № 5), а обладнання, інвентарю, меблів, матеріалів - на підставі накладних про повернення.

Відповідно до п. п. 7.1. - 7.4. Договору даний Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. З моменту вступу даного Договору в силу вся переписка, документи, заявки, договори про наміри, перемови між сторонами з питань, що стосуються умов цього Договору, втрачають силу, а раніше укладені договори відносно ОбвЂ™єкту оренди, вважаються розірваними та втрачають юридичне значення для сторін. Сторони підтверджують та заявляють, що на дату підписання даного Договору вони досягли згоди за всіма питаннями, які мають суттєве значення для даного Договору. Договір автоматично не пролонгується. Після закінчення строку дії даного Договору сторони вправі укласти новий Договір.

Позивач в позові вказує, що при підготовці та укладанні договору оренди № 12 нежитлового приміщення від 21.11.2013 року в м. Сімферополі з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був погоджений строк використання об'єкту оренди - до 31 грудня 2014 року, але скориставшись тим, що екземпляри договору оренди були надані йому для підписання та скріплення печаткою на деякий час до м. Запоріжжя умисно ввів ТОВ «Южгород» в оману шляхом заміни аркушу № 2 договору оренди, а саме редакцію п. 6.2. ст. 6 договору оренди, змінивши строк використання об'єкту оренди до 31 липня 2015 року на сторінці за № 4, що підтверджується висновком за № 2065-15 експертного технічного дослідження договору оренди судовим експертом лабораторії криміналістичних досліджень Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. Вважає, що відповідач навмисно ввів в оману позивача шляхом заміни аркуша № 2 Договору оренди, а саме змінивши редакцію п. 6.2. ст. 6 договору оренди строк використання ОбвЂ™єкту оренди до 31 липня 2015 року на сторінці № 4, саме ця обставина щодо строку використання ОбвЂ™єкту оренди має істотне значення для позивача у зв'язку з тим, що передача ОбвЂ™єкта оренди здійснювалась відповідно до заявки на оренду та погодженого договору оренди зі строком використання об'єкта оренди до 31 грудня 2014 року, тому факт обману є підставою для визнання договору оренди № 12 нежитлового приміщення від 21.11.2013 року недійсним.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди.

Частина перша статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов п. 1.3. ст. 1 Договору за підписаними сторонами у справі актом прийому-передачі об'єкта оренди та актом прийому-передачі підвалу від 01.01.2014 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв у користування об'єкт оренди, а саме: нерухоме майно - торгівельні площі 383,15 (м. кв.), секція № 1/01, та побутові приміщення 427,4 (м. кв.), секція № підвал, розташовані за адресою: 69000, АДРЕСА_3

Приписами ч. 1 ст. 284 ГК України визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно абзацу 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Отже, розглядаючи питання про визнання угод недійсними, необхідно насамперед встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Вказані обставини належить з'ясувати на момент укладення угоди.

При цьому абзацом 4 п. 2.9. вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України визначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст. 20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Отже, господарський договір, в тому числі спірний договір оренди нежитлових приміщень може бути визнаний недійсним за наявності двох умов:

- порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача;

- наявності передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Відповідно до Цивільного кодексу України підставою для визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України (ч. 1 статті 215 ЦК України), зокрема:

§ відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

§ особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України);

§ волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України);

§ правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України);

§ правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, проте одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), що встановлено ч. 3 ст. 215 ЦК України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень № 12 від 21.11.2013 року позивач, посилаючись на ст. 230 ЦК України, вказує факт обману з боку відповідача, який виявився шляхом заміни останнім аркуша № 2 Договору оренди, змінивши при цьому редакцію п. 6.2. ст. 6 договору оренди строк використання ОбвЂ™єкту оренди до 31 липня 2015 року на сторінці № 4.

Так, нормою ст. 230 ЦК України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Умовами п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання право чинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно довести: факт обману, тяжкі обставини і наявність їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину, наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Як вбачається з матеріалів справи в якості доказу, який підтверджує вказаний факт обману позивач посилається на висновок № 2065-15 експертного технічного дослідження документів по цивільній заяві від 25.05.2015 року, зроблений судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, предметом дослідження якого був договір оренди нежитлових приміщень № 12 від 21.11.2013 року. Так, вказаним висновком встановлено, що в досліджуваному документі «Договір оренди № 12 нежитлових приміщень від 21.11.2013 року» відбувалась заміна аркуша № 2.

Втім, зі змісту наданого позивачем до матеріалів справи висновку експерта № 2065-15 вбачається, що він не визначає конкретного суб'єкта, яким здійснена заміна аркуша № 2 договору оренди № 12 від 21.11.2013 року, а отже не підтверджує факт такої заміни саме відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Натомість фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про факт укладання між сторонами договору оренди № 12 від 21.11.2013 року та досягнення між сторонами всіх істотних його умов договору, в тому числі стосовно строку користування ОбвЂ™єктом оренди, про що свідчать підписи сторін на вказаному договорі. Відтак, договір вважається укладеним згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Отже, позивач не довів факт обману з боку відповідача під час підготовки та укладання договору оренди № 12 від 21.11.2013 року, а також не довів обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, зокрема в розумінні приписів ст. 230 ЦК України. При цьому, не доведено наявність тяжких наслідків і їх безпосередній зв'язок з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Редакція п. 6.2. ст. 6 Договору оренди № 12 від 21.11.2013 року не суперечить нормам чинного законодавства України, а підписання сторонами у справі актів прийому-передачі ОбвЂ™єкту оренди від 01.01.2014 року про фактичну передачу об'єкту оренди підтверджує реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором оренди та факт погодження всіх істотних умов договору.

Таким чином, враховуючи не доведення позивачем факту вчинення правочину - договору оренди нежитлових приміщень № 12 від 21.11.2013 року під впливом обману в розумінні ст. 230 ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання вказаного договору недійсним та відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Тобто договір в частині строку використання ОбвЂ™єкту оренди діє до 31.07.2015 року.

З посиланням на умови п. 4.2. ст. 4 Договору позивач намагається стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за 2014 рік (12 місяців) в сумі 19893,60 грн. та заборгованість з орендної плати за 2015 рік (7 місяців) в сумі 13262,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України). Статтею 286 ГК України унормовано, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України). Орендна плата встановлюється в грошовій формі ( ч. 3 ст. 286 ГК України). Строки внесення орендної плати визначаються в договорі формі (ч. 4 ст. 286 ГК України), про що сторони диспозитивно домовилися у розділі 2 ст. 4 Договору, зокрема в п. 4.2. Договору.

Так, вказаним пунктом Договору передбачено, що орендна плата за місяць складає 27000 (двадцять сім тисяч) гривень 00 копійок. Нарахування орендної плати починається з моменту фактичної передачі Об'єкта оренди, підтвердженою підписаним Сторонами Актом прийому-передачі, і закінчується в день фактичного повернення Об'єкта оренди, підтвердженого підписаними Сторонами Актом повернення. Орендна плата оплачується Орендатором щомісячно, не пізніше 27 числа місяця , який передує оплачуваному. Орендна плата за неповні місяці строку оренди по даному Договору розраховується пропорційно кількості календарних днів відповідних неповних місяців. Розмір орендної плати підлягає зміні на офіційно розрахований позитивний процент росту прожиткового мінімуму. Зміни орендної плати здійснюються в місяці, наступному за місяцем офіційного опублікування нового розміру прожиткового мінімуму.

З розрахунку позивача вбачається, що заборгованість з орендної плати за 2014 рік (12 місяців) була визначена згідно абзацу 2 п. 4.2. Договору у зв'язку зі зміною розміру орендної плати на розрахований ним позитивний процент росту прожиткового мінімуму. При цьому позитивний процент росту прожиткового мінімуму визначений позивачем шляхом пропорції між прожитковими мінімумами за 2013 та 2014 роки, а значення прожиткових мінімумів взято позивачем із ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет на 2013 рік» та «Про Державний бюджет на 2014 рік» на одну особу в розрахунку на місяць. Разом з тим заборгованість з орендної плати за 2015 рік (7 місяців) була визначена позивачем аналогічним способом із застосуванням значень прожиткових мінімумів із Законів України «Про Державний бюджет на 2014 рік» та «Про Державний бюджет на 2015 рік» на одну особу в розрахунку на місяць. При цьому в суму заборгованості з орендної плати за 2015 рік позивачем була також включена доплата до гарантійного авансу у зв'язку з різкою зміною розміру орендної плати в розмірі 1657,80 грн., яка нарахована у зв'язку із застосуванням позитивного проценту росту прожиткового мінімуму.

Матеріали справи свідчать, що позивачем виписувались рахунки на оплату орендної плати на суму 27000,00 грн. щомісячно, про що свідчать зокрема надані відповідачем до матеріалів справи рахунки з грудня 2013 року по листопад 2014 року (том 2 а.с. 45-55). Разом з тим факт надання послуг з оренди щомісячно в розмірі 27000,00 грн. за договором оренди № 12 від 21.11.2013 року підтверджується підписаними сторонами без будь-яких претензій актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з січня 2014 року по вересень 2014 року, які містяться в матеріалах справи (том 2 а.с. 40 - 44).

Докази у справі свідчать, що відповідач сплатив згідно умов договору поворотний аванс в сумі 27000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5032 від 17.12.2013 року, а заборгованість з орендної плати за 2014 рік та за період з січня 2015 року по червень 2015 року включно також сплачена відповідачем у повному обсязі, шляхом внесення щомісячно по 27000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться у справі (том 2 а.с. 86 - 103).

Так, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» № 719-VI від 16.01.2014 року встановлено у 2014 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1176 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років - 1032 гривні;

дітей віком від 6 до 18 років - 1286 гривень;

працездатних осіб - 1218 гривень;

осіб, які втратили працездатність, - 949 гривень.

При цьому, нормою ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» № 80-VIII від 28.12.2014 року встановлено у 2015 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2015 року - 1176 гривень, з 1 грудня - 1330 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років: з 1 січня 2015 року - 1032 гривень, з 1 грудня - 1167 гривень;

дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2015 року - 1286 гривень, з 1 грудня - 1455 гривень;

працездатних осіб: з 1 січня 2015 року - 1218 гривень, з 1 грудня - 1378 гривень;

осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 грудня - 1074 гривні.

Отже, норми статтей 7 Законів України «Про Державний бюджет на 2014 рік» та «Про Державний бюджет на 2015 рік» передбачають застосування двох видів прожиткового мінімуму, а саме: прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць та прожиткового мінімуму на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення. При цьому останній різновид прожиткового мінімуму передбачає градацію в залежності від соціальних і демографічних груп населення. Для кожної категорії груп населення нормами вказаних законів встановлюється свій розмір прожиткового мінімуму.

Однак, умовами абзацу 2 п. 4.2. Договору не встановлена ані категорія, з якої слід виходити при розрахунку такого прожиткового мінімуму, ані порядок його розрахунку, ані розмір, що позбавляє суд можливості встановити дані обставини. Тому відсутні підстави для зміни розміру орендної плати, в тому числі її перерахунку разом із поворотним авансом.

Розмір орендної плати узгоджений сторонами в абзаці п. 4.2. Договору в сумі 27000,00 грн., заборгованість з орендної плати за 2014 рік та 2015 рік у відповідача відсутня у зв'язку з повною її сплатою, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Разом з тим з посиланням на п. 22.1. ст. 22 Договору позивач намагається стягнути з відповідача штраф в розмірі 10% розміру місячної орендної плати за внесення, зміну в планування та оформлення об'єкту оренди, не погоджених сторонами, і в випадку не усунення орендарем порушень, пов'язаних з внутрішнім і зовнішнім виглядом об'єкту оренди та прилеглої території в сумі 2865,78 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилається на складені ним акти від 13.11.2014 року, 16.01.2015 року та 26.03.2015 року, якими на його думку встановлений факт перепланування ОбвЂ™єкту оренди та зміни його зовнішнього вигляду без попереднього погодження з Орендодавцем. Зокрема зі змісту вказаних актів вбачається наступне:

1) щодо перепланування Об'єкту оренди:

- посередині Об'єкту оренди встановлено додаткову стіну розміром 20 кв.м. для влаштування окремого магазину з продажу м'яса та м'ясної продукції відповідно зроблено суттєві зміни системи електропостачання в зв'язку з збільшенням та установленням обладнання - холодильники та морозильні камери;

- зроблений додатковий вхід до Об'єкту оренди з ролетою;

- пробиті капітальні стіни Об'єкту оренди в зв'язку з встановленням 2-х кондиціонерів;

- встановлено Куточок споживача, що суттєво погіршив внутрішній вигляд Об'єкту

оренди;

- на стелі Об'єкту оренди встановлено додаткові світильники;

- по периметру всього приміщення Об'єкту оренди розміщено рекламні банери

м'ясної продукції;

2) щодо зміни зовнішнього вигляду Об'єкту оренди, що суттєво погіршують зовнішній

вигляд:

- на Об'єкті оренди змінено вивіски та розміщено рекламу на вітринах;

- встановлено додаткові прилади освітлення реклами;

- на центральному фасаді розміщені блоки кондиціонерів.

Разом з тим в підтвердження факту перепланування ОбвЂ™єкту оренди та зміни його зовнішнього вигляду позивач також надав до матеріалів справи фотозображення ОбвЂ™єкту оренди.

Так, умовами п. 13.11. Договору встановлено, що у разі порушення Орендарем погодженого з Орендодавцем планування ОбвЂ™єкту оренди, внутрішнього та зовнішнього вигляду ОбвЂ™єкту оренди, а також інших елементів відносно яких було узгодження з Орендодавцем, останній може направити Орендарю вимогу про усунення таких змін. Орендар зобов'язаний протягом 3-х календарних днів з моменту отримання вимоги усунути виявлені порушення.

Зі аналізу змісту вказаного пункту Договору вбачається, що визначальною умовою для застосування штрафу, передбаченого п. 22.1. ст. 22 Договору, є саме порушення Орендарем планування ОбвЂ™єкту оренди, внутрішнього та зовнішнього його вигляду, який був погоджений з Орендодавцем.

Проте, як вбачається з матеріалів справи сторонами не був узгоджений ані внутрішній ані зовнішній вигляд ОбвЂ™єкту оренди та прилеглої території. До матеріалів справи не надано доказів узгодження між сторонами на момент укладання договору оренди нежитлових приміщень № 12 від 21.11.2013 року зовнішнього вигляду об'єкту оренди.

У Додатку № 3 до Договору оренди № 12 від 21.11.2013 року зафіксовано лише місце розташування об'єкту оренди в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» АДРЕСА_3, тобто схему розмежування між чотирма окремими секціями всього нежитлового приміщення.

Разом з тим відсутні в матеріалах справи докази здійснення відповідачем змін в планування ОбвЂ™єкту оренди, яке було узгоджене сторонами в Додатку № 3 до Договору «Місце розташування об'єкту оренди в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» АДРЕСА_3».

Надані позивачем до матеріалів справи акти від 13.11.2014 року, 16.01.2015 року та 26.03.2015 року, які як з них вбачається, складені в м. Дніпропетровськ та не містять підпису відповідача, не приймаються судом в якості належним доказів, оскільки складені позивачем в односторонньому порядку. За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволенні позову в цій частині.

Разом з тим, позивач на підставі п. 22.1. ст. 22 Договору намагається стягнути з відповідача штраф в розмірі 10% розміру місячної орендної плати за відмову від отримання рахунків по сплаті, відмови від підписання актів звірки, інших документів, передбачених договором оренди в сумі 2865,78 грн.

Так, в матеріалах справи містяться поштові конверти з описами вкладення та повідомленнями-розписками про вручення відправлення спецзв'язку, які повернуті на адресу відправника - позивача без відмітки про отримання, а саме: конверт від 30.01.2015 року з відміткою «повернення у Дніпропетровськ, за адресою немає», а також конверти з відмітками про відмову в отриманні, а саме: конверти від 29.05.2015 року та від 30.01.2015 року.

Як вбачається з описів вкладення, доданих до цих конвертів на адресу відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надсилалися претензії від 26.05.2015 року, повідомлення про застосування заходів забезпечення виконання грошових зобов'язань за договором оренди № 12 від 21.11.2013 року, зокрема повідомлення № 3 від 30.01.2015 року.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача в отриманні рахунків на оплату орендної плати та відмови в підписанні актів звірок, за що позивач намагається стягнути штраф в сумі 2865,78 грн. Однак, зі змісту п. 22.1. ст. 22 Договору вбачається, що вказаний пункт Договору також передбачає можливість нарахування штрафу в розмірі 10% розміру місячної орендної плати за відмову від отримання й інших документів, передбачених договором оренди.

Так, до інших документів, передбачених договором, зокрема належать повідомлення про забезпечення виконання Орендарем грошових зобов'язань за даним Договором, в яких Орендодавець встановлює строк для належного виконання зобов'язань не більше 7 календарних днів з дня направлення відповідного повідомлення (п. 23.1. ст. 23 Договору).

Матеріалами справи підтверджений факт направлення позивачем на адресу відповідача повідомлення № 3 від 30.01.2015 року у відповідності з п. 23.1. договору оренди від 21.11.2013 року, про що свідчить опис вкладення від 30.01.2015 року.

При цьому в матеріалах справи знаходиться поштовий конверт з описом вкладення та повідомленням-розпискою про вручення відправлення спецзв'язку, який був повернутий на адресу відправника - позивача у справі з адреси відповідача - ФОП ОСОБА_1 69000, АДРЕСА_4. Зі змісту доданого до поштового конверту опису вкладення вбачається, що від відповідача повернулось саме повідомлення № 3 від 30.01.2015 року, яке було надіслано позивачем в порядку п. 23.1. ст. 23 Договору.

Безпосередньо в судовому засіданні 25.08.2015 року представник відповідача підтвердив, що вказана адреса є фактичною адресою офісу відповідача. що зафіксовано в протоколі судового засідання, складаному відповідно до приписів ст. 81-1 ГПК України.

На вищезазначеному поштовому конверті міститься відмітка «Повернення у Дніпропетровськ, відмова в отриманні», засвідчена печаткою Запоріжжяспецзв'язку № 5. Таким чином, суд дійшов висновку, що вказаний поштовий конверт підтверджує факт відмови відповідача - ФОП ОСОБА_1 в отриманні документу, передбаченого п. 23.1. ст. 23 договору оренди нежитлових приміщень № 12 від 21.11.2013 року, а саме повідомлення № 3 від 30.01.2015 року, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10% розміру місячної орендної плати за відмову від отримання інших документів, передбачених договором оренди є обґрунтованими. Однак, оскільки сума нарахованого штрафу визначена позивачем від розміру орендної плати з урахуванням позитивного проценту росту прожиткового мінімуму, який не може бути застосовано як вказано вище, суд здійснив перерахунок суми штрафу. За розрахунком суду сума штрафу розраховується від розміру місячної орендної плати, встановленої в абзаці 1 п. 4.2. Договору, тобто від 27000,00 грн., та складає 2700,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10% розміру місячної орендної плати підлягають задоволенню частково, а саме: за відмову від отримання інших документів, передбачених договором, в сумі 2700,00 грн.

З матеріалів позову вбачається, що з посиланням на п. 22.2. ст. 22 Договору позивач намагається стягнути з відповідача штраф в розмірі місячної орендної плати за систематичну (два і більше раз) відмову від виконання зобов'язань за договором оренди в сумі 28657,80 грн.

В обґрунтування вказаної вимоги позивач вказує, що неодноразово 27.11.2014 року, 30.01.2015 року, 26.05.2015 року, 31.07.2015 року направляв повідомлення - претензії відповідачу про існуючу заборгованість з орендної плати, комунальним послугам, порушення істотних умов Договору оренди, сплату штрафних санкцій, а також повернення позивачу об'єкту оренди - 31 грудня 2014 року по закінченню строку використання. При цьому вказує, що відповідно до відповідей на повідомлення за № 1 від 01.12.2014 року, від 23.12.2014 року відповідач відмовився в добровільному порядку сплатити існуючу заборгованість з орендної плати, штрафні санкції та виконувати договір оренди належним чином, що розцінено позивачем як систематична відмова від виконання зобов'язань за договором оренди.

Так, дійсно в матеріалах справи міститься лист-відповідь відповідача № 1 від 01.12.2014 року, в якому відповідач повідомляє про свою незгоду щодо вказаних в повідомленні позивача від 27.11.2014 року обставин неналежного виконання умов договору оренди № 12 від 21.11.2013 року. У вказаному листі відповідач надав обґрунтовану відповідь на зазначені позивачем в повідомленні від 27.11.2014 року порушення з боку відповідача умов договору, зокрема зазначив, що нараховані штрафи та орендну плату вважає необґрунтованими. Разом з тим, з приводу орендної плати зазначив, що у разі наявності та надання йому для ознайомлення офіційного документу, яким розрахована різниця росту прожиткового мінімуму, та підтвердження такого розміру, він одразу перерахує вказану суму.

Поряд з цим в листі від 23.12.2014 року відповідач повідомив, що отримав від позивача рахунки про сплату: штрафних санкцій на суму 24417,18 грн., поворотного авансу в розмірі 28657,80 грн. та про сплату орендної плати за січень 2015 року в розмірі 28657,80 грн., втім не погоджується з вказаними в них сумами, а штрафні санкції вважає необґрунтованими, застосованими неправомірно та такими, що не підлягають сплаті.

Так, наявні в матеріалах справи листи відповідача № 1 від 01.12.2014 року та від 23.12.2014 року є лише відповідями на висунуті вимоги позивача та не свідчать про факт його відмови від виконання зобов'язань за договором оренди № 12 від 21.11.2013 року, Натомість матеріалами справи підтверджено, що відповідач здійснював оплату орендної плати в розмірі, встановленому в абзаці 1 п. 4.2. Договору, у встановлені договором строки та виконував покладені на нього обов'язки, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Разом з тим з посиланням на п. 22.2. ст. 22 Договору позивач намагається стягнути з відповідача також штраф в розмірі місячної орендної плати за систематичне (два і більше раз) неналежне виконання зобов'язань за договором оренди в сумі 28657,80 грн. При цьому розмір штрафу був визначений позивачем від місячної орендної плати, яка розрахована із застосуванням позитивного проценту росту прожиткового мінімуму.

З матеріалів позову вбачається, що позивач нараховує штраф в сумі 28657,80 грн. за систематичне неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань відповідно до п. 1.1.- 1.3. ст. 1, п. 2.1. ст. 2, п. 4.2. ст. 4, п.п. 10.1 ст. 10, п.п. 13.9., 13.11. ст. 13, п.п. 22.1. - 22.3. ст. 22 Договору оренди № 12 нежитлових приміщень від 21.11.2013 року.

Зі змісту вказаних пунктів Договору вбачається, що вони стосуються зобов'язань Орендаря щодо: цільового використання ОбвЂ™єкту оренди (п. 1.1 -1.3. ст. 1 та п. 2.1. ст. 2), сплати орендної плати, в т.ч. з урахуванням позитивного проценту росту прожиткового мінімуму (п. 4.2. ст. 4), передачі ОбвЂ™єкту оренди в суборенду (п.п. 10.1 ст. 10), погодження проекту, дизайну, виду конструкції рекламного носія, вивісок, та місця розташування на ОбвЂ™єкті оренди (п.п. 13.9. ст. 13), порушення погодженого планування ОбвЂ™єкту оренди, внутрішнього та зовнішнього його виду (13.11. ст. 13).

В якості доказів неналежного виконання відповідачем зобов'язань, передбачених вказаними вище пунктами договору оренди, позивач посилається на складені ним 13.11.2014 року, 16.01.2015 року, 26.03.2015 року акти про:

- нецільове використання об'єкту оренди, а саме торгівля продовольчими товарами;

- перепланування та зміну зовнішнього виду об'єкту без попереднього письмового погодження з Орендодавцем;

- передання в суборенду частини об'єкту третім особам - фізичним особам-підприємцям - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 без попереднього письмового погодження з Орендодавцем.

Так, в матеріалах справи містяться складені позивачем за підписами головного інженера з експлуатації ТОВ «Южгород» ОСОБА_11, коменданта - електрика ОСОБА_12 та директора ТОВ «Южгород» ОСОБА_13 акти про нецільове використання об'єкта оренди, якими зафіксовано наступне: орендатором фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 без попереднього письмового погодження з Орендодавцем змінено цільове використання об'єкту оренди здійснюється торгівля продовольчими товарами в широкому асортименті, а саме:

- фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 з фізичною-особою-підприємцем ОСОБА_4 здійснюється торгівля продовольчими товарами в широкому асортименті та алкогольними напоями, тютюновими виробами;

- фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 здійснюється торгівля м'ясом та м'ясними виробами в широкому асортименті;

- здійснюється продаж очищеної води фірми Киссон (термінал від фірми ІБОКС);

- розміщено банкомат КБ «ПриватБанк».

Разом з тим в якості підтвердження встановлених вище в актах фактів порушень умов Договору позивач також надав до матеріалів справи фототаблиці (фотозображення) ОбвЂ™єкту оренди, розташованого за адресою: АДРЕСА_3.

З аналізу змісту умов п. 1.2. ст. 1, п. 2.1., п. 2.3. ст. 2 Договору вбачається, що ОбвЂ™єкт оренди переданий Орендарю з метою торгівлі непродовольчими товарами. Цільове використання, зазначене в п. 1.2. Договору, не може бути змінене Орендарем без попереднього письмового узгодження з Орендодавцем. Якщо Орендар змінить цільове призначення або буде здійснювати без погодження з Орендодавцем діяльність, не передбачену даним Договором, Орендодавець направляє Орендарю письмову вимогу про усунення таких непогоджених дій. Орендар зобов'язаний протягом трьох днів з моменту отримання вимоги Орендодавця припинити непередбачену даним Договором діяльність. У випадку виявлення фактів нецільового використання ОбвЂ™єкту оренди уповноважені особи Орендодавця складають акт про нецільове використання ОбвЂ™єкту оренди із залученням свідків з числа третіх осіб.

Так, непродовольчими товарами є продукти виробничого процесу, призначені для продажу його громадянам або суб'єктам господарської діяльності, але не з метою вживання його в їжу людиною та (або) представниками тваринного світу.

Поряд з цим продовольчі товари - це товари, що представляють собою харчові продукти в натуральному або переробленому вигляді, призначені для вживання людиною в якості їжі, бутильована питна вода, алкогольна продукція (у тому числі пиво), безалкогольні напої, жувальна гумка, а також біологічно активні добавки.

В обґрунтування вказаних обставин позивач надає до матеріалів справи фототаблиці, з яких вбачається що дійсно в приміщенні, що є ОбвЂ™єктом оренди за договором оренди № 12 від 21.11.2013 року, здійснюється торгівля продовольчими товарами, зокрема м'ясними виробами, бутильованою питною водою та харчовими продуктами. Поряд з цим, позивач посилається що вказані порушення також зафіксовані ним в актах від 13.11.2014 року, 16.01.2015 року, 26.03.2015 року в порядку п. 2.3. ст. 2 Договору.

Надані до матеріалів справи докази дійсно підтверджують факт використання Орендарем (відповідачем) ОбвЂ™єкта оренди з метою торгівлі продовольчими товарами. При цьому факт торгівлі продовольчими товарами був також підтверджений усно представником відповідача в судовому засіданні 25.08.2015 року, що знайшло своє відображення в протоколі судового засідання від 25.08.2015 року, складеному у відповідності до приписів ст. 81-1 ГПК України. Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази письмового погодження Орендарем з Орендодавцем зміни цільового використання ОбвЂ™єкту оренди з метою здійснення торгівлі продовольчими товарами.

Втім, умовами п. 1.2. ст. 1 Договору сторони чітко визначили цільове використання ОбвЂ™єкту оренди, а саме з метою торгівлі непродовольчими товарами. Докази зміни редакції вказаного пункту Договору в матеріалах справи відсутні.

Отже, відповідач (Орендар за Договором) систематично порушував умови п. 1.2. ст. 1, п. 2.1. ст. 2 Договору в частині цільового використання ОбвЂ™єкту оренд без отримання попередньої письмової згоди на це Орендодавця (позивач у справі), як того вимагає п. 2.1. ст. 2 Договору.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі місячної орендної плати за систематичне неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань відповідно до п. 1.1.- 1.3. ст. 1, п. 2.1. ст. 2 Договору оренди № 12 від 21.11.2013 року є обґрунтованими. Однак, оскільки сума штрафу визначена позивачем від розміру орендної плати з урахуванням позитивного проценту росту прожиткового мінімуму, який не може бути застосовано як вказано вище, суд здійснив перерахунок суми штрафу. За розрахунком суду сума штрафу розраховується від розміру місячної орендної плати, встановленої в абзаці 1 п. 4.2. Договору, та складає 27000,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі місячної орендної плати за систематичне неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань відповідно до п. 1.1.- 1.3. ст. 1, п. 2.1. ст. 2 Договору оренди № 12 від 21.11.2013 року підлягають задоволенню частково в сумі 27000,00 грн.

Разом з тим, підстави для нарахування штрафу за систематичне порушення відповідачем пунктів 4.2. ст. 4, п.п. 10.1 ст. 10, п.п. 13.9., 13.11. ст. 13, п.п. 22.1. - 22.3. ст. 22 Договору оренди № 12 нежитлових приміщень від 21.11.2013 року відсутні, оскільки;

- докази по справі підтверджують сплату орендної плати за 2014 рік та з січня по червень 2015 року відповідачем своєчасно щомісячно в розмірі, визначеному Договором;

- в матеріалах справи відсутні докази передачі в суборенду ОбвЂ™єкта оренди, а надані позивачем фотоматеріали (фототаблиці ОбвЂ™єкту оренди) не підтверджують факт такої передачі;

- докази узгодження між сторонами на момент укладання договору оренди нежитлових приміщень № 12 від 21.11.2013 року зовнішнього вигляду об'єкту оренди відсутні. Відтак, відсутні підставі для задоволення позовних вимог в цій частині.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за період з 01.12.2014 року по 31.07.2015 року в сумі 26034,09 грн. на підставі п. 22.3. ст. 22 Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що за порушення грошових зобов'язань за даним Договором, в тому числі затримку внесення орендної плати, комунальних та інших платежів, внесення їх не у повному обсязі, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожний день прострочки.

З викладеного позивачем розрахунку розміру пені вбачається, що вона нарахована на суму заборгованості з орендної плати за 2014 рік, 2015 рік, яку позивач також просить стягнути з відповідача. При цьому сума заборгованості з орендної плати розрахована позивачем із застосуванням позитивного проценту росту прожиткового мінімуму.

Оскільки відсутні підстави для задоволення вимог в частині основного зобов'язання у вигляді донарахування орендної плати на позитивний процент росту прожиткового мінімуму в порядку абзацу 2 п. 4.2. Договору, то відсутні підстави для задоволення вимог в частині додаткового зобов'язання у вигляді нарахованої позивачем пені.

З матеріалів позову вбачається, що позивач намагається стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійної орендної плати за неповернення об'єкту оренди після закінчення строку дії Договору оренди (з 31 грудня 2014 року) відповідно до ст. 785 ЦК України в сумі 239198,00 грн.

Приписами ст. 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 6.2. ст. 6 Договору строк використання ОбвЂ™єкту оренди встановлений до 31.07.2015 року.

Як встановлено вищевикладеними обставинами справи, договір в частині строку використання ОбвЂ™єкту оренди діє до 31.07.2015 року.

Матеріали справи свідчать, що за актом повернення об'єкту оренди від 31.07.2015 року, підписаним сторонами у справі, відповідач - ФОП ОСОБА_1 повернув, а позивач - ТОВ «Южгород» прийняв з оренди нежитлове приміщення площею 383,15 кв.м. та підвал площею 427,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Отже, відповідач повернув ОбвЂ™єкт оренди у відповідності з вимогами п. 12.1. ст. 12 Договору, а саме в день закінчення строку використання ОбвЂ™єкту оренди.

Оскільки договір оренди нежитлових приміщень № 12 від 21.11.2013 року не визнаний недійсним, а сторони в порядку ст. 627 ЦК України на власний розсуд дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди, в т.ч. щодо строку використання ОбвЂ™єкту оренди (п. 6.2. ст. 6 Договору), тому відсутні підстави для стягнення неустойки відповідно до ст. 785 ЦК України.

Разом з тим позивач намагається стягнути з відповідача упущену вигоду та реальні збитки в загальному розмірі 275000,00 грн., з яких упущена вигода у вигляді доходу складає 259000,00 грн., а реальні збитки - витрати складають 16000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що відповідач своїми незаконними діями, які полягають у введенні в оману позивача шляхом заміни аркушу за № 2 (сторінка № 4) Договору оренди та неповерненні позивачу у строк до 31 грудня 2014 року об'єкту оренди, порушив його законні права і інтереси, завдав йому збитки - реальні збитки та упущену вигоду в розмірі 275000,00 грн.

Частиною 2 ст. 224 ГК України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

На час стягнення збитків, на позивача покладається обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне:

· по-перше, факт заподіяння йому збитків;

· по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

· по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків (шкоди) заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

· А) вид (склад) збитків;

· Б) наслідки порушення договірних зобов'язань.

Стаття 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, відносить, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства а також додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною, матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частина перша статті 623 ЦК України покладає на боржника, який порушив зобов'язання, обов'язок відшкодувати збитки, що стали наслідком зазначеного порушення. Отже, це правило передбачає стягнення з боржника всіх збитків. Разом з тим, законодавець не позбавлений права визначати саме поняття збитків більш широко чи вузько.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитки слід поділити на дві частини:

1) реальні збитки,

2) упущена вигода (неодержані доходи).

Статтею 1192 ЦК України передбачено два способи відшкодування заподіяної шкоди: відшкодування шкоди в натурі; повне відшкодування заподіяних збитків.

Компенсація шкоди, заподіяної особі, у повному обсязі за допомогою відшкодування збитків передбачає, зокрема, відшкодування витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки та їх вид для підприємства), та доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) ст. 22 ЦК України. Стягнення цих збитків відповідає принципу повного відшкодування заподіяної шкоди та забезпечує відновлення майнового стану особи, якій заподіяно шкоду. Слід звернути увагу на те, що до складу збитків не входить основний борг, а тільки санкції.

Так, зі змісту позову вбачається, що в якості упущеної вигоди позивач визначає суму доходу, який він міг реально отримати згідно умов укладеного з ТОВ «Український Рітейл» договору оренди нежитлового приміщення від 19.11.2014 року.

Відповідно до п. 1.1. (п.п. 1.1.1, 1.1.5.) договору оренди нежитлового приміщення від 19.11.2014 року, укладеного між ТОВ «Южгород» (Орендодавець) та ТОВ «Український Рітейл» (Орендар, третя особа у справі) Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування частину приміщення першого поверху з підвалом (літ. А-5, А1), яке належить Орендодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 20.03.2014, видане Реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції Запорізької області. Адреса ОбвЂ™єкту оренди: АДРЕСА_3. Склад об'єкту оренди: згідно з планом меж (Додаток № 1) - частина першого поверху площею 560 кв.м. та підвал площею 364,4 кв.м., загальною площею 924,4 кв.м.

При цьому умовами п. 7.1. договору оренди нежитлового приміщення від 19.11.2014 року визначено, що дата передання Орендодавцем Орендарю об'єкта оренди в орендне користування - дата підписання акту приймання-передачі, але не пізніше 15 грудня 2014 року. При настанні форс-мажорних обставин, зазначених в п. 10 Договору, строк передачі об'єкту оренди відкладається.

Зокрема згідно з п. 10.3. вказаного договору оренди сторони дійшли згоди вважати форс-мажорними обставинами неможливість визначеного в п. 7.1. договору терміну передачі об'єкта оренди через перешкоди попередніх орендарів звільнити приміщення і необхідності додаткового часу для проведення законних процедур щодо їх виселення.

Так, при порівнянні Додатка № 3 до Договору оренди № 12 від 21.11.2013 року («Місце знаходження об'єкта оренди в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» АДРЕСА_3»), укладеного з ФОП ОСОБА_1, та виходячи зі змісту Додатка № 1 (план меж об'єкту оренди) до договору оренди нежитлового приміщення від 19.11.2014 року, укладеного з ТОВ «Український Рітейл» вбачається, що передана ТОВ «Український Рітейл» в оренду площа 560 кв.м. включає в себе секцію № 01 - 383,15 кв.м. площі, яку займає ФОП ОСОБА_1 за договором оренди № 12 від 21.11.2013 року, зі строком дії договору до 31.07.2015 року.

Таким чином, за умовами договору оренди нежитлового приміщення від 19.11.2014 року позивач повинен був передати об'єкт оренди - частину першого поверху площею 560 кв.м. та підвал площею 364,4 кв.м. в оренду ТОВ «Український Рітейл» до 15 грудня 2014 року (п. 7.1. Договору), тобто до закінчення строку дії договору оренди нежитлових приміщень № 12 від 21.11.2013 року, укладеного з ФОП ОСОБА_1

Проте, позивач станом на 15.12.2014 року не мав права передавати об'єкт оренди іншому суб'єкту господарювання, оскільки це право вже було реалізоване ним при укладанні договору оренди нежитлових приміщень № 12 від 21.11.2013 року з ФОП ОСОБА_1

З огляду на викладене посилання позивача на п. 10.3. договору оренди нежитлового приміщення від 19.11.2014 року щодо форс-мажорних обставин не приймається судом до уваги.

Враховуючи відсутність підстав для визнання договору, в т.ч. його п. 6.2., недійсними, а також враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів факт заподіяння йому збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу), в тому числі не довів причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу), а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, зі змісту позову вбачається, що в якості реальних збитків в сумі 16000,00 грн. позивач визначає витрати за послуги з пошуку та укладання договору оренди, понесені ним за договором про надання послуг, пов'язаних зі здачею нерухомості в оренду № 104с від 10.07.2014 року. В підтвердження понесення витрат за вказаним договором позивач надав банківську виписку по рахунку за 27.11.2014 року на суму 16000,00 грн., які сплачені як передоплата, а також акт здачі-приймання виконаних послуг від 15.12.2014 року на суму 16000,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Южгород» (Замовник, позивач у справі) та ТОВ «Агентство нерухомості «Арсенал» (Виконавець) був укладений договір про надання послуг, пов'язаних зі здачею нерухомості в оренду № 104с від 10.07.2014 року, за умовами якого (п. 1.1.) Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання від імені та за рахунок Замовника надати комплекс послуг, пов'язаних зі здачею в оренду об'єкту нерухомості (далі ОбвЂ™єкт). Характеристика ОбвЂ™єкту: місце розташування: АДРЕСА_3, площа: 183,6 кв.м., розмір орендної плати: 120 грн. за 1 кв.м.

Втім, вказаний договір про надання послуг, пов'язаних зі здачею нерухомості в оренду № 104с від 10.07.2014 року стосується ОбвЂ™єкту оренди, площа якого складає 183,6 кв.м., та який не пов'язаний з ОбвЂ™єктом оренди, який є предметом договору оренди нежитлових приміщень № 12 від 21.11.2013 року, укладеного з ФОП ОСОБА_1, що розглядається в рамках даної справи.

При цьому, укладання договору про надання послуг, пов'язаних зі здачею нерухомості в оренду № 104с від 10.07.2014 року є правом позивача, а вина відповідача, а даному випадку, у завданні збитків за вказаним договором відсутня, в тому числі не доведений причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. Тому відсутні підстави для задоволення вказаних вимог.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи вищевикладене, позивачем не доведено наявність передбачених законом підстав для визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень № 12 від 21.11.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, в т.ч. його п. 6.2., не доведено підстав для стягнення з останнього: заборгованості з орендної плати за 2014 та 2015 роки, штрафу в розмірі 10% розміру місячної орендної плати за внесення, зміну в планування та оформлення об'єкту оренди, не погоджених сторонами, і у випадку не усунення орендарем порушень, пов'язаних з внутрішнім і зовнішнім видом об'єкту та прилеглої території, штрафу в розмірі 10% розміру місячної орендної плати за відмову від отримання рахунків по оплаті, відмови від підписання актів звірки, інших документів, передбачених договором оренди, штрафу в розмірі місячної орендної плати за систематичну (два і більше раз) відмову від виконання зобов'язань за договором оренди, штрафу в розмірі місячної орендної плати за систематичне (два і більше раз) неналежне виконання зобов'язань за договором оренди, пені, неустойки, реальних збитків та упущеної вигоди.

Стосовно заперечень відповідача щодо заявки на оренду від 21.11.2013 року, за змістом якої ФОП ОСОБА_1 просив ТОВ «Южгород» укласти з ним договір оренди на об'єкті оренди за адресою: індекс 69000, АДРЕСА_3, площа оренди 383,15 м.кв. за ціною 70,47 грн./м.кв. без ПДВ до 31.12.2014 року та прийняти завдаток в розмірі 27000 (двадцять сім тисяч) грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

По-перше, з поданої заявки не вбачається до якого договору оренди вона є Додатком № 1. По-друге, оскільки предметом спору в даній справі є договір оренди нежитлових приміщень № 12 від 21.11.2013 року, тому посилання відповідача на вказану заявку суд приймає до уваги з урахуванням п. 7.2. ст. 7 вказаного договору.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Разом з тим зі змісту позову вбачається, що позивач намагається стягнути з відповідача в якості судових витрат витрати з проведення експертного дослідження в розмірі 2580,48 грн., понесені у зв'язку з отриманням висновку № 2065-15 експертного технічного дослідження документів від 25.05.2015 року від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

В якості підтвердження вартості вказаних витрат позивач надав до матеріалів справи засвідчену копію акту № 2065-15 здачі-приймання висновку експертного технічного дослідження документів № 2065-15 від 25.05.2015 року, відповідно до якого ціна експертизи складає 2580,48 грн. Факт понесення позивачем витрат з проведення експертного дослідження на суму 2580,48 грн. підтверджується засвідченою копією платіжного доручення № 18 від 12.05.2015 року (том І а.с. 153).

Так, імперативними приписами ст. 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року).

З аналізу викладеної норми ст. 44 ГПК України вбачається, що відшкодуванню в якості судових витрат в господарському судочинстві підлягають суми за проведення судової експертизи, призначеної саме судом в рамках розгляду справи.

Втім, як свідчать матеріали справи позивач просить стягнути з відповідача в якості судових витрат витрати за проведення експертного дослідження, яке було здійснено Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз за цивільною заявою адвоката Келембет І.М. від 30.04.2015 року, що не відповідає поняттю «судових витрат» в розумінні ст. 44 ГПК України.

Відтак, оскільки нормами чинного Господарського процесуального кодексу України не передбачено відшкодування в якості судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, витрат за проведення експертного дослідження за цивільною заявою сторони, отже вказані витрати не є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України.

Щодо стягнення з відповідача витрат з надання послуг за договором доручення в сумі 44400,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Ужгород», як Довірителем, та Приватним підприємством «Тимур та К», як Повіреним, в особі директора Келембет Ілони Миколаївни, укладено Договір доручення від 30.04.2015 року.

Так, відповідно до п. 1.1., 1.2., вказаного договору, Повірений та його адвокат приймає на себе обов'язок у відповідності до Конституції та діючого законодавства України, представляти інтереси Довірителя та здійснювати захист інтересів останнього в будь-яких правоохоронних органах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, в господарському суді Запорізької області, апеляційній та касаційній інстанції, також подавати та підписувати від імені Довірителя будь-які документи - позовні заяви, заяви про забезпечення позову, заяви, клопотання, апеляційні і касаційні скарги, уточнення та доповнення до них. Під час виконання умов цього Договору Повірений зобов'язується надавати Довірителю наступні юридичні послуги: проведення юридичної оцінки наданих Довірителем доказів по справі, складання та подання від імені Довірителя позовних заяв, клопотань, а також інших процесуальних документів до початку судового розгляду справи, а також під час розгляду справи судом, участь у судових засіданнях всіх інстанцій.

Приписами ч. 1 ст. 1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1005 ЦК країни Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя. У цьому разі повірений відповідає лише за вибір замісника.

Згідно з п. 1.3. договору доручення від 30.04.2015 року для виконання доручень за цим договором Повірений призначає адвоката Келембет Ілону Миколаївну, якій Довіритель надає довіреність для представлення своїх інтересів в господарському суді Запорізької області, апеляційної та касаційної інстанції.

Факт оплати послуг адвоката позивач підтверджує копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів № 17 від 24.04.2015 року, № 18 від 27.04.2015 року, № 19 від 28.04.2015 року, № 20 від 29.04.2015 року та № 21 від 30.04.2015 року, з яких вбачається що оплата була здійснена позивачем з призначенням платежу «за юридичні послуги» на користь ПП «Тимур та К» всього на загальну суму 40400,00 грн.

Від 17 листопада 2012 року діють Правила адвокатської етики, затверджені З'їздом адвокатів України. Так, згідно зі ст. 14 Правил адвокатської етики від 17.11.2012 року адвокат надає правову допомогу відповідно до законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Правил адвокатської етики від 17.11.2012 року порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Однак, в укладеному Договорі доручення від 30.04.2015 року відсутні положення про обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо. Тобто фактично, в даному випадку позивачем було здійснено оплату послуг саме Повіреного в рамках виконання Договору доручення від 30.04.2015 року, що кореспондується з приписами ст. 1002 ЦК України та безпосередньо підтверджується наданими позивачем квитанціями до прибуткових касових ордерів про оплату вказаних послуг. Тобто вказана грошові кошти не були перераховані безпосередньо адвокату Келембет І.М. як оплата послуг адвоката. Відтак вказані витрати не є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України. За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в цій частині.

Разом з тим, наданими до матеріалів справи доказами підтверджується оплата витрат за договором доручення від 30.04.2015 року лише на суму 40400,00 грн., тоді як позивач просить стягнути з відповідача вказані витрати на суму 44400,00 грн.

У судовому засіданні, яке відбулося 25.08.2015 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, адреса місця проживання: 69071, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД", 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Горького, буд. 6А, код ЄДРПОУ 38981187, штраф в розмірі 10% розміру місячної орендної плати за відмову від отримання інших документів, передбачених договором оренди в сумі 2700 (дві тисячі сімсот) грн. 00 коп., штраф в розмірі місячної орендної плати за систематичне (два і більше раз) неналежне виконання зобов'язань за договором оренди в сумі 27000 (двадцять сім тисяч) грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 650 (шістсот п'ятдесят) грн. 84 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди № 12 нежитлових приміщень від 21.11.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за 2014 рік в сумі 19893,60 грн., заборгованості зі сплати орендної плати за 2015 рік в сумі 13262,40 грн. відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу в розмірі 10% розміру місячної орендної плати за внесення, зміну в планування та оформлення об'єкту оренди, не погоджених сторонами, і у випадку не усунення орендарем порушень, пов'язаних з внутрішнім і зовнішнім видом об'єкту та прилеглої території в сумі 2865,78 грн. відмовити.

6. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу в розмірі 10% розміру місячної орендної плати за відмову від отримання рахунків по оплаті, відмови від підписання актів звірки, інших документів, передбачених договором оренди в сумі 165,78 грн. відмовити.

7. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу в розмірі місячної орендної плати за систематичну (два і більше раз) відмову від виконання зобов'язань за договором оренди в сумі 28657,80 грн. відмовити.

8. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу в розмірі місячної орендної плати за систематичне (два і більше раз) неналежне виконання зобов'язань за договором оренди в сумі 1657,80 грн. відмовити.

9. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення пені в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожний день прострочення з 01 грудня 2014 року по 31.07.2015 року в сумі 26034,09 грн. відмовити.

10. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати за неповернення об'єкту оренди після закінчення строку дії договору оренди з 31 грудня 2014 року в сумі 239198,00 грн. відмовити.

11. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення упущеної вигоди у вигляді доходу в сумі 259000,00 грн. відмовити.

12. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖГОРОД" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення реальних збитків в сумі 16000,00 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 31.08.2015 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.


Суд	Господарський суд Запорізької області
Дата ухвалення рішення	25.08.2015
Оприлюднено	07.09.2015
Номер документу	49481579
Судочинство	Господарське

Смірнов О.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 25.08.2015 по справі 908/3562/15ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —908/3562/15

Рішення від 25.08.2015

Рішення
від 25.08.2015 по справі 908/3562/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ