Рішення

від 18.08.2015 по справі 911/1606/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"18" серпня 2015 р. Справа № 911/1606/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Державної організації (установа, заклад) Ржищівський будівельний технікум, м. Ржищів про стягнення 7024,37 грн. за участю представників:

позивача:Старчик А.А. - дов. від 18.04.2014 № 14-90 відповідача:Рідниченко І.С. - керівник суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) до Державної організації (установа, заклад) Ржищівський будівельний технікум (далі - відповідач) про стягнення 7024,37 грн., з яких 643,74 грн. інфляційних втрат, 120,57 грн. 3% річних, 3120,89 грн. пеня та 3139,17 грн. штраф.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 30.10.2012 № 12/1056-ТЕ-17 щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строки визначені договором.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що позивач неправомірно нараховує штраф та заявлені до стягнення суми інфляційних втрат, 3% річних та пені за період прострочки з 14.12.2012 по 26.06.2013, оскільки відповідач здійснив повний розрахунок за поставлений природний газ в січні 2013 року згідно платіжних доручень: від 17.01.2013 № 17 на суму 15430,22 грн., від 25.01.2013 № 34 на суму 24569,78 грн., від 25.01.2013 № 34 на суму 4845,32 грн. У зв'язку з чим, просить суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справ було укладено договір купівлі-продажу природного газу від 30.10.2012 № 12/1056-ТЕ-17 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - продавець зобов'язався передати у власність відповідачу - покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну території України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 98 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): у жовтні - 22 тис.куб.м., у листопаді - 36 тис.куб.м., у грудні - 40 тис.куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

У відповідності до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу становить 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за врегульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091 грн., кріт того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 жовтня 2012 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору позивач у період листопад - грудень 2012 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 44845,32 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 30.11.2012 на суму 15430,22 грн., від 31.12.2012 на суму 29415,10 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ по вищепереліченим актам приймання-передачі природного газу в строки визначені договором.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з грудня 2012 року по червень 2013 року включно складають 120,57 грн.

Згідно розрахунку позивача 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 14.12.2012 по 26.06.2013 складають 643,74 грн.

Здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

На підставі п. 7.2 договору позивач просить стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості поставленого природного газу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 14.12.2012 по 26.06.2013 складає 3120,89 грн.

Також, позивач на підставі п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості поставленого природного газу понад 30 днів, штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу, який за розрахунком позивача складає 3139,17 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначених позивачем періодів нарахування пені, обґрунтованим розміром пені за просточення виконання зобов'язання є 3118,12 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені в сумі 2,77 грн. суд відмовляє, з огляду на недоведеність та безпідставність позовних вимог в цій частині.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірними, відповідають вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині є доведеними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Доказів наявності понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявленої до стягнених сум пені та штрафу, позивач суду не надав. Розмір пені та штрафу, який позивач просить стягнути з відповідача є не співрозмірним із можливими збитками.

Беручи до уваги викладене, та враховуючи, що відповідач є навчальним закладом, який організовує та здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення учнів та не має інших доходів крім тих які надходять за здійснення вказаної діяльності з навчання та виховання учнів навчального закладу, повністю розрахувався з позивачем за поставлений в листопаді - грудні 2012 року природний газ за договором, а також враховуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, активну позицію відповідача в даному спорі, ступінь виконання зобов'язання боржника, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене незначне прострочення грошового зобов'язання та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача надмірно великим штрафних санкцій, суд вважає за доцільне скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір пені та штрафу на 90% від доведених та обґрунтованих позивачем сум пені та штрафу, а саме: зменшити суму пені, що підлягає стягненню до 311,81 грн.; зменшити суму штрафу, що підлягає стягненню до 313,92 грн.

Заперечення відповідача проти позову з підстав того, що позивач неправомірно нараховує штраф та заявлені до стягнення суми інфляційних втрат, 3% річних та пені за період прострочки з 14.12.2012 по 26.06.2013, оскільки відповідач здійснив повний розрахунок за поставлений природний газ в січні 2013 року згідно платіжних доручень: від 17.01.2013 № 17 на суму 15430,22 грн., від 25.01.2013 № 34 на суму 24569,78 грн., від 25.01.2013 № 34 на суму 4845,32 грн., не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються судом з огляду на наступне.

Як вбачається з платіжних доручень від 17.01.2013 № 17 на суму 15430,22 грн., від 25.01.2013 № 34 на суму 24569,78 грн., від 25.01.2013 № 34 на суму 4845,32 грн. в графі призначення платежу, відповідач здійснював оплати за природний газ за іншим договором, а саме від 15.01.2013 № 13/2037-ТЕ-17, а не по договору купівлі-продажу природного газу від 30.10.2012 № 12/1056-ТЕ-17, як стверджує відповідач.

Оплату за поставлений природний газ згідно договору купівлі-продажу природного газу від 30.10.2012 № 12/1056-ТЕ-17 було здійснено відповідачем 26.06.2013, що підтверджується банківською випискою від 26.06.2013 та листом відповідача від 27.06.2013 № 169, в якому останній просить у платіжному доручення від 26.06.2013 № 919946 на суму 54378,92 грн. вважати призначення платежу, зокрема: «Сплата за природний газ у сумі 44845,32 грн. згідно договору № 12/1056-ТЕ-17 від 30.10.2012 в т.ч. ПДВ - 7474,22 грн.».

З огляду на зазначене, позивачем правомірно нараховані інфляційні втрати, 3% пеня та штраф, за загальний період прострочки з 14.12.2012 по 26.06.2013.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач розрахунок за поставлений природний газ здійснив з порушенням строків, визначених договором, укладеним між сторонами у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 120,57 грн. інфляційних втрат, 643,74 грн. 3% річних, 311,81 грн. пені та 313,92 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті повних вимог суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру обґрунтованих вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної організації (установа, заклад) Ржищівський будівельний технікум (09230, Київська обл., м. Ржищів, вул. Воровського, 1, ідентифікаційний код 00728227) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 120 (сто двадцять) грн. 57 коп. інфляційних втрат, 643 (шістсот сорок три) грн. 74 коп. 3% річних, 311 (триста одинадцять) грн. 81 коп. пені, 313 (триста тринадцять) грн. 92 коп. штрафу, 1826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 28 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 31.08.2015.