Постанова

від 28.09.2015 по справі 911/1606/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2015 р. Справа№ 911/1606/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

за участю представників:

Від позивача: представник Старчик А.А. - за довіреністю.

Від відповідача: Різниченко І.С. - директор,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2015 року

у справі №911/1606/15 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України"

до Державної організації (установа, заклад) Ржищівський

будівельний технікум

про стягнення 7 024,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державної організації (установа, заклад) Ржищівський будівельний технікум про стягнення 7 024,37 грн., з яких 643,74 грн. інфляційних втрат, 120,57 грн. 3% річних, 3 120,89 грн. пені та 3 139,17 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 30.10.2012 року № 12/1056-ТЕ-17 щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строки, визначені договором.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.08.2015 року у справі № 911/1606/15 позов задоволено частково, а саме стягнуто з Державної організації (установа, заклад) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 120 (сто двадцять) грн. 57 коп. інфляційних втрат, 643 (шістсот сорок три) грн. 74 коп. 3% річних, 311 (триста одинадцять) грн. 81 коп. пені, 313 (триста тринадцять) грн. 92 коп. штрафу, 1826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 28 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 2 808,80 грн. та штрафу у розмірі 2 825,30 грн., та прийняти нове, яким в даній частині позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в оскаржуваному рішенні не наведено та не вмотивовано, в чому саме полягає винятковість обставин у даній справі, що тягне за собою застосування ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд відмовити повністю у її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (продавець) та Державної організації (установа, заклад) Ржищівський будівельний технікум (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу від 30.10.2012 року № 12/1056-ТЕ-17, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну території України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

У п. 2.1 договору сторони передбачили, що продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 98 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): у жовтні - 22 тис.куб.м., у листопаді - 36 тис.куб.м., у грудні - 40 тис.куб.м.

Згідно з 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 5.2 договору сторонни узгодили, що ціна за 1000 куб. м газу становить 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за врегульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Як передбачено п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 11.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 жовтня 2012 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивач у період листопад - грудень 2012 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 44 845,32 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 30.11.2012 року на суму 15430,22 грн., від 31.12.2012 року на суму 29 415,10 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті за поставлений позивачем природний газ виконав з порушенням строків, передбачених договором купівлі-продажу природного газу від 30.10.2012 року № 12/1056-ТЕ-17, на підставі чого, позивач просить стягнути з відповідача 643,74 грн. інфляційних втрат, 120,57 грн. 3% річних, 3120,89 грн. пені та 3139,17 грн. штрафу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат по кожному акту приймання-передачі природного газу окремо, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню повністю.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Враховуючи те, що відповідач виконав свої зобов'язання за договором неналежним чином, допустивши прострочення в оплаті, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 139,17 грн. штрафу у розмірі 7 % від суми простроченого платежу та 3 120,89 грн. пені.

Перерахувавши наданий позивачем розрахунок у розмірі 7 % від суми простроченого платежу, судова колегія приходить до висновку про те, що він є арифметично вірним.

Стосовно нарахованої позивачем пені у розмірі 3 120,89 грн. слід зазначити наступне.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перерахувавши наданий позивачем розрахунок пені, нарахованої на заборгованість відповідача за кожною видатковою накладною окремо, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з врахуванням зазначених позивачем періодів нарахування пені, обґрунтованим розміром пені за прострочення виконання зобов'язання є 3 118,12 грн., оскільки шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, спливає 14.05.2013 року за актом приймання-передачі природного газу: від 30.11.2012 року та 14.06.2013 року за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2012 року.

Однак, ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи та враховуючи те, що відповідач є навчальним закладом, який організовує та здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення учнів та не має інших доходів крім тих які надходять за здійснення вказаної діяльності з навчання та виховання учнів навчального закладу, беручи до уваги, що він повністю розрахувався з позивачем за поставлений в листопаді - грудні 2012 року природний газ за договором, а також те, що адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене незначне прострочення грошового зобов'язання та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача надмірно великим штрафних санкцій, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що є доцільним скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір пені та штрафу на 90% від доведених та обґрунтованих позивачем сум пені та штрафу, а саме: зменшити суму пені, що підлягає стягненню до 311,81 грн.; зменшити суму штрафу, що підлягає стягненню до 313,92 грн.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваному рішенні не наведено та не вмотивовано, в чому саме полягає винятковість обставин у даній справі, що тягне за собою застосування ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, оскільки це спростовується вказаним вище.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги являються обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи встановлене вище, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2015 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2015 року у справі № 911/1606/15 - без змін.

3. Матеріали справи № 911/1606/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська