Постанова

від 20.03.2007 по справі 29/488-06-11825

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/488-06-11825

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"20" березня 2007 р. Справа № 29/488-06-11825

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Лисіної О.В.

за участю представників сторін в засіданні суду 13.03.2007 р.:

Від позивача – Філімонов К.Д., по дов.

Від відповідача 1 – Отраднов В.Л., по дов.

Від відповідача 2 – Отраднов В.Л., по дов.

Від третьої особи –не з'явився, належним чином повідомлений,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги  Одеської обласної організації Українського товариства глухих та Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідна виробнича фірма „Проект-Центр”

на рішення господарського суду Одеської області від 07 лютого 2007 року

по справі № 29/488-06-11825

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідна виробнича фірма „Проект-Центр”

до: 1). Українського товариства глухих

      2). Одеської обласної організації Українського товариства глухих

третя особа –Одеська міська рада

про визнання угоди частково недійсною та про визнання права власності на нерухомість

В засіданні суду оголошувалась перерва до 20.03.2007 р.

ВСТАНОВИВ:

Третя особа повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення. Клопотання її представника про відкладення розгляду справи було подано до місцевого господарського суду, яке до суду апеляційної інстанції надійшло 15.03.2007 р. після оголошення в судовому засіданні 13.03.2007 р. перерви до 20.03.2007 р. для прийняття резолютивної частини постанови. Крім того, викладені в ньому підстави для відкладення розгляду справи не заслуговують на увагу.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідна виробнича фірма „Проект-Центр” (далі - Позивач) звернулось у місцевий господарський суд з позовом до Українського товариства глухих і Одеської обласної організації Українського товариства глухих про визнання частково недійсним договору дарування від 15.09.2003 р. будівлі Будинку (клубу) культури глухих  трьома сараями по вул. Кузнечній, 48 у м. Одесі, укладеного між Українським товариством глухим і Одеською обласною організацією товариства глухих в частині дарування сараю, прилеглою до будинку № 50 по вул. Кузнєчній і розташованому по вул. Кузнєчній, 48 у м. Одесі з поверненням цього сараю позивачу, а також визнати за позивачем право власності на цей сарай.

У процесі судового розгляду позивач уточнив позов в частині дати договору дарування, вказавши від 15.10.2003 р. (у первісно поданому позові до суду дата зазначеного договору була вказана „15.09.2003 р.”).

Позивач обґрунтував свої  вимоги тим, що  при укладенні між відповідачами договору дарування від 15.10.2003 р. вказаних будівель (Будинку (клубу) культури і трьох сараїв) за названою адресою, не було враховано, що за договором міни від 10.09.2003 р., укладеного між позивачем і другим відповідачем –Одеською обласною організацією глухих - вказана вище будівля сараю була передана у власність позивачу в обмін за виконану останнім роботу по робочому проекту ремонту будівлі Будинку (клубу) культури глухих по вул. Кузнєчній, 48 у м. Одесі, про що було підписано акт приймання –передачі від 10.10.2003 р. між сторонами по цьому договору міни, а тому договір дарування від 15.10.2003 р., укладений між відповідачами, в частині передачі Українському товариству глухих спірного сараю не відповідає вимогам статті 60 ЦК УРСР в редакції 1963 року і повинен бути в цій частині визнаний недійсним.

Відповідачі позов ТОВ  „Науково-дослідна виробнича фірма „Проект-Центр”  в частині визнання договору дарування від 15.10.2003 р. частково недійсним в частині дарування другому відповідачу вказаної будівлі сараю визнають, оскільки при укладенні цього договору дарування між відповідачами була допущена помилка. В частині позову про визнання права власності на будівлю сараю відповідачі не визнають, оскільки договір дарування від 15.10.2003 р. в цій частині не визнаний судом недійсним, а тому угода вважається правомірною.

Рішенням місцевого господарського суду від 07.02.2006 р. у позові відмовлено у повному обсязі з огляду на його необгрунтованість, оскільки договір міни від 10.09.2003 р., укладений між позивачем і другим відповідачем, будівлі сараю вартістю 70 000 грн. за вказаною адресою на виконаний позивачем робочий проект ремонту будівлі Будинку (клубу) культури вартістю 7 000 грн. судом визнаний неукладеним із-за відсутності в цьому договорі міни істотних умов відповідно до статті 153 ЦК УРСР, який не породжує ніяких прав і обов'язків.

Крім того, як дальше зазначається в рішенні суду, позивач і відповідачі не надали доказів оформлення свідоцтва права власності та реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна згідно статтей 182, 331 ЦК України, чинного з 01.01.2004 р. і Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, позивач і другий відповідач подали апеляційні скарги, в яких просять зазначене рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким  позовні вимоги ТОВ  „Науково-дослідна виробнича фірма „Проект-Центр” задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційних скарг, вислухавши представників сторін, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційні скарги  підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у позові ТОВ „НДВ фірма „Проект - Центр”, суд першої інстанції дійшов висновку у мотивувальній частині оскарженого рішення про неукладеність договору міни від 10.09.2003 р. будівлі сараю, прилеглого до будинку № 50 по вул. Кузнєчній, розташованого по вул. Кузнєчній, 48 у м. Одесі, укладеного між позивачем і другим відповідачем, вважаючи, що цей договір міни не відповідає вимогам статті 153 ЦК УРСР, оскільки при його укладенні сторони не досягли всіх істотних умов, а саме щодо предмету цього договору міни –сараю. До такого висновку суд першої інстанції дійшов в зв'язку з тим, що ні позивач, ні другий відповідач –Одеська обласна  організація товариства глухих - не надали на вимогу суду доказів оформлення свідоцтва про право власності на цей об'єкт (сарай), та реєстрацію права власності на останній згідно статтей 182 і 331 ЦК України, чинного з 01.01.2004 р., Тимчасовому положенню „Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого наказом Мінюста України від 07.02.2002 р. № 715 з подальшими змінами і Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р. з подальшими змінами.

А отже, як зазначає суд першої інстанції, визнаний ним договір міни неукладеним не породжує ніяких прав та обов'язків, в тому числі і права власності позивача на згадане майно –сарай.

З зазначених вище підстав суд першої інстанції дійшов до висновку про необгрунтованість позовних вимог ТОВ „НДВ фірма „Проект - Центр”.

Але з такими висновками суду погодитись не можна.

Договір міни від 10.09.2003 р., укладений між позивачем –ТОВ „Науково-дослідна виробнича фірма „Проект - Центр” і Одеською обласною організацією Українського товариства глухих (другим відповідачем) про передачу у власність позивачу сарая, прилеглого до будинку № 50 по вул. Кузнєчній, розташованого по вул. Кузнєчній, 48 у м. Одесі за придбаний другим відповідачем робочий проект капітального ремонту Будинку (клуба) культури глухих, який судом визнаний неукладеним, не є предметом спору по цій справі. Пункт 1 частини 1 ст. 83 ГПК України передбачає, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, а не визнання його не  укладеним.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони (позивача).

Таке клопотання заінтересованої сторони (позивача) в даному випадку відсутнє, що свідчить про порушення судом першої інстанції вказаних процесуальних норм зазначеного Кодексу.

Посилання суду першої інстанції на норми Цивільного кодексу України, чинного з 01.01.2004 р. і норми Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно” від 01.07.2004 р. є необгрунтованими, оскільки на період укладення вказаного договору міни зазначені законодавчі акти були відсутні і не можуть застосовуватись до цивільних правовідносин, що виникли до набрання ними чинності згідно їх Прикінцевих та перехідних положень.

Як вбачається із матеріалів справи, Одеська обласна організація Українського товариства глухих, була власником будівлі сараю за вказаною вище адресою на підставі акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію від 15.09.2003 р. будівлі Будинку культури (клубу) глухих разом з господарськими побудовами (трьома сараями) по вул. Кузнєчній, 48 у м. Одесі.

Цей акт затверджений розпорядженням Приморської районної адміністрації м. Одеси від 07.10.2003 р. за № 2428.

Згідно договору дарування від 15.10.2003 р. Одеська обласна організація Українського товариства глухих подарувала останньому зазначений Будинок культури з господарськими спорудами (трьома сараями) за вказаною адресою. Згідно цьому договору право власності на ці об'єкти переходить до обдарованого після складання акту приймання –передачі.

На виконання договору дарування сторонами 15.10.2003 р. складений акт приймання-передачі Будинку культури для глухих і господарських споруд (трьох сараїв) про передачу цих об'єктів нерухомості за вказаною адресою Українському товариству глухих.

Відповідно до статті 243 ЦК УРСР договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Згідно статті 128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Зазначені вище обставини встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 04.05.2006 р. по справі № 9-30/221-05-7260 (а.с. 84-85).

Але при укладенні вказаного договору дарування дарувальником  - Одеською організацією Українського товариства глухих (власником будівлі сараю) - не було враховано, що по договору міни від 10.09.2003 р. ця будівля сараю за вказаною адресою була передана у власність ТОВ „Науково-дослідна виробнича фірма „Проект-Центр” –позивача, згідно якому право власності в останнього виникло після підписання акту приймання-передачі цієї будівлі сараю.

Такий акт приймання-передачі нерухомості (сараю) був підписаний 10.10.2003 р., відповідно до якого позивач став власником будівлі сараю, прилеглого до будинку № 50. по вул. Кузнєчній, розташованого по вул. Кузнєчній, 48 у м. Одесі вартістю 7 000 грн., а Одеська обласна організація товариства глухих стала власником робочого проекту капітального ремонту Будинку культури також вартістю 7 000 грн.

Таким чином, при укладенні договору дарування від 15.10.2003 р. між відповідачами в частині передачі у власність першого відповідача –Українського товариства глухих –будівлі сараю, прилеглого до будинку 50 по вул. Кузнєчній, розташованого по вул. Кузнєчній, 48 у м. Одесі були порушені права позивача –ТОВ „НДВ фірма „Проект - Центр” - як власника цієї будівлі сараю, передбачені Законом України „Про власність”, згідно якому право власності –це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, а право власності в Україні охороняється законом.

Відповідно до статті 49 цього Закону володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Володіння спірною будівлею сараю за вказаною адресою першим відповідачем є неправомірним, оскільки в цій частині договір дарування від 15.10.2003 р. зазначених об'єктів нерухомості за вказаною адресою був укладений в порушення Закону України „Про власність”, що є підставою для визнання цього договору дарування у вказаній частині недійсним згідно статті 48 ЦК УРСР.

У відповідності зі статтею 60 ЦК УРСР недійсність частини угоди не тягне за собою недійсності інших її частин, оскільки угоди була б укладена і без включення недійсної її частини.

Частиною другою статті 48 ЦК УРСР передбачено, що при недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою.

Тому спірна будівля сараю за вказаною адресою в зв'язку з визнанням судом недійсним договору дарування від 15.10.2003 р. в частині дарування вказаної будівлі сараю першому відповідачу останнім вона повинна бути повернена другому відповідачу, а цим відповідачем передана позивачу, який є її власником.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачі не визнають за позивачем права власності на спірну будівлю сараю в зв'язку з тим, що є договір дарування, який не визнаний судом недійсним в цій частині.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

При таких обставинах позовні вимоги ТОВ „НДВ фірма „Проект - Центр” є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі, а оскаржене рішення суду першої інстанції –скасуванню, як таке, що не відповідає фактичним обставинам справи і законодавству.

Враховуючи викладене і керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу  України,

апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Одеської обласної організації Українського товариства глухих та Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідна виробнича фірма „Проект-Центр” на рішення господарського суду Одеської області від 07 лютого 2007 року у справі № 29/488-06-11825 задовольнити.

Зазначене рішення суду скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідна виробнича фірма „Проект-Центр” задовольнити у повному обсязі.

Визнати частково недійсним договір дарування від 15.10.2003 р. Будинку культури глухих з господарськими побудовами в кількості трьох сараїв, укладеного Одеською обласною організацією глухих на користь Українського товариства глухих, в частині дарування будівлі сараю прилеглого до будинку № 50 по вул.  Кузнєчна м. Одеси і розташованого по вул. Кузнєчна, 48 у м. Одесі.

Зобов'язати Українське товариство глухих повернути зазначену будівлю сараю за вказаною адресою Одеській обласній організації Українського товариства глухих, а останню зобов'язати повернути зазначену будівлю сараю ТОВ „Науково-дослідна виробнича фірма „Проект-Центр” (позивачу).

Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідна виробнича фірма „Проект-Центр” (м. Одеса, пров. Канатний, 5, код 22479227) на будівлю сараю, прилеглого до будинку № 50 по вул. Кузнєчна м. Одеси і розташованого по вул. Кузнєчна, 48 у м. Одеса.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                            В.М. Тофан

Судді:                                                                                О.О.Журавльов                                                                                                                                   

                                                                                          М.В. Михайлов