Рішення

від 28.08.2015 по справі 923/1256/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2015 р. Справа № 923/1256/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонагрохім" м. Херсон

до Фермерського господарства з відокремленою садибою "Фруктове", с. Микільське Білозерського району Херсонської області

про стягнення 8015 грн.97 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Нікітін Р.В., представник, довіреність від 12.08.2015р.

від відповідача - Клипко С.В., представник, довіреність від 21.08.2015р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонагрохім" (позивач) звернувся до суду з позовом до фермерського господарства з відокремленою садибою " Фруктове" (відповідач), яким просив стягнути з відповідача 8015 грн.97 коп. заборгованості, з яких:

5362грн. основного боргу, 13грн.22коп. 30% річних, 2159грн.49коп. 300% річних, 22грн.92коп. 3% річних та 458грн.34коп. пені.

Заявою від 26.08.2015р. позивач зменшив розмір позовних вимог відповідно до ст. 22 ГПК України і просить стягнути з відповідача 13грн. 22 коп. - 30 % річних за користування чужими грошовими коштами нарахованих відповідно до п.6.2 договору за період з 31.05.15 по 02.06.15; 2159 грн. 49 коп. - 300% річних за користування чужими грошовими коштами нарахованих відповідно до п.6.3 договору за період з 03.06.15 по 21.07.15; 22грн. 92 коп. - 3 % річних нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України за період з 31.05.15 по 21.07.15; 458 грн. 34 коп. - пені нарахованої відповідно до п.6.1 договору у розмірі у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення оплати за період з 31.05.15 по 21.07.15 (52 дня).

Оскільки вищевказана заява не суперечать законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронюваних законом їх прав, суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи вищезазначену заяву позивача.

З огляду на викладене, має місце нова ціна позову - 2653 грн. 97 коп., в межах якої вирішується спір між сторонами.

Відповідач у відзиві просить відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 13грн.22коп. та 2159грн.49коп. процентів за користування чужими коштами, а щодо основного боргу просить припинити провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Відповідач звернув увагу суду, що наведених в пункті 14.1.206 ст. 14 Податкового кодексу України, до процентів включаються, зокрема, платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит. При цьому, згідно з п. 14.1.245 цієї статті товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів ( п. 5.1. Договору) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Відповідач вважає, що за змістом зазначених норм, проценти є платою за користування чужими коштами (товарами), які нараховуються у вигляді відсотків на основну суму отриманих коштів (вартості отриманих товарів), тобто, проценти у розумінні норм цих статей є платою (компенсацією) за користування боржником вже отриманими у власність товарами. Саме такі умови оплати товарного кредиту з відстрочкою платежу обумовлені сторонами в пункті 3.2 "Умови оплати товару" укладеного Договору, яким передбачено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,02 % річних за користування товарним кредитом та в межах строків визначених Умовами оплати товару у Специфікації та відповідно до пункту 3.3 Договору нарахування процентів по Договору здійснюється на суму вартості товару, за період: з моменту фактичного відвантаження товару до дня фактичної оплати покупцем суми вартості товару, отриманого на умовах товарного кредиту. 0,02 % річних за користування товарним кредитом встановлені на підставі ч. 2 ст. 536 ЦК України.

На думку відповідача, сплата таких процентів сплачується покупцем як при належному, так і при неналежному виконанні ним договору, незалежно від часу погашення заборгованості, так як є саме платою за весь час користування чужими грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, а не відповідальністю за неналежне виконання грошового зобов'язання.

Відповідач зауважив, що, як вбачається з умов п.п. 6.2, 6.3 пункту "Правові наслідки за порушення зобов'язання" відсотки за користуванням товарним кредитом сплачуються Відповідачем з моменту прострочення зобов'язання, що не є тотожним, адже, відповідно до п. 3.3 Договору нарахування цих процентів здійснюється на суму вартості товару, з моменту фактичного відвантаження товару . тобто передання товару у власність і до дня фактичної оплати покупцем суми вартості товару.

Відповідач звертає увагу на те, що виходячи з умов договору Позивач має право на стягнення як 0,02% (пункт 3.3 "Умови оплати товару") з моменту фактичного відвантаження товару до дня фактичної оплати покупцем суми вартості товару, так і 30% та 300% (пункти 6.2, 6.3 Договору "Правові наслідки за порушення зобов'язання" з дня прострочення оплати товару до дня фактичної оплати покупцем суми вартості товару, тобто відбувається подвійне стягнення процентів за користування товарним кредитом, пов'язане з моментом прострочення оплати товару. Нарахування процентів за п.п.6.2.6.3 Договору як процентів за користування чужими грошовими коштами, право на нарахування яких виникає з моменту прострочення оплати товару, якими визначається відповідальність у випадку порушення зобов'язання суперечить ст. 536 ЦК України, ч.3 ст. 692, ч.5 ст. 694 ЦК України, ст. 61 Конституції України.

На думку відповідача, виходячи з аналізу положень пунктів 6.2, 6.3 Договору вбачається, що основною підставою нарахування процентів є факт прострочення покупцем оплати товару (терміну оплати товару) та відповідно до пункту 3.5 Договору сплачується Покупцем щоденно та відповідно нараховуються щоденно та застосовується за Договором лише у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем господарського зобов'язання щодо оплати товару. Таким чином, проценти, визначені в пунктах 6.2 та 6.3 Договору купівлі-продажу № 15-021 К від 12 травня 2015 року, з механізмом їх нарахування за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання («сплата процентів здійснюється покупцем щоденно і по дату фактичного погашення товарного кредиту») за своєю правовою природою, у розумінні ч. 3 ст. 549 ЦК України, підпадають під визначення поняття пені, нарахування якої, в свою чергу, пунктом 6.1 Договору сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від несплаченої покупцем суми за кожний день прострочення, тому нарахування ще одних процентів за той самий період, передбачених пунктами 6.2, 6.3 Договору, суперечить приписам статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Також відповідач пояснив, що в даному спорі, позовна вимога про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами ґрунтується саме на пунктах 6.2 та 6.3 Договору купівлі-продажу № 15-021 К від 12 травня 2015 року, а тому з огляду на суперечність змісту вищезазначених пунктів Договору нормам цивільного законодавства, є підстави для визнання їх недійсними в порядку п. 1 ст. 83 ГПК України на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Також відповідач звернув увагу суду, що на сьогоднішній день існує судова практика, відповідно до якої суди касаційної інстанції відмовляють у стягненні процентів за користування чужими коштами та визнають недійсними пункти договору: постанова ВГС України від 18 червня 2014 року у справі № 902/1466/13, постанова ВГС України від 14 травня 2014 року у справі № 925/1020/13, постанова ВГС України від 11 лютого 2015 року у справі № 921/289/14-г/15, постанова ВГС України від 23 квітня 2013 року у справі № 17/51/2012/5003. Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2013 року у справі № 8/5025/1202/12.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд

в с т а н о в и в:

12.05.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонагрохім" та Фермерським господарством з відокремленою садибою "Фруктове" укладено Договір купівлі-продажу №15-021К, в якому Позивач виступає продавцем, а Відповідач - Покупцем.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарських договорів.

Пунктом 1.1. Договору визначено, що Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість Засобів захисту рослин, іменованих у подальшому Товар, відповідно до умов Договору.

В п. 2.1. Договору встановлено - конкретний вид товару, його асортимент, ціна, кількість, строк поставки та умови оплати Товару наведені в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною до даного Договору та відповідно до п. 2.3. Договору - загальна сума Договору складається із суми вартості Товару по всіх специфікаціях підписаних в рамках цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Оплата вартості Товару здійснюється у гривнях (п.2.2 Договору).

У специфікації № 1 від 15.05.2015 р., що є невід'ємною частиною до Договору, Позивач та Відповідач узгодили умови, які передбачені в п. 2.1 Договору.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України регламентовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На виконання умов Договору Позивачем, згідно специфікації № 1 від 15.05.2015р., по видатковій накладній № РН-0000331 від 15.05.2015 р. передано Відповідачу Товар на загальну суму 7660,00 грн. Факт отримання Товару підтверджується підписом уповноваженої особи Відповідача в отриманні товару, вищевказаною накладною, фактом оплати Відповідачем вартості поставленої продукції (платіжне доручення № 20 від 20.05.2015р. на суму 2298 грн. та № 116 від 04.08.15 на суму 5362 грн.). Накладна в отриманні Товару підписана Відповідачем без будь-яких зауважень щодо якості, кількості, вартості поставленого Товару.

Відповідно до п. 3.1. Договору та відповідно до умов оплати Товару, визначених в специфікації №1, товар продавався на умовах надання Продавцем Покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу, з наступним графіком сплати:

- 30% від вартості всього Товару по Специфікації №1, Покупець зобов'язаний сплатити в строк до 20.05.2015 року включно.

- решту 70% від вартості всього Товару по Специфікації №1, Покупець зобов'язаний сплатити в строк до 30.05.2015 року включно.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України). Відповідач частково виконав свої зобов'язання по Договору, завчасно сплативши 2298,00 грн. до 20.05.2015 р. (30% від вартості Товару), але решту 5362,00 грн., що становить 70% від вартості всього Товару по Специфікації №1, Відповідачем сплачено тільки 04.08.15 після звернення позивачем до суду, в зв'язку з чим, з 31.05.2015 по 04.08.15 виникло прострочення виконання зобов'язання по Договору.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В п. 3.2 Договору визначено - товарний кредит з відстрочкою платежу по даному Договору надається на умовах сплати 0,02 % річних за користування Товарним кредитом. Товарний кредит наданий Продавцем Покупцю в межах строків визначених Умовами оплати по специфікації - є строком правомірного користування товарним кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків встановлених Умовами оплати Товару - є неправомірне користування товарним кредитом. У разі несвоєчасної оплати товарного кредиту, Покупець продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) по ставці згідно з п.6.2. Договору (протягом трьох календарних днів), а далі по ставці згідно п. 6.3. Договору.

За п. 3.3 договору нарахування процентів по договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості Товару, що передавався на умовах товарного кредиту за період: з моменту фактичного відвантаження Товару до дня фактичної оплати Покупцем суми вартості Товару отриманого на умовах товарного кредиту. Моментом фактичного відвантаження Товару - є дата вказана у видатковій накладній.

Пунктом 3.5. Договору передбачено, що при наявності несвоєчасного погашення заборгованості за Товарним кредитом (неправомірне користування), сплата процентів здійснюється Покупцем щоденно (за кожен день прострочення зобов'язання) і по дату фактичного погашення товарного кредиту;

В пункті 6.2 Договору визначено, якщо Покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються 30% річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути сплачений та протягом трьох календарних днів, тобто до момент, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена в пункті 6.3 договору.

Позивач нарахував суму процентів за користування Відповідачем чужими грошовими коштами, згідно п. 6.2 Договору, за період з 31.05.2015 р. по 02.06.2015 р., яка складає 13 грн. 22 коп. ( 5362 х 30% /365).

В свою чергу, в пункті 6.3 договору встановлено, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через три календарних дні від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 300% річних за користування товарним кредитом.

Сума процентів за користування Відповідачем чужими грошовими коштами, нарахована Позивачем згідно п.6.3 Договору, за період з 03.06.2015 р. по 21.07.2015р., складає 2159 грн. 49 коп. ( 5362 грн. х 300% /365 х49).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачене право Позивача вимагати від Відповідача сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3 % річних за період з 31.05.2015 р. по 21.07.2015 р., в сумі 22 грн. 92 коп.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" надано право Позивачеві нарахувати пеню за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у Специфікації до Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Загальна сума пені за порушення Відповідачем термінів оплати за Товар за період з 31.05.2015 р. по 21.07.2015 р. становить 458 грн. 34 коп. ( 5362 х 60 % (подвійна ставка НБУ) /365 х 52).

Відповідно до ст. 333 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд при прийнятті рішення має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (пеня, штраф), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд прийняв до уваги, що відповідач добровільно сплатив суму заборгованості, наявність кризових явищ в країні, що утрудняє діяльність суб'єктів господарювання, нарахування пені у сукупності з річними за користування коштами є надмірно великими та прийшов до висновку про зменшення нарахованої пені, та задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 45 грн.83 коп., що складає 10% від суми заявленої до стягнення.

Позовні вимоги щодо стягнення річних за користування чужими грошовими коштами та 3 % річних нарахованих за ст.625 ЦК України суд вважає доведеними та задовольняє позовні вимоги в цій частині у повному обсязі.

Відповідач доводить, що умови пунктів 6.2, 6.3 Договору підпадають під визначення пені, нарахування якої передбачено пунктом 6.1 Договору, де сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від несплаченої покупцем суми за кожний день прострочення, тому нарахування ще одних процентів за той самий період, передбачених пунктами 6.2, 6.3 Договору, суперечить приписам статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Зазначені доводи відповідача спростовуються п. 8 Оглядового листа Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 29.04.13 № 01-06/767/2013, де зазначено, що застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), у тому числі процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

Згідно з частиною п'ятою статті 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором купівлі-продажу встановлено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом згідно з умовами оплати з дати виникнення простроченої заборгованості на суму даної заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом із розрахунку 0,02% за кожний день прострочення оплати. У разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом згідно з умовами оплати через 3 календарних днів з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 30% за кожний день прострочення оплати, а за прострочення більше 3 календарних днів процентна ставка збільшується до 300%.

Таким чином, пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе (постанова Вищого господарського суду України від 25.09.2012 №32/5005/3471/2012).

З урахуванням наведеної судової практики суд не знайшов підстав для визнання п.6.2, 6.3 договору недійсними в порядку п. 1 ст. 83 ГПК України на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача в повному обсязі в сумі 1827грн., виходячи з наступного.

Судом в порядку ст. 83 ГПК України зменшено суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Пунктом 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

В засіданні суду оголошувалась вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково в сумі 2241грн. 46коп.

2. Стягнути з фермерського господарства з відокремленою садибою "Фруктове" (с.Микільське Білозерського району Херсонської області, 221 км дороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, код ЄДРПОУ 39657233) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонагрохім" (м. Херсон вул. Тираспільська 12, код ЄДРПОУ 31653231, р/р 2600038326 в АБ "Укргазбанк" м. Київ МФО 320478) 13грн.22коп. 30% річних за користування чужими коштами, 2159грн.49коп. 300% річних за користування чужими коштами, 22грн.92коп. 3% річних, 45грн.83коп. пені та 1827грн. 00коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.09.2015р.

Суддя Л.М. Немченко