Рішення

від 02.09.2015 по справі 927/891/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

02.09.2015р. Справа № 927/891/15.

Позивач: Приватне підприємство «Зевс», вул. Куйбишева, 73, м. Донецьк, 83102, адреса для листування: проспект Перемоги, 53 а, м. Київ, 03680.

Відповідач: Корюківське споживче товариство, провулок Вокзальний, 5, м. Корюківка Чернігівської області, 15300.

Про стягнення 37 315,91 грн.

Суддя Федоренко Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача : Малафіюк В.В., дов. від 08.07.2014 р.

Від відповідача: Тихоновський Д.М., дов. від 03.08.2015 р.

С У Т Ь С П О Р У:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 28 315,24 грн. боргу, 5 203,50 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 2 831,52 грн. штрафу та 965, 65 грн. 3% річних.

Позовні вимоги вмотивовано порушенням відповідачем умов договору поставки напоїв №Ч32 від 21.10.2013 р. щодо своєчасної оплати отриманого товару.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позов, письмових доповненнях до заперечень, посилається на те, що позивач діяв на підставі договорів доручення з власниками товару. На підставі ч.2 ст.237 ЦК України не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені. Вважає, що на захист порушених прав до суду мають право звертатися довірителі - ТОВ «ЛГЗ «Прайм» та ПАТ «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай». У позивача відсутнє право вимоги від свого імені сплати боргу, процентів за користування чужими коштами, штрафу, 3% річних, а тому права позивача не порушені.

У відповідача не настав обов'язок щодо оплати вартості поставленого товару, умовами договору поставки передбачено подвійне стягнення пені (п.4.5 та 7.3 договору, що не узгоджується з приписами ст.61 Конституції України.

Також вказує на те, що згідно з електронним повідомленням НБУ від 18.07.2014 р. ПАТ «КБ Український фінансовий світ» припинив підтверджувати платежі, що здійснюються на його адресу, тому НБУ заблоковано платежі на адресу ПАТ «КБ Український фінансовий світ». В зв'язку з цим відповідач був позбавлений можливості здійснювати платежі позивачу на вказаний у договорі поставки рахунок, іншого рахунку для оплати товару позивачем не було надано.

Просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог.

Не повна оплата отриманого товару за договором поставки, нарахування позивачем процентів за користування чужими грошовими коштами, штрафу та 3% річних і стали причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив таке.

21.10.2013 р. між ПП «Зевс» (Поставщик), який діяв на підставі договорів доручення №30/11-09-ПР від 30.11.2009 р. і №30/11-09-БВЗ від 30.11.2009 р., та Корюківським споживчим товариством (Покупець) було укладено договір поставки напоїв №Ч32 (далі - Договір поставки) за умовами якого Поставщик зобов'язався поставляти Покупцю напої ( в подальшому товар) партіями згідно з замовленням останнього, а Покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

Як було узгоджено сторонами у п.1.2 Договору поставки сторони приймають і погоджуються, що всі права і обов'язки поставщиків, передбачені даним договором підлягають виконанню від імені ТОВ «ЛВЗ «Прайм» і ЗАТ «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай» виключно уповноваженою особою - ПП «Зевс». Сторони також прийшли до згоди, що реалізація прав і виконання обов'язків, передбачених даним договором, проводиться покупцем виключно ПП «Зевс» як уповноваженій особі ТОВ «ЛВЗ «Прайм» і ЗАТ «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай» ( в тому числі і оплата отриманого товару, яка проводиться на умовах даного договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок ПП «Зевс» по зазначеним у розділі 11 договору реквізитам).

Згідно з п. 4.1, 4.3 Договору поставки ціни на товар вільні. Ціна товару визначається по домовленості сторін в момент передачі товару і зазначається в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Строк оплати за отриманий товар: 100% предоплати; відстрочка платежу на 14 календарних днів з дня отримання товару Покупцем.

На виконання умов Договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар по наступних видаткових накладних:

- №13440000100 від 02.04.2014 р. на суму 1271,76 грн.;

- №13440000101 від 02.04.2014 р. на суму 342,30 грн.;

- №13440000102 від 02.04.2014 р. на суму 2058 грн.;

- №13440000103 від 02.04.2014 р. на суму 3001,98 грн.;

- №13440000104 від 02.04.2014 р. на суму 1207,44 грн.;

- №13440000105 від 02.04.2014 р. на суму 3195,60 грн.;

- №13440000106 від 02.04.2014 р. на суму 1334,04 грн.;

- №13440000107 від 02.04.2014 р. на суму 1230,30 грн.;

- №13440000108 від 02.04.2014 р. на суму 398,94 грн.;

- №13440000109 від 02.04.2014 р. на суму 510,54 грн.;

- №13440000110 від 02.04.2014 р. на суму 3733,98 грн.;

- №13440000111 від 02.04.2014 р. на суму 1502,40 грн.;

- №13440000112 від 02.04.2014 р. на суму 937,20 грн.;

- №13440000386 від 14.04.2014 р. на суму 1862,04 грн.;

- №13440000650 від 22.04.2014 р. на суму 1050,42 грн.;

- №13440001659 від 30.05.2014 р. на суму 1665,06 грн.;

- №13440001660 від 30.05.2014 р. на суму 1329,30 грн.;

- №13440001661 від 30.05.2014 р. на суму 1969,44 грн.;

- №13440001772 від 30.05.2014 р. на суму 1028,10 грн.

Представниками сторін підписано та скріплено відбитками печаток акт звірки взаєморозрахунків за договором Ч32 від 21.10.13 яким підтверджено розмір боргу на користь позивача у сумі 28 315,24 грн.

Розмір заборгованості відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів.

Згідно з ч.1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Також і у п.9.1 Договору поставки сторони визначили, що умови даного договору можуть бути змінені по взаємній згоді сторін з обов'язковим складенням письмового документа.

Як вбачається із матеріалів справи, змін договору поставки у письмовому вигляді щодо нового порядку розрахунків за поставлений товар сторони не вносили.

Позивачем правильно, у відповідності до п. 4.3 Договору поставки, визначено дати прострочення відповідачем строку оплати за отриманий товар - після закінчення 14 календарних днів з дня отримання товару відповідачем.

А тому заперечення позову з тих підстав, що позивач не скористався своїм правом відповідно до ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України та п.4.3, 6.3 Договору поставки призупинити поставку товару в зв'язку з не проведенням оплати відповідачем у визначені строки, змінив умови договору щодо порядку розрахунків, не направленням відповідачу вимоги оплатити борг, судом до уваги не приймаються.

Також судом враховується, що 30.11.2009 р. між ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» (Довіритель) та ПП «Зевс» (Повірений) було укладено договір доручення №30/11-09-БВЗ за умовами якого Повірений зобов'язався вчиняти від імені та за рахунок Довірителя певні юридичні дії щодо реалізації третім особам алкогольних напоїв, зокрема:

- укладення від імені Довірителя відповідних договорів купівлі-продажу (поставки) алкогольних напоїв Довірителя третім особам;

- отримання від третіх осіб на свій розрахунковий рахунок грошових коштів за продані алкогольні напої Довірителя;

- ведення претензійно-позовної роботи з приводу виконання договорів, що були укладені Повіреним з третіми особами на підставі цього договору (в тому числі з питань дебіторської заборгованості);

- представляти інтереси Довірителя в органах судової влади, державної виконавчої служби, інших підприємствах, організаціях та установах з приводу виконання умов договорів, що були укладені Повіреним з третіми особами на підставі цього Договору.

Згідно з умовами п.2.2 договору доручення Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси Довірителя і Повірений не міг попередньо запитати Довірителя або не одержав в розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі Повірений повинен повідомити Довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Договір доручення укладено на строк до 31.12.2010 р. і продовжено додатковими угодами від 23.12.2010 р. на строк до 31.12.2011 р., від 12.12.2011 р. до 31.12.2012 р., від 12.12.2012 р. до 31.12.2013 р., від 05.12.2013 р. до 31.12.2014 р., від 02.12.2014 р. до 31.12.2015 р.

Додаткової угодою до договору доручення від 01.07.2011 р. сторонами внесено до нього зміни, а саме: п.1.1.5, 1.1.7 викладено у наступній редакції: отримання Повіреним від третіх осіб на свій розрахунковий рахунок грошових коштів за продані алкогольні напої Довірителя, в тому числі шляхом стягнення на користь Повіреного грошових коштів за рішенням судів; ведення претензійно-позовної роботи з приводу виконання договорів, що були укладені Повіреним з третіми особами на підставі цього договору ( в тому числі з питань дебіторської заборгованості), що включає:

- складання та пред'явлення претензій;

- звернення до суду з приводу невиконання чи/або неналежного виконання третіми особами договірних зобов'язань з правом Повіреного сплачувати судові витрати, стягувати на свою користь грошові кошти Довірителів, неустойку, пеню, штрафні санкції та судові витрати;

- примусове стягнення Повіреним на свою користь грошових коштів згідно відповідних рішень судів.

30.11.2009 р. між ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» (Довіритель) та ПП «Зевс» (Повірений) укладено договір №30/11-09-ПР аналогічного змісту, що й договір - доручення №30/11-09-БВЗ з ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод».

Договір №30/11-09-ПР було продовжено до 31.12.2011 р.(додаткова угода від 23.12.2010 р.); до 31.12.2012 р. (додаткова угода від 01.11.2011 р.); до 31.12.2013 р. (додаткова угода від 02.07.2012 р.); до 31.12.2014 р. (додаткова угода від 22.11.2013 р.); та до 31.12.2015 р. (додаткова угода від 12.12.2014 р.).

Крім того, додатковою угодою від 01.07.2011 р. сторонами внесено зміни до договору №30/11-09-ПР. Пункт 1.1.5 викладено у наступній редакції: отримання Повіреним від третіх осіб на свій розрахунковий рахунок грошових коштів за продані алкогольні напої Довірителя, в тому числі щляхом стягнення на користь Повіреного грошових коштів за рішенням судів.

Пункт 1.1.7 викладено у наступній редакції: ведення претензійно-позовної роботи з приводу виконання договорів, що були укладені Повіреним з третіми особами на підставі цього договору ( в тому числі з питань дебіторської заборгованості), що включає:

- складання та пред'явлення претензій;

- звернення до суду з приводу невиконання чи/або неналежного виконання третіми особами договірних зобов'язань з правом Повіреного сплачувати судові витрати, стягувати на свою користь грошові кошти Довірителів, неустойку, пеню, штрафні санкції та судові витрати;

- примусове стягнення Повіреним на свою користь грошових коштів згідно відповідних рішень судів.

Як установлено ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 та 2 ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно з ч.2 ст.1004 Цивільного кодексу України повіреному, який діє як комерційний представник (стаття 243 цього Кодексу), довірителем може бути надано право відступати в інтересах довірителя від змісту доручення без попереднього запиту про це. Комерційний представник повинен в розумний строк повідомити довірителя про допущені відступи від його доручення, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ч.1 та 3 ст.243 Цивільного кодексу України комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

Оскільки договорами дорученнями позивачу надано право звернення до суду з приводу невиконання чи/або неналежного виконання третіми особами договірних зобов'язань з правом Повіреного сплачувати судові витрати, стягувати на свою користь грошові кошти Довірителів, неустойку, пеню, штрафні санкції та судові витрати, запереченням позову з тих підстав, що у позивача відсутнє право вимоги від свого імені судом відхиляється.

Таке прав надане позивачу договорами дорученнями. Неповна оплата відповідачем отриманого товару порушує права позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар на свій розрахунковий рахунок відповідно до умов договорів доручення. Крім того, неналежне виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару позбавляє позивача надати звіт про виконання доручення, унеможливлює отримання оплати за виконання своїх обов'язків та на відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням доручення (пп.2.1.3, 3.1, 3.2 договорів доручення).

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин вимоги щодо стягнення 28 315,24 грн. боргу є обгрунтованими, підтвердженими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як встановлено ч.1ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В п.7.5 Договору поставки сторони узгодили, що у випадку затримання оплати більш ніж на 30 календарних днів Покупець зобов'язаний додатково до суми боргу сплатити Поставщику штраф у розмірі 10% суми боргу.

Згідно з ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення оплати відповідачем за отриманий товар більш ніж на 30 календарних днів і позивачем правильно розраховано штраф у розмірі 2 831,52 грн.

Однак, у письмових запереченнях від 21.08.2015 р. відповідач просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог.

Відповідно до ст.256, ч.2 п.1) ст.258, ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

По видатковим накладним від 30.05.2014 р. на загальну суму 5991,90 грн. підстави для нарахування штрафу відповідно до п.7.5 Договору поставки виникли з 30.06.2014 р. З позовом до суду позивач звернувся 23.06.2015 р. (а.с.44) у межах річного строку позовної давності.

Отже,на користь позивача підлягає стягненню штраф у сумі 599,19 грн.

Право на стягнення штрафу по видатковим накладним від 02.04.2014 р. виникло з 03.05.2014 р.; по накладним від 14.04.2014 р. - з 15.05.2014 р., по накладним від 22.04.2014 р. - з 23.05.2014 р., а з позовом звернувся 23.06.2015 р. з пропуском строку позовної давності для стягнення штрафу.

Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі,є підставою для відмови у позові.

Отже, у позові про стягнення 2232,33 грн. штрафу слід відмовити.

У відповідності з ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно з ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У розумінні зазначених норм проценти не є відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були сплачені боржником.

У п. 4.5 Договору поставки сторони встановили, що у випадку затримки платежів за прийнятий товар Покупець виплачує Поставщику проценти у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами Поставщика, що узгоджується з положеннями ст.536, ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Розмір пені у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару сторонами встановлено у п.7.3 Договору поставки і вимог про її стягнення позивачем не заявлено.

У Договорі поставки сторонами було установлено, що проценти сплачуються від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами поставщика, що за своєю правовою природою, враховуючи спосіб їх обчислення за кожен день користування грошовими коштами, є процентами, сплату яких передбачено ст. 536, ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України.

Отже, суд приходить до висновку, що п. 4.5 Договору поставки передбачено сплату процентів покупцем за кожен день користування грошовими коштами поставщика, а п. 7.3 цього ж договору сплату пені за кожен день прострочення оплати отриманого товару, що не суперечить чинному законодавству.

Розмір процентів за період з 17.04.2014 р. по 13.12.2014 р. у сумі 5 203,50 грн. позивачем розраховано правильно і вказана сума стягується на його користь.

З зв'язку з цим судом відхиляються заперечення позову з тих підстав, що Договором поставки передбачено подвійне стягнення пені з відповідача.

До того ж позивачем пеня з відповідача не стягується.

Як встановлено ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За судовою практикою підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання (п.6.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання»).

Перевіривши розрахунок процентів річних, які нараховані позивачем за період з 17.04.2014 р. по 18.06.2015 р. судом встановлено, що він відповідає умовам договору та чинному законодавству, що є підставою для стягнення процентів річних у сумі 965,65 грн. на користь позивача.

Заперечуючи позов відповідач посилається на електронне повідомлення Національного банку України від 18.07..2014 р. №25-205/38565 про те, що останнім з 18.07.2014 р. тимчасово заблоковано початкові платежі через систему електронних платежів на адресу ПАТ «КБ «УФС» (обслуговуючого банку позивача).

Відповідач зазначає, що з цієї дати він був позбавлений можливості здійснювати платежі на рахунок позивача. Іншого рахунку за яким необхідно сплачувати кошти за Договором поставки позивач не повідомляв.

Відповідно до ч.1 та 4 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч. та 2 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних він неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано доказів про те, що ним здійснювались дії для належного виконання зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару і цього не було зроблено в зв'язку з блокуванням Національним банком України платежів через систему електронних платежів. До позивача письмово з проханням повідомити нові банківські реквізити для оплати вартості товару відповідач не звертався. Також судом враховується, що на дату направлення електронного повідомлення Нацбанку України відповідачем уже було порушено умови Договору поставки щодо строків розрахунків.

Отже, відповідачем не доведено, що він вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язання.

Матеріалами справи не підтверджено спливу позовної давності за вимогами про стягнення боргу, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами. В зв'язку з цим підстави для відмови у позові за цими вимогами в зв'язку зі спливом позовної давності відсутні.

Судом не приймається як доказ у справі лист позивача від 16.06.2014 р. за №09/7-404 з зазначенням нових поточних рахунків позивача, оскільки представник відповідача заперечує факт його отримання, а позивачем не надано доказів про його направлення відповідачу.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з покладенням судових витрат на відповідача з вини якого виник спір.

Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково і стягнути з Корюківського споживчого товариства, провулок Вокзальний, 5, м. Корюківка Чернігівської області, код 01776369, (п/р 26006005392 в АКБ Полікомбанк), на користь Приватного підприємства «Зевс», вул. Куйбишева, 73, м. Донецьк, адреса для листування: проспект Перемоги, 53 а, м. Київ, код 31578034, (п/р 26008010011179 в ПАТ «Авант-Банк» м. Київ), 28 315,24 грн. боргу, 5 203,50 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 599,19 грн. штрафу, 965,65 грн. - 3% річних та 1 827 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У позові про стягнення 2 232,33 грн. штрафу - відмовити.

Повне рішення складено 02.09.2015 р.

Суддя Ю.В. Федоренко