Рішення

від 03.09.2015 по справі 925/1326/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2015 р. Справа № 925/1326/15

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Буднік А.М., за участю представників сторін:

від позивача: Пастушенко В.Л. - за довіреністю;

від відповідача: не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поло Лайн" до Товариства з обмеженою відповідальністю " БЛУ ОІЛ КОМПАНІ "

про стягнення 641 849,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 641 849,61 грн. заборгованості, з яких 500 580,72 грн. основного боргу за переданий відповідачу товар та 141 268,89 грн. пені за прострочення розрахунків по договору № 1001 від 10.01.2014 року, укладеного між сторонами.

В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача заперечень проти позову суду не подав, свого представника в останнє судове засідання не направив.

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника відповідача за наявними документами у справі на підставі ст. 75 ГПК України.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін і дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

З матеріалів справи вбачається наступне:

10 січня 2014 року між сторонами по справі було укладено договір постачання № 1001, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу продукцію (сою), а відповідач - прийняти та оплатити її (а.с. 15).

Укладений сторонами договір відповідає положенням чинного законодавства, зокрема ст. 712 ЦК України, у відповідності до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2014 року (п. 9.1), але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором. Договір вважається пролонгованим на той самий строк і на тих же умовах, якщо протягом місяця до спливу кінцевого терміну договору жодна із сторін не висловить у письмовому вигляді іншій стороні своє бажання припинити договір ( п. 9.2.).

Доказів припинення дії договору сторонами не надано.

За умовами п. 2.2. договору право власності на товар переходить до відповідача в момент фактичної передачі товару від позивача згідно з належно оформленими накладними.

За доводами позивача, на виконання договору він відпустив відповідачу сої на загальну суму 8 483 070,80 грн., з яких за останніми накладними:

- № 147 від 26.06.2014 року на суму 208 908,00 грн.;

- № 148 від 26.06.2014 року на суму 115 200,00 грн.;

- № 135 від 27.06.2014 року на суму 63 500,00 грн.;

- № 149 від 27.06.2014 року на суму 193 408,00 грн.

товар (соя) було оплачено лише частково і залишок боргу становить 500 580,72 грн.

Заперечень проти неотримання товару за вказаними накладними відповідач суду не надав, отримання товару підтверджується підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства-відповідача на вказаних накладних.

Товар за цими накладними отримано відповідачем за довіреністю № 37 від 20.06.2014 року на ім'я Обревка О.Я. для одержання сої.

Доказів про існування спору між сторонами з приводу якості переданого товару між сторонами немає.

У розділі 4 договору про ціну товару і порядок розрахунків, сторонами не було визначено умов про терміни оплати відповідачем отриманого товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказано вище, у відповідності до ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, зокрема і ст. 692 ЦК, яка знаходиться у розділі про угоду купівлі-продажу в ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" судам роз'яснено такий порядок застосування ч. 1 ст. 692 ЦК України щодо визначення строку виконання боржником грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу у співвідношенні з ч. 2 ст. 530 ЦК України. Зокрема, зазначено таке: відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Таким чином позивач не повинен був попередньо надсилати відповідачу вимогу про оплату товару в порядку ст. 530 ЦК України для встановлення строку виконання зобов'язання з оплати товару, оскільки зобов'язання провести розрахунок у відповідача виникло з моменту передачі йому товару, на підставі ст. 692 ЦК України.

За доводами позивача, відповідач провів частковий розрахунок за отриманий товар і залишок боргу становить лише 500 580,72 грн. та припадає на чотири останні накладні про передачу товару відповідачу 26.06. та 27.06.2014 року.

Для врегулювання спору 19.05.2015 року позивач надіслав відповідачу претензію про сплату боргу за сою в сумі 500 580,72 грн. та пені в сумі 141 268,89 грн., яку нараховано за період з 09.07.2014 року по 05.05.2015 року.

Претензію відповідачу вручено 21.05.2015 року згідно наданих суду підтверджуючих документів, проти чого представник відповідача не заперечив.

Претензія позивача відповідачем не була задоволена, з чого і виник спір.

Позивач також надав і копію акту звірки розрахунків між сторонами станом на квітень-липень 2014 року (а.с. 20) за договором № 1001 від 10.01.2014 року, за яким відповідачем підтверджено існування боргу перед позивачем на суму 500 580,72 грн. станом на 09.07.2014 року.

Доказів про проведення розрахунків за товар у більшій сумі, ніж вказує позивач, відповідач суду не надав.

Оскільки строк виконання зобов'язання по оплаті сої, отриманої відповідачем за вищевказаними накладними у період 26 та 27 червня 2014 року вже є такими, що настав з часу отримання товару, борг відповідачем не сплачено, тому з відповідача на користь позивача у примусовому порядку слід стягнути 500 580,72 грн. залишку боргу за сою.

Зобов'язання у відповідності з ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, встановлений договором, чи вимогами, що звичайно ставляться при виконанні господарських зобов'язань, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 141 268,89 грн. за період з 09.07.2014 року по 05.05.2015 року.

Дана вимога підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до положень ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

П. 4.1. договору між сторонами визначено, що розрахунки здійснюються відповідачем за кожну партію товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

Як встановлено судом, строки оплати сої для відповідача настають з моменту отримання товару, на підставі ст. 692 ЦК України.

Пунктом 5.2.1. договору передбачено, що за прострочення строків оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості поставленого, але не оплаченого товару.

Даних підстав достатньо для виникнення у відповідача права на пеню.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 09.07.2014 року по 05.05.2015 року.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами в укладеному договорі № 1001 від 10.01.2014 року не передбачено нарахування пені у строк більше ніж шість місяців з дня виникнення права на пеню.

З урахуванням обставин справи, право на нарахування пені у позивача виникає по кожній поставці товару за накладною від 26 та 27 червня 2014 року (ст. 261 ЦК України) і припиняється через шість місяців після дати передачі товару (ч. 6 ст. 232 ГК України), тобто 27 грудня 2014 року.

З цих підстав, оскільки позивач обмежив початковий період нарахування пені датою 09.07.2014 року, то з цієї дати по 27.12.2014 року сума пені на 500 580,78 грн. боргу складає лише 60 165,70 грн., що перевірено судом за програмою Ліга-Закон.

В частині решти пені суд вважає, що позивач провів її безпідставне нарахування і вона до стягнення не підлягає.

Для стягнення пені у відповідності до ст. 258 ЦК України встановлено річний термін позовної давності.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 267 ЦК України та не подавав заяву щодо застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог в частині стягнення пені.

Доказів сплати пені у справі немає, строк виконання даного зобов'язання є таким, що настав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 60 165,70 грн. пені.

Відповідач не скористався своїм правом клопотати перед судом про меншення суми неустойки, доказів сплати боргу за позовними вимогами суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 500 580,72 грн. основного боргу за поставлений товар та 60 165,70 грн. пені, а в частині решти пені у позові слід відмовити.

На підставі статті 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача, як з особи, винної у виникненні спору, підлягає стягненню в повній сумі сплачений судовий збір 12 837,00 грн.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Блу Оіл Компані" (ідентифікаційний код 36778252, Черкаська область, Маньківський район, с. Добра, вул. Горького, 42-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поло Лайн" (ідентифікаційний код 38483646, м. Київ, вул. Північна, 6 літ. А1) -- 500 580,72 грн. боргу за сою, 60 165,70 грн. пені на підставі договору № 1001 від 10.01.2014 року та 12 837,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В решті вимог в частині пені у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 03 вересня 2015 року

Суддя Н.М. Спаських