Постанова

від 07.10.2015 по справі 925/1326/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р. Справа№ 925/1326/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Пастушенко В. Л. - представник за довіреністю від 12.05.2015

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Блу Оіл Компані»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.09.2015

у справі № 925/1326/15 (суддя Спаських Н. М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поло Лайн»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Блу Оіл Компані»

про стягнення 641 849,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 500 580,72 грн. за поставлений за договором постачання № 1001 від 10.01.2014, але неоплачений товар та пені в сумі 141 268,89 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.09.2015, повний текст якого складений 03.09.2015, у справі № 925/1326/15 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 500 580,72 грн. та пеню в сумі 60 165,70 грн., в решті вимог в частині пені у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ґрунтується на тому, що матеріалами справи доведений факт невиконання відповідачем своїх обов'язків по оплаті поставленого позивачем за спірним договором товару на заявлену до стягнення суму, а часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені - на тому, що позивачем при її розрахунку не дотримано встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний строк для нарахування пені.

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Блу Оіл Компані» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Черкаської області від 03.09.2015 у справі № 925/1326/15 скасувати.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що оскаржуване рішення є неправомірним та таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, в обґрунтування чого послався на те, що, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не прийняв до уваги відсутність представника відповідач в судовому засіданні, хоча процесуальний строк розгляду справи не був закінчений, а відповідачем на адресу суду inbox@ck.arbitr.gov.ua було направлено заяву про об'єктивні причини неможливості прибуття в судове засідання.

Також відповідач зазначив про те, що позивач не довів розмір позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять рахунків-фактур, які повинні були виставлятись за договором постачання № 1001 від 10.01.2014, та про те, що зі змісту оспорюваного договору неможливо встановити, яким чином, в якому розмірі встановлювалась ціна на товар чи його одиницю, в якій формі і ким відбувалось таке погодження та яким документом було зафіксоване погодження ціни на товар.

Крім того відповідач послався на те, що неможливо встановити документально дати фактичного отримання товару, їх кількість та якість за відсутності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, якісних посвідчень виробника, як це передбачено п.п. 5.2, 6.1.1, 6.1.2 спірного договору.

Також відповідач зазначив про те, що позивачем, в порушення умов спірного договору, не надано доказів перевезення, укладення договору страхування, витрат на доставку і розвантаження, яким чином і у який спосіб відбувалось розвантаження (вивантаження) товару.

Крім вказаного вище, відповідач послався на те, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 823/1169/15 від 12.08.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блу Оіл Компані» до Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (Маньківське відділення), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Поло Лайн» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень встановлено безтоварність господарських операцій за договором поставки № 1001 від 10.01.2014.

Також відповідач повідомив про наявність кримінального провадження, порушеного слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Черкаській області (кримінальне провадження № 32015250000000049) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України щодо фіктивності операцій по постачанню та отриманню товару.

Ухвалою від 17.09.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Блу Ойл Компані» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Відповідач представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

10.01.2014 позивач як постачальник та відповідач як покупець уклали договір постачання № 1001 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався протягом дії Договору передавати у власність відповідача товар, а саме сою, у кількості відповідно до виставлених рахунків-фактур, а відповідач - приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору.

Відповідно до п. 9.1 Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Договір вважається пролонгованим на той самий строк і на тих же умовах, якщо протягом місяця до спливу кінцевого терміну договору жодна із сторін не висловить у письмовому вигляді іншій стороні своє бажання припинити Договір ( п. 9.2 Договору).

Матеріали справи не містять доказів висловлення сторонами у письмовому вигляді бажання щодо припинення Договору, а відтак, в силу приписів п. 9.2 Договору він є пролонгованим.

Згідно з п. 1.2 Договору загальна вартість Договору визначається відповідно до вартості товару, заявленого в рахунках-фактурах.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується той факт, що на виконання умов Договору позивач постачав відповідачу товар, який останнім оплачувався, про що свідчать підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків за період квітень 2014-липень 2014 та довідка позивача «Продажі Період: 1 півріччя 2014 р.» (а.с. 20-22).

Вказаними вище документами, а також наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № 147 від 26.06.2014, № 148 від 26.06.2014, № 135 від 27.06.2014 та № 149 від 27.06.2014 (ас. 46-19) підтверджується, що на виконання Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 581 016 грн. Вказані накладні містять посилання на те, що товар за ними постачався саме на умовах Договору, ці накладні підписані представниками сторін, підписи яких засвідчені відтисками печаток сторін, що є доказом наявності у вказаних осіб повноважень на вчинення відповідних дій від імені сторін.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», факт здійснення господарських операцій підтверджується відповідними документами первинного обліку, зокрема, накладними, документами, які повинні бути підписані повноважними представниками сторін , містити назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, що скріплюється печаткою.

Представник відповідача не заперечив щодо того, що відтиски печатки, які міститься на спірних накладних, є відтисками печатки відповідача.

Доказів про те, що печатка відповідача вибула з його володіння в результаті злочинних дій третіх осіб, суду не надано.

Враховуючи, що печаткою юридичної особи завіряється підпис уповноваженої особи, колегія суддів вважає доведеним, що спірні накладні свідчать про отримання відповідачем товару від позивача.

Посилання відповідача на те, що відсутність рахунків-фактур на поставку спірного товару свідчать про те, що позивачем не доведено розмір позовних вимог, оскільки зі змісту Договору неможливо встановити, яким чином, в якому розмірі встановлювалась ціна на товар чи його одиницю, в якій формі і ким відбувалось таке погодження та яким документом було зафіксоване погодження ціни на товар, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки узгодження сторонами як вартості товару так і його кількості відбулось шляхом підписання саме спірних видаткових накладних.

Позивачем, на підтвердження факту поставки спірного товару, до матеріалів справи долучено й копію довіреності № 37 від 20.06.2014, яка, як вірно встановлено судом першої інстанції, оформлена з порушенням п . 6 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.1996, яка була чинною на дату спірних поставок, яким передбачено, що у разі, коли довірена особа повинна одержувати потрібні цінності в одному місці (з одного складу), але за декількома нарядами, рахунками та іншими документами, що їх замінюють, їй може бути видана одна довіреність із зазначенням у ній номерів і дат видачі усіх нарядів, рахунків та інших аналогічних документів або декілька довіреностей, якщо цінності мають бути одержані на різних складах, та п.п. 7, 12 вказаної Інструкції, якими встановлено, що забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані, а також, забороняється відпускати цінності у випадках, зокрема, подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами.

Проте, враховуючи що як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційній сказі відповідач проти факту отримання ним спірного товару не заперечив, сам лише факт складення ним довіреності з певними недоліками не може звільнити відповідача від обов'язку оплачувати товар, факт поставки якого ним не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи належними документальними доказами.

З підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків за період з квітня 2014 року по липень 2014 року слідує, що товар, отриманий за спірними накладними, відповідач оплатив частково, неоплаченим залишився товар на суму 500 580,72 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки, до яких відноситься спірний Договір, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки здійснюються відповідачем за кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Враховуючи, що в Договорі сторонами чітко не визначено період, у який відповідач має оплатити товар, який поставлений позивачем за Договором, при визначенні такого строку слід керуватись приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України, за вимогами якої товари, які постачались за спірними накладним, відповідач мав оплати в момент прийняття товару або підписання товаророзпорядчих документів на них, тобто в день підписанні вказаних накладних.

Таким чином, відповідач мав оплатити товар, поставлений за видатковими накладними № 147 від 26.06.2014 (з урахуванням часткової оплати неоплаченим залишився товар на загальну суму 128 472,72 грн. - примітка суду) та № 148 від 26.06.2014 на загальну суму 243 672,72 грн. - 26.06.2014, а за видатковими накладними № 135 від 27.06.2014 та № 149 від 27.06.2014 на загальну суму 256 908 грн. - 27.06.2014, а всього 500 580,72 грн.

Така правова позиція викладена й в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», яким, зокрема, встановлено, що, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10 та від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару, поставленого за видатковими накладними № 147 від 26.06.2014 (з урахуванням часткової оплати неоплаченим залишився товар на загальну суму 128 472,72 грн. - примітка суду), № 148 від 26.06.2014, № 135 від 27.06.2014 та № 149 від 27.06.2014 на загальну суму 500 580,72 грн., а відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 500 580,72 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо посилань відповідача на те, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 823/1169/15 від 12.08.2015 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блу Оіл Компані» до Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (Маньківське відділення), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Поло Лайн» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень встановлено безтоварність господарських операцій за договором поставки № 1001 від 10.01.2014, слід зазначити таке.

Зі змісту вказаної постанови слідує, що адміністративний суд, дійшовши висновку про відсутність факту здійснення господарської операції між ТОВ «Блу Оіл Компані» та ТОВ «Поло Лайн», виходив з відсутності в матеріалах справи доказів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між вказаними особами з точки зору відповідності їх нормам податкового законодавства, а відтак, вказане рішення не може вважатися преюдиційним для вирішення по суті господарського спору сторін.

При цьому, як встановлено судом підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар є підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»), а відтак, враховуючи підписання сторонами відповідних видаткових накладних, у господарського суду відсутні підстави стверджувати про нездійснення сторонами відповідної господарської операції.

Також слід зазначити і про те, що в матеріалах справи відсутні докази набрання законної сили постановою Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 823/1169/15 від 12.08.2015.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 141 268,89 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В пункті 5.2.1 Договору у випадку порушення строків оплати товару, визначених п. 4.1 Договору, відповідач на вимогу позивача сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості поставленого, але неоплаченого товару.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки здійснюються відповідачем за кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Отже в пункті 5.2.1 Договору сторони встановили, що позивач має право стягнути, а відповідач, відповідно, сплатити пеню виключно у випадку порушення строків оплати товару, визначених п. 4.1 Договору, в той час як пункт 4.1 Договору не встановлює строків оплати відповідачем товару, що унеможливлює порушення відповідачем вказаного пункту та, відповідно, нарахування відповідачу пені в порядку, встановленому п. 5.2.1 Договору.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивачем не доведено наявність між сторонами письмового правочину щодо нарахування та стягнення пені за порушення строків оплати за товар, обрахованих не у відповідності до п. 4.1 Договору.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 141 268,89 грн. є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. Рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення вказаних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення пені відмовляється у повному обсязі.

Щодо посилань відповідач на те, що, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не прийняв до уваги відсутність представника відповідача в судовому засіданні, хоча процесуальний строк розгляду справи не був закінчений, а відповідачем на адресу суду inbox@ck.arbitr.gov.ua було направлено заяву про об'єктивні причини неможливості прибуття в судове засідання, слід зазначити таке.

Як слідує з матеріалів справи, ухвалою суду від 11.08.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушене провадження у справі, розгляд справи призначений на 25.08.2015.

Вказану ухвалу судом першої інстанції відповідачу було направлено 11.08.2015, а отримано ним 13.08.2015, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №18005 0775606 9 (а.с. 33).

В судовому засіданні 25.08.2015 відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою (а.с. 34), в якій, з посиланням на ненаправлення йому позивачем додатків до позовної заяви, просив надати дозвіл на ознайомлення з матеріалами справи та отримання необхідних фотокопій за допомогою фотокамери, а також оголосити перерву в судовому засіданні для надання йому змоги ознайомитись з матеріалами справи.

На задоволення вказаної заяви відповідача ухвалою суду від 25.08.2015 розгляд справи відкладено на 03.09.2015.

Вказану ухвалу відповідачем було отримано наручно 25.08.2015, про що свідчить відповідний запис на зворотному боці цієї ухвали.

Втім, матеріали справи не містять відомостей щодо ознайомлення відповідачем з матеріалами справи.

В судове засідання 03.09.2015 відповідач своїх представників не направив.

Колегія суддів зауважує позивачеві на тому, що відповідно до приписів ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи з підстав нез'явлення в судове засіданні будь-якої з сторін відбувається лише у випадку, якщо вказане нез'явлення перешкоджає вирішенню спору по суті, в той час як у спірному випадку суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що нез'явлення представника позивача не є перешкодою для розгляду по суті заявленого ним позову.

Наявність права на прийняття участі в судових засіданнях не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи у випадку нез'явлення будь-кого з сторін в судове засіданні, якщо наявних в матеріалах справи документальних доказів достатньо для прийняття обґрунтованого законного рішення.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення Господарського суду Черкаської області від 03.09.2015 у справі № 925/1326/15 підлягає зміні, позов задовольняється частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг в сумі 500 580,72 грн., в задоволенні решти вимог відмовляється повністю.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Блу Оіл Компані» задовольняється частково.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що в спірному випадку спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача колегія суддів покладає судові витрати за звернення з апеляційною скаргою на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Блу Оіл Компані» на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.09.2015 у справі № 925/1326/15 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.09.2015 у справі № 925/1326/15 змінити.

3. Викласти п.п. 2, 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Черкаської області від 03.09.2015 у справі № 925/1326/15 в такій редакції:

« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Блу Оіл Компані» (20142, Черкаська область, Маньківський район, с. Добра, вул. Горького, 42-А, ідентифікаційний код 36778252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поло Лайн» (04214, м. Київ, вул. Північна, 6 літ. А1, ідентифікаційний код 38483646,) основний борг в сумі 500 580 (п'ятсот тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 72 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 10 011 (десять тисяч одинадцять) грн. 61 коп.

3. В решті позову відмовити.».

4. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1326/15.

Повний текст постанови складено: 12.10.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді В.І. Рябуха

Л.М. Ропій