Постанова

від 31.08.2015 по справі 910/9470/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2015 р. Справа№ 910/9470/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Ярошик Ю.В.

від відповідача: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Енергомаш»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2015р.

у справі №910/9470/15(суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макролаб ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш»

про стягнення заборгованості в розмірі 28 812,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Макролаб ЛТД» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Енергомаш» про стягнення з останнього заборгованості за Договором №360-11/11 від 25.11.2011р. у розмірі 28 812,61 грн., в тому числі 19 607,90 грн. основного боргу, 2 126,14 грн. % річних та 7 078,57 грн. інфляційних витрат, а також про стягнення з відповідача судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2015р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Макролаб ЛТД» задоволені повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 19 607,90 грн., 3% річних у розмірі 2 126,14 грн., інфляційні витрати у розмірі 7 078,57 грн. та судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/9470/15 від 28.05.2015р.

На думку скаржника, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам, які зазначені в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012р. №6 та постанові Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки судом не встановлено, що розрахунок інфляційних витрат на суму боргу є неправильним, тобто, як вказує апелянт, судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Макролаб ЛТД», не скористався правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, та не надав до матеріалів справи письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Ткаченко Б.О. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Енергомаш» та призначено її до розгляду на 31.08.2015р.

В судове засідання 31.08.2015р. представник відповідача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від представника відповідача до суду не надходило.

Судова колегія апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справи за відсутності в судовому засіданні представника відповідача. При цьому також враховано, що ухвалою про призначення справи до розгляду явка представників сторін не визнавалась обов'язковою.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

25 листопада 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Макролаб ЛТД", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш", як покупцем, був укладений Договір №360-11/11, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю, а покупець на умовах даного Договору прийняти й сплатити лабораторне обладнання, номенклатура, ціна та кількість якого зазначені у Специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору загальна вартість Договору складає 396 079,39 грн.

Згідно з п. 2.5 Договору оплата вартості обладнання проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника відповідно до виставленого рахунку за банківськими реквізитами, зазначеними в даному Договорі, у наступному порядку: перший платіж - передоплата у розмірі 10% від загальної суми Договору після підписання даного Договору й отримання Покупцем рахунку - фактури від Постачальника; другий платіж - оплата 80% від загальної суми Договору протягом 10 банківських днів з моменту отримання Покупцем письмового підтвердження від Постачальника про готовність Обладнання до відвантаження, яке повинно бути направлено Покупцю не менш ніж за 2 дні до дати відвантаження; третій платіж - оплата 10% від загальної суми Договору, що складає вартість доставки, установки, наладки Обладнання, навчання персоналу Покупця, протягом 10 банківських днів з моменту вводу Обладнання в експлуатацію, згідно з умовами даного Договору й підписання уповноваженими представниками Сторін Акту вводу Обладнання в експлуатацію.

В пункті 10.8. Договору зазначено, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, включаючи сплату штрафних санкцій.

Сторонами узгоджена Специфікація до Договору №360-11/11 від 25.11.2011р. щодо найменування, одиниці, кількості, ціни та загальної вартості Обладнання.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості за Договором №360-11/11 від 25.11.2011р. у розмірі 28 812,61 грн., в тому числі 19 607,90 грн. основного боргу, 2 126,14 грн. % річних та 7 078,57 грн. інфляційних витрат.

Судовою колегією встановлено, що за своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 360-11/11 від 25.11.2011р. позивачем було поставлене обладнання, а Відповідач в свою чергу прийняв вказане обладнання, що підтверджується видатковою накладною №РН - 0000016 від 15.02.2012р. на суму 396 079,39 грн., Актом приймання - передачі товару від 15.05.2012р., Актом виконання пусконалагоджувальних робіт (ввід в експлуатацію) від 18.05.2012р.

Апеляційним судом встановлено, що відповідач частково виконав своє зобов'язання по оплаті за обладнання на суму 376 471,49 грн., у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 19 607,90 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача сума основного боргу у розмірі 19 607,90 грн.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з нього суму 3% річних у розмірі 2 126,14 грн. за період з прострочки з 04.06.2012р. по 19.03.2015р., а також суму інфляційних витрат у розмірі 7 078,57 грн. за період з 28.02.2013р. по 19.03.2015р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок 3% річних, вважає його арифметично правильним та таким, що відповідає ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Як вбачається, у відповідача також відсутні заперечення щодо нарахованої суми 3% річних. Отже, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача сума 3% річних у розмірі 2 126,14 грн.

Перевіривши розрахунок суми інфляційних витрат за період з 28.02.2013р. по 19.03.2015р., апеляційний господарський суд встановив, що сума інфляційних витрат за заявлений позивачем до стягнення період складає 9 960,70 грн. Однак, оскільки позивач просить стягнути суму, яка складає 7 078,57 грн., то ця сума підлягає до стягнення з відповідача.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2015р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2015р. у справі №910/9470/15 залишити без змін.

3. Справу №910/9470/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді В.О. Зеленін

Б.О. Ткаченко