Постанова

від 02.09.2015 по справі 911/1862/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2015 р. Справа№ 911/1862/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: Кучер О.В. за довіреністю від 09.04.2015

від відповідача : не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірма "Відродження"

на рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2015

у справі №910/1862/15 (суддя О.В. Конюх)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Юса"

до Приватного підприємства Фірми "Відродження"

про стягнення 157815,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.06.2015 у справі №911/1862/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Юса" до Приватного підприємства Фірми "Відродження" задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства Фірми "Відродження" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Юса" 150300,00грн передоплати, 7515,00грн неустойки, 3156,30грн судового збору.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Київської області від 16.06.2015, Приватне підприємство Фірма "Відродження" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2015 у справі 911/1862/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позивних вимог в повному обсязі.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями визначено склад суду для розгляду справи №911/1862/15, головуючий суддя Смірнова Л.Г. судді Чорна Л.В., Кропивна Л.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015, у зв'язку з перебуванням судді ЧорноїЛ.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., судді Кропивної Л.В., Пашкіної С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірма "Відродження" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 02.09.2015.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою керівника підприємства.

З такими доводами, колегія суддів погодитись не може, оскільки згідно зі статтею 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками сторін у справі можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю.

Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа, а стаття 77 ГПК України надає суду право, а не зобов'язує його відкласти розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015, у зв'язку з перебуванням судді ПашкіноїС.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., судді Кропивної Л.В., ЧорноїЛ.В.

У судове засідання 02.09.2015 з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, рішення суду у даній справі просив залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

15.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми "Юса" (замовник) та Приватним підприємством Фірмою "Відродження" (виконавець) був укладений Договір №47 на виготовлення та поставку меблів (далі - Договір), згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з виготовлення (виготовлення та встановлення) меблів: узголів'я - 7 шт., ліжко - 7 шт., рами під матрац - 6 шт., шафи - 5 шт., тв тумби - 7 шт., стільці - 7 шт., тумби під мийку - 7 шт., дзеркала - 5 шт., вішалка - 1 шт. відповідно з додатком до Договору. Відповідно до умов Договору вартість виробу з урахуванням доставки і установки становить 150300,00грн (пункт 2.1. Договору). Виконавець розпочинає до виготовлення замовлення після внесення заставної вартості в розмірі 70% від ціни замовлення при оплаті готівкою або при внесенні 100% суми на розрахунковий рахунок (пункт 2.3 Договору). Виконавець зобов'язується виготовити та поставити продукцію протягом 90 робочих днів з наступного дня після внесення грошової суми (пункт 2.4 Договору). У випадку несвоєчасного виконання виконавцем своїх зобов'язань він сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,1% від суми договору за кожен день прострочки, але не більше 5% від суми Договору (пункт 2.6 Договору).

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За правовим змістом відносини сторін є змішаним договором, який містить елементи договорів підряду та поставки. Оскільки спір у справі виник з відносин сторін, унормованих тією частиною Договору, яка є поставкою, суд керується нормами закону, що регулюють поставку.

Згідно із частиною 1 ст. 692 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 2.3. Договору сторони визначили, що виконавець приступає до виготовлення замовлення після внесення замовником заставної вартості в розмірі 70% від загальної вартості замовлення при оплаті замовлення готівкою або після надходження 100% суми, вказаної в пункті 2.1., на розрахунковий рахунок виконавця при безготівковому розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем платіжними дорученнями було перераховано на рахунок відповідача 100% вартості замовлення, в сумі 150300,00грн, а саме було сплачено: 18.03.2013 - 10800,00 грн (платіжне доручення від 18.03.2013 №175), 25.04.2013 - 15000,00 грн (платіжне доручення від 25.04.2013 №194), 01.07.2013 - 15000,00 грн (платіжне доручення від 01.07.2013 №214), 31.07.2013 - 19500,00 грн (платіжне доручення від 31.07.2013 №219), 27.08.2013 - 5000,00 грн (платіжне доручення від 27.08.2013 №225), 06.09.2013 - 20000,00 грн (платіжне доручення від 06.09.2013 №227), 08.10.2013р. - 10000,00 грн (платіжне доручення від 08.10.2013 №234), 26.11.2013р. - 20000,00 грн (платіжне доручення від 26.11.2013 №15), 27.11.2013р. - 20000,00 грн (платіжне доручення від 27.11.2013 №17), 18.12.2013 - 15000,00 грн (платіжне доручення від 18.12.2013 №39).

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Пунктом 2.4. Договору сторони погодили, що виконавець зобов'язується виготовити та встановити продукцію протягом 90 робочих днів починаючи з наступного дня після внесення заставної вартості або зарахування грошової суми на розрахунковий рахунок виконавця.

Отже, оплачений на умовах 100% передоплати товар вартістю 150300,00грн мав бути виготовлений та поставлений відповідачем позивачу протягом 90 календарних днів з дня оплати, тобто не пізніше 19.03.2014.

Згідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач свого обов'язку з виготовлення та поставки меблів не виконав. Доказів належного виготовлення та поставки меблів згідно із замовленням матеріали справи не містять.

Згідно до загальної норми частини 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно положень частини 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №1, в якій у зв'язку із простроченням виконання замовлення більше ніж на 6 місяців вимагав повернути сплачені кошти в розмірі 150300,00грн на рахунок ТОВ фірма "Юса". Вказану претензію відповідач отримав 24.10.2014, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень. Доказів повернення сплачених коштів матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Суд ухвалами від 29.04.2015, від 26.05.2015 неодноразово зобов'язував відповідача подати документи, що підтверджують належне виконання зобов'язання з виготовлення меблів згідно договору №47 від 15.01.2013 або докази повернення позивачу сплаченої передоплати. Відповідач зазначені документи та докази суду не представив.

В порушення умов Договору відповідач свого обов'язку в частині передачі позивачу обумовленого товару та у визначені Договором строки не виконав, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми передоплати 150300,00грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом встановлений факт прострочення передачі товару, передоплаченого позивачем на 100% в сумі 150300,00грн, а відтак, у позивача виникло право на нарахування та стягнення з відповідача передбаченої пунктом 2.6 Договору неустойки в розмірі 0,1% від суми договору за кожен день прострочення але не більше 5% від суми договору.

Статтями 216-218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

В розумінні частин 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно частини 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до приписів частини 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовою застосування до боржника неустойки є: по-перше, наявність порушення боржником зобов'язання, а по-друге, така неустойка за порушення зобов'язання має бути передбачена Договором.

Суд враховує, що обмеження розміру неустойки подвійною обліковою ставкою НБУ згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в даному випадку не застосовується, оскільки пункт 2.6 Договору встановлює неустойку за прострочення негрошового зобов'язання з виготовлення та поставки меблів.

Враховуючи встановлення судом факту порушення відповідачем - ПП Фірма "Відродження" свого зобов'язання перед позивачем - ТОВ Фірма "Юса" за Договором в частині поставки товару в строк, визначений Договором, вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 7515,00грн (5% від ціни Договору 150300,00грн) є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

З цього випливає, що Господарський суд Київської області повно, обґрунтовано та правомірно дослідив матеріали справи і задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальності Фірма "Юса" про стягнення з відповідача на користь позивача 150300,00грн передоплати та неустойку в розмірі 7515,00грн.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2015 у справі №911/1862/15.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірма "Відродження" на рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2015 у справі №911/1862/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2015 у справі №911/1862/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1862/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Кропивна

Л.В. Чорна