Постанова

від 02.09.2015 по справі 908/3324/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.09.2015 справа №908/3324/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів при секретарі за участю представників сторін від позивача: від відповідача: Агапова О.Л. Кододова О.В., Малашкевича С.А. Дьома К.Г. Кириченко А.В. (довіреність від 25.12.2014 №61) Косаревський Д.М. (довіреність б/н від 31.08.2015) розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Автозазсилует»,м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2015р у справі№ 908/3324/15 (суддя Місюра Д.С.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс», м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автозазсилует»,м.Запоріжжя простягнення 158939,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.07.2015 року (суддя Місюра Л.С.) частково задоволена позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеренергосервіс" м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автозазсілует" м. Запоріжжя, про стягнення 158 939 грн. 49 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Автозазсілует" на користь позивача пеню в сумі 113 723 грн. 40 коп., штраф в сумі 45 214 грн. 92 коп., судовий збір в сумі 3 178 грн. 47 коп. В частині стягнення пені в сумі 1 грн. 17 коп. в позові відмовлено.

Відповідачем у справі подана апеляційна скарга на судове рішення, у якій заявник просить скасувати судове рішення через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для вирішення спору.

У скарзі та в письмових поясненнях до неї, заявник, зокрема, вказує на те, що суд першої інстанцій не взяв до уваги той факт, що невиконання умов договору, який покладений в основу судового рішення, з боку позивача в частині оплати поставленої продукції відповідно до ст.538 ЦК України давало право відповідачу зупинити виконання зустрічного зобов"язання (поставки продукції.

Вказує, що умови укладених 25.12.2014 року додаткових угоди до договору не розповсюджуються на господарські операції, які мали місце до цієї дати.

У відзиві на скаргу позивач вказав на її необґрунтованість, помилкове трактування заявником скарги норм матеріального права, невірне трактування умов укладеного договору.

Звертає увагу на те, що спірні правовідносини позивача та відповідача ґрунтуються на господарському договорі поставки № 8- ИЭС від 21.08.2014р. і стосуються безпосередньо поставки партії продукції на суму 904 298,35 грн., яка відповідно до заявки № 11 від 25.12.2014 року, п.4.1 Договору та додаткової угоди № 2 від 25.12.2014р. мала бути здійснена Постачальником до 26.01.2015 року.

У зв'язку з находженням у відпустці судді Мартюхіної Н.О. на підставі ч.5 ст.26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п.10.1, 17 Засад використання автоматизованої системи документообігу Донецького апеляційного господарського суду, затверджених рішенням загальних зборів суддів від 23.06.2015р, змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя - Агапов О.Л., судді: Кододова О.В., Малашкевич С.А.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеренергосервіс" в позовній заяві просило стягнути з відповідача на підставі договору поставки № 8-ИЭC від 21.08.2014р. пеню у розмірі 45 214 грн. 92 коп. та штраф у розмірі 75 545 грн. 61 коп.

До прийняття рішення у справі позивачем надано господарському суду заяву про уточнення та збільшення розміру позовних вимог № 990 від 15.06.2015р., в якій він просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 113 724 грн. 57 коп. та штраф у розмірі 45 214 грн. 92 коп.

В процесі розгляду спору позивач надав суду пояснення до позовної заяви з урахуванням відзиву № 994 від 15.06.2015р., в яких зазначив наступне:

1. Не відповідають дійсності твердження відповідача щодо тривалого та систематичного невиконання зі сторони покупця обов'язків по договору поставки № 8-ИЭС від 21.08.2014р., а також твердження відносно того, що розрахунки за продукцію мають здійснюватись протягом п'яти робочих днів від дев'яностого календарного дня від дати поставки продукції. Спірні правовідносини позивача та відповідача ґрунтуються на господарському договорі поставки № 8- ИЭС від 21.08.2014р. (далі - Договір), до якого 25.12.2014р. сторони внесли зміни, уклавши додаткову угоду про зміну договору, в якій дійшли згоди змінити строки оплати за поставлену продукцію, викладені в п. 5.4 договору. Таким чином з 25.12.2014р. строки оплати за поставлену продукцію по договору № 8- ИЭС від 21.08.2014р. становлять 5 (п'ять) робочих днів з 120 (сто двадцятого) календарного дня з дати поставки відповідної партії продукції. Отже твердження відповідача про прострочення покупця за оплату продукції на 2 місяці не відповідає дійсності. Крім того, відповідно до п. 5.5. Договору в разі порушення постачальником строків поставки, обумовлених в Договорі, покупець вправі направити постачальнику розрахунок штрафних санкцій та/або збитків, та до їх оплати постачальником затримати оплату за поставлену продукцію на суму штрафних санкцій та/або збитків. Сума штрафних санкцій має бути оплачена постачальником протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту направлення розрахунку штрафних санкцій. Позивачем на адресу відповідача 26.03.2015р. та 07.04.2015р. було направлено розрахунки штрафних санкцій на суму 92 329 грн. 39 коп. та письмові вимоги сплатити неустойку (штрафні санкції) по договору поставки № 8-ИЭС від 21.08.2014р. Крім того, 22.05.2015р. на адресу відповідача направлено розрахунки штрафних санкцій на суму 120 760 грн. 53 коп. На підставі викладеного, керуючись умовами Договору позивач з 03.04.2015р. має право затримувати оплату за поставлену продукцію на суму штрафних санкцій. При цьому позивач в претензії від 26.03.2015р. попередив постачальника про своє право відповідно до п. 5.5 Договору затримувати оплату за раніше поставлену продукцію в разі не сплати Постачальником штрафних санкцій. Отже, твердження відповідача про прострочку покупцем оплати за продукцію, поставлену 08.12.2014р., 26.12.2014р., 02.02.2015р., 03.02.2015р. необґрунтовані та не відповідають дійсності, оскільки перший строк оплати за вищевказану продукцію відповідно до п. 5.4. Договору настав 14.04.2015р., а право затримати оплату відповідно до п. 5.5. Договору у покупця виникло раніше - з 03.04.2015р. Тому затримка покупцем з 03.04.2015р. платежів на суму штрафних санкцій не може бути кваліфікована як прострочення платежу та порушення зобов'язання по договору поставки. При цьому, позивач звертає увагу суду, що незважаючи на існуюче право затримувати оплату за поставлену продукцію, позивач все ж здійснює платежі. Таким чином, у відповідача не було підстав відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України ні зупиняти виконання свого обов'язку, ні відмовлятися від його виконання.

2. Позивач не погоджується з позицією відповідача про відсутність прострочення виконання зобов'язання з його сторони за договором поставки № 8- ИЭС від 21.08.2014р. відповідно до ч.4. ст. 612 ЦК України . Згідно ч. 4. ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Випадки прострочення кредитора встановлено ст. 613 ЦК України , відповідно до ч. 1-2 даної статті кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Умовами договору поставки № 8-ИЭС від 21.08.2014р. визначено обов'язки сторін та черговість їх виконання, при цьому строк виконання покупцем обов'язку по оплаті поставленої продукції настає значно пізніше ніж строк виконання обов'язку постачальника по поставці продукції. Отже обов'язок постачальника поставити продукцію покупцю виникає раніше і не залежить від виконання Покупцем обов'язку сплатити за поставлену продукцію, тому умови ч. 4 ст. 612 ЦК України не можуть бути застосовані до відповідача. Не стосуються суті даного спору і відносини відповідача з іншими контрагентами (на які вказував відповідач при розгляді спору у суді першої інстанції). Позивач звертав увагу на те, що п. 1.1 договору визначено, що постачальник взяв на себе обов'язок поставити продукцію 2013 - 2014 року виготовлення, тому не зрозумілі аргументи відповідача щодо зміни в 2015 році цін на тканини та не можливість виготовити продукцію, оскільки про продукцію 2015 року виготовлення в договорі не йдеться. Більше того, на вимогу постачальника позивачем розглянуто можливість зміни ціни в зв'язку з коливанням курсів валют і 25.12.2014р. підписано додаткову угоду про зміну договору, в якій сторони визначили порядок зміни ціни на продукцію в разі, якщо на дату відправлення покупцем заявки офіційний курс гривні по відношенню до долару США зміниться по відношенню до курсу, визначеного Національним банком України станом на 07.07.2014р., більше ніж на 10%. Крім того, 25.12.2014р. сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору, якою змінили вартість продукції, яка мала бути поставлена по заявці № 11 з урахуванням поточного курсу долара США, але не зважаючи на це, постачальник продовжує посилатися на коливання курсу валют як на підставу невиконання своїх обов'язків. Таким чином ТОВ "ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС" не лише не допускало значних і суттєвих прострочень своїх зобов'язань, як зазначає відповідач, але і сприяло Постачальнику у виконанні його обов'язків: погодилось на перегляд цін та збільшило вартість постачаємої продукції. На підставі вищевикладеного, позивач вважає позицію відповідача необґрунтованою, а вимоги щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача такими, що не підлягають задоволенню.

Суть спору:

21.08.2014 року між відповідачем (постачальником по договору) та позивачем (покупцем по договору) був укладений договір поставки № 8-ИЭС, з додатками та додатковими угодами.

За умовами п. 1.1 договору, в редакції додаткової угоди від 25.12.2014 року, в порядку та на умовах, передбачених цим договором відповідач зобов'язався поставити у власність позивача продукцію виробничо - технічного призначення, код ГК 016-2010: 14.12.1 одяг робочий, чоловічний; 14.12.2 одяг робочий, жіночий (у подальшому - продукція) 2013-2014 року випуску, в асортименті, кількості та строки, за ціною та якісними характеристиками, погодженими сторонами у відповідній специфікації.

Згідно з п. 1.2 договору, позивач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію, що поставляється в його власність, у відповідності до умов даного договору.

Пунктом 2.7 договору визначено, що продукція приймається позивачем на підставі відомостей: за фактичною кількістю продукції, поставленої до погодженого місяця призначення поставки, відповідно до відомостей, вказаних у видаткових, товарно - транспортних накладних; за якістю - у відповідності до якісних показників, вказаних у сертифікаті якості заводу - виробника, а також у відповідності до технічних характеристик та інших додаткових вимог до даної продукції, обумовлених сторонами у даному договорі.

Пункт п. 8.1 договору , в редакції додаткової угоди від 25.12.2014р., передбачає, що даний договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.03.2015 року включно, а в частині фінансових зобов'язань сторін - до повного виконання сторонами взятих на себе обов'язань.

Відповідно до п. 4.1, в редакції додаткової угоди від 25.12.2014р., поставка продукції здійснюється партіями, на підставі письмової заявки позивача, протягом строку дії договору. Строк поставки продукції - протягом 30 календарних днів після відправки письмової заяви позивачем. Письмова заявка відправляється відповідачу електронною поштою в день реєстрації. Оригінал заявки направляться протягом 3 (трьох) робочих днів заказним листом з повідомленням. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та/або одним товаро - супровідним документом. У випадку зміни ціни продукції, перерахунку ціни продукції згідно заявки позивача в порядку. передбаченому п. 5.9 даного договору, строк поставки продукції за такою заявкою позивача встановлюється: протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання сторонами додаткової угоди , передбаченої п. 5.11 даного договору.

В п. 5.9 договору, в редакції додаткової угоди від 25.12.2014р., сторони визначили умови та порядок проведення перерахунку ціни по договору.

Пунктом 5.11 договору, в редакції додаткової угоди від 25.12.2014р., визначено, що при перерахунку ціни продукції на підставі п. 5.9 даного договору, сторони протягом 6 (шести) днів з дати відправки позивачем заявки, вказаної в п. 4.1 даного договору. підписують додаткову угоду (форма погоджена сторонами в додатку № 2 до даного договору), в якому вказують ціну продукцію, перераховану згідно з п. 5.9 даного договору.

25.12.2014 року сторонами була підписана додаткова угода № 2 до договору (надалі - додаткова угода № 2).

В п. 1 додаткової угоди № 2 сторони погодили, що на виконання п. 4.1 договору відповідачу направлена заявка № 11 від 25.12.2014 року, згідно якої відповідач повинен поставити позивачу наступну продукцію 2013 - 2014 року випуску , погоджено кількість, комплектність, асортимент та ціну.

У п. 2 додаткової угоди № 2 сторони визначили, що відповідач зобов'язаний поставити позивачу продукцію, вказану у даній додатковій угоді у строк, визначений в п. 4.1 договору.

Відповідно до положень п. 5.8 договору, в редакції додаткової угоди від 25.12.2014 року, сума даного договору встановлюється у національній валюті України - гривнях (з урахуванням податку на додану вартість). В специфікації (п. 1.1 даного договору) сторони визначили грошовий еквівалент ціни продукції та загальної суми даного договору в іноземній валюті (долар США) згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 07.07.2014 року, яки становить 1178,4505 грн. за 100 дол. США.

За умовами п. 4 додаткової угоди № 2, сторони, керуючись п. 5.8, 5.9 договору дійшли згоди перерахувати ціну за одиницю продукції на загальну суму продукції, згідно заявки позивача.

Згідно п. 5.2 договору, в редакції додаткової угоди № 2, сума даного договору становить 1 323 032 грн. 35 коп., у тому числі ПДВ 220 505 грн. 39 коп.

При цьому, відповідно до п. 1 додаткової угоди № 2, загальна вартість товару, що поставляється за даною додатковою угодою, складає 904 298 грн. 35 коп.

На виконання умов договору, з урахуванням додаткової угоди №2, позивач звернувся до відповідача із заявкою вих. № 11 від 25.12.2014 року щодо здійснення поставки продукції на загальну суму 768 156 грн. Копія заяви з додатками залучена до матеріалів справи.

З п. 1 додаткової угоди №2 від 25.12.2014р. вбачається, що сторони в додаткової угоді №2 прямо визнали, що заявка № 11 від 25.12.2014 року відповідачу направлена.

Як вищевказане, відповідно до п. 4.1, в редакції додаткової угоди від 25.12.2014р., поставка продукції здійснюється партіями, на підставі письмової заявки позивача, протягом строку дії договору. Строк поставки продукції - протягом 30 календарних днів після відправки письмової заяви позивачем.

Відповідач за видатковою накладною РН-0000023 від 02.02.2015 року поставив позивачу продукцію на суму 21 900 грн. за видатковою накладною РН-0000024 від 02.02.2015 року - на суму 61 320 грн., за видатковою накладною РН-0000026 від 02.02.2015 року - на суму 3 504 грн., за видатковою накладною РН-0000022 від 03.02.2015 року - на суму 4 380 грн., за видатковою накладною РН-0000025 від 03.02.2015 року - на суму 876 грн., на загальну суму 91 980 грн.

Отже, за видатковими накладними від 02.02.2015 року продукція була поставлена з простроченням на 8 днів, а за видатковими накладними від 03.02.2015р. - на 9 днів.

При цьому, відповідачем так і не був поставлений позивачу товар на суму 812 318 грн. 35 коп.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав належним чином, заявку позивача отримав, але товар в обумовлений договором строк не поставив.

Згідно до статті 526 ЦК України , статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до умов п. 6.1 договору, у випадку не виконання або неналежного виконання будь-якою із сторін прийнятих на себе по даному договору зобов'язань, вона несе відповідальність перед іншою стороною у відповідності до вимог чинного законодавства України, у том числі відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції.

Згідно з приписами п. 6.2 договору, у випадку не поставки (у тому числі, недопоставки частини, якої недостає, або некомплектної) продукції або поставки (у тому числі, до поставки частини, якої недостає, або некомплектної) продукції з порушенням строків, передбачених договором, відповідач за письмовою вимогою позивача, сплачує позивачу неустойку у вигляді штрафу у розмірі 5 % від вартості продукції, що поставляється за відповідною заявкою. У випадку порушення відповідачем своїх зобов'язань згідно даного пункту договору понад 10 (десять) календарних днів, відповідач додатково, за письмовою вимогою позивача, сплачує неустойку у розмірі 0,1 % від вартості непоставленої (недопоставленої частини, частини, якої недостає, або некомплектної) продукції або поставленої (допоставленої частини, якої недостає, або некомплектної) продукції з порушенням строків, за кожний день прострочення. Крім того, відповідач відшкодовує всі збитки позивача, завдані затримкою виконання позивачем зобов'язань за даним договором.

При цьому, в п. 6.11 договору сторони передбачили, що строк нарахування позивачем відповідачу штрафних санкцій по договору не обмежується 6 (шести) місяцями з моменту виконання зобов'язань по договору, у зв'язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов'язань.

Позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 482 від 26.03.2015 року щодо порушення відповідачем умов договору стосовно строків поставки продукції, та з розрахунком штрафних санкції за порушення термінів поставки.

У подальшому, позивач звернувся до відповідача з письмовим уточненням претензійних вимог вих. № 541 від 07.04.2015 року, додавши уточнений розрахунок штрафних санкцій, та вимагаючи провести оплату вказаних штрафних санкцій .

Докази направлення відповідачу претензій знаходяться в матеріалах справи.

Згідно ст. ст. 526 ЦК України та 193 ГК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України , припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач в заяві про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача пеню за період з 27.01.2015 року по 15.06.2015 року в розмірі 113 724 грн. 57 коп.

Перевіривши розрахунок позивача, доданий до заяви про збільшення позовних вимог, господарський суд встановив, що фактично за вказаний період від зазначеної суми заборгованості пеня становить 113 723 грн. 40 коп.

За таких обставин, з відповідача правомірно стягнена пеня в розмірі 113 723 грн. 40 коп., а в частині стягнення пені в сумі 1 грн. 17 коп. відмовлено, оскільки пеня в цій сумі нарахована необґрунтовано.

Також, позивач просив стягнути з відповідача штраф в сумі 45 214 грн. 92 коп.

Перевіривши розрахунок позивача, доданий до заяви про збільшення позовних вимог, господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про його вірність та прийняв рішення про стягнення штрафу у сумі 45 214 грн. 92 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті до уваги виходячи з наступного.

Як вищевказане, спірні правовідносини позивача та відповідача ґрунтуються на господарському договорі поставки № 8- ИЭС від 21.08.2014р. і стосуються безпосередньо поставки партії продукції на суму 904 298,35 грн., яка відповідно до заявки № 11 від 25.12.2014 року, п.4.1 Договору та додаткової угоди № 2 від 25.12.2014р. мала бути здійснена Постачальником до 26.01.2015 року.

Сума позову визначена з вартості непоставленого за договором товару.

Твердження відповідача щодо тривалого та систематичного невиконання зі сторони покупця (позивача) обов'язків по договору поставки № 8-ИЭС від 21.08.2014р., а також твердження відносно того, що розрахунки за продукцію мають здійснюватись протягом п'яти робочих днів від дев'яностого календарного дня від дати поставки продукції матеріалами справи, з урахуванням укладеної 25.12.2014 року додаткової угоди, якою внесли зміни в договір, в тому числі в п. 5.4 договору, матеріалами справи не підтверджені.

З 25.12.2014р. строки оплати за поставлену продукцію по договору № 8- ИЭС від 21.08.2014р. становлять 5 (п'ять) робочих днів з 120 (сто двадцятого) календарного дня з дати поставки відповідної партії продукції. Зобов"язання відповідачем у повному обсязі не виконані.

Крім того, відповідно до п. 5.5. договору в разі порушення постачальником строків поставки, обумовлених в договорі, покупець вправі направити постачальнику розрахунок штрафних санкцій та/або збитків, та до їх оплати постачальником затримати оплату за поставлену продукцію на суму штрафних санкцій та/або збитків. Сума штрафних санкцій має бути оплачена постачальником протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту направлення розрахунку штрафних санкцій.

Позивачем на адресу відповідача 26.03.2015р. та 07.04.2015р. було направлено розрахунки штрафних санкцій на суму 92 329 грн. 39 коп. та письмові вимоги сплатити неустойку (штрафні санкції) по договору поставки № 8- ИЭС від 21.08.2014р. Крім того, 22.05.2015р. на адресу відповідача направлено розрахунки штрафних санкцій на суму 120 760 грн. 53 коп. На підставі викладеного, керуючись умовами договору позивач з 03.04.2015р. має право затримувати оплату за поставлену продукцію на суму штрафних санкцій. При цьому позивач в претензії від 26.03.2015р. попередив постачальника про своє право відповідно до п.5.5 договору затримувати оплату за раніше поставлену продукцію в разі не сплати постачальником штрафних санкцій (в засіданні апеляційного господарського суду позивачем надані документи про оплати фактично поставленої продукції).

Отже, твердження відповідача про прострочення позивачем оплати за продукцію, поставлену 08.12.2014р., 26.12.2014р., 02.02.2015р., 03.02.2015р., необґрунтовані та не відповідають дійсності, оскільки перший строк оплати за вищевказану продукцію, відповідно до п. 5.4. договору, настав 14.04.2015р., а право затримати оплату відповідно до п. 5.5. договору у позивача виникло раніше - з 03.04.2015р.

При цьому, незважаючи на існуюче право затримувати оплату за поставлену продукцію, позивач все ж здійснював платежі. Таким чином, у відповідача не було підстав, відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України , ні зупиняти виконання свого обов'язку, ні відмовлятися від його виконання.

Суд не погоджується з позицією відповідача про відсутність прострочення виконання зобов'язання з його сторони за договором поставки № 8- ИЭС від 21.08.2014р. відповідно до ч. 4. ст. 612 ЦК України .

Відповідно до ч. 4. ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Випадки прострочення кредитора встановлено ст. 613 ЦК України , відповідно до ч. 1-2 даної статті кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Умовами договору поставки № 8-ИЭС від 21.08.2014р. визначено обов'язки сторін та черговість їх виконання, при цьому строк виконання покупцем обов'язку по оплаті поставленої продукції настає значно пізніше ніж строк виконання обов'язку постачальника по поставці продукції. Отже обов'язок постачальника поставити продукцію покупцю виникає раніше і не залежить від виконання покупцем обов'язку сплатити за поставлену продукцію, тому умови ч. 4. ст. 612 ЦК України не можуть бути застосовані.

Не стосуються суті даного спору і відносини відповідача з іншими контрагентами,на що заявник вказує в апеляційній скарзі. Пунктом 1.1 договору визначено, що постачальник взяв на себе обов'язок поставити продукцію 2013 - 2014 року виготовлення , тому не зрозумілі аргументи відповідача щодо зміни в 2015 році цін на тканини та не можливість виготовити продукцію, оскільки про продукцію 2015 року виготовлення в договорі не йдеться.

Більше того, на вимогу постачальника позивачем розглянуто можливість зміни ціни в зв'язку з коливанням курсів валют і 25.12.2014р. підписано додаткову угоду про зміну договору, в якій сторони визначили порядок зміни ціни на продукцію в разі, якщо на дату відправлення покупцем заявки офіційний курс гривні по відношенню до долару США зміниться по відношенню до курсу, визначеного Національним банком України станом на 07.07.2014р., більше ніж на 10%.

Крім того, 25.12.2014р. сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, якою змінили вартість продукції, яка мала бути поставлена по заявці № 11 з урахуванням поточного курсу долара США, але не зважаючи на це, постачальник продовжує посилатися на коливання курсу валют як на підставу невиконання своїх обов'язків.

Таким чином, позивач не лише не допускав значних і суттєвих прострочень своїх зобов'язань, як зазначає відповідач, але і сприяв постачальнику у виконанні його обов'язків: погодився на перегляд цін та збільшив вартість постачаємої продукції.

На підставі викладеного, керуючись ст.33,99,101-103,105 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2015 року у справі №908/3324/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у 20-ти денний строк.

Головуючий суддя О.Л.Агапов

Судді: О.В.Кододова

С.А.Малашкевич

Надруковано 4 прим

1-позивачу

1-відповідачу

1- ДАГС

1- у справу