Ухвала

від 18.12.2014 по справі 908/3952/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/101/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.12.2014 Справа № 908/3952/14

м. Запоріжжя                                                                      

Суддя Соловйов В.М., розглянувши без виклику сторін заяву Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради про видачу виконавчого документа

у справі № 908/3952/14

за позовом: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, 206, ідентифікаційний код 37573068)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Лакма” (69009, м. Запоріжжя, вул. Історична, 39, ідентифікаційний код 31979695)

про стягнення заборгованості в сумі 1 104, 60 грн. та зобов'язання повернути майно

ВСТАНОВИВ

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.11.2014р. у справі № 908/3952/14 задоволено повністю позов Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до ТОВ “Лакма” про стягнення заборгованості в сумі 1104, 60 грн. та зобов'язання повернути майно.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лакма” (69009, м. Запоріжжя, вул. Історична, 39, ідентифікаційний код 31979695) на користь місцевого бюджету Заводського району (рахунок № 33215871700004, - УДКСУ м. Запоріжжя Запорізької області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025372, код платежу 22080401) 1 104 (одну тисячу сто чотири) грн. 60 коп. заборгованості з орендної плати за договором № 1237 оренди окремого індивідуально визначеного майна від 01.02.2005р.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Лакма” (69009, м. Запоріжжя, вул. Історична, 39, ідентифікаційний код 31979695) повернути Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, 206, ідентифікаційний код 37573068) за актом приймання - передачі окреме індивідуально визначене майно, а саме: кран-балку інвентарний № 414, кран-балку інвентарний № 200, вентилятор “Циклон” інвентарний № 818, на загальну суму 2 625,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лакма” (69009, м. Запоріжжя, вул. Історична, 39, ідентифікаційний код 31979695) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, 206, ідентифікаційний код 37573068) 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

Повернуто Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, 206, ідентифікаційний код 37573068) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору, надмірно сплаченого згідно платіжному дорученню № 622 від 06.10.2014р. на суму 3 654, 00 грн. (оригінал платіжного доручення залучено до матеріалів справи).

Рішення суду оскаржене не було та набрало законної сили 08.12.2014р.

15.12.2014р. до суду надійшла заява позивача від 12.12.2014р. про видачу виконавчого документа, в якій заявник зазначає, що листом від 02.12.2014р. №5601/01/01-07 Департамент звернувся до управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області з заявою про повернення з Державного бюджету України 609, 00 грн. переплаченого судового збору. До листа було додано оригінали рішення господарського суду Запорізької області від 20.11.2014р. по справі № 908/3952/14 та платіжного доручення № 622 від 06.10.2014р.

В результаті розгляду вищевказаної заяви позивачу була надана відповідь від 09.12.2014р. № 04-08/1358-3974, якою відмовлено в поверненні грошових коштів з посиланням на те, що рішення не є виконавчим документом (наказом або ухвалою).

У зв'язку із цим заявник просить суд видати виконавчий документ про повернення з Державного бюджету України на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради переплаченого судового збору у розмірі 609, 00 грн., сплаченого за платіжним дорученням № 622 від 06.10.2014р.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 7 Закону України від 08.07.2011 року № 02/163-48 “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в підпунктах 5.1, 5.2 пункту 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 “Про деякі питання застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, статтею 7 Закону України “Про судовий збір” врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

У її застосуванні господарським судам необхідно мати на увазі, зокрема, таке.

Статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

Відповідно до Конституції (Основного Закону) України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України від 07.07.2010р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів“ судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно зі статтею 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999р. N 606-XIV "Про виконавче провадження", виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень судів України відбувається на основі виконавчих документів, які є підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження і проведення виконавчих дій. Такими документами є виконавчі листи, що видаються судами; накази господарських судів; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; інші документи, визначені у частині другій статті 17 Закону N 606-XIV.

У відповідності до п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 “Про судове рішення”, ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом (зокрема, частинами п'ятою та шостою статті 122-11 ГПК).

Отже, в силу приписів ст. 115 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала є підставою для повернення позивачу судового збору.

Керуючись ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 20.11.2014р. у справі № 908/3952/14 повернути Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, 206, ідентифікаційний код 37573068) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору, надмірно сплаченого згідно платіжному дорученню № 622 від 06.10.2014р. на суму 3 654, 00 грн. (оригінал платіжного доручення залучено до матеріалів справи).

Ухвала господарського суду, оскільки інше не встановлено законом, набирає законної сили в день її винесення.

Суддя В.М. Соловйов