Ухвала

від 02.09.2015 по справі 916/1531/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"02" вересня 2015 р.Справа № 916/1531/13

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників:

від скаржника (позивача по справі): Попова О.М. за довіреністю № 418 від 10.03.2015р.

від боржника (відповідача по справі): не з'явився;

від суб'єкта оскарження (Відділу державної виконавчої служби Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області): не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" на дії Відділу державної виконавчої служби Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області в порядку ст. 121-2 ГПК України по справі № 916/1531/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго"до відповідача Відкритого акціонерного товариства "В.Михайлівська сільгоспхімія" про стягнення 37405,61грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Одеської області від 07 серпня 2013 року по справі № 916/1531/13 позов Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" задоволено повністю.

Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "В.Михайлівська сільгоспхімія" (67100. Одеська область, Великомихайлівський район, с.м.т. Велика Михайлівка, вул. Молодіжна, 1, р/р 26003010425001 в АКБ "Імексбанк" МФО 328384, код ЄДРПОУ 05490262) на користь відкритого акціонерного товариства "Одесаобленерго" (65029, м. Одеса, вул. Садова. 3, код ЄДРПОУ 00131713) заборгованість за активну електричну енергію в сумі 6770 (шість тисяч сімсот сімдесят) грн. 81 коп., перевищення договірних величин у сумі 30024 (тридцять тисяч двадцять чотири) грн. 60 коп. на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 2603730103777 в Одеське обласне управління ПАТ "Ощадбанку" м. Одеси, МФО 328845, код ЄДРПОУ 00131713.

Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "В.Михайлівська сільгоспхімія" (67100, Одеська область, Великомихайлівський район, с.м.т. Велика Михайлівка. вул. Молодіжна,1, р/р 26003010425001 в АКБ "Імексбанк" МФО 328384. код ЄДРПОУ 05490262) на користь відкритого акціонерного товариства "Одесаобленерго" (65029, м. Одеса, вул. Садова, 3, код ЄДРПОУ 00131713) нарахування 3% річних за спожиту активну електричну енергію у сумі 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 84 коп., інфляційні нарахування за спожиту активну електричну енергію у сумі 11 (одинадцять) грн. 17 коп., пеню за прострочку оплати за спожиту активну електричну енергію в сумі 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 19 коп., судовий збір у сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. на п/р 26001060262272 в Южному ГРУ Приватбанку м. Одеса, МФО 328704, код ЄДРПОУ 00131713.

23 серпня 2013 року господарським судом Одеської області на примусове виконання вказаного рішення видано накази.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2013р. здійснено заміну позивача (стягувача) - Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (код ЄДРПОУ 00131713) на правонаступника Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (65031, м.Одеса, вул.Миколи Боровського, 28 "Б", код ЄДРПОУ 00131713).

03 липня 2015 р. до господарського суду Одеської області звернулось Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" із скаргою (вх. ГСОО №2-3671/15) на дії Відділу державної виконавчої служби Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області (далі - ДВС) в порядку ст. 121-2 ГПК України по справі № 916/1531/13 посилаючись на насупне.

02 липня 2014 року постановами № 43934084 та № 43933876 ДВС були відкриті виконавчі провадження про стягнення з відкритого акціонерного товариства «В.Михайлівська сільгоспхімія» заборгованості на загальну суму 39105,58 грн.

09 липня 2014 року виконавчі провадження № 43934084 та № 43933876 були приєднані до зведеного виконавчого провадження № 46434783.

04 липня 2014 року ДВС направлено запит № 3436/03-41 до начальника Великомихайлівського РЕМ в якому зазначено, що з метою повного, своєчасного виконання судового наказу № 916/1531/13 від 23.08.2013 року, що видав господарський суду Одеської області, про стягнення боргу в сумі 36795.41 грн. з ВАТ «В.Михайлівська сільгоспхімія» на користь ПАТ «Одесаобоенерго» та керуючись положеннями ст.ст. 5, 11, 90 Закону України «Про виконавче провадження» прошу надати інформацію про належність трансформаторної підстанції № 339, яка знахооиться : адресою смт. В.Михайлівка, вул. Молодіжна, 1».

07 липня 2014 року ПАТ «Одесаобленерго» відправило відповідь на запит в якій зазначалося, що трансформаторна підстанція № 339 належить ВАТ «В.Михайлівської сільгоспхімії».

23 липня 2014 року в рамках зведеного виконавчого провадження згідно виконання наказу за вказаним рішенням ДВС складено акт опису й арешту майна.

Арештоване майно під розписку було передано на зберігання представникові ПАТ «Одесаобленерго» Брославському Валентину Вікторовичу (головний інженер Великомихайлівського РЕМ) та знаходилось на території Великомихайлівського РЕМ за адресою: Одеська область, смт. В. Михайлівка, вул. Леніна, 6).

Так як ані перші електронні торги, які були призначені на 01.12.2014 року, ані другі електронні торги призначені на 12.01.2015 року не відбулися, ДВС на підставі ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», п. 5.12.2 Інструкції про проведення електронних торгів було спрямовані до ПАТ «Одесаобленерго» для ознайомлення акти переоцінки арештованого мат (від 04.12.2014 року переоцінка майна на 10% та від 13.01.2015 року переоцінка майна н 20%).

13 лютого 2015 року відбулися треті торги з яких було реалізовано трансформатор ТМ 250/10-66, 1975 року випуску.

Згідно протоколу проведення електронних торгів № 49680 арештоване майно (трансформатор ТМ 250/10-66, 1975 року випуску) було реалізовано за 9600.00 грн., в призначенні платежу вказано, що кошти в сумі 9120,00 грн. повинні бути перераховані на рахунок органу державної виконавчої служби, а саме: «відділ ДВС Великомихайлівського МЖРУЮ в Одеській області, рахунок отримувача: 37317003004683, УДКСУ у Великомихайлівському районі Одеської області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 37838799, призначення платежу: Кошти за придбання на СЕТАМ прот. № 49680 від 13.02.2015 року, лот. № 26606, ЄДРВП № 43934084, переможець Учасник 6».

17 лютого 2015 року на депозитний рахунок відділу надійшли кошти від Сергієнко С.В., за придбання на СЕТАМ арештованого майна, а саме трансформатор ТМ 250/10-66, 1975 року випуску, протокол № 49680 від 13.02.2015 року за лот №26606.

20 лютого 2015 року ДВС винесено розпорядження № 46434783 про перерахування коштів по виконавчому листу № 815/5692/13-а від 31.10.2013 року Одеського адміністративного суду про стягнення з відкритого акціонерного товариства «В.Михайлівська сільгоспхімія» штрафних санкцій в дохід Державного бюджету України.

Скаржник зазначає, що станом на теперішній час майно досі знаходиться на території Великомихайлівського РЕМ.

27 травня 2015 року ПАТ «Одесаобленерго» направило до ДВС заяву № 505 про винесення постанови про стягнення витрат в якій просило скласти акт про витрати на проведення виконавчих дій пов'язаних з демонтуванням, транспортуванням та охороною майна згідно рахунків та винести постанову про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

23 червня 2015 року ПАТ «Одесаобленерго» отримано лист від ДВС, яким було відмовлено у винесені постанови про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та повідомлялося, шо ВДВС не є можливим винесення постанови.

У відмові ДВС зазначило, що «...згідно абзацу 5 п. 4 Тимчасового порядку реалізації майна, між ПАТ «Одесаобленерго» та регіональним органом державної виконавчої служби потрібно було укладати угоду.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов 'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Отже, витрати по здійсненню демонтажу та зберігання арештованого майна здійснено, без додержання вимог, щодо укладання договору та авансування витрат дані дії проведені з власної ініціативи Великомихайлівського РЕМ та не є витратами державного виконавчої служби. У зв'язку з чим не є можливим винесення постанови про стягнення з боржника витрат пов язаних з організацією та проведенням виконавчих дій згідно наданих документів».

ПАТ "Одесаобленерго" вважає, що ДВС не правомірно було відмовлено у винесенні постанови про стягнення витрат в зв'язку з чим були порушенні права ПАТ «Одесаобленерго» з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) зазначено, що майно, на яке накладено арешт передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

Оскільки станом на 23 липня 2014 року ПАТ «Одесаобленерго» являлося єдиним стягувачем у виконавчому провадженні, а боржник фактично був відсутній, для подальшого належного виконання виконавчого провадження ПАТ «Одесаобленерго» було вимушене взяти на зберігання майно.

23 липня 2014 року ДВС складено акт опису й арешту майна, а саме Трансформатору ТМ 250/10-66 (рік випуску 1975 в робочому стані) та лічильника електричного АСЕ 6000 (рік випуску 2011, № 5500268). Відповідальною особою за збереження арештованого майна було встановлено ПАТ «Одесаобленерго» в особі Браславського В.В., головного інженера В.Михайлівський РЕМ.

Отже, як зазначив скаржник, арештоване майно може передаватися на зберігання боржникові або іншим особам, при зазначеним державним виконавцем під розписку в акті чи окремою угодою.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Передача державним виконавцем та зберігачем арештованого майна зберігачеві під розписку в акті опису є нічим іншим як укладенням договору зберігання майна, оскільки згідно статті 937 ЦК України письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Порядок відшкодування витрат зберігача за зберігання майна визначений ст. 947 ЦК України. За приписами цієї статті, витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладені договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад оплату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, витрати зберігача на зберігання речі не є платою за зберігання, але можуть бути включені до неї. Під витратами зберігача за зберігання речі маються на увазі грошові та інші організаційно-матеріальні витрати, які може зазнати зберігач для забезпечення належної схоронності майна.

Отже, для належної схоронності майна ПАТ «Одесаобленерго» перевезло останнє на охороняєму територію де вказане майно знаходилось (та знаходиться й до теперішнього часу) під цілодобовою охороною працівників служби охорони ПАТ «Одесаобленерго» за адресою (с.м.т. В.Михайлівка, вул. Леніна, 6), при цьому понесено витрат на суму 99 674,67 грн., що підтверджується розрахунком № 75 від 26.05.2015 року.

Таким чином, зберігання арештованого майна здійснено з додержанням вимог, а саме складенням акту опису й арешту майна, на підставі якого ПАТ «Одесаобленерго» було вжито заходи щодо забезпечення схоронності майна. Витрати з організації по зберіганню майна, які склали - 99674,67 грн. (витрати за оплату охорони) - є витратами за належне забезпечення схоронності майна.

Щодо витрат стягувана по перевезенню арештованого майна, які склали 750.25 грн. ПДВ 150,05 грн. (загальна сума 900,30 грн.), що підтверджується розрахунком та рахунком № 63 від 18.05.2015р., зазначені витрати теж є витратами, пов'язаними з організацією та проведенням виконавчих дій. Зазначені витрати були проведені в зв'язку з перевезенням майна для здійснення охорони.

ДВС в своїй відмові зазначило, що дані витрати є також витратами щодо зберігання майна.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 41 Закону визначено, що кошти виконавчого провадження складаються зі стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 41 Закону зазначено, що до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату перевезення, зберігання і реалізації майна боржника.

Отже, як вказує скаржник, зазначені витрати по перевезенню арештованого майна сума яких склала 900,30 грн. та витрати за зберігання майна з 23 липня 2014 р. по 22 лютого 2015 р.. які склали 99674,67 грн. (загальна сума 100574,97 грн.) є витратами пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Згідно п. 4.15.2 Інструкції про проведення виконавчих дій затвердженою наказом № 74/5 від 15.02.1999 року, про суми витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій (додаток 35). в якому зазначається перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій. а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний винести постанову, яка разом з актом про витрати на проведення виконавчих дій затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби.

На думку скаржника ДВС повинна була скласти акт про витрати на проведення виконавчих дій пов'язаних з перевезенням та охороною майна згідно рахунків № 75 від 26.05.2015 року та № 63 від 18 травня 2015 року та винести постанову про витрати на проведення виконавчих дій.

Скаржник зазначає, посилання ДВС на пункт 4 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів є хибним.

В пункті 4 Тимчасового порядку зазначено, що державний виконавець призначає зберігача у порядку, встановленому статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Як зазначалося раніше майно, на яке накладено арешт, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігану, шо й було вчинено ДВС.

Таким чином, скаржник вважає, що ДВС безпідставно відмовлено у винесенні постанови про стягнення з боржника витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, що свідчить про грубе порушення та протиправні дії ДВС щодо виконання Закону України «Про виконавче провадження» та інших нормативних документів.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Згідно вимог статті 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З приписів статті 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання суОових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченим законом.

Статтею 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний сумлінно виконувати свої службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб гарантованих Конституцією України.

Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

23 червня 2015 року представником ПАТ «Одесаобленерго» Данилюком С.В. було отримано лист ДВС № 03-41/3220 від 23.06.2015 року, підтвердженням чого є вхідний штамп канцелярії, у зв'язку з чим, ПАТ «Одесаобленерго» в межах строку передбаченого ст. 121-2 ГПК України, подає зазначену скаргу до суду.

Згідно п. 9.13. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012р. .Y° 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії.

З урахуванням викладеного скаржник просить наступне.

Визнати незаконними дії ВДВС Великомихайлівського МРУЮ в Одеській області щодо не винесення постанови про стягнення витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Зобов'язати ВДВС Великомихайлівського МРУЮ в Одеській області скласти акт про витрати на проведення виконавчих дій пов'язаних з перевезенням та охороною майна.

Зобов'язати ВДВС Великомихайлівського МРУЮ в Одеській області винести постанову про стягнення з боржника витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Розглянувши матеріали справи, скаргу, вислухавши пояснення представника скаржника, господарський суд зазначає наступне.

За правилом ст. 33 ГПК України кожна сторона доводить ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.121-2 ГПК України, - Скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно п. 9.13 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", - За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Як випливає із суті скарги скаржник просить :

Визнати незаконними дії ДВС щодо не винесення постанови про стягнення витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Зобов'язати ДВС скласти акт про витрати на проведення виконавчих дій пов'язаних з перевезенням та охороною майна та винести постанову про стягнення з боржника витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Як свідчить зміст прохальної частини скарги, скаржник не зазначає відносно саме чого ДВС слід виконати вказані скаржником дії - яке майно було перевезене та охоронялось, які виконавчі дії були зійснені тощо.

Скаржник протягом строку розгляду скарги свої вимоги не уточнив.

При цьому суд зазначає, що обов'язок викладення своїх вимог певним чином лежить на скаржнику.

Керуючись ст.ст.86,121 2 ГПК України, господарський суд, -

у х в а л и в :

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" на дії Відділу державної виконавчої служби Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області в порядку ст. 121-2 ГПК України по справі № 916/1531/13 - відхилити.

Повний текст ухвали складено та підписано 02 вересня 2015 р.

Суддя М.І. Никифорчук