Рішення

від 16.12.2013 по справі 922/4149/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р.Справа № 922/4149/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Метал Торг", м. Полтава до ТОВ "Маркстіл", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 за дов. (після оголошення перерви не з'явився).

відповідача - ОСОБА_3 за дов. (після оголошення перерви не з'явився).

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ТОВ "Метал Торг" про стягнення з ТОВ "Маркстіл" загальної суми у розмірі 113 697,78 грн.

25.10.2013 року позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 94 613,02 грн. попередньої оплати, 21 722,37 грн. пені, 4 314,51 грн. 3% річних та покласти на відповідача судові витрати по вказаній справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2013 року було прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

В судовому засіданні 09.12.2013 року було оголошено перерву до 16.12.2013 року.

Представник позивача в судове засідання після оголошення перерви не з'явився, в попередніх судових засіданнях підтримував заявлені позовні вимоги з урахуванням поданих збільшень в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання після оголошення перерви не з'явився, в попередніх судових засіданнях проти заявлених позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, але письмового відзиву на позов не подав.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв’язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

21 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Торг» (позивач по справі, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркстіл» (відповідач по справі, Постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №2012-21. Відповідно до умов якого відповідач зобов'язаний у порядку та строки, встановлені Договором, передати у власність позивача продукцію технічного призначення, асортимент, кількість і ціна якого вказується у рахунку на оплату, що є невід'ємною частиною даного Договору, а позивач зобов'язаній прийняти товар та оплати його в порядку та на умовах визначених даним Договором.

Відповідно до взятих на себе зобов'язань за умовами договору 21 травня 2012 року позивач платіжним дорученням № 58 сплатив відповідачу 91 000,08 грн. за товар по рахунку № 158 від 21.05.2012 року. Поставка Товару була здійснена на суму 68887,97 грн. по видатковій накладній № 140 від 31.05.2012 року. 21.06.2012 року по рахунку №213 від 19.06.2012 року та № 215 від 20.06.2012 року була проведена попередня оплата в сумі 121 500,00 грн.

В зв'язку з відсутністю поставки партії товару технічного призначення вартістю 143613,02 грн. 22.08.2012 року позивач звернувся до відповідача з листом про повернення грошових коштів в сумі 143 613,02 грн.

Листом вих. № 183 від 05.09.2012 р. відповідач повідомив позивача про те, що погашення заборгованості, яка виникла між підприємствами буде здійснено з 07.09.2012 р. по 12.09.2012 р.

Відповідачем було повернуто грошові кошти у розмірі 49 000,00 грн., в зв'язку з чим станом на момент розгляду справи за ним рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 94 613,02 грн.

Надаючи правову оцінку вище викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме договору купівлі-продажу №2012-12 від 21.05.2012 року укладеного між сторонами, договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2012 року (п.11.1 Договору).

У випадку, якщо не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення, то цей договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п.11.2. Договору).

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що сторони звертались з пропозицією щодо припинення договору купівлі-продажу №2012-12, а тому вищевказаний договір є пролонгованим (діючим) до 31 грудня 2013 року.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час розгляду спору по суті судом встановлено, що умовами Договору купівлі-продажу №2012-12 від 21.05.2012 року не визначено строків (термінів) поставки товару відповідачем.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Доказів звернення до відповідача із вимогою про поставку товару на суму попередньої оплати у розмірі 94 613,02 грн. позивачем суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного строк (термін) поставки товару за договором на момент звернення із позовом до суду не настав, а отже порушень відповідачем договірних зобов"язань в частині передачі товару на суму отриманої попередньої оплати у розмірі 94 613,02 грн. за договором купівлі-продажу №2012-12 від 21.05.2012 року судом не встановлено.

Згідно ч.2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги відсутність порушень з боку відповідача строків (термінів) передачі товару за договором, звернення із позовом про повернення 94 613,02 грн. попередньої оплати є передчасним та необгрунтованим. А тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

З урахуванням висновків суду щодо відсутності правових підстав для повернення суми попередньої оплати позовні вимоги в частині стягнення 21 722,37 грн. пені та 4 314,51 грн. 3% річних є також безпідставними та необгрунтованими .

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 526, 693 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Повне рішення складено 23.12.2013 р.

Суддя ОСОБА_1

справа №922/4149/13