Рішення

від 25.01.2007 по справі 3/77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030, м.Київ,

вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 3/77                                                                                                        

25.01.07

За позовом          Відкритого акціонерного товариства

«Укргідроспецфундаментбуд»

До                     Відкритого

акціонерного товариства «Українськй будівельний

                      концерн»

Про                      стягнення

3 000 грн.                             

Суддя Хілінська В.В.

Представники:

від позивача             Євстігнєєв А.С. -по дов. № б/н від

15.12.206   

від відповідача             Василенко В.В. -по дов. № б/н від

20.12.2006   

В

засіданні приймали участь

Відповідно

до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях

15.01.2007 та 23.01.2007 оголошувалась перерва.

ОБСТАВИНИ

СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду

міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства

«Укргідроспецфундаментбуд»про стягнення з Відкритого акціонерного товариства

«Український будівельний концерн»3 000 грн. боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

16 квітня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди

(далі за текстом - договір), відповідно до умов якого п. 1.1. позивач передав

відповідачеві у користування за плату на строк 11 місяців нежитлові приміщення

№ 22 на першому поверсі загальною площею 415,90 кв. м. у будинку, що

знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова, 9 (далі за текстом -

приміщення). Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, а

саме: передав у користування приміщення за актом приймання-передачі від

16.04.2006 року, в той час як відповідач свої зобов'язання за договором щодо

розрахунків по орендній платі порушив, не сплачуючи за договором з квітня 2006

року, що призвело до виникнення заборгованості позивача перед відповідачем за

договором в розмірі 3000 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач у письмовому відзиві на

позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що відповідач не

володіє жодною інформацією з приводу того, чи дійсно позивач є власником

приміщення. За умови відсутності у позивача права власності на приміщення

позивач в силу положень ст. 317 Цивільного кодексу України не мав права

передавати приміщення в оренду за договором, а також не має права отримувати

оренду плату за договором. Крім наведеного, підставами заперечення відповідачем

правомірності позовних вимог позивача щодо оплати за договором є вказані

відповідачем факти неналежного виконання позивачем його зобов'язань за

договором, а саме: працівники позивача систематично заважали працівникам

відповідача здійснювати безперешкодний доступ до приміщення, також позивачем не

було забезпечено безперебійне надання комунальних послуг в приміщенні, зокрема,

в листопаді 2006 року в зазначеному приміщенні протягом 10 днів були перебої з

опаленням.

Позивачем 23.01.2007 подано заяву

про збільшення розміру позовних вимог, в якій заявник зазначає, що враховуючи

заперечення відповідачем факту належності приміщення позивачу на праві

власності, вважає за доцільне збільшити свої позовні вимоги та окрім вимоги

щодо стягнення заборгованості за договором просить суд визнати за позивачем право

власності на приміщення № 22 загальною площею 415,90 кв. м., розташоване на

першому поверсі будинку № 9 по вул. Ширшова в м. Дніпропетровську на підставі

положень ст. 344 Цивільного кодексу України - за набувальною давністю. На

обґрунтування збільшення своїх позовних вимог позивач зазначив, що сам позивач

вже більше, ніж 11 років відкрито, добросовісно та безперервно володіє

Приміщенням, що відповідно до положень ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України

є підставою визнання права власності позивача на приміщення за набувальною

давністю. Позивач також зазначив, що всі особи, правонаступником яких є

позивач, а саме: трест «Укрекскавація», трест «Укргідроспецфундаментбуд»та

Спілка орендарів спеціалізованого орендного підприємства

«Укргідроспецфундаментбуд»починаючи з 1959 року добросовісно, постійно та

безперервно володіли приміщенням, що відповідно до положень ч. 2 ст. 344

Цивільного кодексу України дає позивачу підстави приєднати до часу свого

володіння приміщенням увесь час, протягом якого приміщенням володіла особа,

чиїм спадкоємцем правонаступником є позивач.

В судовому засіданні 23 січня 2006

року представник відповідача проти вимоги щодо стягнення суми боргу за

договором заперечував з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву. Щодо

вимоги про визнання права власності позивача на приміщення представником

відповідача заперечень не висловлювалось.

Розглянувши матеріали справи та

заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2006 року між Відкритим

акціонерним товариством «Укргідроспецфундаментбуд» (орендодавець) та Відкритим

акціонерним товариством «Український будівельний концерн»(орендар) було

укладено договір оренди № б/н (далі - договір).

Відповідно до п.  1.1. договору позивач (орендодавець) передав

відповідачеві (орендарю) у користування за плату на строк 11 місяців не житлові

приміщення № 22 на першому поверсі загальною площею 415,90 кв. м. у будинку, що

знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова, 9.

Відповідно до п. 4.1. договору

розмір орендної плати за місяць становить 400 грн. 66 коп. в тому числі податку

на додану вартість.

Відповідно до  п, 

4.3.  орендна плата за

договором  нараховується  починаючи 

з дати прийняття приміщення відповідачем за актом приймання-передачі (далі

за текстом - акт) і сплачується щомісячно не пізніш п'ятого числа місяця,

наступного за місяцем,  що оплачується.

Так як акт був складений позивачем

та відповідачем 16 квітня 2006 року, орендна плата за договором повинна

нараховуватись починаючи з  16 квітня

2006 року. Враховуючи зазначені вище положення договору та дату складання акту,

відповідач зобов'язаний був сплатити позивачеві плату за оренду приміщення: в

квітні 2006 року (починаючи з 16 квітня - за половину місяця) - 200 грн. - не

пізніше п'ятого травня 2006 року; в травні 2006 року - 400 грн. - не пізніше

п'ятого червня 2006 року; в червні 2006 року - 400 грн. - не пізніше п'ятого

липня 2006 року; в липні 2006 року - 400 грн. - не пізніше п'ятого серпня 2006

року; в серпні 2006 року - 400 грн. - не пізніше п'ятого вересня 2006 року; в

вересні 2006 року - 400 грн. - не пізніше п'ятого жовтня 2006 року; в жовтні

2006 року - 400 грн. - не пізніше п'ятого листопада 2006 року; в листопаді 2006

року - 400 грн. - не пізніше п'ятого грудня 2006 року.

Відповідно до ст. 317 Цивільного

кодексу України виключно власнику належить право розпоряджатися майном.

Різновидом розпорядження майном є передача майна в оренду.

Відповідно до ст. 761 Цивільного

кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій

належать майнові права, наймодавцем може бути також особа, уповноважена на

укладення договору найму.

Отже, для того, щоб правомірно

передати приміщення в оренду за договором позивач станом на 16 квітня 2006 року

повинен був бути власником приміщення, мати майнові права на приміщення або

мати належним чином підтверджені повноваження щодо укладення договору.

Судом також встановлено, що станом

на день укладення договору - на 16 квітня 2006 року, позивач не був власником

приміщення, жодного правовстановлюючого чи правопідтверджуючого документу на

приміщення позивач не мав, позивачу не належали жодні майнові права щодо

приміщення, а також позивач не був уповноваженим на укладення договору, що

випливає як з відсутності відповідних документів у матеріалах справи, а також

із пояснень представника позивача та із змісту заяви позивача про збільшення

розміру позовних вимог.

На підставі наведеного суд доходить

висновку, що позивач не мав права укладати договір 16 квітня 2006 року. Таким

чином, договір підлягає визнанню недійсним на підставі положень ч. 1 ст. 215

Цивільного кодексу України через недодержання в момент вчинення договору

стороною вимог, які встановлені частиною другою статті 203 Цивільного кодексу

України, а саме через відсутність у позивача необхідного обсягу цивільної

дієздатності, який би надавав позивачеві право укладати договір.

Викладене дає підстави суду визнати

договір недійсним на підставі положень п. 1 ст. 83 Господарського

процесуального кодексу України.

Суд не приймає до уваги заперечення

відповідача щодо неналежності надання позивачем послуг за договором, адже

всупереч положенням ст. 33 Господарського процесуального кодексу позивачем

жодних доказів на підтвердження зазначених обставин не надано.

Суд погоджується із тим, що з огляду

на заперечення позивачем наявності права власності у позивача на приміщення за

умови відсутності у позивача будь-яких майнових прав на приміщення та

відсутності у позивача будь-яких належним чином засвідчених повноважень щодо

передачі приміщення в оренду за договором, позивач має право для захисту свого

цивільного права на отримання боргу за договором використати два з передбачених

ст. 16 Цивільного кодексу України способів захисту, а саме: примусове виконання

обов'язку в натурі у формі стягнення суми заборгованості за договором та

визнання права у формі визнання права власності позивача на приміщення за

набувальною давністю.

Судом також встановлено, що позивач

з 1994 року постійно перебуває у приміщенні, саме приміщення зазначене в якості

адреси позивача у статуті останнього. На те, що позивач постійно перебуває у

приміщенні з 1994 року вказує договір на оплату експлуатаційних витрат щодо

будинку № 9 по вул. Ширшова в м. Дніпропетровську від 05 січня 1996 року,

відповідно до умов якого позивач бере участь у утриманні будинку, в якому

знаходиться приміщення, в частині, пропорційній займаній частині зазначеного

будинку.

Крім зазначеного, те, що позивач

постійно перебуває у приміщенні підтверджується копією справи № 22599

Дніпропетровського БТІ на приміщення, копія якої наявна в матеріалах справи. Із

зазначеної справи випливає, що володільцем приміщення є саме відповідач, площа

приміщення становить саме 415,90 кв. м., що приміщення має номер 22, по плану

приміщення має літер А-4, а також те, що приміщення розташоване саме на першому

поверсі житлового будинку по вул. Ширшова, 9 в м. Дніпропетровську. Адреса

приміщення є юридичною адресою позивача, про що зазначено в статуті позивача.

Свідоцтві про державну реєстрацію позивача та в довідці про включення позивача

до ЄДРПОУ. Наведене вказує, що володіння приміщенням позивачем є відкритим та

безперервним, при цьому строк такого володіння перевищує передбачені ч. 1 ст.

344 Цивільного кодексу України десять років, необхідних для визнання права

власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Окрім наведеного судом також

приймається до уваги, що особи, які послідовно були правонаступниками один

одного, останнім із яких є позивач, постійно та безперервно з 1959 року

володіли приміщенням, що підтверджується наступним.

Рішенням виконкому

Дніпропетровської міської ради трудящих № 126 від 17.01.1959 за підписом

заступника голови виконкому А. Пелипаса від 17.01.1959 тресту

«Укрспецекскавація»було дозволено вселитись на перший поверх завершеного

будівництвом будинку № 9 по вул. Госпітальній (нині - Ширшова) до приймання

зазначеного будинку в експлуатацію. Згідно наказу Міністерства монтажних і

спеціальних будівельних робіт УРСР № 376 від 28.09.1965 трест  «Укрспецекскавація»перейменовано в

трест «Укргідроспецфундаментбуд».

 У відповідності до Закону України «Про оренду

майна державних підприємств та організацій»(на той час - назва Закону України

«Про оренду державного та комунального майна») з метою оренди цілісного

майнового комплексу тресту «Укргідроспецфундаментбуд» в 1992 році було створено

організацію орендарів тресту «Укргідроспецфундаментбуд», місцем знаходження

якої відповідно до положень її статуту було саме приміщення.

На підставі наказу Регіонального

відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області №

1211-АО від 31.10.1994 спеціалізоване орендне підприємство

«Укргідроспецфундаментбуд»було перетворено в процесі приватизації на відкрите

акціонерне товариство «Укрспецфундаментбуд», при цьому все майно

спеціалізованого орендного підприємства «Укргідроспецфундаментбуд»було

приватизоване як цілісний майновий комплекс.

Зазначеним наказом було визначено,

що відкрите акціонерне товариство «Укргідроспецфундаментбуд»є правонаступником

орендного підприємства «Укргідроспецфундаментбуд», а його засновником була

визначена організація орендарів спеціалізованого орендного підприємства

«Укргідроспецфундаментбуд». Місцем знаходження зазначеного відкритого

акціонерного товариства - позивача, було також визначено приміщення, що

підтверджується статутом позивача та вказує на добросовісність заволодіння

позивачем приміщенням.

Відповідно до положень п. 1 ч.

1  ст. 344 Цивільного кодексу України,

особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито,

безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право

власності на це майно (набувальна давність).

Згідно з ч. 4 ст. 344 Цивільного

кодексу України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно,

транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Враховуючи вищенаведене є підстави вважати, що позивач відкрито,

безперервно володіє спірним майном впродовж 10 років, а тому вимоги щодо

визнання права власності на спірне майно за набувальною давністю обґрунтовані

та підлягають задоволенню.

Відповідачем не надано суду

заперечень щодо спростування факту десятирічного строку безперервного,

відкритого володіння позивачем спірним майном.

Враховуючи викладене позовні вимоги

обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита

та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно

до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з

відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И

В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати недійсним договір оренди від

16 квітня 2006 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством

«Укргідроспецфундаментбуд»та Відкритим акціонерним товариством «Український

будівельний концерн».

3. Визнати за Відкритим акціонерним

товариством «Укргідроспецфундаментбуд»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова,

9, код   ЄДРПОУ 01416553) право власності

на нежитлове приміщення № 22, розташоване першому поверсі житлового будинку

літ. А-4, загальною площею 415,90 кв. м., що знаходиться за адресою: м.

Дніпропетровськ, вул. Ширшова, 9.

4. Стягнути з Відкритого

акціонерного товариства «Українськй будівельний концерн»(01033, м. Київ, вул.

Б. Хмельницького, 52-6, код ЄДРПОУ 32736135) на користь Відкритого акціонерного

товариства «Укргідроспецфундаментбуд»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова,

9, код ЄДРПОУ 01416553) 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті державного

мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

5. В іншій частині в позові

відмовити повністю.

Суддя

В.В. Хілінська