Постанова

від 06.03.2007 по справі 40/485-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

40/485-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 березня 2007 р.                                                                                   № 40/485-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. –головуючого,

Стратієнко Л.В.,

Козир Т.П.,

розглянувши  матеріали касаційної скарги

ТОВ “Юнілівер Україна”

на ухвалу

господарського суду Харківської області від 22 грудня 2006 року

у справі№ 40/485-06

господарського судуХарківської області

за позовомТОВ “Юнілівер Україна”

доТОВ виробничо-торгівельне підприємство “АРГО”

проспонукання до виконання зобов'язань

В С Т А Н О В И В:

          ТОВ “Юнілівер Україна” звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до ТОВ виробничо-торгівельне підприємство “АРГО” про спонукання до виконання зобов'язань за Дистриб'юторською угодою № 11/03 від 01.03.2006 та заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ТОВ виробничо-торгівельне підприємство “АРГО” майно в межах суми заборгованості за Дистриб'юторською угодою № 11/03 від 01.03.2006.

Господарський суд Харківської області, керуючись ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 22.12.2006 у справі № 40/485-06 (суддя Хотенець П.В.) з метою забезпечення позову наклав арешт на належне ТОВ виробничо-торгівельне підприємство “АРГО” майно в межах суми заборгованості за Дистриб'юторською угодою № 11/03 від 01.03.2006.

У касаційній скарзі ТОВ “Юнілівер Україна” просить ухвалу господарського суду Харківської області від 22.12.2006 у справі № 40/485-06 скасувати, справу передати для подальшого розгляду до господарського суду Харківської області.

ТОВ “Юнілівер Україна”, посилаючись, зокрема, на ст.139 Господарського кодексу України, зазначає про необґрунтованість оскаржуваної ухвали з огляду на невірне застосування судом ст.66 ГПК України, оскільки на думку ТОВ “Юнілівер Україна”, для забезпечення позову слід було накласти арешт на його грошові кошти.

Вищим господарським судом України ухвалою від 30.01.2007 у справі №40/485-06 порушено касаційне провадження.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 05.03.2007 у справі № 40/485-06 призначено наступний склад колегії суддів: Самусенко С.С. –головуючий (доповідач), Стратієнко Л.В., Козир Т.П.

Сторони процесуальним правом участі їх повноважних представників у судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм процесуального права місцевим господарським судом, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За пунктом 3 Роз'яснення Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.1994 №02-5/611 умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

          Як встановлено господарським судом першої інстанції, ТОВ “Юнілівер Україна” посилається на те, що ТОВ виробничо-торгівельне підприємство “АРГО” не здійснює розрахунків за придбаний товар за Дистриб'юторською угодою №11/03 від 01.03.2006, не зважаючи на значний проміжок часу, що минув з моменту виникнення зобов'язань щодо сплати отриманого товару.

          Місцевий господарський суд зазначає про обґрунтоване занепокоєння ТОВ “Юнілівер Україна” відносно можливості ТОВ виробничо-торгівельне підприємство “АРГО” провести розрахунок за товар.

З огляду на вищевикладене, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність вжиття заходів щодо забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно в межах суми заборгованості за Дистриб`юторською угодою.

Вищий господарський суд України звертає увагу на наступне.

Згідно ст. 67 ГПК України одним із заходів до забезпечення позову є накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до п. 6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” обираючи засіб забезпечення позову, суд повинен виходити із вимог позовного провадження.

У справах за позовами про стягнення заборгованості арешт може бути накладений на грошові кошти, а у справах за позовами про визнання права власності або витребування майна, арешт може бути накладений лише на індивідуально визначене майно.

          Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за позовними вимогами ТОВ “Юнілівер Україна” просить про спонукання ТОВ виробничо-торгівельне підприємство “АРГО” до виконання зобов'язань за Дистриб'юторською угодою № 11/03 від 01.03.2006, відповідно до умов якої зобов'язання ТОВ виробничо-торгівельне підприємство “АРГО” полягають у оплаті переданого товару.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про накладення арешту з метою забезпечення позову на належне ТОВ виробничо-торгівельне підприємство “АРГО” майно в межах суми заборгованості за Дистриб'юторською угодою № 11/03 від 01.03.2006 не відповідає нормам, встановленим господарським процесуальним законодавством України, оскільки мова про витребування майна у позовній заяві не йде.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги вищенаведене, вважає що ухвала господарського суду першої інстанції не відповідає процесуальним нормам Господарського процесуального кодексу України в частині забезпечення позову, та підлягає частковому скасуванню з передачею справи до місцевого господарського суду для подальшого розгляду.

Вищий господарський суд України звертає увагу, що оскаржуване судове рішення є ухвалою про порушення провадження у справі, яка не підлягає оскарженню відповідно до ст.64 ГПК України та Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 “Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України”, тому ухвала в касаційній інстанції розглядається лише в частині забезпечення позову.

Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ТОВ “Юнілівер Україна” задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 22.12.2006 у справі №40/485-06 в частині забезпечення позову скасувати.

Справу № 40/485-06 передати до господарського суду Харківської області для здійснення позовного провадження.

Головуючий суддя                                                                      С. Самусенко

Судді:                                                                                          Л. Стратієнко

                                                                                                    Т. Козир