Постанова

від 27.08.2009 по справі 2-а-2917/09/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ

СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432)

55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

27 серпня 2009 р.                                                                                   Справа № 2-а-2917/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Гонтарука Віктора Миколайовича,

При секретарі судового засідання: Зелінській Ірині

Василівні 

За участю:

Представника позивача:  ОСОБА_1.

Відповідач:

в судове засідання не з"явився. Про час, дату і місце судового засідання

повідомлений завчасно і належним чином. Причини неявки суду невідомі.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального

захисту інвалідів  

до:  

сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю  "Славутич" 

про: стягнення заборгованості у сумі 18348,44 грн.

ВСТАНОВИВ

: 

 До Вінницького

окружного адміністративного суду заявлено позов Вінницького обласного

відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського

товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич”про стягнення адміністративно

- господарських санкцій у розмірі 17897,36 грн. та пені у розмірі 451,08 грн.

за незабезпечення встановленого нормативу робочих місць, призначених для

працевлаштування інвалідів за 2008 рік.

Позов мотивований тим, що відповідачем, всупереч вимог

ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”

не забезпечено встановленого нормативу 2 робочих місця, призначених для

працевлаштування інвалідів, та самостійно розраховано суму

адміністративно-господарських санкцій в розмірі 17897,36 грн. За порушення

вимог даного Закону відповідачеві нараховано пеню в сумі 451,08 грн.

Оскільки підприємством кошти в добровільному порядку не

сплачено, Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів

звернулось з позовом до суду з зазначеними вимогами.

Ухвалою суду від 18.06.2009 року провадження по справі

відкрито.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги

підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Заявлені вимоги

мотивував обставинами, наведеними в адміністративному позові.

Відповідач в судове засідання 27.08.2008 року не

з"явився, однак його позиція відома суду з письмових заперечень за вх.9723

від 06.07.2009 року, а також усних заперечень, які він надав в судовому

засіданні 06.07.2009 року. В обгрунтування своєї позиції відповідачем

зазначено, що підприємством виконані вимоги Закону України “Про основи

соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон) щодо створення

робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому відсутні підстави для

застосування позивачем адміністративно-господарських санкцій та нарахування

пені за їх несплату.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши

матеріали адміністративної справи, дослідивши надані докази, судом встановлено

наступне.

Згідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні” (далі -Закон) для підприємств, установ,

організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій

інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється

норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох

відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу

за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається з поданих матеріалів, за нестворені робочі

місця для працевлаштування інвалідів у 2008 року відповідач у рядку 06,

поданого звіту, нарахував суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі

17897,36 грн., яка в установлені строки не сплачена

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських

санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120

відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на

момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. З

урахуванням вищенаведеної норми відповідачеві нараховано пеню в розмірі 451,08

грн.

Частиною 4 статті 20 Закону, зокрема, встановлено, що

адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються

підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами,

організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними

в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного

за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою

статті 19 цього Закону.

Статтею 18 Закону передбачено, що забезпечення прав

інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про

виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до

підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Разом з тим, відповідальність за незабезпечення зазначених

нормативів відповідно до частини другої статті 19 цього Закону покладається на

керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж

установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у

вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі

середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не

зайняте інвалідом.

Пункт 4 підпункт 3 Положення “Про Фонд соціального

захисту інвалідів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26

вересня 2002 р. №1434 передбачає, що Фонд, відповідно до покладених на нього

завдань, здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць

для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських

санкцій і пені.

Аналіз зазначених положень законодавства дає підстави

для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для

інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати

інвалідів на створені робочі місця.

Завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням

підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування

інвалідів.

Відповідно до ч. З ст. 18 Закону України “Про основи

соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи,

організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані

виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому

числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням

індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні

гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі

зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і

звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та

працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів

України.

На підставі вищезазначеного можна зробити висновок про

те, що підприємство повинне виділити і створити робочі місця для інвалідів та

повідомити державну службу зайнятості про те, яку категорію інвалідів воно може

прийняти на такі створені ним місця. А державна служба зайнятості направляє на

ці створені підприємством робочі місця зареєстрованих у ній інвалідів з

врахуванням їх побажань, рекомендацій МСЕК та професійних навичок.

Підтвердженням факту виділення та створення робочих

місць для інвалідів СТОВ "Славутич" є подання до Іллінецького

районного центру зайнятості звітів про наявність вакансій на протязі 2008 року,

згідно з якими СТОВ “Славутич”створило робочі місця для інвалідів.

Дана інформація підтверджується листом Іллінецького

районного центру зайнятості № 04-02/438 від 18.05.09 року до Вінницького

обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якому чітко

зазначається, що протягом 2008 року СТОВ “Славутич”надавало інформацію до

Іллінецького районного центру зайнятості про наявність вакансій для інвалідів

(Ф 3-ПН). Разом з тим в даному листі зазначається, що фактів видачі направлень

інвалідів у 2008 році на підприємстві не було.

Водночас в листі начальника Управління праці та

соціального захисту населення Іллінецької районної державної адміністрації

Бурдельної Л.П. від 30.06.2009 року №846/10 зазначається про те, що в даному

управлінні була інформація стосовно створення на СТОВ “Славутич”робочих місць

для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативів. Однак протягом 2008

року інвалідів, які б виявили бажання працювати на підприємстві не було.

Таким чином, судом з'ясовано, що СТОВ “Славутич”приймало

міри по створенню робочих місць для інвалідів, належним чином інформувало центр

зайнятості про наявність вакансій для інвалідів. Натомість Іллінецьким районним

центром зайнятості на СТОВ “Славутич”для працевлаштування інваліди не

направлялись.

Окрім того, відповідачем надано суду  відповідний список працюючих на СТОВ

“Славутич”інвалідів, згідно якого їх кількість становить 3 особи -у

відповідності до встановленого Законом нормативу. Як було встановлено в

судовому засіданні, відповідачем було самостійно працевлаштовано 2 інваліди без

відповідних направлень центру зайнятості. Як доказ зазначеного суду надано

відповідні накази про працевлаштування інвалідів: наказ №54-к від 18.10.2008

року щодо працевлаштування ОСОБА_2. та наказ №50-к від 30.09.2008 року щодо

працевлаштування ОСОБА_3 Інвалідність даних громадян підтверджена в судовому

засіданні відповідними довідками МСЕК.

За вказаних обставин, суд вважає, що відповідачем

повністю виконано вимоги ч. 3 ст.18 Закону України “Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні”, при цьому ним вжито всіх необхідних заходів

для недопущення господарських правопорушень.

Елементами правопорушення, виходячи із загальних норм

права, є вина та наявність  причинного

зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Однак, суд не вбачає в діях

роботодавця складу правопорушення за яке застосовується юридична

відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного

судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює

докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх

безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За сукупністю наведених обставин, суд не вбачає правових

підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за не створення робочих

місць для працевлаштування інвалідів, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163,

167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ

:

В задоволенні позову Вінницького обласного відділення

Фонду соціального захисту інвалідів (вул.АДРЕСА_1, 21100, р/р 31217230700162,

код ЄДРПОУ 34701298, держбюджет: Іллінецький район, банк одержувача: ГУДКУ у

Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної

класифікації 50070000, призначення платежу "платежі до  Фонду соціального захисту інвалідів за 2008

рік") про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю  "Славутич"

(вул. АДРЕСА_2, 22732, банківські реквізити: р/р260073945, ВОД "Райфайзен

банк Аваль" м. Вінниця, МФО 302247, код ЄДРПОУ 03733269)

адміністративно-господарських санкцій в розмірі 17897,36 грн. (сімнадцять тисяч

вісімсот дев"яносто сім гривень тридцять шість копійок) та пені в розмірі

451,08 грн. (чотириста п"ятдесят одна гривня вісім копійок).

Копію даної постанови направити відповідачу по справі

рекомендованим листом.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена

протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному

обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі

шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову

суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про

апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної

інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія

апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду

апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було

подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у

строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції

набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не

скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст

постанови оформлено:   28.08.09 

Суддя                      /підпис/                                                                                           Гонтарук

Віктор Миколайович

Копія вірна.

Суддя:

Секретар: