Рішення

від 25.08.2015 по справі 910/14874/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2015Справа №910/14874/15

за позовом Заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1) Приватного підприємства "Нива-В.Ш."

2) Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденстаілгруп"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МКС-Інвест"

3) Міністерство фінансів України

про визнання прилюдних торгів недійсними та витребування нерухомого майна

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

Від прокуратури: Колодяжна А.В. (дов.№028406 від 01.09.2014)

від позивача: Уланов І.В. (дов.№225-КР-2481 від 06.07.2015)

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: Канюк Я.Ю. (дов.№434 від 13.08.2014)

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Нива-В.Ш." та Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання прилюдних торгів недійсними та витребування нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 порушено провадження у справі № 910/14874/15 та призначено її розгляд на 07.07.2015 року.

За наслідками розгляду справи 07.07.2015 суд виніс ухвалу про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденстаілгруп" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МКС-Інвест", та відкладення у зв'язку із цим розгляду справи на 20.07.2015 року.

17.07.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 20.07.2015 суд виніс ухвалу про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство фінансів України, продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів, у задоволення клопотання представників сторін, та відкладення розгляду справи на 20.08.2015 року.

04.08.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли письмові пояснення по справі.

У судове засідання 20.08.2015 з'явились представники прокуратури, позивача, відповідача 2 та третьої особи 3.

За наслідками судового засідання 20.08.2015 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 25.08.2015 року.

Під час судового засідання 25.08.2015 прокурор просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позицію прокурора та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У свою чергу представник відповідача2 проти позову заперечував, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідач1, третя особа1, третя особа2 та третя особа 3 не направили своїх представників для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача1, третя особа1, третя особа2 та третя особа 3 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 27 грудня 2001 року № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальних громад районів міста Києва.

Відповідно до Додатку 8 до Рішення Київради від 27 грудня 2001 року № 208/1642, до комунальної власності територіальних громад районів міста Києва передано будинок по вулиці Воздвиженська, 60В.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2008 року у справі № 20/401 у задволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївське" - визнано укладеним Договір купівлі-продажу нежилих приміщень, загальною площею 631,4 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 60 літера "В" між Товариством з обмеженою відповідальністю "Андріївське"(ЄДРПОУ 32253591, м. Київ, вул. Жилянська, 124) та Виконавчим комітетом Подільської районної у місті Києві ради (Подільська районна у м. Києві державна адміністрація) з моменту набранням рішенням законної сили, на умовах визначених договором, в редакції, запропонованій Товариством з обмеженою відповідальністю "Андріївське"та визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Андріївське"(ЄДРПОУ 32253591, м. Київ, вул. Жилянська, 124) право власності на нежитлові приміщення загальною площею 631,4 кв.м. (шістсот тридцять одна цілих чотири десятих), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 60 (шістдесят) літера "В". Крім того, в Рішенні від 18 листопада 2008 року у справі № 20/401 зазначено, що право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївське" (ЄДРПОУ 32253591) на нежитлові приміщення площею 631,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 60 літера "В"підлягає реєстрації в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

Уподальшому, на підставі Рішення Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2008 року у справі № 20/401 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна проведено реєстрацію права власності на нежилі приміщення загальною площею 631,4 кв.м. (згідно з інв. справою пл.. 639, 40 кв.м.), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 60 (шістдесят) літера "В", за ТОВ "Андріївське", що підтверджується Листом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 26 липня 2012 року № 27880 (И-2012), направленим на адресу прокуратури Подільського району міста Києва.

На підставі Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 28 січня 2009 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна проведено реєстрацію права власності на нежилі приміщення загальною площею 639,4 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 60 (шістдесят) літера "В", за ТОВ "ГОЛДЕНСТАІЛГРУП".

Надалі, постановою Вищого господарського суду України від 03.06.09 у справі № 20/401 Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.08 у справі № 20/401 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

За наслідками остаточного пергляду, Господарським судом міста Києва від 18.01.2011 у справі №20/401-36/256-30/287 постановлено рішення, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2011 та яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Андріївське" відмовлено у позові про спонукання до укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та визнання права власності на нежилі приміщення.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.01.2009 між ТОВ «Андріївське» (Продавець) та ТОВ «ГОЛДЕНСТАІЛГРУП» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність нежилі приміщення загальною площею 639, 4 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 60-В.

На підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 28.01.2009 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна проведено реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ «ГОЛДЕНСТАІЛГРУП».

Як зазначає прокурор та не заперечує відповідач2, між ПАТ АБ «Укргазбанк» (іпотекодержатель) та ТОВ «ГОЛДЕНСТАІЛГРУП» (іпотекодавець) 06.05.2009, укладено договір іпотеки, відповідно до п. 2.1.1 якого, предметом іпотеки є нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 639, 4 кв.м., які знаходяться у м. Києві по вул. Воздвиженській, буд. 60-В, що належать на праві власності Іпотекодавцю.

Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Укргазбанк» видано свідоцтво від 03.09.12 на нежилі приміщення (в літ. В) загальною площею 639, 4 кв.м. по вул. Воздвиженській, 60 в м. Києві та 24.09.2012 зареєстровано право власності за ПАТ АБ «Укргазбанк» в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Між тим, слід відзначити, що договір купівлі-продажу спірних приміщень, укладений між ТОВ «Андріївське» та ТОВ «ГОЛДЕНСТАІЛГРУП», розірваний рішенням господарського суду міста Києва у справі №36/78 від 30.03.2011 року.

У подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва №5011-74/14705-2012 від 05.12.2012 у задоволення позовних вимог Прокурора Подільського району міста Києва - витребувано нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 60 (в літ. В) від ТОВ «Голденстаілгруп» на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Із листа-відповіді ПАТ АБ «Укргазбанк» №110/4419/2015 від 18.05.2015, адросованого Старшому прокурору прокуратури Подільського району м. Києва Кобилянському О., вбачається, що останній придбав предмет іпотеки - нежилі приміщення (в літ. Б) загальною площею 639,4 кв.м по вул. Воздвиженській, 60 у м. Києві при примусовому виконанні Наказу № 34/110 від 12.04.2011 Господарського суду м. Києва, АБ «УКРГАЗБАНК».

Так судом встановлено, що прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке передано в іпотеку ТОВ «Голденстаілгруп», а саме: нежилі приміщення загальною площею 639,4 кв.м по вул. Воздвиженській, 60 у м. Києві, які були призначені на 07.03.2012 за адресою: м. Київ, вул. Баренбойма, буд. 12 (З поверх) та проводилися Приватним підприємством «НИВА - В.Ш.», визнані такими, що не відбулися відповідно до абз. 4 ст. 45 Закону України «Про іпотеку». Про це ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» було повідомлено Приватним підприємством «НИВА - В.Ш.» листом вих. 229/1 від 07.03.2012 року.

16.03.2012 ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» листом вих. № 13272/2405/2012 повідомив Відділ примусового виконання рішень ДВС України та ПП «НИВА - В.Ш.» про згоду придбати за початковою ціною, що становить 7 667 636,00 грн. без ПДВ, шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, вищезазначений предмет іпотеки, враховуючи положення ст. 49 Закону України «Про іпотеку».

Надалі, як вказує ПАТ "Укргазбанк" у листі від 18.05.2015, відповідачем 2 від Приватного підприємства «НИВА - В.Ш.» отримано протокол № 11/11/1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого" нерухомого майна (предмета іпотеки), яке належить ТОВ «Голденстаілгруп», затверджений 07.05.2012 року.

Наразі, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Прокурор зазначає, що оскільки спірне майно незаконно вибуло із власності Київської міської ради за відсутності її волевиявлення, а також спірне майно було передано ТОВ «Голденстаілгруп» в іпотеку відповідачу2, всупереч нормам чинного законодавства, тому прилюдні торги, оформлені протоколом №11/11/1 від 07.05.2012 з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), мають бути визнані недійсними, а спірне майно витребувано від ПАТ АБ «Украгазбанк» на користь територіальної громади міста Києва. Також, прокурор просить визнати право комунальної власності територіальної громади міста Києва на пірне майно.

У своєму письмовому відзиві ПАТ АБ «Укргазбанк» заперечував проти заявлених позовних вимог та стверджував, що ним було реалізоване його право, як іпотекодержателя, щодо задоволення вимог та набуто право власності на спірне майно внаслідок проведення належним чином прилюдних торгів. Також, відповідач 2 просив суд застосувати строки позовної давності до вимог прокурора та відмовити у задоволенні позову.

У свою чергу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство фінансів України, у своїх поясненнях повністю підтримало правову позицію відповідача2, та зауважила, що задоволення позову матиме наслідком зменшення майна капіталізованого державою банку, у позові просила відмовити.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно із ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Положеннями ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Так, як встановлено судом вище та не спростовано сторонами під час судового розгляду, спірне майно - нежилі приміщення загальною площею 639,40 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Воздвиженська, буд.60 в літ. В, 06.05.2009 ТОВ «Голденстаілгруп» передано в іпотеку ПАТ АБ «Укргазбанк».

У відповідності до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У відповідності до частини 2 статті 36 Закону України "Про іпотеку" обрання того чи іншого способу звернення стягнення на предмет іпотеки є правом іпотекодержателя, яке він реалізує на свій розсуд.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2010 у справі 34/110, яке частково змінено постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2011, зверненуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки без оформлення заставної від 06.05.2009, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Укргазбанк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Голденстаілгруп», а саме: нерухоме майно -нежилі приміщення (в літ. В) загальною площею 639,40 кв. м., які знаходяться у м. Києві по вул. Воздвиженській, будинок 60 шляхом проведення аукціону (публічних торгів), та направленням коштів.

За приписами частини 1 статті 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Так, 07.03.2012 призначено проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке належало ТОВ «Голденстаілгруп», а саме: нежилі приміщення загальною площею 639,4 кв.м по вул. Воздвиженській, 60 у м. Києві та проводилися Приватним підприємством «НИВА - В.Ш.». Надалі, ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» повідомлено Приватним підприємством «НИВА - В.Ш.» листом вих. 229/1 від 07.03.2012 про те, що прилюдні торги визнано такими, що не відбулись.

Після надання ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» згоди на придбання спірного майна за початковою ціною, що становить 7 667 636,00 грн. без ПДВ, шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, про що зазначив у листі вих. № 13272/2405/2012 від 16.03.2012, відповідачем 2 від відповідача 1 отримано протокол № 11/11/1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке належить ТОВ «Голденстаілгруп», затверджений 07.05.2012 року. Відповідно протоколу № 11/11/1 розмір коштів, які має внести переможець торгів становить 0,00 грн., сума гарантійного внеску дорівнює 0, 00 грн.

31.07.2012 в.о. начальником відділу примусового виконання рішень ДВС України В.А. Чорноволовим затверджено Акт № 237/12 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки.

Пунктом 2.2. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р. №68/5 визначено, що прилюдні торги - продаж майна, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно ст. 44 Закону України «Про іпотеку» у прилюдних торгах мають право брати участь фізичні і юридичні особи, які сплатили гарантійний внесок і можуть відповідно до закону бути покупцями нерухомого майна, що реалізується. Розмір гарантійних внесків не може перевищувати 5 відсотків початкової ціни продажу предмета іпотеки.

Згідно 2.4. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 №68/5 учасник прилюдних торгів - фізична або юридична особа, яка сплатила гарантійний внесок і може бути покупцем відповідно до законодавства України.

Підставою для недійсності спірних прилюдних торгів прокурор та позивач визначають порушення під час їх проведення (підготовки) положень Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5, (надалі - "Інструкція") та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р. №68/5, (надалі - "Тимчасове положення"), які полягають у: - відсутності публікації оголошення про проведення спірних торгів в двох місцевих друкованих засобах масової інформації; - відсутності в оголошенні про проведення спірних торгів відомостей про земельну ділянку на які розташовано спірне майно; - ненаданні організатором торгів представнику позивача доказів сплати учасниками торгів гарантійного внеску; - зміною торгуючою організацією місця проведення торгів без відповідного повідомлення про це учасників, - проведення спірних торгів за наявності його арешту, накладеного в рамках відповідного виконавчого провадження.

Частиною 5 статті 45 Закону України "Про іпотеку" визначено, що за результатами проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки складається протокол, який підписується уповноваженим представником організатора прилюдних торгів та покупцем предмета іпотеки.

Згідно частини 1 та 3 статті 46 Закону України "Про іпотеку" переможець прилюдних торгів протягом десяти робочих днів з дня підписання протоколу перераховує кошти за придбане на торгах майно на зазначений у протоколі банківський рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п.4.14 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5 під час прилюдних торгів ведеться протокол, до якого заносяться такі дані: номер лота; назва лота; стартова та продажна ціна майна; сума сплаченого гарантійного внеску; пропозиції покупців; відомості про покупця, який запропонував у ході торгів найвищу ціну (переможець торгів). У разі потреби до протоколу можуть бути внесені й інші відомості. Протокол підписується ліцитатором і переможцем торгів і затверджується керівником спеціалізованої організації.

Під час проведення аукціону продавець та учасники аукціону у встановленому законом порядку певними діями (ціновими пропозиціями) визначають переможця аукціону та ціну продажу майна, в результаті чого переможець аукціону набуває право на придбання об'єкту. Результатом проведення аукціону є визначення покупця - переможця аукціону та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об'єкта. Факт затвердження протоколу торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшого укладення біржової угоди (договору купівлі-продажу майна).

Тобто, аукціон (прилюдні торги) за своєю правовою природою є багатостороннім правочином, оскільки в ньому мають місце всі елементи, притаманні правочину, та може бути визнаний недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочинів.

Оскільки, зі змісту ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставами недійсності укладеного за результатами аукціону правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами аукціону, то підставами для визнання аукціону недійсним є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, передбачених Порядком.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, вимоги прокурора та Київської міської ради про визнання недійсними прилюдних торгів, оформлених протоколом №11/11/1 від 07.05.2012 є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України за загальним правилом право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 330 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Положеннями частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд зазначає, із змісту статті 388 Цивільного кодексу України вбачається, що вирішальне значення для визначення питання витребування майна у добросовісного набувача є встановлення наявності волевиявлення (волі) власника чи особи, яка володіє таким майном, на вибуття такого майна.

Відтак, не будь-яке порушення порядку вибуття із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, майна є підставою для витребування його від добросовісного набувача, а лише пов'язане із дефектом волі.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України можливість витребувати майно від добросовісного набувача є за наявності у діях власника майна волі на передачу майна.

За змістом наведеного майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею (Аналогічна правова позиція, яка є обов'язковою в силу ст.. 111-28 ГПК України, викладена у постанові Верховного суду України №6-52цс14).

Стаття 346 Цивільного кодексу України не передбачає підстави припинення права власності у разі, коли після прийняття незаконного судового рішення майно вибуло із володіння власника та в подальшому було декілька разів відчужено за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника.

Суд відзначає, що нежилі приміщення загальною площею 631,4 кв.м. (згідно з інв. справою пл. 639, 40 кв.м.), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 60 (шістдесят) літера "В" вибули з володіння власника за рішенням Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2008 року у справі № 20/401, а не за волевиявленням власника оспорюваного майна, що також встановлено судом у рішенні Господарського суду міста Києва №5011-74/14705-2012 від 05.12.2012 року.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави, в особі Київської міської ради про витребування від ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради об'єктів нерухомого майна - нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Воздвиженська, будинок 60, літера "В", загальною площею 639,4 кв.м. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача2 та третьої особи - Міністерства фінансів України спростовуються вищевикладеними нормами чинного законодавства та встановленими обставинами справи.

Одночасно суд відзначає, що позовна вимога про визнання права комунальної власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради на спірне майно задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Крім того, наслідком визнання права може бути визнання наявності або відсутності обов'язків у особи або їх припинення, визнання особи такою, що втратила право, визнання наявності правовідносин тощо, про що також можуть заявлятися позовні вимоги.

Так, у речово-правових відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача. У разі якщо право власності оспорюється або не визнається іншою особою, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності відповідно до ст. 392 ЦК (постанова Верховного Суду України від 7 листопада 2012 року у справі № 6-107цс12).

Таким чином, оскільки судом визнано такими, що підлягають задоволенню вимоги про витребування спірного майна на підставі статті 388 ЦК України, які за своєю правовою природою є віндикаційнимим вимогами, тому вимога про визнання права власності задоволенню не підлягає.

Наразі, суд відзначає, що згідно зі ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Однією із форм представництва є звернення до суду з позовом на захист інтересів держави.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держава. Прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що під органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Пункт 2 резолютивної частини наведеного Рішення уточнює, що в якості вказаного органу належить розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За змістом ст. 4 цього Закону місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У межах даного спору судом встановлено, що порушення інтересів держави, полягає в тому, що спірне майно, а саме нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 60-В, загальною площею 639,4 кв.м., незаконно вибуло із власності Київської міської ради за відсутності її волевиявлення та без її участі.

Положеннями частини 1 статті 251 ЦК України, визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальна позовна давність тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ст. 260 ЦК України).

Відповідно до стаття 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 ЦК України частини 1 та 5 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З огляду на вищевикладене, суд відзначає, що не вбачає у діях позивача ознак пропущення строків звернення із позовом до суду, оскільки, як вбачається із наявних у матеріалах справи документів, право власності на спірне майно відповідачем 2 зареєстровано 24.09.2012 року, у той час як із позовом до суду прокурор звернувся 10.06.2015 року.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір у розмірі 2 436,00 грн. (за дві вимоги немайнового характеру, які підлягають задоволенню) підлягає стягненню у дохід Державного бюджету з відповідачів пропорційно. Такий порядок розподілу судових витрат передбачений п.4.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства "Нива-В.Ш.", Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденстаілгруп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МКС-Інвест", Міністерство фінансів України про визнання прилюдних торгів недійсними та витребування нерухомого майна - задовольнити частково .

Визнати прилюдні торги, оформлені проколом №11/11/1 від 07.05.2012 з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) недійсними.

Витребувати від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1; ідентифікаційний код 23697280) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) об'єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Воздвиженська, будинок 60, літера «В», загальною площею 639,4 кв.м.

У іншій частині у позові відмовити.

Стягнути пропорційно з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1; ідентифікаційний код 23697280) та Приватного підприємства «НИВА-В.Ш.» (01033, місто київ, вулиця Панківська,5; ідентифікаційний код 33668915) на користь Державного бюджету України 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та оголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 25.08.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 01.09.2015 року

Суддя К.В. Полякова