Постанова

від 02.09.2015 по справі 903/608/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2015 р. Справа № 903/608/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Бучинська Г.Б.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - Любешівської районної організації Комуністичної партії України від 06.07.2015 р. на рішення господарського суду Волинської області від 22.06.15 р. у справі № 903/608/15

за позовом Спільного міжгосподарського підприємства "Любешівагробуд"

до відповідача ОСОБА_2 районної організації Комуністичної партії України

про стягнення 115 778,32 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - голова; ОСОБА_4 - представник, довіреність в справі;

від відповідача: ОСОБА_5 - представник, довіреність в справі.

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.06.2015 р. у справі № 903/608/15 (суддя Слупко В.Л.) повністю задоволено позов Спільного міжгосподарського підприємства "Любешівагробуд" до Любешівської районної організації Комуністичної партії України; стягнуто з відповідача на користь позивача 115 778,32 грн. заборгованості, яка виникла в результаті неповної оплати виконаних по договору підряду № 7 від 20.09.2011 р. робіт по капітальному ремонту приміщення відповідача у смт. Любешів. При прийнятті рішення суд виходив з того, що факт виконання позивачем робіт по договору підтверджується матеріалами справи, відповідач не надав суду доказів оплати всієї погодженої суми.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Любешівська районна організація Комуністичної партії України звернулася з апеляційною скаргою від 06.07.2015 р., в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду, посилаючись на те, що обставини господарського позову є виключно надумані, поверхневі. Суд першої інстанції діяв поспішно та упереджено. В судове засідання 22.06.2015 р., відповідач не з'явився, однак суд не переніс судове засідання та приступив до розгляду справи. З отриманого рішення та позовної заяви вбачається різна сума позову та не слідує, що сторона позивача зменшила суму позовних вимог. На підставі чого суд прийшов до висновку про ціну позову в сумі 115 778,32 грн. не відомо. Необґрунтованість та незаконність рішення полягає в тому, що Любешівська районна організація КПУ, яка визнана судом відповідачем по цій справі, не є стороною договору підряду № 7 від 20.09.2011 р., який був предметом дослідження по справі. З договору вбачається, що стороною в є Любешівський районний комітет Комуністичної партії України - Любешівський РК КПУ. Згідно відтисків печатки сторони замовника в договорі вбачається, що відтиски печатки виконанні від імені "Любешівської районної партійної організації Комуністичної партії України". Стороною у господарському процесі по цій справі, згідно позовної заяви та інших процесуальних документів, в якості відповідача є Любешівська районна організація Комуністичної партії України (скорочена назва - Любешівська РО КПУ). У рішенні ніяким чином не зазначено, на яких підставах суд дійшов висновку про те, що Любешівська районна організація КПУ є однією і тією ж особою, яка зазначена в якості замовника в договорі. Позов пред'явлений до неналежного відповідача, а тому слід усунути Любешівську РО КПУ з господарського процесу в якості сторони. Господарський позов подано особою, інтереси якої ніяким чином не стосуються обставин, зазначених у ньому, оскільки "Спільне міжгосподарське підприємство "Любешівагробуд", яке є позивачем, не є стороною у правовідносинах, що виникли на підставі договору. З наданих доказів слідує, що у встановленому порядку свою діяльність зареєструвала юридична особа під назвою Спільне міжгосподарське підприємство по агропромисловому будівництву "Любешівагробуд". Відповідно, позивач - СМП "Любешівагробуд" чи Спільне міжгосподарське підприємство "Любешівагробуд" не є тією ж зареєстрованою юридичною особою - Спільне міжгосподарське підприємство по агропромисловому будівництву "Любешівагробуд", а тому не правомочне подавати господарські позови. Вказані вище юридичні особи є різними особами. Договір підписано не уповноваженою на це особою сторони виконавця; такий договір ніколи не укладався, а є результатом цілеспрямованої підступної діяльності керівника Любешівської РО КПУ та СМП по агропромисловому будівництву "Любешівагробуд" який використовуючи своє становище намагається привласнити майно Любешівської РО КПУ. Згідно інформації з ДПІ Любешівського району вбачається, що за 2011, 2012, 2013 та 2014 рік відповідач ніякої господарської діяльності не здійснював із будь-якою організацією. Відповідно, ніякої заборгованості ні перед ким не має. Щодо часткових розрахунків між сторонами договору готівковими коштами в розмірі близько 200 000 грн., це не є правдою, оскільки не відомо коли ці розрахунки точно мали місце і в яких розмірах; кошти в таких обсягах у відповідача ніколи не були; відповідач не має рахунку в банках.

Позивач - Спільне міжгосподарське підприємство "Любешівагробуд" правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Клопотання представника відповідача від 02.09.2015 р., подане в судовому засіданні, про доєднання до матеріалів справи доказів того, що вони не є належним відповідачем по справі, колегією суддів не приймається, оскільки воно не підписано представником. Крім того, останнім необґрунтовано неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник відповідача (скаржника) ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав викладених у ній; вказав, що позов не визнає, оскільки він до них не відноситься; зазначив, що ОСОБА_6 підробив документи та не віддав печатки; на договорі не їх печатка, договір не підписували і не брали на себе фінансових зобов'язань; просив рішення господарського суду Волинської області від 22.06.15 р. скасувати та прийняти нове.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі, вказав, що комітет партії здійснює свої повноваження від імені районної організації, комітет є структурним підрозділом організації, а позов пред'явлено до самої юридичної особи; кошти по даному договору були проведені по бухгалтерії, можна прослідкувати рух коштів; зазначив, що були часткові проплати в розмірі близько 200 000 грн.; пояснив, що по даному договору виконувалися роботи субпідрядчиками, про що складено акти виконаних робіт, що підписані та скріплені печаткою Любешівської районної організації КПУ; договір недійсним не визнавався.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомив, що в нього не було печатки, ключів від сейфу теж не було; зазначив, що в нього своя печатка, а їхня знаходиться в 2 - го секретаря компартії.

Заслухавши пояснення представників сторін; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2011 року Спільним міжгосподарським підприємством "Любешівагробуд" (виконавець) та Любешівським районним комітетом Комуністичної партії України (замовник) укладено договір підряду № 7, згідно пункту 1.1 якого виконавець в межах договірної ціни виконує власними силами капітальний ремонт приміщення Любешівського РК КПУ (а.с.14).

Вартість виконаних робіт, доручених виконавцю за цим договором, становить 338 908,00 грн. (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору договірна ціна є динамічною і уточнюється впродовж всього терміну виконання робіт.

Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи проводяться таким чином: замовник після підписання акту приймання виконаних робіт оплачує виконавцю 100 % вартості виконаних робіт протягом п'яти банківських днів.

Розділом 3 договору сторони передбачили права та обов'язки сторін.

Договір вступає дію з моменту його підписання і діє до 20.09.2015 р.

Згідно затвердженого замовником 11.09.2011 р. локального кошторису № 2-1-1 вартість робіт станом на 15.08.2011 р. складає 338 908,00 грн. (а.с.15-21).

На виконання умов договору виконавець виконав, а замовник прийняв роботи по будові у тому числі: адмінприміщення РК КПУ на суму 310 842,31 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за травень 2012 року (а.с.23-25, 35-40) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за травень 2012 року (а.с.22, 34), підписаними 23.05.2012 р. обома сторонами договору підряду та скріпленими їх печатками.

Замовник за проведенні ремонтні роботи згідно договору підряду розрахувався частково, сплативши лише 172 469,68 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів: № 51 від 16 травня 2011 року на суму 7 300,00 грн.; № 60 від 08 червня 2011 року на суму 7 000,00 грн.; № 74 від 06 липня 2011 року на суму 7 790,00 грн.; № 75 від 07 липня 2011 року на суму 15 000,00 грн.; № 79 від 15 липня 2011 року на суму 18 000,00 грн.; № 152 від 23 грудня 2011 року на суму 6 000,00 грн.; № 155 від 30 грудня 2011 року на суму 14 738,63 грн.; № 52 від 06 травня 2012 року на суму 5 000,00 грн.; № 65 від 14 червня 2012 року на суму 2 500,00 грн.; № 66 від 18 червня 2012 року на суму 2 200,00 грн.; № 71 від 26 червня 2012 року на суму 2 000,00 грн.; № 75 від 02 липня 2012 року на суму 5 000,00 грн.; № 98 від 28 вересня 2012 року на суму 7 975,00 грн.; № 111 від 12 жовтня 2012 року на суму 10 000,00 грн.; № 124 від 26 листопада 2012 року на суму 100,00 грн.; № 142 від 29 грудня 2012 року на суму 12 830,00 грн.; № 16 від 05 березня 2013 року на суму 2 000,00 грн.; б/н від 14 серпня 2012 року на суму 3 500,00 грн.; № 113 від 22 липня 2013 року на суму 1 050,00 грн.; б/н від 22 липня 2013 року на суму 216,00 грн.; № 122 від 26 липня 2013 року на суму 173,00 грн.; б/н від 17 вересня 2013 року на суму 8 000,00 грн. (а.с.41-44).

03.01.2014 р. сторонами Любешівським РК КПУ та СМП "Любешівагробуд" проведено звірку взаємних розрахунків станом на 01.01.2014 р. та встановлено, що заборгованість Любешівського РК КПУ становить 115 778,32 грн., про що складено відповідний акт взаємозвірки розрахунків станом на 01.01.2014 р., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками (а.с.26).

Однак, дану суму боргу, замовником сплачено не було.

За наведених обставин, 02.06.2015 р. виконавець - Спільне міжгосподарське підприємство "Любешівагробуд" звернулося до господарського суду Волинської області з позовною заявою про стягнення з Любешівської районної організації Комуністичної партії України 115 778,32 грн. (а.с.7-10).

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правовідносини, що виникли між сторонами спору є відносинами, що виникли з договору підряду.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 853 ЦК України визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 ЦК України).

Згідно частин 1, 2 статті 318 ГК України та статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк визначений договором об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 598 та статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином не допускаються (частина 7 статті 193 ГК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 стаття 625 ЦК України).

Отже, враховуючи наведені вимоги чинного законодавства та умови укладеного договору підряду, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що борг в сумі 115 778,32 грн. є підставним, обґрунтованим, доведеним матеріалами справи і підлягає до стягнення в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач жодних належних доказів в спростування позовних вимог та проведенних розрахунків суду не надав.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Доводи апелянта щодо того, що позивач - СМП "Любешівагробуд" чи Спільне міжгосподарське підприємство "Любешівагробуд" не є тією ж зареєстрованою юридичною особою - Спільне міжгосподарське підприємство по агропромисловому будівництву "Любешівагробуд", тому не правомочне подавати господарські позови; позов пред'явлений до неналежного відповідача, а тому слід усунути Любешівську РО КПУ з господарського процесу, не приймаються колегією суддів виходячи з наступного.

Позов подано Спільним міжгосподарським підприємством "Любешівагробуд"; з печатки на позовній заяві та на договорі підряду № 7 від 20.09.2011 р. вбачається назва підприємства - Спільне міжгосподарське підприємство "Любешівагробуд" по агропромисловому будівництву "Волиньагробуду" Кооперації "Украгропромбуд" Волинського міжгосподарського об'єднання, скорочено - СМП "Любешівагробуд" (а.с.10). Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.01.2013 р. та довідки з ЄДРПОУ від 22.01.2013 р. юридичну особу Спільне міжгосподарське підприємство по агропромисловому будівництву "Любешівагробуд" зареєстровано 18.03.1993 р. в Єдиному державному реєстрі (а.с.11, 13). З витягу з ЄДРЮО та ФОП станом на 10.07.2015 р. вбачається, що СМП "Любешівагробуд" є скороченою назвою Спільного міжгосподарського підприємства по агропромисловому будівництву "Любешівагробуд". Тобто, Спільне міжгосподарське підприємство "Любешівагробуд" (СМП "Любешівагробуд") і Спільне міжгосподарське підприємство по агропромисловому будівництву "Любешівагробуд" одна і та ж сама юридична особа.

Відповідачем у справі є Любешівська районна організація Комуністичної партії України. Договір підряду № 7 від 20.09.2013 р., укладений Любешівським Районним комітетом Комуністичної партії України, який є робочим органом Любешівської районної організації Комуністичної партії України, скріплений печаткою Любешівської районної організації Комуністичної партії України.

Доводи апеляційної скарги щодо підписання договору не уповноваженою на це особою сторони виконавця не обґрунтовані, не доведені та не підтверджені доказами, а тому не можуть бути прийняті судом, укладений сторонами договір недійсним з цих підстав не визнавався.

Твердження представника апелянта в судовому засіданні, що договір підряду відповідачем не укладався, роботи не виконувалися, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналогічні приписи містяться і в частині 1 статті 181 ГК України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено - письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, що має письмову форму. Отже, наявність печатки на договорі підряду є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документа. Тому за наявності на договорі печатки юридичної особи - відповідача, посилання скаржника, як на підставу неукладеності договору, є безпідставними (постанова ВГС У від 29.05.2013 р. у справі 18/37/2012/5003).

Крім того, як стверджували представники позивача в судовому засіданні, роботи на об'єкті Любешівської районної організації Комуністичної партії України виконувалися і субпідрядниками, про що свідчать тристоронні акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року, підписані уповноваженими особами та скріплені печатками, в тому числі і Любешівської районної організації Комуністичної партії України (а.с.71-91).

Доводи апелянта щодо того, що суд не переніс судове засідання та приступив до розгляду справи, не можуть бути підставою скасування рішення виходячи з того, що явка представників сторін в судове засідання обв'язковою не визнавалася, відповідач належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду справи (а.с.29), будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від сторін до суду не надходило, а відповідно до статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим.

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 22.06.2015 р. у справі № 903/608/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - Любешівської районної організації Комуністичної партії України від 06.07.2015 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді Г.Б. Бучинська

ОСОБА_1