Постанова

від 26.11.2012 по справі 1570/4573/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/4573/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Борцової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Югкарт Сервіс»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2012 року № НОМЕР_1, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Югкарт Сервіс»(далі -ТОВ «Югкарт Сервіс») до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (далі -СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС від 23.07.2012 року № НОМЕР_1, яким визначено ТОВ «Югкарт Сервіс»розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 616 666,70 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 308 333,35 грн.

У своєму позові позивач зазначив та представник позивача в судовому засіданні пояснив, що не згоден з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням з наступних підстав.

У вересні та листопаді 2011 року позивач мав господарські відносини з ТОВ «Асгільдія»відповідно до договору про надання послуг від 05.08.2011 р. № ЮКС/11-08-05НП, згідно з яким ТОВ «Асгільдія»надавало послуги по популяризації товарів та послуг ТОВ «Югкарт Сервіс», послуги по інформуванню споживачів про товари та послуги, просуванню товару позивача.

Позивач зазначає, що під час здійснення господарських операцій з ТОВ «Асгільдія»він не мав підстав вважати, що контрагент є сумнівним і він не обумовлює своїми діями реальне настання правових наслідків під час укладення договорів, адже зобов'язання за договорами виконувались.

ТОВ «Асгільдія»під час укладення вищевказаного договору надало позивачу свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, тобто тим самим підтвердило свою спроможність здійснювати господарську діяльність в правовому полі. Крім того, позивач зауважує, що реальність господарських операцій підтверджується необхідними документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, позивач вважає неправомірним висновок відповідача щодо заниження податку на додану вартість у загальній сумі 616 666,70 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Асгільдія».

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просив задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 83-87), в яких зазначив, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України та наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС було проведено невиїзну позапланову перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Югкарт Сервіс»з ТОВ «Асгільдія»за період вересень та листопад 2011 року, за результатами якої складений акт від 10.07.2012 р. № 66/26-0/34800537/10.

В акті перевірки відповідачем зазначено про порушення ТОВ «Югкарт Сервіс»п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України і дані перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у перевіряємому періоді, що підлягає сплаті до бюджету.

Відповідач вказує, що від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва листом від 27.06.2012 р. № 3153/7/22-40 надійшов акт від 13.06.2012 р. № 576/2240/37617576 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асгільдія»у зв'язку з тим, що платник та посадові особи підприємства не знаходяться за юридичною та фактичною адресою». За результатами проведених заходів встановлено, що директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «Асгільдія»є громадянин ОСОБА_1, який згідно пояснення від 01.02.2012 р., наданого о/у ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва лейтенанту податкової міліції ОСОБА_2 немає відношення до здійснення діяльності цим суб'єктом господарювання.

Також в ході перевірки контрагента позивача встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) ТОВ «Асгільдія», а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах.

Крім того, відповідач зазначає, що у наданих позивачем податкових накладних відсутні необхідні реквізити, як то: форма проведення розрахунків та прізвище особи, яка склала податкову накладну.

З урахуванням вищенаведеного, відповідач вважає доводи та вимоги позивача, викладені у позовній заяві, безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях та поясненнях.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 277111 ТОВ «Югкарт Сервіс»зареєстровано як юридична особа 19.12.2006 р., номер запису в реєстрі - 1 556 102 0000 024683 (а.с. 66-67).

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 09.03.2011 р. № 289 підприємство взято на облік в органах державної податкової служби 22.12.2006 р. за № 23851 (а.с. 71), а відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100328899 (іпн - 348005315531) підприємство зареєстровано платником податку на додану вартість 29.12.2006 року (а.с. 70).

Згідно з даними довідки з ЄДРПОУ серії АА № 490277 ТОВ «Югкарт Сервіс»здійснює такі види діяльності за КВЕД: інші види оптової торгівлі; оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; консультування з питань комерційної діяльності та управління (а.с. 68-69).

Відповідно до статуту ТОВ «Югкарт Сервіс»(нова редакція), затвердженого рішенням загальних зборів засновників ТОВ «Югкарт Сервіс»від 31.05.2012 р. (протокол № 04/2012 від 31.05.2012 р.), зареєстрованого виконавчим комітетом Одеської міської ради 19.12.2006 р. за № 1 556 102 0000 024683 (з наступними змінами та доповненнями) предметом діяльності товариства, зокрема, є: торгівельна діяльність, в т.ч. оптова, дрібнооптова, роздрібна, комісійна, торгівельно-закупівельна та торгово-посередницька діяльність; створення оптово-роздрібних підприємств торгівлі і послуг населенню, продаж різноманітних товарів через власну торгівельну мережу (а.с. 49-65).

09.07.2012 р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС було проведено невиїзну позапланову перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Югкарт Сервіс»(код ЄДРПОУ - 34800537) з ТОВ «Асгільдія»(код ЄДРПОУ - 37617576) у вересні та листопаді 2011 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 10.07.2012 р. № 66/26-0/34800537/10 (а.с. 10-28).

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Югкарт Сервіс»ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумов лені ними, здійснених ТОВ «Асгільдія»з ТОВ «Югкарт Сервіс». Послуги по вказаних правочинах не були передані, чим порушено ст.ст. 655, 656, 662 Цивільного кодексу України; та п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Югкарт Сервіс»занизило податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 616 666,70 грн., в т.ч. за вересень 2011 р. на 533 333,33 грн., за листопад 2011 р. на 83333,33 грн.

На підставі вказаного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.07.2012 року № НОМЕР_1, яким визначено ТОВ «Югкарт Сервіс»розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 616 666,70 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 308 333,35 грн. (а.с. 29).

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи з вищенаведених законодавчих положень, а також проаналізувавши наказ ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення»(який діяв на час виникнення господарських відносин між сторонами) суд критично оцінює доводи відповідача щодо того, що у наданих позивачем податкових накладних відсутні необхідні реквізити, як то: форма проведення розрахунків та прізвище особи, яка склала податкову накладну, адже ані Податковим кодексом України, ані вищевказаним наказом не встановлена обов'язковість заповнення зазначених граф податкової накладної.

Крім того, позивачем наданий баланс на 30.09.2011 р., 30.09.2012 р. та оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 09.2011 р., 09.2012 р. ТОВ «Югкарт», з яких вбачається поточна заборгованість позивача перед ТОВ «Асгільдія»за надані послуги (а.с. 190-203 т. 1).

Одночасно суд враховує положення Господарського кодексу України, відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 якого під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Суд не погоджується з висновками СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС щодо порушень ТОВ «Югкарт Сервіс»за правочином, укладеним з ТОВ «Асгільдія»з огляду на таке.

Дослідивши встановлені в Акті перевірки порушення, суд дійшов висновку, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС не спростовано встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності вчиненого позивачем правочину та не доведено нереальності спірних господарських операцій, так як мотивом для судження відповідача про нікчемність спірного правочину є висновок про відсутність виробничої бази (складів, транспортних засобів, технічного персоналу та інш.) у ТОВ «Асгільдія».

Однак, з положень ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч. 3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача ТОВ «Асгільдія»взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано та судом не виявлено.

Так, в судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (ТОВ «Югкарт Сервіс»- замовник) та ТОВ «Асгільдія»(виконавець) було укладено договір про надання послуг від 05.08.2011 р. № ЮКС/11-08-05 НП, відповідно до якого виконавець зобов'язувався надавати послуги по популяризації товарів та послуг замовника, інформувати споживачів про товари та послуги, просувати товар в порядку, визначеному договором (а.с. 30-32). Відповідно до розділу 1 вказаного договору, послугами, згідно з умовами цього договору, у т.ч., але не виключно, вважаються: систематичне надання повної інформації щодо товару, в т.ч. про правила та умови використання товару, строк придатності товару, тарифи на послуги мобільного зв'язку кожного з операторів; пошук каналів збуту для реалізації товару, вивчення ринку товарів; популяризація торгівельних марок виробників товарів та продуктів, інформаційне сприяння позитивному іміджеві замовника перед існуючими та потенційними клієнтами; підтримання в торгових приміщеннях достатнього асортименту товару, систематичне інформування потенційних споживачів про наявні товари, акції та особливості кожного виду товару.

Відповідно до розділу 4 договору підтвердження прийняття замовником наданих послуг є підписання акту здачі-приймання робіт.

Так, на підтвердження виконання вказаного договору позивачем надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 33-40), у яких зазначається про надання ТОВ «Асгільдія» послуг позивачу з систематичного надання інформації щодо товару; пошуку каналів збуту для реалізації товару; популяризація торгівельних марок виробників товарів; підтримання в торгових приміщеннях достатнього асортименту товару; забезпечення дотримання цінової політики та податкові накладні від 31.08.2011 р. № 142 на загальну суму 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 83 333,33 грн.; від 31.08.2011 р. № 139 на загальну суму 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 83 333,33 грн.; від 31.08.2011 р. № 143 на загальну суму 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 83 333,33 грн.; від 31.08.2011 р. № 141 на загальну суму 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 83 333,33 грн.; від 31.08.2011 р. № 138 на загальну суму 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 83 333,33 грн.; від 31.08.2011 р. № 140 на загальну суму 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 83 333,33 грн.; від 31.08.2011 р. № 144 на загальну суму 300 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50 000,00 грн.; від 31.08.2011 р. № 145 на загальну суму 400 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 66 666,67 грн. (а.с. 41-48).

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, первинні фінансово-господарські документи засвідчені печатками суб'єктів господарювання, які є сторонами правочину.

Укладений між сторонами договір не визнавався недійсним в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цього правочину не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним.

Позивач вважає такий договір укладеним відповідно до вимог чинного законодавства та таким, що спрямований на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем документів вбачається, що надані за цим договором послуги, підтверджують ведення господарській діяльності.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчиненого правочину та те, що господарські операції мали реальний характер, а послуги використовувалися в господарській діяльності позивача, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення - рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Суд бере також до уваги і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом - постачальником, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей. Так, ТОВ «Асгільдія»було зареєстровано у встановленому законом порядку відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 650852 (а.с. 173-177 т. 1), також підприємство було зареєстровано платником податку на додану вартість згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100346854 (а.с. 178 т. 1).

Крім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»ТОВ «Югкарт Сервіс»та його контрагент ТОВ «Асгільдія»є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Також судом взято до уваги й те, що ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси 06.08.2012 р. надіслано запит ТОВ «Югкарт Сервіс»про надання пояснень та первинних бухгалтерських документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Югкарт Сервіс»та ТОВ «Асгільдія»для підтвердження правомірності формування податкового кредиту по вказаному контрагенту (а.с. 105). Після розгляду наданих письмових пояснень та первинних бухгалтерських документів 13.08.2012 р. ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Югкарт Сервіс»на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, тобто за відсутності в діянні складу злочину (а.с. 106).

Як встановлено судом, позивач придбавав послуги у ТОВ «Асгільдія»на виконання договорів поставки і надання послуг, укладених між ТОВ «Югкарт»та ПрАО «МТС Україна», ЗАТ «ОСОБА_3Ес.Ем» (а.с.223-241 т. 1), відповідно до положень яких позивач приймає, сплачує і реалізує кінцевому споживачу продукцію вказаних компаній, а також надає послуги з її популяризації, підвищення попиту на неї у кінцевих споживачів. Зазначені договори виконані позивачем, що підтверджується актами виконаних робіт та актами приймання-передачі наданих послуг, наявними в матеріалах справи.

Також на підтвердження реальності господарської операції з контрагентом ТОВ «Асгільдія»позивачем до суду надані звіти про надання послуг ТОВ «Асгільдія»за серпень 2011 р. у Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській, Херсонській, Одеській областях (а.с.18-152 т.2).

Поряд з цим, суд вважає за необхідне наголосити, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання». Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Булвес»проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд вважає безпідставним висновок відповідача, викладений в акті перевірки від 10.07.2012 р. № 66/26-0/34800537/10. Відтак, скасуванню підлягає і податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС від 23.07.2012 року № НОМЕР_1.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Югкарт Сервіс»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2012 року № НОМЕР_1 -задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби від 23.07.2012 року № НОМЕР_1.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 26.11.2012 року.

Суддя П.П. Марин

26 листопада 2012 року

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Югкарт Сервіс» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2012 року № НОМЕР_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби від 23.07.2012 року № НОМЕР_1.

.