Постанова

від 26.08.2015 по справі 823/2697/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року справа № 823/2697/14

м. Черкаси

15 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Попельнусі Ю.І.,

за участю:

представника відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка - Гнізділова І.О. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

04.09.2014 до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом звернулося УПФУ в Звенигородському районі Черкаської області, в якому просило:

- визнати дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка щодо відмови у прийнятті до відшкодування суми коштів на виплату пенсії по інвалідності громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав сплаченої управлінням ОСОБА_2 за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 в розмірі 302 грн. 38 коп. та ОСОБА_3 за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 в розмірі 304 грн. 68 коп. неправомірними;

- стягнути з відповідача кошти на виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_2 в розмірі 302 грн. 38 коп. та ОСОБА_3 в розмірі 304 грн. 68 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.09.2014 залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 р. адміністративний позов задоволено повністю, визнано неправомірними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка щодо відмови у прийнятті до відшкодування суми коштів на виплату пенсії по інвалідності громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн СНД, сплаченої ОСОБА_2 за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 в розмірі 302 грн. 38 коп. та ОСОБА_3 за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 в розмірі 304 грн. 68 коп. та стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка, ідентифікаційний код 25875099, на користь управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області, ідентифікаційний код 21366484, заборгованість з виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_2 за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 в розмірі 302 (триста дві) грн. 38 коп. та ОСОБА_3 за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 в розмірі 304 (триста чотири) грн. 68 коп.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2015 касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка Черкаської області задоволено, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.09.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

05.05.2015 р. справа № 823/2697/14 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду та була передана шляхом автоматизованого розподілу судді Гараню С.М.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач в порушення Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не приймає до заліку та не відшкодовує позивачеві витрати на виплату пенсії пенсіонерам, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (ОСОБА_2 та ОСОБА_3.), каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав, загальний розмір витрат за період з 01.07.2014р. по 31.08.2014р. становить 607 грн. 06 коп. (по ОСОБА_2 302,38грн. та по ОСОБА_3 304,68грн.).

Представник позивача в судове засідання не прибув. Заявою, яка подана в попередньому судовому засіданні просив проводити розгляд справи за його відсутності, на підставі наявних матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову УПФУ в Звенигородському районі Черкаської області заперечив повністю та зазначив, що факт нещасного випадку на виробництві має підтверджуватись відповідним актом, натомість, як зазначено в акті від 05.04.1974 р. про нещасний випадок, що стався з ОСОБА_3 - нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом, тобто у позивача немає правових підстав для здійснення таких виплат (даний випадок не є страховим), які в подальшому мають відшкодовуватись за рахунок коштів Фонду. Крім цього зазначив, що таке відшкодування проводиться лише на централізованому рівні, тобто позов повинен подаватись на рівні центральних органів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем у липні-серпні 2014 року були понесені витрати з виплати та доставки пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на загальну суму 607 грн. 06 коп., в тому числі по гр. ОСОБА_2 в розмірі 302 грн. 38 коп. та по гр. ОСОБА_3 в розмірі 304 грн. 68 коп., що підтверджується списками осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, між позивачем та відповідачем за липень-серпень 2014 року, а також Актами щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за відповідний період.

Разом з тим, відповідачем при проведенні щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не прийнято до відшкодування виплачені позивачем суми пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання переліченим вище пенсіонерам на загальну суму 607 грн. 06 коп., що підтверджується Таблицями розбіжностей до інформації про відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за липень-серпень 2014 року, а також Списками осіб, яким не прийнято до заліку пенсії по інвалідності, виставлені до акту звірки з управлінням Пенсійного фонду за відповідний період.

Вважаючи відмову Фонду у неприйнятті до відшкодування виплачені УПФУ в Звенигородському районі Черкаської області суми пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на загальну суму 607 грн. 06 коп. неправомірною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16/98-ВР від 14.01.1998 (далі по тексту - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття, інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених п. 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. За страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання відповідно до пункту 4 цієї статті надається, зокрема, такий вид соціальних послуг та матеріального забезпечення, як пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до ст. 26 Основ до страхових випадків, з настанням яких надаються матеріальне забезпечення та соціальні послуги, належать, зокрема, нещасний випадок на виробництві та професійне захворювання; характеристика страхових випадків, умови надання соціальних послуг, їх види та розміри матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, передбачений статтею 21 цього Закону.

Відповідно до цієї статті Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування №16/98-ВР від 14.01.1998 р., є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Частиною 4 статті 26 Основ, встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. Кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Відповідно до п. 4 Порядку відшкодування витрат, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України, Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. №5-4/4 (далі - Порядок), відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Під час первинного розгляду зазначеної справи судом першої інстанції, а також при перегляді його рішення судом апеляційної інстанції, останніми був зроблений висновок, що витрати, понесені органами Пенсійного фонду України у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Натомість, Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 23.04.2015 р. скасовуючи постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.09.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014р., а також направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції наголосив, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки не надано правової оцінки наявним в матеріалах справи актам про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, зокрема, не встановлено чи свідчать вони про зафіксовані нещасні випадки пов'язані з виробництвом.

При новому розгляді справи суд зазначає, що у відповідності до абзацу 3 підпункту 6.1.1 пункту 6.1 частини 6 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 р. за № 24, робочий орган виконавчої дирекції Фонду розглядає справи про призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого сім'ї та особам, які мають на це право, приймає рішення про виплати за умови подання акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок).

При дослідженні актів за формою Н-1 про нещасні випадки на виробництві відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд встановив, що в акті №1 від 05.04.1974 р. значиться, що нещасний випадок з ОСОБА_3 стався на території заводу. Факт настання інвалідності по даній особі підтверджується довідкою ВТЄ-17 № 013790 в якій в графі «причина інвалідності» значиться - трудове каліцтво. В протоколі № 1/575 комісії по призначенню пенсії, копія якого міститься в матеріалах справи також значиться, що ОСОБА_3 має ІІ групу інвалідності, в зв'язку з отриманням трудового каліцтва. Наявність запису в акті про нещасний випадок від 05.04.1974 р. - «нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом» не свідчить, на думку суду, про те що даний випадок стався не під час виконання працівником своїх трудових обов'язків, оскільки із акту вбачається, що нещасний випадок стався в робочий час на території заводу коли ОСОБА_3 йшла на роботу.

Отже, суд переконаний, що даний нещасний випадок хоч безпосередньо і не пов'язаний з виробництвом, проте стався на виробництві, а тому є страховим випадком в розумінні вимог чинного законодавства.

В акті про нещасний випадок на виробництві № 2 від 23.11.1984 р. по ОСОБА_2 значиться, що останній працював в СУ-5 «Мегионнефтепромстрой» п. Радужний, Нижневартовскього району Тюменської області, слюсарем-монтажником 4 розряду. 23.11.1984 р. перебуваючи на близькій відстані від бульдозера ОСОБА_2 отримав травму лівого ока арматурою, яка вилетіла із під треку бульдозера. Причиною нещасного випадку було визнано незадовільний стан дорожнього покриття. Потерпілому призначено ІІІ групу інвалідності. Відповідно до довідки МСЕК серії ВТЄ-234 № 060660, причиною встановлення групи інвалідності стало - трудове каліцтво.

Тобто, ствердним є той факт, що вищевказані особи дійсно отримали травми на виробництві, а тому мають право на отримання відповідних відшкодувань.

Таким чином, беручи до уваги вищевказане, а також ту обставину, що витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду, як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у прийнятті до відшкодування суми коштів в розмірі 607,06 грн. на виплату пенсій по інвалідності громадянам каліцтво яким заподіяно на підприємствах розташованих на території країн СДН та вважає, що позовна вимога про стягнення зазначеної суми заборгованості також підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач довів обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача та стягнення з останнього вищевказаної заборгованості за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 на загальну суму 607,06грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка щодо відмови у прийнятті до відшкодування суми коштів на виплату пенсії по інвалідності громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах розташованих на території країн СНД, сплаченої ОСОБА_2 за період з 01.07.2014р. по 31.08.2014р. в розмірі 302 грн. 38 коп. та ОСОБА_3 за період з 01.07.2014р. по 31.08.2014р. в розмірі 304 грн. 68 коп.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка (ідентифікаційний код - 25875099) на користь управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області заборгованість з виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_2 за період з 01.07.2014р. по 31.08.2014р. в розмірі 302 (триста дві) грн. 38 коп. та ОСОБА_3 за період з 01.07.2014р. по 31.08.2014р. в розмірі 304 (триста чотири) грн. 68 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 31.08.2015 р.