Постанова

від 31.08.2015 по справі 826/14275/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 серпня 2015 року 17:05 № 826/14275/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кобилянського К.М., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІВІК» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві, у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.04.2015 №0000562205 та №0000552205.

Ухвалами суду від 21.07.2015 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 05.08.2015, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України за письмовим клопотанням сторін про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

27 квітня 2015 відповідачем на підставі акта перевірки № 182/26-57-22-04-10/19071913 від 10.04.2014, прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- 0000562205, яким позивачу за порушення пп. 139.1.9 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» всього в сумі 598 036 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 478 429 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 119607 грн.;

- 0000552205, яким позивачу за порушення п.п. 198.3, 198.6, 201.1, 201.2, 201.6, 201.10 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 797 382 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 531 588 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 265 794 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення суми грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтується на обставинах наявності ознак фіктивності контрагентів позивача та, як наслідок, на думку ДПІ, безтоварності досліджуваних під час перевірки господарських операцій, а позивач, за таких обставин, сприйнятий контролюючим органом, як вигодонабувач.

Фіктивність діяльності контрагентів позивача, а також безтоварність господарських операцій, встановлені контролюючим органом на підставі акта про неможливість проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «БК «Регіон Буд» від 26.09.2014 № 244/08-27-2211/39087749 та акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Еколенд» від 20.10.2014 № 1531/26-59-22-09/31926973.

В акті перевірки ТОВ «БК «Регіон Буд» від 26.09.2014 № 244/08-27-2211/39087749 зазначено, що на підставі ряду актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів-постачальників ТОВ «БК «Регіон Буд», з яким позивач безпосередньо у взаємовідносини не вступав, враховуючи не отримання ДПІ первинних документів ТОВ «БК «Регіон Буд» за період з 01.05.2014 по 30.06.2014, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу ТОВ «БК «Регіон Буд» товарів.

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що жодного податкового повідомлення-рішення за наслідками складання акта № 244/08-27-2211/39087749, податковим органом не приймалось.

В акті перевірки ТОВ «Еколенд» від 20.10.2014 № 1531/26-59-22-09/31926973 також зазначено, що на підставі акта про неможливість проведення зустрічних звірок та акта про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки контрагентів-постачальників ТОВ «Еколенд», контролюючий орган дійшов переконання про не підтвердження документально реальності здійснення господарської діяльності ТОВ «Еколенд».

Аналогічним чином, матеріали справи свідчать про те, що жодного податкового повідомлення-рішення за насдідками складання акта № 1531/26-59-22-09/31926973, податковими органами не приймалось.

Крім того, відповідач посилається на те, що позивач до перевірки не надав: 1) відповідні посвідчення, сертифікати відповідності (визнання), інші документи, видані компетентними органами чи виробниками, що підтверджують відповідність товару, вимогам діючих державних стандартів, технічними умовами, а також іншими нормам, встановленим чинними законодавством України; 2) товарно-транспортні накладні; 3) докази отримання в оренду техніки (а.с. 32 Том І).

Інших обставин неправомірності поведінки позивача акт перевірки № 182/26-57-22-04-10/19071913 від 10.04.2014, в собі не містить.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач до матеріалів справи не надав жодних рішень господарських судів, що набрали законної сили, в рамках яких господарські зобов'язання позивача і ТОВ «БК «Регіон Буд», ТОВ «Еколенд» були б визнані недійсними повністю або в частині.

Стосовно встановленої контролюючим органом під час проведення перевірки «безтоварності» господарських операцій, суд зазначає наступне.

Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття «безтоварність» (господарської операції).

Водночас, Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, суд приходить до висновку, що фіктивна і «безтоварна операція» є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відтак, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податку на прибуток, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як то акт перевірки позивача та акти перевірок в акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, не сприймається судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, 17 січня 2011 між ТОВ «ІВІК» та ТОВ «Еколенд» укладено Договір поставки №ЕЛ-12, у відповідності до п.1.1 ст.1 якого, Постачальник - ТОВ «Еколенд» зобов'язалося протягом строку дії Договору поставляти (передавати у власність) окремими партіями, а Покупець - ТОВ «ІВІК» приймати та оплачувати обладнання для систем кондиціонування повітря та сантехнічне обладнання (надалі - «Товар) за ціною, в асортименті та у кількості, що узгоджуються Сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору, та накладних Постачальника, оформлених на підставі довіреностей Покупця на отримання ТМЦ.

Способи доставки кожної партії Товару на склад Покупця у відповідності до п.2.4 Договору здійснювався на вибір Сторін одним з наступних способів: самовивіз Товару Покупцем, доставка Товару Постачальником або доставка Товару залученою третьою особою - Перевізником.

У відповідності до умов п.3.2. Договору приймання Товару Покупцем, а також перехід права власності на Товар до Покупця, здійснювалося з моменту підписання Сторонами Накладних. Загальна вартість (ціна) Договору визначається виходячи з цін на Товар, асортименту та загальної кількості Товару, поставленого відповідно до умов Договору.

28 травня 2014 між ТОВ «ІВІК» та ТОВ «БК «Регіон Буд» укладено Договір підряду № 541/1, у відповідності до п. 1.1. ст.1 якого, Замовник - ТОВ «ІВІК» доручило, а Підрядник - ТОВ «БК «Регіон Буд» зобов'язалося виконати роботи з технічного обслуговування систем кондиціонування та вентиляції Обладнання (надалі - «Обладнання») за адресами та вартістю, що узгоджувались Сторонами у відповідних щомісячних кошторисах (невід'ємні частини Договору).

Обсяг технічного обслуговування Обладнання погоджено Сторонами у п.2.1 ст.2 Договору.

Згідно з п.п.3.1. - п.3.5. ст.3 Договору розрахунки за Договором встановлено у грошовій безготівковій формі, на банківський рахунок Підрядника після підписання Актів виконаних робіт по отриманому авансу, а оплата запасних частин, допоміжних матеріалів, робіт, понад тих, що перелічені у Договорі - протягом 3-х банківських днів з моменту отримання окремого рахунку.

Також, 28.05.2014 між ТОВ «ІВІК» та ТОВ «БК «Регіон Буд» укладено Договір підряду № 541/2, у відповідності до п. 1.1 ст.1 якого, Замовник - ТОВ «ІВІК» доручало, а Підрядник - ТОВ «БК «Регіон Буд» зобов'язалось виконати власними силами, засобами та матеріалами роботи з монтажу систем кондиціонування повітря (надалі - «Обладнання») за ціною, в асортименті та у кількості, що встановлюються Сторонами у додаткових угодах (невід'ємні частини Договору).

Обсяг, строки, та інші умови виконання робіт погоджуються Сторонами у додаткових угодах.

Згідно з п.п.3.1. - п.3.3. ст.3 Договору розрахунки за Договором встановлено у грошовій безготівковій формі, на банківський рахунок Підрядника протягом 5-ти банківських днів після підписання Актів здачі-приймання робіт. Загальна вартість (ціна) Договору визначається виходячи з вартості всіх додаткових угод до Договору.

На підтвердження виконання вказаних Договорів №ЕЛ-12 від 17.01.2011 (поставка Обладнання), № 541/1 та № 541/2 від 28.05.2014 (виконання робіт з технічного обслуговування та монтажні роботи), між Сторонами складено та підписано наступні первинні документи.

Зокрема, на підставі Договору поставки №ЕЛ-12 від 17.01.2011 Сторонами за перевіряємий період (травень 2014) підписано наступні накладні: видаткова накладна від 07.05.2014 №ЕЛ 140507/2; видаткова накладна від 12.05.2014 №ЕЛ140512/4; видаткова накладна від 12.05.2014 №ЕЛ140512/6; видаткова накладна від 12.05.2014 №ЕЛ140512/15; видаткова накладна від 13.05.2014 №ЕЛ 140513/5; видаткова накладна від 15.05.2014 №ЕЛ 140515/3; видаткова накладна від 15.05.2014 №ЕЛ140515/4; видаткова накладна від 15.05.2014 №ЕЛ 140515/5; видаткова накладна від 19.05.2014 №ЕЛ140519/10; видаткова накладна від 19.05.2014 №ЕЛ 140519/28; видаткова накладна від 19.05.2014 №ЕЛ 140519/31; видаткова накладна від 20.05.2014 №ЕЛ 140520/4; видаткова накладна від 20.05.2014 №ЕЛ 140520/14; видаткова накладна від 20.05.2014 №ЕЛ 140520/15; видаткова накладна від 20.05.2014 №ЕЛ140520/16; видаткова накладна від 21.05.2014 №ЕЛ 140521/3; видаткова накладна від 21.05.2014 №ЕЛ 140521/6; видаткова накладна від 21.05.2014 №EJT140521/8; видаткова накладна від 21.05.2014 №EJI 140521/9; видаткова накладна від 21.05.2014 №EЛ 140521/10; видаткова накладна від 22.05.2014 №EJI 140522/6; видаткова накладна від 22.05.2014 №ЕЛ 140522/9; видаткова накладна від 22.05.2014 №EЛ 140522/10; видаткова накладна від 23.05.2014 №ЕЛ 140523/8; видаткова накладна від 26.05.2014 №EJI 140526/11; видаткова накладна від 27.05.2014 №ЕЛ 140527/10; видаткова накладна від 27.05.2014 №EЛ 140527/12; видаткова накладна від 28.05.2014 №EЛ140528/6; видаткова накладна від 28.05.2014 №EЛ140528/7; видаткова накладна від 28.05.2014 №ЕЛ 140528/12; видаткова накладна від 28.05.2014 №ЕЛ 140528/13; видаткова накладна від 29.05.2014 №ЕЛ 140529/4; видаткова накладна від 29.05.2014 №EJI 140529/10; видаткова накладна від 29.05.2014 №ЕЛ 140529/23; видаткова накладна від 29.05.2014 №ЕЛ 140529/24; видаткова накладна від 30.05.2014 №ЕЛ 140530/18; видаткова накладна від 30.05.2014 №EЛ 140530/19; видаткова накладна від 30.05.2014 №EJI 140530/20; видаткова накладна від 30.05.2014 №EJI 140530/24; видаткова накладна від 30.05.2014 №ЕЛ 140530/25; видаткова накладна від 30.05.2014 №EJI 140530/30; видаткова накладна від 30.05.2014 №ЕЛ 140530/32; видаткова накладна від 30.05.2014 №EJI 140530/33; видаткова накладна від 30.05.2014 №ЕЛ 140530/34.

На підставі Договору підряду №541/1 від 28.05.2014 (технічне обслуговування) Сторонами за перевіряємий період (червень 2014) підписано наступні акти здачі-прийняття робіт: акт здачі-прийняття робіт №0630/11 за червень 2014; акт здачі-прийняття робіт №0630/12 за червень 2014; акт здачі-прийняття робіт №0630/13 за червень 2014; акт здачі-прийняття робіт №0630/14 за червень 2014; акт здачі-прийняття робіт №0630/15 за червень 2014; акт здачі-прийняття робіт №0630/16 за червень 2014; акт здачі-прийняття робіт №0630/17 за червень 2014; акт здачі-прийняття робіт №0630/18 за червень 2014; акт здачі-прийняття робіт №0630/19 за червень 2014; акт здачі-прийняття робіт №0630/20 за червень 2014.

На підставі Договору підряду №541/2 від 28.05.2014року (монтажні роботи) Сторонами за перевіряємий період (червень 2014) підписано наступні акти здачі-прийняття робіт: акт прийому виконаних підрядних робіт №0630/21 за червень, Довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та затрати) типової форми КБ-3 за червень 2014, акт передачі в монтаж матеріалів від 02.06.2014, акт прийому змонтованих матеріалів поставки замовника до акту прийому виконаних підрядних робіт за червень 2014 від 30.06.2014; акт прийому виконаних підрядних робіт №0630/22 за червень, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та затрати) типової форми КБ-3 за червень 2014, акт передачі в монтаж матеріалів від 02.06.2014, акт прийому змонтованих матеріалів поставки замовника до акту прийому виконаних підрядних робіт за червень 2014 від 30.06.2014; акт прийому виконаних підрядних робіт №0630/23 за червень, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та затрати) типової форми КБ-3 за червень 2014, акт передачі в монтаж матеріалів від 02.06.2014, акт прийому змонтованих матеріалів поставки замовника до акту прийому виконаних підрядних робіт за червень 2014 від 30.06.2014.

ТОВ «ІВІК», з метою підтвердження реального та фактичного здійснення господарських операцій з його контрагентами: постачальником товарів ТОВ «Еколенд» і виконавцем підрядних робіт ТОВ «БК «Регіон Буд», надав суду документальні докази використання у господарській діяльності позивача придбаних товарів та робіт (продаж наступним Покупцям), а саме: договори; рахунки-фактури (де реалізація відбувалася на підставі виставленого рахунку); накладні, акти приймання передачі-робіт, акти виконаних підрядних робіт форми КБ-2В; картки бухгалтерського рахунку, в яких відображено рух активів та коштів; банківські виписки з рахунку позивача, на який позивач отримував оплату від покупців.

Для прикладу, позивач пояснив, що придбавши окремо у ТОВ «Еколенд» товари, та окремо у ТОВ «БК «Регіон Буд» підрядні роботи, в наступному вони були продані покупцям у змішаному вигляді. Так, частина запасних частин та матеріалів, придбаних у ТОВ «Еколенд» (що відображені у накладних), були продані під час виконання монтажних робіт на користь ТОВ «С.А.БУД», та відображені у тексті акта виконаних підрядних робіт (а не окремої накладної).

Крім того, позивач зазначив, що згідно рахунка-фактури від 26.05.2014 № ИВ140526/8, видаткової накладної ИВ140529/7 від 29.05.2014, довіреності № 173 від 29.05.2014 та податкової накладної №76 від 28.05.2014, придбані внутрішні та зовнішні блоки кондиціонерів Midea (придбані у ТОВ «Еколенд») та монтажні роботи по їх встановленню (придбані у ТОВ «БК «Регіон Буд»), були реалізовані на ТОВ «Мета-Капітал».

Внутрішні та зовнішні блоки кондиціонерів DXK, придбані у ТОВ «Еколенд» та монтажні роботи по їх встановленню, придбані у ТОВ «БК «Регіон Буд», були реалізовані позивачем на ТОВ «ЕТК «Еліт Сервіс» за рахунком-фактурою № ИВ140528/1 від 28.05.2014, видатковою накладною № ИВ140529/10 від 29.05.2014, довіреністю № 30 від 28.05.2014, актом виконаних підрядних робіт за травень 2014 та податковою накладною № 74 від 28.05.2014.

Внутрішні та зовнішні блоки кондиціонерів DXK, придбані у ТОВ «Еколенд» та монтажні роботи по їх встановленню, придбані у ТОВ «БК «Регіон Буд», були реалізовані позивачем на ТОВ «Юнітім Груп» за рахунком-фактурою № ИВ140520/1 від 20.05.2014, видатковою накладною № ИВ140522/5 від 22.05.2014, довіреністю № 0000000099 від 22.05.2014 та податковою накладною № 74 від 28.05.2014.

Вентилятор К200, холодильна машина (код УКТ ЗЕД 8415900000), хомут, зворотний клапан та дифузор, що придбані позивачем у ТОВ «Еколенд», в подальшому були реалізовані на ПАТ «Київський вітамінний завод» за видатковою накладною № ИВ140520/1 від 20.05.2014, довіреністю № 691 від 20.05.2014, товарно-транспортною накладною № РИВ140520/11 від 20.05.2014.

Додатково позивач зазначив, що використавши придбані у контрагентів товари та підрядні роботи у своїй господарській діяльності, ТОВ «ІВІК» отримало економічну вигоду у вигляді прибутку в розмірі 233 539,01 грн., з яких: 223 070,01 грн. за товари; 5 469,00 грн. за підрядні роботи (монтажні роботи); 5 000,00 грн. за підрядні роботи (сервісні роботи).

В спростування доводів відповідача з приводу відсутності доказів оренди обладнання, позивач, під час розгляду справи в судовому засіданні зазначив, що ТОВ «ІВІК» має власне обладнання для встановлення кондиціонерів, внаслідок чого відсутня необхідність в оренді такого обладнання.

Стосовно доводів контролюючого органу з приводу того, що позивач до перевірки не надав відповідні посвідчення, сертифікати відповідності (визнання), інші документи, видані компетентними органами чи виробниками, що підтверджують відповідність товару, вимогам діючих державних стандартів, технічними умовами, а також іншими нормам, встановленим чинними законодавством України, суд зазначає, що придбаний позивачем товар (кондиціонери) не потребує обов'язкової сертифікації або інших документів, виданих компетентними органами чи виробниками, що підтверджують відповідність товару, вимогам діючих державних стандартів.

При цьому, відповідач в підтвердження власної правової позиції не зазначив, які конкретно правові норми чинного законодавства України забороняють реалізацію кондиціонерів без відповідного сертифіката або посвідчення, тощо. До того ж, сертифікати відповідності, посвідчення, тощо, в розумінні ст. 44 Податкового кодексу України не є документами, що підтверджують правомірність формування показників податкової звітності.

Твердження відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, виписаних ТОВ «Еколенд», відхиляються судом, як належний доказ неправомірності формування позивачем спірних показників податкової звітності, адже Договором поставки №ЕЛ-12 (п.2.4) передбачено три варіанти організації перевезення товарів: самовивіз Товару Покупцем, доставка Товару Постачальником або доставка Товару залученою третьою особою - Перевізником.

Як зазначив позивач та не спростовано відповідачем, ТОВ «ІВІК» в рамках досліджуваних правовідносин не брало участі в організації перевезення товарів, внаслідок чого обов'язок отримання позивачем товарно-транспортних накладених на перевезення товарів відсутній.

Не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, відповідач посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст.1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності до п. «а» ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових та видаткових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит та витрати.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

За таких обставин, суд відхиляє посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст. 16 Податкового кодексу України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

Податковий кодекс України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Товари, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а самі по собі операції з придбання таких товарів не можуть бути визначені судом як порушення встановленого порядку.

Частиною 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість..

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 27.04.2015 №0000562205 та №00005522053.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» (код ЄДРПОУ 19071913) судові витрати в сумі 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.)

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський