Рішення

від 11.11.2013 по справі 918/1429/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2013 р. Справа № 918/1429/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнерайбуд"

про стягнення заборгованості в сумі 84 022 грн. 70 коп.

Суддя Політика Н.А.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №1 від 12.09.2013 року;

від відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні 11 листопада 2013 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16 вересня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій" (далі - ПАТ "Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій", позивач) звернулося до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнерайбуд" (далі - ТОВ "Рівнерайбуд", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 84 022 грн. 70 коп..

Позивач посилається на те, що між ПАТ "Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій" та ТОВ "Рівнерайбуд" укладено договір купівлі-продажу №7212 від 03.12.2012 року (далі - Договір). Відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті товару не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 33 538 грн.. Позивач просив суд стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції 33 571 грн. 44 коп. та 42 760 грн. пені, штраф в розмірі 3 588 грн. 57 коп., проценти за користування чужими коштами в сумі 3 398 грн. 82 коп., три проценти річних в сумі 702 грн. 92 коп..

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16 вересня 2013 року порушено провадження у справі № 918/1429/13, розгляд якої було призначено на 01 жовтня 2013 року.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2013 року розгляд справи відкладено на 15 жовтня 2013 року у зв'язку з неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2013 року розгляд справи відкладено на 29 жовтня 2013 року у зв'язку з неявкою відповідача.

23 жовтня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Згідно вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 18 538 грн. 00 коп. основного боргу, 30 351 грн. 80 коп. пені, штраф в розмірі 3 353 грн. 80 коп., проценти за користування чужими коштами в сумі 1 865 грн. 27 коп., три проценти річних в сумі 779 грн. 47 коп.

У судовому засіданні 29 жовтня 2013 року оголошено перерву до 11 листопада 2013 року.

07 листопада 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Згідно вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 18 538 грн. 00 коп. основного боргу, 2 475 грн. 38 коп. пені, штраф в розмірі 3 353 грн. 80 коп., проценти за користування чужими коштами в сумі 1 865 грн. 27 коп., та три проценти річних в сумі 779 грн. 47 коп..

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

У судові засідання 01, 15 та 11 листопада 2013 року відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи 11 листопада 2013 року із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 35342, Рівненська область, Рівненський район, с.Біла Криниця, вул.Гарна 1, 8. Факт отримання відповідачем вищезазначених судових документів підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідного поштового відправлення з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с.30, 42).

11 листопада 2013 року в судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, день та час слухання справи, про що свідчить особистий підпис відповідача в протоколі судових засідань від 29 жовтня 2013 року (а.с.66).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у ТОВ "Рівнерайбуд" було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву позивача.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що відповідач не направив на адресу суду будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, а явка його уповноваженого представника у судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2012 року між ПАТ «Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій» (далі - Постачальник) та ТОВ «Рівнерайбуд» (далі - Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №7212 (а.с. 12).

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується виготовити і відпустити готову продукцію (збірний залізобетон), а Покупець прийняти та оплатити в установленому даним Договором порядку продукцію (збірний залізобетон) за ціною та переліком наведеними у рахунках, накладних, специфікацій, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.2.2. Договору продукція приймається по кількості та якості згідно інструкції П-6 та П-7 в момент прийому-передачі Продукції, що підтверджується підписами уповноважених осіб від кожної Сторони.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна на продукцію, є договірною з врахуванням ПДВ, згідно виставлених рахунків, накладних.

Відповідно до п. 3.2. Договору загальна вартість Договору визначена на підставі рахунків, накладних, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору датою прийому продукції є дата, що вказана в видатковій накладній про прийняття товару, підписана уповноваженими представниками Сторін.

Відповідно до п. 6.1. розрахунок по даному Договору здійснюється в національній валюті України (гривні) попере рахунку в грошовій формі.

Відповідно до п. 6.2. Договору розрахунки за продукцію здійснюються Покупцем шляхом оплати ціни Продукції у грошовій формі банківським переказом на поточний рахунок Постачальника до 31.12.2012 р..

Відповідно до п.6.3. Договору датою оплати вартості продукції вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

На виконання взятих на себе за Договором зобов'язань на підставі видаткових накладних №РН-0001752 від 05.12.2012 р., №РН-0001769, №РН-0001770 від 07.12.2012 р., №РН-0001774, №РН-0001775 від 08.12.2012 р., №РН-0001797, №РН-0001798, №РН-0001799 від 14.12.2012 р., №РН-0001803, №РН-0001804 від 20.12.2012 р., №РН-0001809, №РН-0001810, №РН-0001811, №РН-0001812 від 21.12.2012 р., №РН-0001813, №РН-0001814, №РН-0001816, № РН-0001817 від 26.12.2012 р., позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 120 310 грн. 80 коп. (а.с.14-17, 19-21, 23-24).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даного договору.

Між сторонами проведено звірку взаємних розрахунків за період з 21.12.2012 року по 23.01.2013 року, згідно якої борг відповідача перед позивачем становить 33 538 грн. 00 коп., що стверджується наявним у матеріалах справи актом (а.с.26).

17 вересня 2013 року відповідач частково, в розмірі 15 000 грн. 00 коп. розрахувався з позивачем, в наслідок чого борг ТОВ Рівнерайбуд" становить 18 538 грн. 00 коп. (а.с. 57). В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем боргу в розмірі 18 538 грн. 00 коп.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.7.3 Договору за прострочення строків оплати Продукції, встановлених в Договорі та додатках до нього, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення. Крім сплати пені за той самий період Покупець сплачує Постачальникові штраф у розмірі 10% від суми неоплаченої Продукції в зазначені в Договорі та додатках до нього строки.

Відповідно до п.7.4 Договору крім сплати пені та штрафу Сторона, що порушила умови Договору, відшкодовує іншій Стороні заподіяні в результаті цього збитки, а за порушення грошового зобов'язання також сплачує проценти за неправомірне користування коштами. У випадку заподіяння Постачальникові збитків, пов'язаних з несвоєчасним наданням, а також надання недостовірних реквізитів, несвоєчасним одержання Продукції на станції або пункті призначення, Покупець зобов'язаний відшкодувати Постачальникові збитки, заподіяні такими діями, а також задовольнити претензії, пред'явлені до останнього залізницею або іншими перевізниками Товару.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі - 2475 грн. 38 коп., що була розрахована позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, 1 865 грн. 27 коп. - процентів за користування чужими коштами, 779 грн. 47 коп. трьох відсотків річних та штрафу в розмірі 3 353 грн. 80 коп.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Частиною 1 статті 226 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Врахувавши наведені правові норми та перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення пені в розмірі - 2 475 грн. 38 коп., 1 865 грн. 27 коп. - процентів за користування чужими коштами, 779 грн. 47 коп. трьох відсотків річних та штрафу в розмірі 3 353 грн. 80 коп., суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПАТ "Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій" до ТОВ "Рівнерайбуд" про стягнення основної заборгованості в сумі - 18 538 грн. 00 коп., пені в розмірі - 2 475 грн. 38 коп., 1 865 грн. 27 коп. - процентів за користування чужими коштами, 779 грн. 47 коп. трьох відсотків річних та штрафу в розмірі 3 353 грн. 80 коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнерайбуд" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «гвнерайбудВ» (35342, Рівненська область, Рівненський район, с.Біла Криниця, вул.Гарна, 1, буд.8, код ЄДРПОУ 35658940) на користь Публічного акціонерного товариства «гвненський завод надміцних залізобетонних конструкційВ» (35331, Рівненська область, Рівненський р-н., с.Городок, вул.Промислова б. 1, р/р 26004290839 в АБ В«УкргазбанкВ» м.Київ, МФО 320478, код ЄДРПОУ 05505696) основний борг у сумі 18 538 (вісімнадцять тисяч п'ятсот тридцять вісім) гривні 00 коп., пені в розмірі 2 475 (дві тисячі чотириста сімдесят п'ять) гривень 38 коп., штраф у розмірі 3 353 (три тисячі триста п'ятдесят три) гривні 80 коп., проценти за користування чужими коштами в розмірі 1 865 (одна тисяча вісімсот шістдесят п'ять) грн. 27 коп., 779 (сімсот сімдесят дев'ять) грн. 47 коп. три проценти річних, а також 1 720 (одну тисячу сімсот п'ятдесят) гривень 50 копійок витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 12.11.2013 р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н., с.Городок вул. Промислова, б.1);

3 - відповідачу рекомендованим (35342, Рівненська обл., Рівненський р-н., с. Біла Криниця, вул. Гарна 1, б.8).