Постанова

від 24.04.2012 по справі 36/160пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.04.2012 р. справа №36/160пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2012р. (повний текст від 23.01.2012р.) у справі №36/160пн (головуючий суддя Гриник М.М., судді Курило Г.Є., Величко Н.В.)

за позовом Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь Донецької області

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення заподіяної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Орджонікідзевського району м. Маріуполя звернувся в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь Донецької області, про зобов'язання останнього звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0278га із земель водного фонду, підпорядкованих Маріупольській міській раді, та привести зазначену земельну ділянку у придатний для використання стан, а також про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 5 614,05грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Заявою від 09.11.2011р. №67-1269вих-11 прокурор на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України просив місцевий господарський суд припинити провадження у справі в частині вимог щодо звільнення відповідачем самовільно зайнятої земельної ділянки у зв'язку з добровільним звільненням та відсутністю предмету спору, інші позовні вимоги підтримав повністю.

Рішенням від 16.01.2012р. у справі №36/160пн господарський суд Донецької області у задоволенні позову відмовив у повному обсязі, обґрунтувавши свій висновок відсутністю в матеріалах справи акту обстеження земельної ділянки як невід'ємної частини пакету документів, необхідних для визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, відсутністю у план-схемі акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства розмірів спірної земельної ділянки, а також пославшись на те, що позивачем та прокурором не доведено факту самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки в розумінні ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», оскільки зайняття земельної ділянки відповідачем здійснювалось на підставі рішення ВК Маріупольської міської ради від 20.04.2011р. №114 «Про впорядкування розміщення сезонних пересувних малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності».

Не погодившись з прийнятим рішенням, прокурор Орджонікідзевського району м. Маріуполя звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення господарського суду та прийняти нове, яким припинити провадження у справі в частині позовних вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, яка розташована на пляжі в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, площею 0,0278га, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю предмету спору, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, в розмірі 5 614,05грн. -задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що оскаржуване рішення винесено з порушенням вимог процесуального законодавства та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки по-перше, перелік документів, що посвідчують право на земельну ділянку, передбачений ст. 126 Земельного кодексу України, тобто рішення виконкому Маріупольської міської ради про дозвіл на розміщення малих архітектурних форм не є тим рішенням органу місцевого самоврядування, на підставі якого відповідачем могла бути використана спірна земельна ділянка. Отже, за висновком скаржника, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, передбачені ст. 212 ЗК України.

По-друге, заявник апеляційної скарги зазначає, що повною відмовою у позові судом першої інстанції порушено вимоги ст. 80 ГПК України, оскільки в матеріалах справи наявна заява прокурора про припинення провадження у справі в частині вимог про звільнення відповідачем самовільно зайнятої земельної ділянки, а також посилається на те, що в матеріали справи містять докази, які підтверджують наявність підстав для відшкодування шкоди, завданої відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, 10.04.2012р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшли пояснення Прокуратури Орджонікідзевського району м. Маріуполя з доданим до них актом обстеження земельної ділянки від 12.08.2011р. №12/08-2011/1.

Представники сторін у судове засідання не з'явились з невідомих підстав, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Враховуючи, що ухвалами про порушення апеляційного провадження та відкладення розгляду справи явка представників не визнавалась обов'язковою, судова колегія, за відсутності заперечень прокурора, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2006р. між Маріупольською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 19.04.2006р. №04.06.162.00067, за умовами якого відповідачу згідно акту приймання-передачі від 19.04.2006р. була передана земельна ділянка (кадастровий номер 1412300000:01:004:0077), що знаходиться на пляжі в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, площею 0,0200га з об'єктом нерухомого майна -стоянкою плавзасобів з пунктом прокату, строком на 5 років (до 28.02.2011р.).

Додатковою угодою до договору від 28.03.2007р. сторони виклали в новій редакції строк дії договору -на 10 років (до 28.02.2016р.), та узгодили розмір орендної плати за землю у вигляді 2% від грошової оцінки земельної ділянки на рік (зареєстрована у Маріупольській міській раді, про що у книзі записів державної реєстрації додаткових угод до договорів оренди землі, посвідчених нотаріально, вчинено запис 10.04.2007р. №04.07.162.00155).

Разом з цим, 12.08.2011р. в ході перевірки Управлінням Держкомзему у місті Маріуполі Донецької області дотримання вимог земельного законодавства ФОП ОСОБА_2 було встановлено, що останній на час перевірки використовує земельну ділянку площею 0,0478га землі водного фонду в Орджонікідзевському районі на пляжі. За вищевказаною адресою земельна ділянка площею 0,0200га використовується на підставі договору оренди земельної ділянки №04.07.162.00155 від 10.04.2007р., договір укладено строком на 10 років, тобто площа 0,0278га використовується самовільно під збільшення території, без правовстановлюючих документів до отримання права власності на земельну ділянку, а також права постійного користування та права оренди земельної ділянки, які виникають з моменту державної реєстрації цих прав, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

За результатами вказаної перевірки у присутності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.08.2011р., з яким відповідача було ознайомлено та видано відповідно копію акту, про що свідчить підпис останнього у ньому.

Крім того, 12.08.2011р. Управлінням Держкомзему у місті Маріуполі Донецької області відповідачу було видано припис №000085, в якому зобов'язано ФОП ОСОБА_2 усунути виявлені порушення земельного законодавства до 12.09.2011р., а також складено протокол про адміністративне правопорушення від 12.08.2011р. №000049.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 15.08.2011р. №15/08-2011/49 було встановлено порушення ОСОБА_2 вимог земельного законодавства шляхом самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0278га під збільшення території та накладено на відповідача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00грн.

З вищевказаними актами відповідач був належним чином ознайомлений, їх копії отримав, про що свідчать підписи останнього у відповідних документах. Крім того, відповідачем зазначені акти не оскаржувались, вказані у них відомості не спростовувались.

В результаті виявленого правопорушення спеціалістами Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему у м. Маріуполі було здійснено розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 на території пляжу Орджонікідзевського району м. Маріуполя, розмір якої склав 5 614,05грн. Вказаний розрахунок відповідач отримав 12.08.2011р.

У зв'язку з тим, що виявлені в ході перевірки порушення відповідачем усунуті не були, суму заподіяної шкоди не сплачено, прокурор звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 27.09.2011р. Управлінням Держкомему у м. Маріуполі Донецької області було проведено повторну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог земельного законодавства, в результаті якої встановлено, що останній на час перевірки вимоги припису від 12.08.2011р. №000085 виконав, а також сплатив накладений на нього в результаті порушення адміністративний штраф, проте не погасив суму розміру заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкоди - 5 614,05грн.

Враховуючи викладене, прокурор заявою від 09.11.2011р. №67-1269вих-11 відмовився від частини позовних вимог, а саме -просив суд припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України в частині вимог про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0278га із земель житлової та громадської забудови, яка розташована на пляжі в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя.

Як зазначалось вище, господарським судом Донецької області у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України, до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 вказаного Кодексу).

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про те, що рішення виконкому Маріупольської міської ради про дозвіл на розміщення малих архітектурних форм (надувного атракціону) є правовстановлюючим документом, на підставі якого відповідачем могла бути використана спірна земельна ділянка, судова колегія вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає матеріалам та обставинам справи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки -це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства. Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, визначений Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007р.

Згідно листа Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 16.10.2007р. №6-8-1833/1018 стосовно надання роз'яснення щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963, при використанні земельних ділянок без правовстановлюючих документів, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, згідно п.3 Методики, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Таким чином, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав (пункт 4.2.3 Рекомендацій президії ВГСУ від 02.02.2010р. № 04-06/15).

Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що матеріали справи не містять акту обстеження земельної ділянки, внаслідок чого відсутні підстави для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Однак, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції протягом розгляду справи не було витребувано у прокурора та позивача відповідного акту. Вже в ході апеляційного перегляду справи ухвалою від 26.03.2012р. Донецький апеляційний господарський суд зобов'язав позивача та прокурора надати акт обстеження земельної ділянки до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.08.2011р.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали, від Прокуратури Орджонікідзевського району м. Маріуполя 10.04.2012р. надійшли письмові пояснення, до яких додано належним чином засвідчену копію акту обстеження земельної ділянки від 12.08.2011р. №12/08-2011/1. В обґрунтування того, чому вказаний доказ не було подано до суду першої інстанції, в.о. прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя пояснив, що відповідно до п.4.2 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007р. №110, акт обстеження земельної ділянки складається в одному примірнику, який зберігається в інспекційному органі, що здійснив обстеження земельної ділянки. У зв'язку з викладеним, вказаний акт не був спрямований державним інспектором відділу Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему у м. Маріуполі до прокуратури району, та у зв'язку з реорганізацією інспекції копія такого акту була надана прокуратурі вже після подання апеляційної скарги.

Судова колегія вважає таке обґрунтування неможливості подання вказаного доказу суду першої інстанції належним, у зв'язку з чим в порядку ст. 101 ГПК України приймає акт обстеження земельної ділянки від 12.08.2011р. в якості доказу у справі.

Враховуючи викладене, судова колегія не погоджується із висновком господарського суду про те, що в матеріалах справи відсутній повний пакет документів, який би підтверджував розрахунок шкоди, спричиненої самовільним зайняттям земельної ділянки.

Натомість матеріалами справи (актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.08.2011р., актом обстеження земельної ділянки від 12.08.2011р. №12/08-2011/1, приписом від 12.08.2011р. №000085, протоколом про адміністративне правопорушення від 12.08.2011р. №000049, постановою від 15.08.2011р. №15/08-2011/49 про накладення адміністративного стягнення) підтверджений факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,0278га на пляжі в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя. Вказані акт перевірки, припис, протокол та постанову відповідачем отримано особисто без зауважень і заперечень, про що свідчать підписи ОСОБА_3 у відповідних документах. Крім того, згідно матеріалів справи та усних пояснень відповідача у судовому засіданні, останнім було сплачено адміністративний штраф за порушення вимог земельного законодавства, накладений постановою від 15.08.2011р.

Разом з цим, відповідачем не надано відповідних правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, оскільки рішення виконкому Маріупольської міської ради про дозвіл на розміщення малих архітектурних форм (надувного атракціону) не є тим правовстановлюючим документом в розумінні чинного земельного законодавства, на підставі якого відповідачем могла бути використана спірна земельна ділянка.

Отже, оскільки розмір заподіяної шкоди розраховано спеціалістами відділу Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему у м. Маріуполі у відповідності з вимогами Методики, судова колегія дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 5 614,05грн. шкоди є доведеними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі або землекористувачу, без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду спору прокурор відмовився від позовних вимог в частині звільнення відповідачем самовільно зайнятої земельної ділянки у зв'язку з добровільним звільненням та відсутністю предмету спору, у зв'язку з чим просив господарський суд припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Так, відповідно акту повторної перевірки інспекцією з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у місті Маріуполі Донецької області дотримання відповідачем вимог земельного законодавства від 27.09.2011р., спірна земельна ділянка ФОП ОСОБА_2 звільнена, адміністративний штраф сплачено, проте не відшкодовано шкоду, яку спричинено самовільним зайняттям земельної ділянки.

Однак місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову у повному обсязі, чим, за висновком судової колегії, порушив вимоги ст. 80 ГПК України.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність скасування рішення господарського суду Донецької області з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягнення з відповідача 5 614,05грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, судових витрат, та припинення провадження у справі №36/160пн на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України в частині вимог прокурора про зобов'язання відповідача, ФОП ОСОБА_2, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0278га із земель водного фонду, підпорядкованих Маріупольській міській раді, яка розташована на пляжі в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, у зв'язку з добровільним звільненням та відсутністю предмету спору.

У зв'язку викладеним, вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з розгляду справи в суді першої інстанції, а також витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в порядку ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст. 104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2012р. (повний текст від 23.01.2012р.) у справі №36/160пн -задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2012р. (повний текст від 23.01.2012р.) у справі №36/160пн -скасувати.

Позовні вимоги Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь Донецької області, про зобов'язання останнього звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0278га із земель водного фонду, підпорядкованих Маріупольській міській раді, та привести зазначену земельну ділянку у придатний для використання стан, а також про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 5 614,05грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь Донецької області, на користь Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області, 5 614,05грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь Донецької області, на користь державного бюджету 102,00грн. державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 804,75грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача, ФОП ОСОБА_2, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0278га із земель водного фонду, підпорядкованих Маріупольській міській раді, яка розташована на пляжі в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, у зв'язку з добровільним звільненням та відсутністю предмету спору -припинити.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

ОСОБА_4

Надруковано примірників-7

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

2-прокуратурі

1-господарському суду

1-ДАГС