Ухвала

від 31.08.2015 по справі 804/154/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2015 рокусправа № 804/154/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року у справі №804/154/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольський торговий дім Завод трубозапорної арматури до про Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Нікопольський торговий дім Завод трубозапорної арматури (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003972201 від 22 вересня 2014 року. (а.с.2-10)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/154/15. (а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зокрема, зазначив, що господарські операції, які були здійснені позивачем з контрагентом ТОВ ВЕКТОР ТРЕЙД 2000 мали реальний характер, були оформлені та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, договірні зобов'язання були виконані сторонами в повному обсязі та були направлені на настання реальних наслідків - придбання товарів та результатів робіт. Під час перевірки відповідачу надавались усі необхідні первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року у справі №804/154/15 адміністративний позов задоволено. (суддя - Турлянцева І.В.) (а.с. 109-114)

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що надані позивачем первинні документи у повній мірі підтверджують факт реального вчинення у травні 2014 року договорів між ТОВ ВЕКТОР ТРЕЙД 2000 (постачальник) та позивачем і повністю спростовують висновок відповідача щодо нереальності спірних правочинів.

Відповідач - Нікопольська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року у справі №804/154/15 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що позивачем до перевірки не надано документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентом. Крім того не було досліджено фізичних, технічних та технологічних можливостей контрагенту до вчинення дій, що становлять зміст господарської операції та не визначено походження реалізованого позивачу товару, не перевірено наявності у контрагента власних чи орендованих складських приміщень для зберігання реалізованого товару.

Представник Відповідача, посилаючись на пояснення, надані в судовому засіданні, просив суд задовольнити апеляційну скаргу та скасувати постанову суду першої інстанції.

Представник Позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги Відповідача, зазначаючи, що постанова суду першої інстанції законна та обґрунтована, просив суд залишити її без змін.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами відповідача проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольський торговий дім Завод трубозапорної арматури з питань здійснення фінансово - господарських відносин з ТОВ ВЕКТОР ТРЕЙД 2000 в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2014 року по 31.05.2014 року у фактичних періодах їх здійснення та подальшої реалізації отриманих товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання, результати якої оформлено актом №2500/2201.38959303 від 27 серпня 2014 року.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення позивачем ст..185, п.198.6, п.198.1, п.193.3 ст.198 Розділу V Податкового кодексу України, а саме позивачем занижено податок на додану вартість за травень 2014 року на суму 6693,33 грн.(а.с.12-22).

22 вересня 2014 року на підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем по відношенню до платника податків прийнято податкове повідомлення-рішення №0003972201, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 8366,66 грн., в т.ч. основний платіж 6693,33 грн., штрафні санкції - 1673,33 грн. (а.с.23)

Відповідно до матеріалів справи, 07 травня 2014 року між позивачем та ТОВ ВЕКТОР ТРЕЙД 2000 було укладено Договір купівлі-продажу №0705-11. (а.с. 37)

Крім того, на підставі вищезазначеного договору 12 травня 2014 року між позивачем та ТОВ ВЕКТОР ТРЕЙД 2000 було укладено Договір - рахунок №н-000012014.(а.с.42)

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано наступні первинні документи: копії податкової накладної №41 від 14.05.2014 року та податкової накладної №101 від 25.05.2014 року, копію видаткової накладної №РН-0000153 від 25.05.2014 року, копії видаткової накладної №РН-0000152 від 14.05.2014 року та №РН-0000153 від 25.05.2014 року (а.с.43-44, 46-47)

Окрім того, поставка продукції, зокрема, підтверджена копіями товарно-транспортною накладною № тн 14/569 від 14.05.2014 року та № тн 25/569 від 25.05.2014 року. (а.с.45,48)

Колегією суддів встановлено, що в подальшому товар (засувка лита дводискова) був реалізований ПАТ Кримський содовий завод .

Отже, 27.02.2014 року між позивачем та ПАТ Кримський содовий завод було укладено договір №4600008376 на поставку трубозапорної арматури. (а.с.83-87)

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано копії наступних документі: податкову накладну від 09.04.2014 року №2, податкову накладну №4 від 31.05.2014 року та видаткова накладна від 31.05.2014 року №4. (а.с.50-52)

Як вбачається з наданої позивачем товарно-транспортної накладної на вантаж від 05.06.2014р. № НК 1178179, продукція була доставлена покупцеві транспортним перевізником ТОВ ТК САТ . (а.с.53)

Таким чином, при ґрунтовному ознайомлені з зазначеними товарно-транспортними накладними, колегія суддів вбачає, що відомості відображені в них ідентифікують товар, що перевозився, його кількість, наявні відомості про пункт навантаження та відвантаження продукції, підприємство авто перевізника, марку автотранспортного засобу та його державний номер, ПІБ водія та інші дані, обов'язковість яких передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 (зі змінами та доповненнями)

Разом з тим, судом встановлено, що оплата товарно-матеріальних цінностей, отриманих від контрагентів позивача підтверджується випискою з Відділення АБ УКРГАЗБАНК в м.Нікополь №185/03. (а.с.55-60)

Крім того, як вбачається з кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку позивачем отримано та реалізовано в подальшому товарно - матеріальні цінності. (а.с. 61-76)

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що акт перевірки не містить зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду, які набрали законної сили, на підтвердження здійснення контрагентами позивача фіктивної діяльності.

За викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи позивача щодо належного формування показників податкової звітності підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відтак саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання, а відповідно і довести відсутність фактичного здійснення господарської операції.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вастберга таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції суд зазначив, що … адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

При цьому, суд вважає за необхідносте дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

З огляду на встановлені судом обставини справи, вказані норми законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо відсутності господарських операцій між позивачем та контрагентами та такого порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Нікопольський торговий дім Завод трубозапорної арматури законодавства України, що дає підстави для висновку про заниження останнім розміру податку на додану вартість, а отже прийняте по відношенню до позивача податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та протиправним.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 27 квітня 2015 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року у справі №804/154/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів відповідно до ст..212 та ч.5 ст.254 КАС України.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва