Ухвала

від 01.09.2015 по справі 823/1189/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1189/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

01 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Старової Н.Е.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Пром Лайн" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Пром Лайн" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Пром Лайн" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що на підставі наказу від 11 грудня 2014 року №136 службова особа відповідача здійснила документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ «АЙПІ СВІТ» за липень 2014 року.

Результати перевірки оформлено актом від 22 грудня 2014 року №34/23-01-22-04/38966918.

У ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ "ВКП "Пром Лайн" вимог п. 198.3., п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, за липень 2014 року на 19 725,00грн.

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області 15 січня 2015 року прийнято податкове повідомлення рішення №0000112301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 24 656,00грн. (19 725,00 грн. основний платіж та 4 931,00 грн. штрафна (фінансова) санкція).

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, ТОВ «ВКП «Пром Лайн» зареєстроване як юридична особа з 06 листопада 2013 року.

В періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з контрагентами ТОВ «АЙПІ СВІТ».

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем по взаємовідносинах з зазначеним контрагентом, були включені ним до сум податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06 липня 2009 року № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 - первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на послуги до складу податкового кредиту, підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «АЙПІ СВІТ» укладено договір купівлі-продажу від 23 липня 2014 року №92 щодо купівлі партіями товару для обладнання.

Згідно даних ЄДРПОУ торгівля запчастинами для обладнання не є основним видом діяльності ТОВ «АЙПІ СВІТ».

На підтвердження правовідносин з цим контрагентом позивачем надані видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення. При цьому, окремі видаткові накладні не містять печаток підприємств-покупців товару та розшифрування підписів осіб, що отримували товар, а отже не відповідають вимогам чинного законодавства щодо оформлення, і не є допустимими, достовірними та належними доказами.

Між тим, з аналізу вказаних видаткових накладних та договору купівлі-продажу судом встановлено, що вони не містять всіх реквізитів покупця.

Так, вищезгаданий договір не містить істотних умов для визнання його укладеним. Зокрема, не містить умов про: предмет договору, вимоги до його кількісних та якісних показників, походження, ціну; терміни та строки поставок, конкретизованого місця відпущення товару. Відповідно до видаткових накладних позивач придбав гайки, каретки, направляючі, гвинти, косозубі рейки, косозубе колесо. Враховуючи, що такі товари мають різні види, їх призначення, вид, вимоги до номенклатури та походження є істотними для визначення умов про предмет договору.

Однак, позивачем не надано доказів погодження сторін щодо номенклатури, асортименту товару та його якості, кількості, ціни за одиницю, термінів і конкретного місця поставки.

Крім того, позивач не надав доказів договірної ціни (вартості) товару, а отже суми податкового кредиту не можна вважати повністю підтвердженими. При цьому, ВН і ПН не є достатніми і належними доказами погодженої волі сторін щодо ціни (вартості) товару, оскільки вони лише фіксують вчинення правочину.

Відповідно до платіжних доручень, наданих позивачем на підтвердження оплати за товар, їх призначенням стали заявки. Оскільки заявок, специфікацій до вищезгаданих ВН позивач не має, а іншої інформації (зокрема про вид товару тощо) реквізит "призначення платежу" платіжні документи не містять, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на підтвердження такими документами оплати за відповідний товар що вищевказаних ПН.

Також, у справі відсутні докази походження та якості (копій сертифікатів якості, походження) товару, докази його зберігання та переміщення.

Позивач зазначає, що придбаний у контрагента товар ним використано в подальшому для ведення власної господарської діяльності. На підтвердження зазначеного факту посилається на видаткові накладні для покупців від позивача. Зважаючи на територіальну віддаленість ТОВ «АЙПІ СВІТ» (м.Київ) та позивача (м.Черкаси), а також його покупців (м.Харків, м.Дніпропетровськ) згідно з ВН (у т.ч. за датами реалізації), суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, в якого згідно з даними звітів форми 1-ДФ 1 працююча особа (керівник) та відсутні докази руху товару на складі позивача (належні докази зберігання), фізично не міг брати участь у всіх таких правочинах одночасно.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 - до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні - товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

Між тим, товарно-транспортних накладних позивачем до справи не долучено.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували факт виконання господарських зобов'язань за договором купівлі-продажу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує відсутність належного документального підтвердження виконання господарських зобов'язань за договорами з ТОВ «АЙПІ СВІТ», а також доказів використання придбаних товарів в господарській діяльності позивача.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Позивач в апеляційній скарзі доводи суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні не спростував, будь-яких додаткових доказів не надав. Більш того, апелянт спростовує доводи, викладені відповідачем в акті перевірки, які в судовому рішенні описані не були.

Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає висновок відповідача про порушення ТОВ "ВКП "Пром Лайн" вимог ПК України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «АЙПІ СВІТ» законним та обґрунтованим.

А тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення у ДПІ м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області визнається судом правомірним.

Таким чином обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Пром Лайн" - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Старова Н.Е.

Мєзєнцев Є.І.