Ухвала

від 01.09.2015 по справі 826/7005/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7005/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

01 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ компанія "Сатурн Дейта Інтернешенл" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ компанія "Сатурн Дейта Інтернешенл" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20 листопада 2014 року № 0016022206.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що в період з 16 жовтня 2014 року по 22 жовтня 2014 року працівником ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві згідно норм пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 15 жовтня 2014 року № 1444 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Мєгасофт» (ідентифікаційний код 39047344) за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року.

За результатами перевірки позивача складено Акт від 29 жовтня 2014 року № 1572/26-59-22-06-23733900, яким встановлено порушення позивачем норм п. 198.3 і п. 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, чим допустив неправомірне завищення показника податкового кредиту за звітний період лютий 2014 року на суму 112 000 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 20 листопада 2014 року ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0016022206 , яким визначило ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 140 000 грн., в т.ч. 112 000 грн. за основним платежем, 28 000 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 29 січня 2015 року № 1274/10/26-15-10-05 та рішенням Державної фіскальної служби України від 07 квітня 2015 року № 7254/6/99-99-10-01-04-25, винесеними за результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача, податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2014 року № 0016022206 залишено без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Судом першої інстанції встановлено, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Мєгасофт».

Зокрема, між ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», в особі президента Шерстюк В.В. укладено схожі за змістом письмові договори про надання маркетингових послуг від 14 січня 2014 року за № 14-01/2014 та від 14 січня 2014 року № 14-02/2014 з ТОВ «Мєгасофт», в особі директора ОСОБА_4

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами, були включені ним до сум податкового кредиту за відповідний звітний період.

Відповідач дійшов висновку, що господарські операції між названими підприємствами в дійсності не мали реального характеру та здійснювалися з метою штучного формування витрат і податкового кредиту на підставі того, що позивач відмовився надати первинні документи до перевірки, що оформлена листом Товариства від 20 жовтня 2014 року № 697-10. Факт відмови платника податків від надання запитуваних документів задокументовано актом від 20 жовтня 2014 року № 1314/26-59-22-06; висновками акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30 липня 2014 року № 1543/26-59-22-04/39047344 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мєгасофт» (код за ЄДРПОУ 39047344) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 01 лютого 2014 року по 30 квітня 2014 року» не підтверджено фактичне надання ТОВ «Мєгасофт» послуг на користь ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл».

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагент позивача мав статус платника ПДВ на момент здійснення описаних в Акті перевірки господарських операцій, як того вимагає ПКУ при здійснені оподатковуваних операцій та був зареєстрований в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Так, за умовами наведених договорів Виконавець (ТОВ «Мєгасофт») надає Замовнику (позивач) за його дорученням платні послуги з проведення дослідження ринку (маркетингових досліджень) з питань, що цікавлять Замовника. Предметом Договору від 14 січня 2014 року № 14-01/2014 є проведення маркетингових досліджень на тему «Аналіз товару Alcotest Drager 3000 для регіонального ринку. Перші кроки у визначенні позиціювання і ринку присутності» для з'ясування можливості запровадження електронних видань та перспективи розвитку вказаної продукції в умовах існуючого ринку. Предметом Договору від 14 січня 2014 року № 14-02/2014 є проведення маркетингових досліджень на тему «Аналіз перспектив регіонального ринку впровадження АСУ ТП секцій збагачення рудо-збагачувальних фабрик гірничо-збагачувальних комплексів з урахуванням прогнозів розвитку світової та регіональної економіки та визначення перспективних напрямків». Напрямки маркетингових досліджень, обов'язки сторін, порядок проведення досліджень та передача результатів визначені у кожному із договорів окремо. Зокрема, Виконавець надає результати проведених досліджень у письмовому вигляді. При здачі результатів маркетингових досліджень сторони складають акти здачі-приймання робіт. Вартість маркетингових послуг та порядок розрахунків також визначені Договорами. Оплата послуг Виконавця здійснюється шляхом перерахування коштів в національній валюті України на банківський рахунок Виконавця або в інший спосіб, передбачений чинним законодавством України (вексель, тощо). Така оплата послуг здійснюється Замовником після підписання акта здачі-прийняття робіт (надання послуг).

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі наступних первинних документів: копій рахунків на оплату, копій актів надання послуг, копій звітів ТОВ «Мєгасофт», копій податкових накладних, копії угоди про погашення заборгованості від 25 вересня 2014 року, укладеної між сторонами з питання проведення розрахунків за договорами про надання маркетингових послуг, копії простого векселя серії АА № 0447532, номінальною вартістю 672 000 грн., емітованого ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», копії акта прийому-передачі від 25 вересня 2014 року № 25/09-0447532 щодо передачі ТОВ «Мєгасофт» простого векселя, оборотно-сальдової відомості, картки рахунків бухгалтерського обліку 6311, картки рахунку бухгалтерського обліку 621, копії довідки з органу статистики відносно ТОВ «Мєгасофт», виданої 04 лютого 2014 року та наказу ТОВ «Мєгасофт» від 24 грудня 2013 року № 1 щодо призначення ОСОБА_4 на посаду директора цього товариств.

Відповідно до письмових пояснень позивача необхідність в проведенні маркетингових досліджень за зазначеними вище питаннями була обумовлена специфікою господарської діяльності ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл».

Як наслідок на підприємстві були прийняті рішення про проведення маркетингових досліджень у вказаних сферах діяльності товариства шляхом залучення сторонніх осіб на договірних підставах, що оформлено наказами про проведення маркетингових досліджень від 20 грудня 2013 року № 87 та № 86, та згодом укладено письмові договори з ТОВ «Мєгасофт» від 14 січня 2014 року. Отримані від названого контрагента результати маркетингових досліджень були використані позивачем у власній господарській діяльності, в т.ч. для рекламних цілей (шляхом розміщення інформаційних матеріалів на сайті товариства), для участі у тендерах у ПАТ «ІнГЗК», ПАТ «Північний ГЗК», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», при прийнятті рішень про участь у спеціалізованих міжнародних виставках і конгресах, що проводилися у Казахстані (а саме: V-ий Ювілейний міжнародний гірничо-металургійний конгрес-виставка «Astana Mining Metallurgy 2014» АММ-2014 (Астана), міжнародна виставка «Mining World Central Asia 2014» (Алмати), тощо).

Додатково на обґрунтування наявності ділової мети при укладенні спірних правочинів позивач надав суду: копію свого статуту; копії договору № 30-06 від 30 червня 2012 року та договору оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2014 року № 5/2014, щодо платного строкового користування нежитловими приміщеннями для розміщення офісу та складу; копії наказів про проведення маркетингових досліджень від 20 грудня 2013 року № 87 та № 86; сертифікатів щодо підтвердження статусу ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл» як офіційного дистриб'ютора німецької компанії Drдger Safety AG & Co. KGaA протягом 2013 -2014 років, сертифікату відповідності засобів вимірювальної техніки німецької фірми - газоаналізатора Alcotest, копії інформаційно-рекламних матеріалів приладів марки Alcotest Drдger та каталогів із серії «Автоматизація виробництва» на тему «Решенния для горно-обогатительного комплекса, копії патентів на корисну модель (різновиди системи управління виробничими процесами за специфікою, пристрої, формули та ін.); копії наказів від 23 травня 2014 року № 2305 та від 06 вересня 2014 року № 0609 про відрядження керівника підприємства до Казахстану для презентації проектів розроблених автоматизованих систем управління технологічними процесами секцій збагачення рудозбагачувальних фабрик гірничо-збагачувальних комплексів; копії ділової переписки щодо результатів розгляду комерційних пропозицій позивача про виконання робіт (надання послуг) для підприємств гірничодобувної діяльності; копії контракту, укладеного позивачем з продавцем-нерезидентом німецькою компанією Drдger Safety AG & Co. KGaA щодо купівлі-продажу товару та вантажно-митної декларації № 100270001/2013/188663 щодо імпорту продукції німецької компанії Drдger Safety AG & Co. KGaA; первинних документів, оформлених та/або отриманих ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл» від контрагентів-покупців під час реалізації приладів Alcotest Drдger 3000 в 2014 році; банківські виписки, тощо.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Крім того, ані а Акті перевірки позивача, ані в апеляційній скарзі не міститься жодних зауважень податкового органу щодо змісту цих документів, посилань на їх не відповідність вимогам законодавства тощо.

Слід зазначити, що відповідачем було здійснено посилання на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30 липня 2014 року № 1543/26-59-22-04/39047344 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мєгасофт». У вищевказаному акті зазначено, що інформації в АІС «Податковий блок», та згідно службової записки ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13 червня 2014 року № 2224/ДПІ/26-59-07-03 з'ясовано: єдина посадова особа ТОВ «Мєгасофт» ОСОБА_4, який значиться одноособовим засновником, директором і головним бухгалтером цього підприємства, визнав свою непричетність до створення товариства та ведення господарської діяльності від імені останнього; за податковою адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, 20, підприємство не встановлено; виявлено відсутність у підприємства складських та офісних приміщень, транспортних засобів, що необхідні для здійснення нормальної господарської діяльності.

Опираючись на інформацію, наведену в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки, податковий орган оскаржуваним Актом перевірки визнав нікчемними правочини, укладені позивачем з контрагентом, такими, що не здійснювалися, а лише оформлювалися.

Проте, з аналізу норм цивільного законодавства, зокрема, статей 219, 220, 221, 224, 228, 234 ЦК України, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. В матеріалах справи жодних допустимих доказів на підтвердження недійсності право чинів не міститься.

Також в матеріалах справи не міститься жодних вироків щодо посадових осіб позивача чи його контрагентів щодо ухиляння від сплати податків та зборів бо будь-яких інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та його контрагентами.

Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Таким чином обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Отже суд першої інстанції при винесенні постанови було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Старова Н.Е.

Мєзєнцев Є.І.