Ухвала

від 25.08.2015 по справі 807/2904/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 року Справа № 876/8623/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

представника позивача Личко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Хемкостав-УА" до державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

22 серпня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Хемкостав-УА" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі -ДПІ у м Ужгороді) від 25 липня 2013 року за № 0001752201, № 0001762201, №0001772201.

Постановою від 25 червня 2014 року Закарпатський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ м. Ужгороді подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про завищення позивачем валових витрат, не підтверджених належними первинними документами, а також внаслідок завищення звичайних цін.

Проведеною перевіркою ТзОВ ,,Хемкостав-УА" також встановлено порушення вимог Податкового кодексу при формуванні податкового кредиту, а саме: формування податкового кредиту не за ,,касовим методом", а за ,,правилом першої події" по постачальниках, від яких придбавались будівельні матеріали, роботи, послуги для виконання об'єктів, оплата за виконання яких надходила до товариства з відповідних рахунків Державного казначейства України.

Крім того, позивач допустив порушення вимог законодавства при формуванні податкового кредиту по господарських операціях з придбання та подальшої реалізації обладнання для каналізаційної насосної станції.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірними податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судове засідання апеляційного суду не з'явився, що у відповідності до приписів ч.4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що на підставі висновків планової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Хемкостав-УА" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, оформленої актом від 01 липня 2013 року за № 42/22-02/31072321, ДПІ у м Ужгороді 25 липня 2013 року прийняла податкові повідомлення-рішення:

за № 0001752201, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 94597,50 грн., в тому числі 81998,00 грн. за основним платежем та 12599,50 грн. за штрафними санкціями;

- №0001762201, яким визначила ТзОВ ,,Хемкостав-УА" грошове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 240999,00 грн., в тому числі 179937,00 грн. за основним платежем та 61062,00 грн. за штрафними санкціями;

- № 0001772201, яким визначила ТзОВ ,,Хемкостав-УА" грошове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 79882,50 грн., в тому числі 63906,00 грн. за основним платежем та 15976,50 грн. за штрафними санкціями.

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач на порушення приписів пункту 138.1.1, пп. 138.8.1, пп. 138.8.2 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України допустив заниження податку на прибуток на суму сумі 81998,00 грн., в т.ч. за IV квартал 2011 року на суму 31600,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 10730,00 грн. та за IV квартал 2012 року на суму 39668,00 грн..

Крім того, на порушення вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.266 пункту 14.1 статті 14, пункту 187.7 статті 187, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, , підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств" позивач завищив податковий кредит за грудень 2012 року на суму 243843,00 грн., в тому числі з питань застосування ,,звичайних цін" на суму 63906,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ТзОВ ,,Хемкостав-УА" формувало валові витрати та доходи, а також податковий кредит у відповідності до вимог законодавства України.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року позивач задекларував скориговані валові витрати та витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на загальну суму 12885972,00 грн..

Однак, в акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року встановлено їх завищення в загальній сумі 367382,00 грн., в тому числі по періодах: за IV квартал 2011 року в сумі 137392,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 51094,00 грн., за IV квартал2012 року в сумі 178896,00 грн..

Такі висновки контролюючого органу базуються на тому, що в ході перевірки товариство позивача не надало належним чином оформлених первинних документів, на підставі яких включено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у IV кварталі 2011 року та протягом ІІІ - IV кварталів 2012 року.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що позивач протягом IV кварталу 2011 року та ІІІ - IV кварталів 2012 року здійснював будівельно-монтажні роботи для замовників на таких об'єктах: представництво ,,СЕС АС", ,,Тур'я-Реметівська сільська рада", ,,Ужгородська районна державна адміністрація", ТОВ ,,Бодрог", ФОП ОСОБА_2, Управління капітального будівництва облдержадміністрації, Обласний спеціалізований дитячий пульмонологічний санаторій ,,Малятко".

Для виконання зазначених будівельно-монтажних робіт товариством придбавалися будівельні матеріали, послуги субпідряду, а також підприємство несло витрати, пов'язані з виплатою заробітної плати, амортизацією основних фондів, відрахуванням на соцвнески.

Позивач в судовому засіданні довів та підтвердив відповідними первинними документами, що всі суми фактичних витрат на час перевірки були підтверджені належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Всі вказані документи були надані особам, які проводили перевірку.

В судовому засіданні суд першої інстанції встановив, що у відповідності до узагальненого переліку документів, які було використано при проведенні перевірки позивача (Додатку № 4 до акту перевірки) документи, які охоплені перевіркою, перевірялися як суцільним, так і вибірковим порядком. При цьому саме вибірковим порядком перевірялися: Валові доходи (акти виконаних робіт, договори із замовниками на виконання БМР та інші договори, аналіз рахунків 36.1 ,,розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками", 311 ,,поточні рахунки у національній валюті", 703 ,,доходи від реалізації робіт і послуг", 79 ,,фінансові результати"); Валові витрати (накладні, акти виконаних робіт, рахунки, книга зарплати, банківські виписки, договори, контракти, Авансові звіти, аналіз рахунків 631 ,,розрахунки з постачальниками та підрядниками", 661 ,,розрахунки за заробітною платою", 64 ,,розрахунки за податками й платежами", 311 ,,поточні рахунки в національній валюті", 651 ,,пенсійне забезпечення", 652 ,,соціальне страхування", 653 ,,страхування на випадок безробіття", 656 ,,розрахунки на страхування від нещасного випадку", 92 ,,адміністративні витрати", 94 ,,інші витрати операційної діяльності", 951 ,,відсотки за кредит").

Матеріалами справи підтверджено, що в ході виконання робіт з будівництва об'єкту ,,Туберкульозна лікарня обласного територіального медичного об'єднання ,,Фтизіатрія" підприємство позивача придбало у ТОВ ,,Комфорт-Індустрія" для встановлення на вказаному об'єкті обладнання (каналізаційну насосну станцію в корпусі колодязя із стільниковою стінкою з водобійною пластиною). ПДВ у загальній сумі 78930,00 грн. в складі ціни придбаного вищевказаного обладнання та витрат, пов'язаних із транспортуванням насосної станції, ТзОВ ,,Хемкостав - АУ" включило до складу податкового кредиту за грудень 2012 року.

В акті перевірки податковий орган зазначає, що постачання насосної станції до позивача відбувалося по наступному ланцюгу постачання: від ТОВ ,,Енергоресурс-полімер" до Корпорації ,,Енергоресурс - Інвест" за ціною 63164,37 грн., від Корпорації ,,Енергоресурс - Інвест" до ТОВ ,,Зіко" за ціною 65117,91 грн., від ТОВ ,,Зіко" до ТОВ ,,Драфтсофт" за ціною 79833,33 грн., від ТОВ ,,Драфтсофт" до ТОВ ,,Генералбуд" за ціною 352150,00 грн., від ТОВ ,,Генералбуд" до ТОВ ,,Комфорт - Індустрія" за ціною 384650,00 грн., від ТОВ ,,Комфорт - Індустрія" до ТзОВ ,,Хемкостав - УА" за ціною 384650,00 грн.

На думку податкового органу позивач безпідставно відніс до складу валових витрат різницю у вартості насосної станції, виходячи з приписів підпункту 153.2.1 пункту 153.2 ст.153 Податкового кодексу України. При цьому, висновок податкового органу про ціну обладнання зроблено на підставі інформації, отриманої від Корпорації ,,Енергоресурс - Інвест".

За змістом підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку, щодо протиправності висновків податкового органу щодо завищення валових витрат, оскільки валові витрати на загальну суму 377382,00 грн. повністю підтверджуються наданими позивачем для перевірки та суду первинними документами бухгалтерського обліку.

Дослідивши надані позивачем первинні документи, суд першої інстанції встановив, що останні містять всі необхідні реквізити, наявність яких є необхідною умовою при їх складанні. Окрім того, акт перевірки не містить жодного посилання на те, що надані первинні документи, що засвідчують витрати на собівартість не прийняті до уваги перевіряючими із зазначенням причини.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що, застосовуючи вибірковий порядок перевірки первинних документів, відповідач не міг фактично повністю та достовірно перевірити та встановити всі суми витрат на собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

Таким чином, висновки відповідача про різницю собівартості виконання робіт за даними перевірки та даними декларації є необґрунтованими та не доведеними.

Відповідно до п.14.1.71 ст.14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті (пункт 39.1).

Для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку(пункт 39.11).

Обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту (пункт 39.14).

У разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності. Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки. За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності (пункт 39.15).

Підпунктом 153.2.1 пункту 153.2 ст.153 Податкового кодексу України передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги) (пп.153.2.2 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України).

За таких обставин апеляційний суд визнає вірними висновки суду першої інстанції про те, що у податкових правовідносинах діє принцип презумпції платника, виходячи з якого встановлено загальне правило, згідно якого для цілей оподаткування використовується ціна товарів, робіт та послуг, встановлена учасниками господарської операції. Підпункт 153.2.1 пункту 153.2 статі 153 Податкового кодексу України, встановлюючи принципи визначення ціни товарів, робіт, послуг з метою оподаткування, є по суті, засобом регулювання податкових правовідносин, спрямованих на забезпечення безумовного виконання усіма фізичними та юридичними особами обов'язку сплачувати податки, та застосовується податковим органом лише у разі наявності обставин, які свідчать про штучне заниження платником бази оподаткування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. А тому дані, надані Корпорацією ,,Енергоресурс - Інвест", не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Оскільки позивач при визначенні зобов'язань, правомірно виходив з договірної вартості товарів, а той факт, що зазначена ціна не відповідає звичайній, податковим органом не доведений, висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат внаслідок завищення звичайних цін є неправомірними.

Підсумовуючи викладене апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення за № 0001752201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 94597,50 грн.

Згідно акту перевірки за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року встановлено заниження податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 243843,00 грн..

Виходячи з наведених вище мотивів апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за грудень 2012 року в сумі 63906,00 грн. по господарській операції з придбання у ТОВ ,,Комфорт-Індустрія" каналізаційної насосної станції, оскільки податковий орган не довів протиправності визначення позивачем бази оподаткування, виходячи із звичайних цін.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне відзначити, що придбана каналізаційна насосна станція була встановлена позивачем на об'єкті ,,Туберкульозна лікарня обласного територіального медичного об'єднання ,,Фтизіатрія", а вартість станції та ПДВ були включені позивачем до своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, виходячи з ціни придбання в розмірі 384650,00 грн. та ПДВ в сумі 78930,00 грн..

Таким чином, податкове повідомлення-рішення за № 0001772201, яким визначено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 79882,50 грн., в тому числі 63906,00 грн. основного платежу, також є протиправним.

Згідно акту перевірки податковий орган дійшов висновку щодо протиправності формування позивачем податкового кредиту у грудні 2012 року на загальну суму 179937,00 грн..

Такі висновки відповідача базуються на тому, що ТзОВ ,,Хемкостав-УА" здійснювало виконання будівельно-монтажних робіт для Ужгородської райдержадміністрації (РДА) та Управління капітального будівництва Закарпатської облдержадміністрації (ОДА).

Для виконання цих робіт товариство придбало у ТзОВ ,,Бетон Груп - 4", ТзОВ ,,Комфорт-Індустрія", ТзОВ ,,МП Груп 2000" та ТзОВ ,,Тех-Транс" будівельні матеріали, роботи та послуги на загальну суму 2632722 грн. ПДВ на загальну суму 179937,00 грн. позивач відніс до складу податкового кредиту за грудень 2012 року на загальних підставах у відповідності до вимог ст. 198 ПК України.

Однак, на думку податкового органу, позивач у даному випадку повинен був формувати податковий кредит у відповідності до вимог пункту 187.7 статті 187 ПК України ,,за касовим методом", оскільки здійснював операції з виконання будівельних робіт з оплатою за рахунок бюджетних коштів.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у грудні 2012 року на суму 179937,00 грн., оскільки ним були дотриманні всі наведені вимоги ПК України.

В силу приписів пункту 187.7 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.

Підпунктом 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді;

На підставі викладеного апеляційний суд визнає безпідставними та надуманими доводи податкового органу щодо необхідності застосування позивачем ,,касового методу" у відповідності до приписів пункту 187.7 ст. 187 ПК України, оскільки зазначена норма права стосується порядку формування податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів, а не податкового кредиту у разі придбання товарів, робіт, послуг у контрагентів позивача за власні кошти товариства.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення за №0001762201, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 240999,00 грн., в тому числі 179937,00 грн. за основним платежем та 61062,00 грн. за штрафними санкціями. Також є протиправним.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року у справі № 807/2904/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 31 серпня 2015 року.