Рішення

від 05.03.2007 по справі 17/352-06-12264

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2007 р.

Справа  № 17/352-06-12264

За позовом:  Одеського транспортного прокурора в інтересах

держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, в особі

Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області

до  відповідача:

Державного підприємства „Одеська залізниця”

                            Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

про визнання додаткової угоди недійсною та зобов'язання

вчинити певні дії

              Суддя Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

Від  прокуратури: 

Дудкевич В.В. -на підставі посвідчення;  

Від

позивача:         Чернієнко І.О.

-повірений;  

Від

відповідачів:   СПД ОСОБА_1 -

підприємець;

                               ОСОБА_2 -на

підставі доручення; 

По справі у відповідності до вимог

ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва починаючи з 22.01.2007р. по

12.02.2007р. о 12 год. 30 хв.

СУТЬ СПОРУ:  Одеський транспортний прокурор в інтересах

держави в                              

особі якою є Міністерство транспорту та зв'язку України, в особі якої є

Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області

звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним на

майбутнє додаткову угоду від 29.12.2003р. до договору оренди НОМЕР_1 від

20.09.2001р. нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

укладеною між Одеською залізницею та приватним підприємцем ОСОБА_1, а також

зобов'язати ПП ОСОБА_1 повернути орендоване приміщення.

Відповідач, а саме Одеська

залізниця в  засідання суду  з'явилася, надала відзив  на позов, в якому заявлені позовні вимоги не

визнає, з підстав викладених у відзиві.

Відповідач, а саме ПП ОСОБА_1 в

судові засідання призначені по справі з'явився, надав відзив на позовну заяву,

в якому позовних вимог не визнає та просить суд в задоволенні позову

відмовити. 

Розглядом

матеріалів справи встановлено:

Одеською транспортною прокуратурою

з залученням фахівців Регіонального відділення Фонду державного майна України в

Одеській області проведена перевірка додержання вимог Закону України „Про

оренду державного та комунального майна” в структурному підрозділі Одеської

залізниці Одеському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінні №1

(надалі ОБМЕУ №1).

В ході проведення перевірки

встановлено, що між Одеською залізницею в особі начальника ОБМЕУ №1

(орендодавець), що діє на підставі доручення НОМЕР_2 від 02.04.2001 року, з

одного боку, та приватного підприємця ОСОБА_1 (орендар), що діє на підставі

Свідоцтва про держреєстрацію суб'єкта підприємництва НОМЕР_3 від 07.05.1998

року виданого Приморською райадмістрацією Виконавчого комітету Одеської міської

ради, з іншого боку, укладений договір оренди іншого боку, укладений договір

оренди НОМЕР_1 від 20.09.2001 року нежитлового приміщення та зареєстрований

юридичною службою залізниці 19.12.2001р.

За умовами вказаного договору

орендодавець (Одеська залізниця ОБМЕУ №1) передав, а орендар (ПП ОСОБА_1)

прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею

14,99 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі ОБМЕУ

№1 - структурного підрозділу Одеської залізниці. Строк оренди встановлений

договором на  три роки до 20.09.2004

року.

Вказаний договір на думку позивача

був укладений з порушенням вимог чинного законодавства України про оренду

державного майна та повинен бути визнай недійсним  на майбутнє, оскільки відповідачами було

порушено умови розділу 10 укладеного договору та вимоги ст. 17 Закону України

„Про оренду державного та комунального майна” стосовно строку на який може бути

продовжено договір, а також в порушення вимог законодавства в частині

узгодження умов додаткової угоди з власником державного майна, а саме з

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеської області.

Зазначені обставини спонукали

Одеського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства

транспорту та зв'язку України, в особі Регіонального відділення Фонду

державного майна України звернутися до господарського суду Одеської області з

позовною заявою про визнання недійсною на майбутнє додаткової угоду від

29.12.2003р. до договору оренди НОМЕР_1 від 20.09.2001р. нежитлового

приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 укладеною між Одеською

залізницею в особі  начальника №1 та

приватним підприємцем ОСОБА_1, а також зобов'язання ПП ОСОБА_1 повернути

орендоване приміщення.

Ухвалою господарського суду

Одеської області від 23.11.2006р. порушено провадження у справі

№17/352-06-12264 за позовом Одеського транспортного прокурора в інтересах

держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, в особі

Регіонального відділення Фонду державного майна України до ДП „Одеської

залізниці”, ПП ОСОБА_1 про визнання додаткової угоди недійсною та зобов'язання

вчинити певні дії.

Відповідачі  проти позову заперечують посилаючись на ті

обставини,  що  ними при укладанні оспорюваної додаткової

угоди  не були порушені вимоги

законодавства та умови договору оренди з огляду на доводи, викладені у відзивах

на позовні заяви.

Дослідивши обставини справи,

заслухавши пояснення представників 

сторін та надані в ході розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що

позовні вимоги Одеського транспортного прокурора задоволенню не підлягають з

наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України

цивільні права та обовЧязки виникають із дій осіб, що

передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних

прав та обовЧязків  є договори

та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є

договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, які безпосередньо

спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.

При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої  цивільні 

права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі ст.204 ЦК

України  договір укладений між сторонами

по справі, як  цивільно-правовий  правочин 

є правомірним  на час розгляду

справи, оскільки  його  недійсність прямо не встановлено законом, та  він не визнаний судом недійсними, тому

зобов'язання за цим договором  має  виконуватися належним чином.

Між Одеською залізницею та

приватним підприємцю             ОСОБА_1

був  укладений договір оренди НОМЕР_1

відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне

господарське  використання  нежитлове приміщення, розташоване в  будівлі 

вокзалу ст. 

Одеса-Сортувальна,   загальною   площею   

14,99   кв.м.,   що  

знаходиться   на   балансі структурного підрозділу Одеської

залізниці - Одеського будівельно-монтажного 

експлуатаційного  управління  № 1. 

Організаційні відносини, пов'язані

з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств,

заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у

комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів

регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна"

від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N

98/95-ВР з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2

Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від

10.04.1992р. №2269-ХП (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР з

наступними змінами та доповненнями) орендою є засноване на договорі строкове

платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення

підприємницької та іншої діяльності.

Зазначений договір укладений відповідно

до вимог ст.ст. 5, 9 Закону України "Про оренду державного та комунального

майна" за погодженнями відповідного регіонального відділення ФДМУ та

органу, уповноваженого управляти майном Одеської залізниці. Листом від

20.10.2000 р.№ ЦЗ-1-1666 Державна адміністрація залізничного транспорту України

та листом від 17.12.2001 р. № 1/5699 Регіональне відділення ФДМУ по Одеській

області погодили передачу в оренду ПП ОСОБА_1 нежитлового приміщення будівлі

вокзалу ст. Одеса-Сортувальна, площею 14,99 кв.м.

У відповідності до вимог ст. 5

Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендодавцями є

Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва -

щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого

майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських

товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною

власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії

наук України та галузевих академій наук; органи, уповноважені Верховною Радою

Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти

майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних

підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці

Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства - щодо окремого

індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не

перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах

другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів

підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу

200 кв. м.

Вимогами п.3, п. 4 ст. 9 Закону

України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що орган,

уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і

протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки

про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Орендодавець протягом п'яти днів після закінчення терміну погодження умов

договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, і

органом Антимонопольного комітету України, а у випадках, коли заява про оренду

майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного

майна, крім нерухомого), протягом п'ятнадцяти днів після дати її реєстрації дає

згоду або відмовляє в укладенні договору оренди майна і повідомляє про це

заявника.

Якщо на укладення договору оренди

потрібен дозвіл Фонду державного майна України, його регіонального відділення

чи представництва, державне підприємство у п'ятиденний термін після отримання

висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, органу

Антимонопольного комітету України надсилає орендодавцям, зазначеним в абзаці

другому статті 5 цього Закону, копії проекту договору та інших документів,

висновки зазначених органів, розрахунок орендної плати.

Фонд державного майна України, його

регіональне відділення чи представництво протягом п'ятнадцяти днів після

надходження матеріалів повідомляє державне підприємство про своє рішення

(надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову). При розгляді

матеріалів щодо передачі в оренду нерухомого майна можуть враховуватися

пропозиції місцевої державної адміністрації, відповідного органу місцевого

самоврядування щодо розміщення бюджетних установ і організацій.

Таким чином, умови договору оренди

та розрахунок орендної плати, що є невід'ємною частиною договору оренди, на

підставі п. 12.2 договору та вимог п.п.3,4 ст. 9 вищезазначеного Закону, у

встановленому порядку погодженні РВ ФДМУ по Одеській області.

Згідно п.10.1 договору оренди

договір оренди укладено строком на три роки з 20.09.2001 р. по 20.09.2004 р.

При цьому п. 10.3 договору передбачено, що зміни і доповнення або розірвання

договору допускаються за взаємної згоди сторін і повинні бути оформлені

додатковою угодою.

Відповідно до п.10.7 зазначеного

договору оренди, його дія припиняється внаслідок закінчення строку, на який

його було укладено, якщо не була укладена додаткова угода про продовження його

строку дії.

Матеріалами справи встановлено, що

29.12.2003 р. між Одеською залізницею та ПП ОСОБА_1 укладена відповідна

додаткова угода до договору оренди державного майна НОМЕР_1 від 19.12.2001р.,

згідно якої термін дії договору продовжений до 20.09.2007 р. на тих самих

умовах.

Щодо часу укладення Додаткової

угоди, то ні договір оренди, ні діюче законодавство прямо не забороняє

укладення додаткової угоди до закінчення строку дії основного договору, якщо

вона здійснюється за взаємною згодою сторін.

Згідно статті 777 Цивільного

Кодексу України наймач, який має намір скористатися переважним правом на

укладення договору найма /оренди/ на новий строк, зобов'язаний

повідомити про це наймодавця до спливу строку договору у строк, встановлений

договором, а якщо він не встановлений договором -у розумний строк.

На протязі 2005 - 2006 років по

ініціативі Фонду державного майна України та Укрзалізниці - структурного

підрозділу Мінтрансзв'язку - Одеська залізниця і її структурний підрозділ БМЕУ

- 1 уклали договір і додаткову угоду до цього договору з приватним підприємцем

ОСОБА_1 про відшкодування витрат по експлуатації орендованих не житлових

приміщень /додатки 4,5,6/.

Доводи, на які посилається Одеський

транспортний прокурор в якості обґрунтування своєї  позовної 

заяви спростовуються  матеріалами

справи  та  аналізом вимог діючого  законодавства.

Так,  пунктом 4.2 ст. 17 ЗУ "Про оренду

державного та комунального майна" та п. 10.6. договору оренди передбачено

порядок продовження терміну дії договору оренди у випадку, коли протягом місяця

після закінчення терміну дії договору оренди жодна сторона не заявила про

припинення   або   зміну  

договору   оренди.   В  

такому  випадку договір оренди

вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були

передбачені договором.

Однак продовження терміну дії

договору оренді НОМЕР_1 відбулося за взаємною згодою сторін шляхом зміни

істотної умови діючого договору, в порядку, передбаченому  п.п. 10.3., 10.7 договору оренди, що знайшло

своє відображення в вищезазначеній додаткові угоді до договору оренди

державного майна, укладання якої не суперечить нормам  діючого на 

момент її укладання 

законодавства,  ні  нормам 

чинного законодавства.

Крім цього, суд зазначає, що

посилання позивача на вимоги ст. 287 Господарського кодексу України, яка

передбачає, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є Фонд

державного майна України, його регіональні відділення щодо нерухомого майна,

яке є державною власністю, як на підставу своїх вимог є безпідставними та не

обґрунтованими, оскільки додаткова угода до договору  оренди 

НОМЕР_1  була укладена 29.12.20003р.

тобто до моменту набрання Господарським кодексом України чинності.

У відповідності до вимог п.1, п. 2

ст.5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють

відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт цивільного

законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує

або скасовує цивільну відповідальність.

Як вже було вище зазначено, у

відповідності до вимог абз. 2 ст. 5 Закону України "Про оренду державного

та комунального майна"  зазначеного

Закону Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва

є Орендодавцями цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних

підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних

фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації

(корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового

комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук.

В свою чергу, положеннями абз. 4

ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"

від 10.04.1992р. №2269-ХП (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N98/95-ВР

з наступними змінами та доповненнями) орендодавцями окремого індивідуально

визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200

кв.м. на одне підприємство, є державні підприємства в управлінні яких

знаходиться зазначене майно. (п. З Роз'яснення від 25.05.2000р. №02-5/237

"Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду

державного та комунального майна").

Таким чином, в силу положень абз. 4

ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"

від 10.04.1992р. №2269-Х1І (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N

98/95-ВР з наступними змінами та доповненнями) у правовідносинах з тимчасового

користування на умовах оренди об'єктом державної форми власності - нежитловим

приміщенням загальною площею 14,99 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1,

орендодавцем зазначеного майна має право виступати балансоутримувач цього майна

-  ДП „Одеська залізниця”.

Згідно  ст. 7 Закону України "Про оренду

державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції

Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР) ініціатива щодо оренди майна може

виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно

до статті 6 цього Закону, пропозиція може надходити від орендодавців,

зазначених у статті 5 цього Закону.

Таким чином, укладена між

відповідачами по справі спірна додаткова угода була укладена до моменту

набрання Господарським кодексом України чинності, у зв'язку з чим суд доходить

до висновку, що вона укладена у відповідності до вимог законодавства, яке діяло

на момент її укладання, та щодо відсутності будь-яких правових підстав для

визнання її недійсною на майбутнє.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК

України кожна сторона повинна довести ті обставини, які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подають   сторонами та іншими учасниками судового

процесу. В свою чергу, доказами у справі є б які  фактичні дані, на підставі яких господарський  суд у визначеному законом  пор встановлює наявність чи відсутність

обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші

обставини, які  мають значення   для правильного вирішення господарського

спору.

Позивачем не доведені  суду 

правові підстави  для задоволення

позову, та  крім цього  посилання позивача на ті обставини, що при

укладанні спірної угоди відповідачами було суттєво порушені умови договору, які

визначені в розділі 10 та вимоги ст. 17 Закону України „Про оренду державного

та комунального майна” спростовуються матеріалами справи та п. 10.3 укладеного

договору, яким передбачені права сторін по договору вносити зміни щодо істотних

умов договору, якою відповідно до п.1 ст. 10 названого Закону є строк на який

укладається договір, з обов'язковим оформленням додаткової угоди.   

Також суд зазначає, що позиція суду

щодо наявності повноважень орендодавця Одеської залізниці за спірним договором,

викладена у мотивувальній частині рішення, підтверджується також судовою

практикою а саме, рішеннями господарського суду Одеської області по справам

№30/149-06-5012 від 18.08.2006р. та № 16/13-06-215 від 25.04.2006р. та

постановами Одеського апеляційного господарського суду   по цим справам від 21.11.2006р. та

11.07.2006р. відповідно, які розглядалися за участю представників  РВ ФДМУ, не були оскаржені Фондом  та вступили в законну силу.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу

України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам

цивільного законодавства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний

обсяг цивільної дієздатності. 

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного

кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент

вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5 та ч.6

ст.203 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись

ст.ст.11,12,204 ЦК України, ст.2, 5, 6, 7, 9, 10 Закону України „Про оренду

державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ, суд  дійшов висновку, що додаткова угода до

договору оренди державного майна НОМЕР_1 від 20.09.2001р., про продовження

терміну дії договору оренди державного нерухомого майна до 20.09.2007р. на тих

самих умовах,  що знаходиться на балансі

Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 -структурного

підрозділу Одеської залізниці, укладена 29.12.03 р. між орендодавцем -ДП

„Одеська залізниця” та приватним підприємцем ОСОБА_1 в момент свого укладання

відповідала вимогам діючого законодавства, у звязку з чим правові підстави

визнання її недійсною відсутні,  у звязку

з чим у задоволенні  позову слід

відмовити.

Судові витрати по держмиту, витрати

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на

позивача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись

ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в

порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Повний

текст рішення складено та  підписано

15.03.2007р.

Суддя                                                                                      

Зуєва Л.Є.