Постанова

від 28.08.2007 по справі 17/352-06-12264

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"28" серпня 2007 р.

Справа № 17/352-06-12264

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів:

головуючого Журавльова О.О.,

суддів

Михайлова М.В., Ліпчанської Н.В. 

при секретарі судового засідання

Бритавська Ю.С.  

за участю представників сторін

від позивача: Яворський С.І. (посвідчення №847

від 17.08.2006р.);

                         Стогнійчук С.О. за

довіреністю від 11.04.2007р. №22

від відповідачів: СПД-фізична

особа ОСОБА_1.;

                               Бессмертна Т.В.

за довіреністю від 03.07.2006р. №391 

розглянувши  у

відкритому судовому засіданні апеляційне подання  Одеського транспортного прокурора  та апеляційну скаргу Регіонального

відділення Фонду державного майна України по Одеській області

на рішення господарського суду Одеської

області  від  05 березня 2007 року  

у справі №17/352-06-12264

за позовом  Одеського

транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та

зв'язку України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України

по Одеській області

до відповідачів Державного

підприємства Одеська залізниця; Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1

про визнання додаткової угоди

недійсною та зобов'язання вчинити певні дії, 

- 

В С Т А Н О В И В:

          Одеським транспортним прокурором в

інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України в особі

Регіонального відділення Фонду державного майна України до Одеської залізниці

та приватного підприємця ОСОБА_1. заявлений позов з наступними вимогами: 1)

визнати недійною на майбутнє додаткову угоду від ІНФОРМАЦІЯ_3. до договору

оренди НОМЕР_1. нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса,

вул. АДРЕСА_1, укладену між Одеською залізницею в особі начальника Одеського

будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 та приватним підприємцем

ОСОБА_1.; 2) зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_1. повернути до

структурного підрозділу Одеської залізниці нежитлове приміщення, загальною

площею 14,99 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. АДРЕСА_1, згідно

Акту прийому-передачі; 3) виселити приватного підприємця ОСОБА_1. з нежитлового

приміщення загальною площею 14,99 кв.м., яке розташоване в м. Одесі по вул.

АДРЕСА_1.

          Підставою позовних вимог Одеського

транспортного прокурора є те, що 

укладена між відповідачами у справі додаткова угода до договору оренди

не відповідає вимогам ч.1 ст.203 ЦК України, що в силу вимог  ч.1 ст.215 ЦК України, ч.3 ст.207 ГК України

є підставою для визнання цієї додаткової угоди недійсною на майбутнє, а в силу

вимог ст.ст.216, 1212,1213  ЦК

України  виникнення у приватного

підприємця ОСОБА_1. обов'язку щодо повернення орендованого майна. 

          В обґрунтування позовних вимог

Одеський транспортний прокурор посилається на те, що по-перше, до закінчення

строку дії договору оренди (ІНФОРМАЦІЯ_1.) відповідачами у справі укладено

додаткову угоду до договору оренди (ІНФОРМАЦІЯ_2.), якою термін дії договору

оренди продовжений до ІНФОРМАЦІЯ_4., тобто на 3 роки та 9 місяців, що

суперечить розділу 10 договору оренди та вимогам ст.17 Закону України „Про

оренду державного та комунального майна”. 

По-друге, 01.01.2004р. набув чинності Господарський кодекс України,

вимогами ст.287 якого передбачено, що орендодавцями державного та комунального

майна є Фонд державного майна України, його регіональні  відділення щодо нерухомого майна, яке є

державною власністю. Державні ж підприємства можуть бути орендодавцями щодо

окремого індивідуально-визначеного майна, а з дозволу орендодавців -щодо

нерухомого майна. 

          Аналогічне за змістом обґрунтування

позовних вимог наведено Одеським транспортним прокурором і у письмових

поясненнях від НОМЕР_2.

          До позовної заяви Одеського

транспортного прокурора Регіональним відділенням Фонду державного майна України

по Одеській області надані  уточнення від

НОМЕР_3та НОМЕР_4, згідно з якими, останнє підтримує позовні вимоги Одеського

транспортного прокурора і просить суд визнати недійсною додаткову угоду від

ІНФОРМАЦІЯ_3. до договору оренди від ІНФОРМАЦІЯ_1.

          Рішенням господарського суду Одеської

області 05 березня 2007 року у справі №17/352-06-12264 (суддя Зуєва Л.Є.) у

задоволені позову Одеського транспортного прокурора  в інтересах держави в особі Міністерства

транспорту та зв'язку України в особі Регіонального відділення Фонду державного

майна України відмовлено.

          Приймаючи рішення суд першої

інстанції виходив з того, що продовження терміну дії договору оренди відбулося

за взаємною згодою сторін шляхом зміни істотної умови діючого договору, в

порядку, передбаченому п.п. 10.3., 10.7. договору оренди, що знайшло своє

відображення у додатковій угоді до договору оренди державного майна, укладення

якої не суперечить ні нормам діючого на момент її укладання законодавства, ні

нормам чинного законодавства. Також судом першої інстанції встановлено, що

спірна додаткова угода укладена відповідачами у справі до моменту набрання

Господарським кодексом України чинності, а тому посилання позивача на вимоги

ст.287 ГК України є безпідставними.

          В апеляційному поданні Одеський

транспортний прокурор просить рішення суду першої інстанції скасувати і

прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, з посиланням при цьому на

те, що висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, а

також на порушення судом першої інстанції вимог ст.ст.4, 4-7 ГПК України, п.3

Роз'яснень ВГСУ „Про судове рішення” №02-5/422 від 10.12.1996р. (з подальшими

змінами), п.2 Роз'яснень ВГСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів,

пов'язаних з визнанням угод недійсними” НОМЕР_5. (з подальшими змінами).

          Представник Регіонального відділення

Фонду державного майна України по Одеській області у судовому засіданні підтримав

вимоги, викладені в апеляційному поданні і також просив скасувати рішення суду

першої інстанції і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

          Приватний підприємець ОСОБА_1. з

апеляційним поданням Одеського транспортного прокурора не згодний, просив

залишити його без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з

підстав, викладених у відзиві на апеляційне подання від 07.06.2007р. за

вх.№НОМЕР_6. 

          Ухвалою першого заступника голови

суду від 03.07.2007р. строк розгляду апеляційного подання продовжений до

10.08.2007р., а розпорядженням першого заступника голови суду від 03.08.2007р.

№70 у зв'язку із черговою відпусткою суддів 

Тофана В.М. і Михайлова М.В. здійснено їх заміну суддями Разюк Г.П. і

Ліпчанською Н.В., а отже, строк розгляду апеляційного подання, встановлений

ст.102 ГПК України, розпочався заново.

          Ухвалою від 30.07.2007р. апеляційний

господарський суд прийняв до провадження апеляційну скаргу РВ ФДМУ по Одеській

області на рішення господарського суду Одеської області від 05.03.2007р. у

даній справі та приєднав  її до розгляду

разом з апеляційним поданням.

          В апеляційній скарзі РВ ФДМУ по

Одеській області просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти

нове рішення про задоволення позовних вимог Одеського транспортного прокурора,

з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального

права.           Так, РВ ФДМУ по Одеській

області вважає, що укладеною між сторонами додатковою угодою від ІНФОРМАЦІЯ_3.

передбачаються правові наслідки, які виникають після закінчення строку договору

оренди від ІНФОРМАЦІЯ_1. Тобто, на ці правовідносини розповсюджуються вимоги ГК

України. Також РВ ФДМУ по Одеській області посилається на те, що укладеною між

сторонами додатковою угодою державі спричиняються збитки у розмірі 40%

щомісячної орендної плати за користування державним майном, так як у разі

приведення орендних відносин між сторонами у відповідність до п.17 Методики

розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна,

затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 та Закону України „Про

державний бюджет на 2007 рік” до державного бюджету будуть спрямовані 70%

орендної плати.

          Представник Одеського транспортного

прокурора у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційному

поданні, а також вимоги, викладені в апеляційній скарзі РВ ФДМУ по Одеській

області щодо скасування рішення суду першої інстанції і задоволення

апеляційного подання та апеляційної скарги.

          СПД -фізична особа ОСОБА_1. та

представник Одеської залізниці просили залишити без змін рішення суду першої

інстанції, а апеляційне подання та апеляційну скаргу -без задоволення. 

          Міністерство транспорту  та зв'язку України  про час та 

місце судових засідань повідомлене належним чином, але у судове

засідання не з'явилося, що не є перешкодою для розгляду апеляційного подання та

апеляційної скарги по суті.  

          Згідно з розпорядженням голови суду

від 16.08.2007р. №87 здійснено заміну судді Разюк Г.П. суддею  Михайловим М.В. у зв'язку із виходом

останнього з чергової відпустки.

Перевіривши матеріали справи,

правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та

матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський

суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного

судового рішення,  з огляду на таке: 

Як встановлено матеріалами справи,

ІНФОРМАЦІЯ_1. між Одеською залізницею в особі начальника Одеського

будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 (Орендодавець) та

приватним підприємцем ОСОБА_1. (орендар) укладений договір оренди державного

нерухомого майна (реєстраційний №НОМЕР_1).

За 

умовами цього договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в

строкове платне господарське використання нежитлове приміщення загальною площею

14,99 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. АДРЕСА_1 на першому

поверсі  будівлі вокзалу, що також

підтверджується наявним у матеріалах справи актом прийому -передачі від

ІНФОРМАЦІЯ_1.

При цьому, як правильно встановлено

судом першої інстанції і підтверджується наявними у матеріалах справи

документами, при укладенні цього договору сторони дотрималися всіх вимог щодо

порядку укладання цього договору, які передбачені  ст.9 Закону України „Про оренду державного та

комунального майна” (а.с.17-20).

У розділі 10 цього договору

передбачені умови щодо строку дії договору та умови щодо його зміни та

розірвання. Так, відповідно до п.10.1., цей договір укладено строком на три

роки, з ІНФОРМАЦІЯ_1. до ІНФОРМАЦІЯ_1. включно.

Зміни і доповнення або розірвання

цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що

пропонується внести, розглядаються сторонами протягом 20 днів з дати їх подання

до розгляду іншою стороною. Одностороння відмова від виконання вимог договору

та внесення змін не допускається. Будь-які зміни істотних умов, доповнення щодо

порядку розірвання договору та зміни розрахунку орендної плати, повинні бути

оформлені додатковою угодою (п.10.3. договору).

У п.10.6. договору передбачено, що

у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього

договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір

вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були

передбачені цим договором.

Відповідно до умов п.10.7., дія

договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено

(якщо не була укладена додаткова угода про продовження його строку дії);

приватизації орендованого майна Орендарем; загибелі орендованого майна; у разі

невиконання вимог п.5.5. цього договору; достроково за взаємною згодою сторін,

або за рішенням господарського суду; банкрутства Орендаря та в інших випадках,

прямо передбачених чинним законодавством України.

Водночас матеріали справи свідчать,

що ІНФОРМАЦІЯ_3.  відповідачами у справі

укладено додаткову угоду до договору оренди, в якій сторони дійшли згоди щодо

продовження терміну дії договору до ІНФОРМАЦІЯ_4. на тих самих умовах.

Виходячи з того, що  предметом позовних вимог Одеського транспортного

прокурора є визнання недійсною 

додаткової угоди до договору оренди з підстав її невідповідності закону,

а додаткова угода до договору оренди укладена відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_3.,

апеляційний господарський суд вважає, що при вирішенні цього спору слід

застосовувати положення діючого на момент укладення додаткової угоди

законодавства, зокрема,  положення Закону

України „Про оренду державного та комунального майна”, в редакції Закону, що

діяв на момент укладення додаткової угоди та положення Цивільного кодексу УРСР.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.10

Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, в редакції

Закону, що діяв на момент укладення відповідачами додаткової угоди, термін, на

який укладається договір оренди є однією із істотних умов договору оренди.  У ч.1 ст.17 зазначеного Закону передбачено,

що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Як вище встановлено апеляційним

господарським судом, в укладеному між сторонами договорі оренди, термін його

дії погоджений сторонами до ІНФОРМАЦІЯ_1. включно. В процесі дії цього договору

оренди за взаємною згодою сторін термін 

дії договору був продовжений сторонами до ІНФОРМАЦІЯ_4., про що укладено

відповідну додаткову угоду від ІНФОРМАЦІЯ_3. 

Отже, встановлені обставини

свідчать, що за взаємною згодою сторін був змінений термін дії договору оренди,

який в силу вимог ч.1 ст.10, ч.1 ст.17 Закону України „Про оренду державного та

комунального майна” є істотною умовою договору і визначається за погодженням

сторін.  При цьому, оформлення саме

додатковою угодою будь-яких змін істотних умов договору  передбачено і умовами п.10.3. укладеного між

сторонами договору оренди.

Оскільки термін дії договору оренди

продовжений сторонами саме в процесі дії договору оренди, то положення ч.2

ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, згідно з

якими, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов

договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору

він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були

передбачені договором, не можуть застосовуватися в даному випадку, а відтак, і

не можуть бути підставою для визнання недійсною додаткової угоди до договору

оренди.

Щодо визнання недійсною додаткової

угоди до договору оренди з підстав її невідповідності положенням ст.287 ГК

України, то по-перше, спірна додаткова угода укладена відповідачами

ІНФОРМАЦІЯ_3., тобто, на момент її укладення Господарський  кодекс України ще на набув чинності

(01.01.2004р.). По-друге, вимогами  абз.4

ст.5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, в редакції

Закону, що діяв  на момент укладення

відповідачами спірної додаткової угоди (ІНФОРМАЦІЯ_3.), встановлено, що саме

підприємства є орендодавцями окремого індивідуально визначеного майна та

нерухомого майна площею до 200 кв.м.  

Як вище встановлено апеляційним

господарським судом, за умовами укладеного між сторонами договору оренди,

термін дії якого продовжений укладеною між сторонами додатковою угодою до

договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлове приміщення

загальною площею 14,99 кв.м., тобто, нежитлове приміщення площею до 200 кв.м.,

що відповідає положенням абз.4 ст.5 Закону України „Про оренду державного та

комунального майна”, в редакції Закону, що діяв 

на момент укладення відповідачами спірної додаткової угоди.

Доводи РВ ФДМУ по Одеській області

про визнання недійсною додаткової угоди з підстав її невідповідності вимогам

п.17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного

майна” апеляційний господарський суд вважає недоцільними, оскільки, по-перше,

такі підстави для визнання недійсною додаткової угоди не були заявлені і не

розглядалися у суді першої інстанції. По-друге, п.17  Методики розрахунку і порядку використання

плати за оренду державного майна застосовується у разі, коли орендодавцем

нерухомого майна державних підприємств є Фонд державного майна, його

регіональне відділення чи представництво, а в даному випадку за укладеним між

відповідачами  договором оренди та

додатковою угодою до нього орендодавцем нерухомого майна є державне

підприємство, що по-перше, відповідає вимогам 

абз.4 ст.5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”,

в редакції Закону, що діяв  на момент

укладення відповідачами договору оренди та спірної додаткової угоди  до нього (ІНФОРМАЦІЯ_3.), а по-друге,

відповідає вимогам п.18 Методики розрахунку і порядку використання плати за

оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995р. №786,

згідно з яким, у разі коли орендодавцем майна є державне підприємство, 70

відсотків орендної плати спрямовується підприємству, 30 відсотків -до

державного бюджету, що і передбачено умовами укладеного між відповідачами

договору оренди та додаткової угоди до цього договору (п.3.4. договору оренди).

Посилання РВ ФДМУ по Одеській

області на те, що  укладеною між

сторонами додатковою угодою від ІНФОРМАЦІЯ_3. передбачаються правові наслідки,

які виникають після закінчення строку договору оренди від ІНФОРМАЦІЯ_1. а тому

на ці правовідносини розповсюджуються вимоги ГК України відхиляються

апеляційним господарським судом, оскільки в силу вимог п.9 Прикінцевих та

перехідних положень ЦК України, при вирішенні питань, пов'язаних  з недійсністю договорів мають застосовуватися

правила Кодексу, який діяв на момент укладення такого договору.

З огляду на викладене, висновок

суду першої інстанції про те, що додаткова угода до договору оренди укладена

між відповідачами у відповідності до вимог законодавства, яке діяло на момент

її укладання, відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального і

процесуального права, а тому підстави для скасування оскаржуваного судового

рішення, а отже, і задоволення апеляційного подання Одеського транспортного

прокурора та апеляційної скарги РВ ФДМУ по Одеській області -відсутні.

Керуючись ст.ст.99,101-105

Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду

Одеської області від 05 березня 2007 

року у справі №17/352-06-12264 залишити без змін, а апеляційне

подання   Одеського транспортного

прокурора  та апеляційну скаргу

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області  -  без

задоволення.

Постанова набирає законної сили з

дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

 Головуючий суддя

 О.О. Журавльов 

Судді

 М.В. Михайлов

 Н.В. Ліпчанська