Рішення

від 19.04.2012 по справі 22-ц-2149/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 2149 / 2012 р. Головуючий у 1 інстанції: Баранов В.І.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

Іменем України

19 квітня 2012 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Савченко О.В.,

Суддів: Кочеткової І.В.,

ОСОБА_2,

При секретарі: Мосіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 лютого 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2011 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»(далі -Банк) звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Зазначав, що 26.09.2008 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 10-2250-098К, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 102 000 доларів США під 17,5% річних зі строком повернення до 25.09.2023 року щомісячними платежами згідно графіку, який є невід'ємною частиною кредитного договору. За порушення термінів сплати заборгованості по кредиту та відсотків за ним п.6.1 кредитного договору позичальник сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Кредитний договір забезпечений поруками ОСОБА_6 і ОСОБА_5, які кожний окремо зобов'язалися відповідати перед Банком як солідарні з ОСОБА_3 боржники.

Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 не виконує, з травня 2009 року виплату кредиту і відсотків за його користування не здійснює, внаслідок чого станом на 21.03.2011 року заборгованість становить 1 737 279,08 грн., із яких заборгованість за відсотками складає 333 370,09 грн., за тілом кредиту 810 658,09 грн., пені - 593 250,90 грн.

Посилаючись на вказані обставин, просив про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором і відшкодування судових витрат у розмірі 1820 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового Банк посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи Банку у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням в іншій справі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення не предмет іпотеки, якою забезпечений кредитний договір, а тому стягнення заборгованості призведе до подвійної відповідальності боржника. Крім того, на думку суду, поручитель ОСОБА_5 являється неналежним відповідачем, оскільки, як встановлено судовою почеркознавчою експертизою, договір поруку підписаний не ОСОБА_5, а іншою особою.

Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитися.

За змістом ст.ст.1054, 1050 ч.2, 554 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до договору або закону.

Згідно зі ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Встановлено, що 26 вересня 2008 року Банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 102 000 долари США строком до 25 вересня 2023 року, про що був укладений відповідний договір № 10-2250-098К (а.с. 3-6).

За умовами договору за користування кредитом встановлена процентна ставка у розмірі 17,5% річних. Позичальник зобов'язався щомісяця погашати кредит шляхом здійснення щомісячного платежу відповідно до графіку, який являється невід'ємною частиною кредитного договору. У випадку прострочення чергового платежу Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту. За невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом у визначені договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Кредитний договір забезпечений двома договором поруки, укладеними між Банком, ОСОБА_4 і позичальником ОСОБА_3, а також між Банком, ОСОБА_5 і позичальником ОСОБА_3 (а.с.7, 8). За умовами цих договорів поручителі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 зобов'язалися кожний окремо у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором відповідати перед кредитором як солідарні боржники.

На порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов'язання не виконував, передбачені умовами договору платежі вносив несвоєчасно і не в повному розмірі, на час звернення Банку до суду з відповідним позовом прострочення чергового платежу складало один рік і 10 місяців, внаслідок чого станом на 21.03.2011 року утворилася заборгованість на суму 1 737 279,08 грн., із яких заборгованість за відсотками - 333 370,09 грн., за тілом кредиту - 810 658,09 грн., пені - 593 250,90 грн. (а.с.9-11).

Розмір заборгованості відповідачами не оспорювався, заяви про застосування скороченого строку позовної давності за вимогами про стягнення пені не заявлялися.

Оскільки відповідач допустився порушення умов кредитного договору, вимоги Банку про дострокове погашення кредиту являються обґрунтованими. Так як договори поруки укладені кредитором та боржником з кожним із поручителів окремо, підстави для солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з кредитора та з усіх поручителів відсутні.

Разом із тим, у відповідності з вищевказаними нормами матеріального права вимоги Банку про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню -сума заборгованості підлягає стягненню солідарно з позичальника та з кожного з поручителів окремо.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у липні 2011 року за судовим рішенням на погашення заборгованості за кредитним договором, яка утворилася станом 31.10.2010 року і складала 1 261 338 грн. 24 коп., не являється підставою для відмови Банкові у позові про стягнення заборгованості за кредитним договором, нарахованої станом на 21 березня 2011 року. Право вибору способу захисту порушеного права належить позивачеві. Наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке фактично не виконаний боржником і за яким ще навіть не відкрито виконавче провадження, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника і поручителів від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст.526, 599 ЦК України. Судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не припиняє обов'язку позичальника погасити заборгованість за кредитним договором, оскільки фактично предмет іпотеки не реалізований, кошти на погашення кредиту на рахунок Банку не надійшли.

Задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором не призведе до подвійної відповідальності боржника у випадку реалізації предмету іпотеки, оскільки вирученні від продажу нерухомості кошти відповідно до умов кредитного договору будуть зараховані на рахунок боржника і підлягають заліку в процесі примусового виконання судового рішення.

Не ґрунтуються на вимогах закону і висновку суду про те, що поручитель ОСОБА_5 являється неналежним відповідачем по цій справі.

Як вбачається із матеріалів справи, 26 вересня 2008 року між Банком, боржником ОСОБА_3 і поручителем ОСОБА_5 за згодою дружини останнього ОСОБА_7 був укладений договір поруки (а.с.8).

До зазначеного договору додана фотокопія паспорта поручителя ОСОБА_5, картка фізичної особи-платника податку про присвоєння ідентифікаційного номеру, завірені його підписом (а.с.16-18).

За висновком судової почеркознавчої експертизи від 14.10.2011р. підпис від імені ОСОБА_5 на договорі поруки виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою (а.с.64-73).

Проте, за змістом ст.204 ЦК України правочин є недійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У передбаченому законом порядку договір поруки недійсним не визнавався, з відповідним позовом до суду поручитель ОСОБА_5 до суду не звертався.

Зважаючи на те, що висновок експерта суперечить фактичним обставинам справи і іншим зібраним у справі доказам, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, висновки суду першої інстанції про те, що поручитель ОСОБА_5 являється неналежним відповідачем не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Доводи відповідачів про те, що договори поруки припинили свою дію не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо кредитним договором визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то при неналежному виконанні позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя про повернення отриманих у кредит коштів обчислюється з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строк виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково, і таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Оскільки строк погашення зобов'язання у повному обсязі за умовами кредитного договору визначений сторонами 25 вересня 2023 року, дія договорів поруки не закінчилася.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить про те, що при вирішенні спору суд першої інстанції допустився порушень норм як матеріального, так і процесуального права, а тому судове рішення відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового -про часткове задоволення позову і солідарне стягнення з боржника і з кожного із поручителів окремо заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 лютого 2012 року в цій справі скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 і з кожного із поручителів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 окремо заборгованість за кредитним договором від 26 вересня 2008 року № договір № 10-2250-098К, яка станом на 21.03.2011 року становить 1 737 279,08 грн., із яких заборгованість за відсотками - 333 370,09 грн., за тілом кредиту - 810 658,09 грн., пені - 593 250,90 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»по 890 грн. з кожного компенсації судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: