Ухвала

від 03.11.2014 по справі 489/5132/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №489/5132/14-ц 03.11.2014 03.11.2014 03.11.2014

Провадження №22-ц/784/2752/14

Головуючий першої інстанції: Карікова Л.В.

Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

Категорія-

У Х В А Л А

Іменем України

03 листопада 2014 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Самчишиної Н.В.

ОСОБА_2

із секретарем

судового засідання: ОСОБА_3

за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_4 на ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.09..2014 р. про відмову у відкритті провадження та про повернення позовної заяви позивачу для звернення до належного суду, постановлені у справі за

позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Ленінського районного суду, прокуратури Миколаївської області, треті особи: виконком Миколаївської міської ради, адміністрація Ленінського району м. Миколаєва, Інспекція Державного архітектурно- будівельного контролю Миколаївської області, Управління житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради «Південь», Управління земельних ресурсів Миколаївського міськвиконкому, комунальне підприємство «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» про усунення перешкод у користуванні житловими приміщеннями,

встановила:

25.07.2011 р. ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5 ОСОБА_6та Ленінського районного суду і прокуратури Миколаївської області, про усунення перешкод у користуванні житловими приміщеннями.

Позивач зазначав, що на підставі договору купівлі- продажу від 11.05.2001 р. він став власником частини кв. № 14 спільного заселення загальною площею19, 4 кв.м., житловою площею 11.3 кв.м. в будинку № 248 по вул. Чигирина м. Миколаєва.

Співвласником цієї ж квартири загальною площею 31,5 кв.м. житловою площею 18, 4 кв.м. являється ОСОБА_5

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 та інші відповідачі неправомірно реконструювали квартиру чим створили йому перешкоди з реалізації його права власності, позивач просив про усунення перешкод шляхом відновленні квартири до попереднього стану.

У зв’язку з тим, що позов пред’явлено до Ленінського районного суду, ухвалою судді апеляційного суду Миколаївської області від 20.08.2014 р., у порядку ст.108 ЦПК України визначена підсудність справи Миколаївському районному суду.

Ухвалою судді того ж суду від 02.09.2014 р. відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до Ленінського районного суду.

Наступною ухвалою судді того ж суду від 02.09.2014 р. позовна заява ОСОБА_4 повернута йому для звернення до належного суду, яким відповідно до встановленої законом підсудності є Ленінський районний суд.

В апеляційній скарзі позивач просить про скасування ухвал, посилаючись на їх незаконність.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановлюючи оскаржувані ухвали судя виходила з того, що ОСОБА_4 оскаржує виключно процесуальні дії ( суду ( судді) і за таких обставин суд, як орган, що здійснює правосуддя не може бути відповідачем у справі щодо усунення порушень у користуванні квартирою.

Крім того, суд вважав, що після відмови у відкритті провадження у справі щодо районного суду, змінилася підсудність справи, а тому з позовом до інших відповідачів позивач має звертатися до Ленінського районного суду.

Але з такими висновками суду погодитись не можливо оскільки їх зроблено передчасно та з порушенням норм процесуального права.

Так, згідно з вимогами ст. 11 ГПК України, кожна особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права, самостійно обирає способи його захисту у відповідності до переліку, визначеного ст. 16 ЦК України.

Суд вправі відмовити у захисті цивільного права за відсутності доказів його порушення або з підстав невідповідності обраного способу захисту вимогам закону.

Відповідно до положень ст. ст.126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом

Згідно із зазначеними положеннями Конституції судові рішення і відповідно дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (пов’язаних із підготовкою й розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не в інший суд першої інстанції.

Останнє порушувало б і принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі.

Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа).

З матеріалів справи і зокрема змісту позовної заяви вбачається, що позивач, крім рішень Ленінського районного суду, посилається також на безпосередню особисту участь у самозахопленні, переплануванню спірного житлового приміщення певними суддями Ленінського районного суду, які і зараз перебувають у цих приміщеннях.

Передчасно постановлюючи ухвалу про відмову у відкритті провадження щодо органу, який здійснює правосуддя, суд не з’ясував, які ж саме дії суду чи судді є предметом оспорювання та чи є вони підставою для відкриття провадження у справі.

Крім того, суд не звернув належної уваги на положення ст. 108 та ст. 116 ЦПК України щодо компетенції апеляційного суду з питання визначення підсудності справи та недопустимості суперечок між судами одного рівня з цього процесуального питання.

Залишено без уваги і те, що підсудність справи, яка вже визначена вищестоящим судом відповідно до приписів ст. 108 ЦПК України, не може бути автоматично змінена шляхом відмови у відкритті провадження до одного з відповідачів, тобто через механізм штучної зміни суб’єктного складу спірних правовідносин.

Встановлене свідчить про невідповідність оскаржуваних ухвал суду вимогам процесуального закону, що згідно з вимогами ст. 312 ЦПК україни тягне їх скасування з поверненням справи на новий розгляд до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі, у відповідності до приписів ст. 122 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.09.2014 р. про відмову у відкритті провадження та про повернення позовної заяви позивачу для звернення до належного суду, - скасувати, а матеріали справи повернути на новий розгляд до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження, відповідно до приписів ст. 122 ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: О.І.Галущенко Судді: Н.В. Самчишина

ОСОБА_2