Постанова

від 23.11.2011 по справі 2а-1670/8341/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/8341/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

при секретарі - Курбалі А.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " УкрОлія " до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

20 жовтня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю " УкрОлія " (надалі - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення форми "В1" від 02.08.2011 року № НОМЕР_1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 143 155,00 грн. та прийняте в результаті його адміністративного оскарження рішення про результати розгляду скарги від 06.10.2011 року № 292/10/25-016.

Позивач 15.11.2011 року надав заяву про уточнення позовних вимог, якою зменшив позовні вимоги, виключивши вимогу про скасування рішення про результати розгляду скарги від 06.10.2011 року № 292/10/25-016. У судовому засіданні 23 листопада 2011 року дана заява була прийнята до розгляду судом.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на незгоду з оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 02.08.2011 року, оскільки акт № 631/23-31577685 від 13.07.2011 року, який складено за результатами планової виїзної перевірки ТОВ "УкрОлія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, не містить посилань на операції, в результаті яких здійснено це порушення, не зазначено первинних документів, які підтверджували факт порушення, а лише містить відсилання на акт перевірки від 03.06.2011 року № 505/23/31577685. При плановій первірці за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року досліджувались первинні документи ТОВ "БМ Технологія". Посилання відповідача на нікчемність договорів з контрагентом не відповідає дійсності, оскільки всі господарські операції підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку. Вважає, що ним правомірно сформовано податковий кредит за результатами господарських операцій із вказаним контрагентом та вірно визначена сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з урахуванням уточнених позовних вимог, викладених в заяві від 15.11.2011 року /а.с.98-99 т.2/.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на правомірність висновків перевірки, що набрала форму акту.

Заслухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрОлія" (ідентифікаційний код юридичної особи 36553852) є юридичної особою та зареєстроване Диканською районною державною адміністрацією Полтавської області 06.07.2009 року.

Згідно довідки АА № 455649 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданого Головним управлінням статистики у Полтавській області, ТОВ "Укролія" здійснює види діяльності за КВЕД 15.41.0 - виробництво нерафінованих олії та жирів, 01.11.0 - вирощування зернових та технічних культур, 15.42.0 - виробництво рафінованих олії та жирів, 51.19.0 - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 51.90.0 - інші види оптової торгівлі, 52.11.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

ТОВ "УкрОлія" взято на податковий облік 06.07.2001 року в ДПІ Ворошилівського району м. Донецьк за № 23115/10/28, перереєстровано в Диканському відділенні Полтавської МДПІ 05.04.2002 року за № 216.

19 травня 2010 року позивачем було подано до Полтавської МДПІ податкову декларацію з ПДВ № НОМЕР_2 за квітень 2010 року, у якій у рядку 25 задекларовано суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 143 155 грн. (а.с. 139 т.1).

В період з 24.05.2011 року по 06.07.2011 року посадовими особами Диканського відділення Полтавської МДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "УкрОлія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт № 631/23-31577685 від 13.07.2011 року.

В ході перевірки, зокрема, встановлено, що позивач порушив п.п.7.4.1 п.7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено заявлене до відшкодування ПДВ за квітень 2010 року в сумі 143 155 грн.

У ході судового розгляду встановлено, що вказана сума бюджетного відшкодування була заявлена позивачем до відшкодування у зв'язку з включенням до податкового кредиту у березні 2010 року сум ПДВ по господарським операціям з ТОВ "БМ Технологія", у зв'язку з чим різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у березні 2010 року мала від'ємне значення.

Судом встановлено, що правильність формування позивачем податкового кредиту, зокрема, у березні 2010 року, у тому числі і по господарським операціям з ТОВ "БМ Технологія", а також правомірність заявлення до бюджетного відшкодування сум податкового кредиту за вказаний період в квітні 2010 року неодноразово перевірялася податковими органами.

Так, з 21.05.2010 року по 05.07.2010 року було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "УкрОлія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за цей же період, яка набрала форму акта № 414/23-31577685 від 12.07.2010 року (а.с. 101 т.1).

За висновками вказаної перевірки завищення позивачем податкового кредиту або заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у березні 2010 року не встановлено.

Згідно доповідної записки № 5 від 17.06.2010 року (а.с. 18 т. 3) було проведено невиїзну документальну перевірку декларації ТОВ "УкрОлія" по податку на додану вартість за квітень 2010 року, відповідно якої задеклароване бюджетне відшкодування ПДВ складає 143 155 грн.

Вказаною перевіркою порушень нарахування суми бюджетного відшкодування не встановлено, проте у зв'язку з тим, що позивачем подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 000 грн., матеріали перевірки було передано до відділу контролю юридичних осіб для проведення позапланової виїзної документальної перевірки бюджетного відшкодування в сумі 143 155 грн.

Як пояснив представник позивача в ході судового розгляду, заявлена до відшкодування сума 143 155 грн. була у повному обсязі відшкодована позивачу шляхом видачі облігацій, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірки розрахунків платника податків з бюджетом (а.с. 107-109 т.2).

З 12.11.2010 року по 30.11.2010 року було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності бюджетного відшкодування за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, за наслідками якої складено акт № 741/23-31577685 від 30.11.2010 року.

У вказаному акті зазначено, що перевірка проводиться у зв'язку з отриманням податковим органом матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання. Зокрема, згідно отриманої від ДПІ в Суворівському районі м. Одеси інформації, актом перевірки № 5436/23-1/36553852 від 07.09.2010 року ТОВ "БМ Технологія" встановлено відсутність реального настання правових наслідків господарських операцій із контрагентами, у тому числі і з ТОВ "УкрОлія".

У зв'язку із зазначеним, в акті № 741/23-31577685 від 30.11.2010 року зроблено аналогічний висновок про відсутність реального настання правових наслідків по угодам ТОВ "УкрОлія", укладених із ТОВ "БМ Технологія".

Проте, у висновках вказаної перевірки знову ж таки завищення позивачем податкового кредиту або заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у березні 2010 року не встановлено.

До висновків про завищення заявленого до відшкодування ПДВ за квітень 2010 року в сумі 143 155 грн. перевіряючі ревізори в акті № 631/23-31577685 від 13.07.2011 року дійшли, посилаючись на висновки акту документальної невиїзної перевірки позивача від 03.06.2011 року № 505/23/31577685, де встановлено завищення податкового кредиту ТОВ "УкрОлія" по взаємовідносинам з ТОВ "БМ ТЕХНОЛОГІЯ" в березні 2010 року в сумі 298 736 грн./а.с.68 т.1/.

В акті перевірки від 03.06.2011 зазначено, що листом ДПІ у Суворівському районі м. Одеси від 26.04.2011 року № 13425/7/23-103 повідомлено, що за результатами позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов"язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 08.07.2009 року по 30.06.2010 рік усі операції купівлі - продажу ТОВ "БМ Технологія" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача. Відповідно до викладеного, даному платнику зменшено податкові зобов"язання на 1 4211137 грн. та податковий кредит на 14082723 грн.

В матеріалах перевірки ТОВ "БМ Технологія" зазначено, що аналізом матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших наявних документів, встановлено, що в періоді перевірки підприємство декларувало доходи, отримані від продажу товарів. В той же час, за результатами аналізу документів, які є у обліковій справі підприємства, даних податкової звітності встановлено відсутність необхідних трудових ресурсів (станом на 08.07.2009 рік загальна чисельність працюючих на ТОВ "БМ Технологія" склала 1 особу, станом на 30.06.2010 рік - 1 особа).

В п. 3.1.1 акту перевірки ТОВ "БМ Технологія" вказано, що перевіркою повноти визначення податкових зобов"язань за період з 08.07.2009 року по 30.06.2010 рік встановлено їх завищення всього у сумі 14211137 грн. в т.ч. по взаєморозрахунках з ТОВ "УкрОлія" на загальну суму 859408грн. в т.ч. за березень 2010 рік на суму 298 735, 50 коп. /а.с.73 т.1/.

Актом перевірки встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ "БМ Технологія" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв"язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення частини 1 статті 203, частини 1 статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "БМ Технологія" з постачальниками та покупцями, відсутність об"єктів, які підпадають під визначення статтей 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість " № 168/97 ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями. Таким чином, усі операції купівлі - продажу ТОВ "БМ Технологія" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача /а.с.74 т.1/.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно листа ДПІ в Суворівському районі м. Одеси від 04.11.2010 року № 32027/7/23-103 акт перевірки ТОВ "БМ-Технологія" від 07.09.2010 року № 5436/23-1/36553852, на підставі якого було зробелено висновок про нереальність господарських операцій ТОВ "УкрОлія" та ТОВ "БМ-Технологія", визнано недійсним.

Судом встановлено, що первинні документи по господарських операціях між ТОВ "УкрОлія" та ТОВ "БМ Технологія" досліджувались та перевірялись в межах планової виїзної перевірки ТОВ "УкрОлія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої винесено акт № 414/23-31577685 від 12.07.2010 року, згідно якого порушень не виявлено. В додатках до вказаного акту та у зведених даних відхилень не відображено, всі операції в розрізі контрагентів перелічені та зауважень чи робіжностей не встановлено.

При перевірці за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, оформленої актом № 631/23-31577685 від 13.07.2011 року, первинні документи щодо господарських операцій між ТОВ "Укролія" та ТОВ "БМ Технологія" не перевірялись та не досліджувались, висновки попередньої планової перевірки, при якій вони досліджувались, не взяті до уваги.

В акті від 13.07.2011 року № 631/23-31577685 лише зроблено посилання на порушення, які описані в акті від 03.06.2011 року № 505/23/31577685, але у зазначеній перевірці також таке дослідження документів не проводилось, як і не були враховані висновки акту від 12.07.2010 року № 414/23-31577685, хоча перевіряємий період був той же: з 01.04.2009 року по 31.03.2010 рік.

Крім того, податкові повідомлення-рішення у зв'язку з завищенням позивачем суми податкового кредиту у березні 2010 року, у т.ч. по взаємовідносинам з ТОВ "БМ Технологія" не виносились.

Як вбачається з матеріалів справи, до декларації з ПДВ за березень 2010 року позивачем включено суму ПДВ за поставлений товар від ТОВ "БМ Технологія" в розмірі 298 732 грн. 50 коп. та вказано від"ємне значення різниці між сумою податкового зобов"язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) в розмірі 1 228 811,00 грн., яка також віднесено до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду /а.с.145-146 т.1/

В декларації з ПДВ за квітень 2010 року зазначено позитивне значення між сумою податкового зобов"язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) в розмірі 1 085 656,00 грн., залишок від"ємного значення попереднього звітного (податкового) в розмірі 1 228 811,00 грн. /а.с.138-139 т.1/

За результатами акту перевірки № 631/23-31577685 від 13.07.2011 року винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 02.08.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 143 155,00 грн. .

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його в межах адміністративного оскарження до контролюючого органу вищого рівня ДПА в Полтавській області. За результатами розгляду скарги ТОВ "Укролія" прийнято рішення № 2920/10/25-015 від 06.10.2011 року, яким відмовлено в задоволенні скарги та залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 02.08.2011 року № НОМЕР_1.

Враховуючи цю обставину, позивач оскаржив податкове рішення - повідомлення до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість на момент виникнення правовідносин регламентувався Законом України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997 р.(надалі -ЗУ В«Про ПДВВ» ), який базувався (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, ОСОБА_4 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Відповідно до чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості -метод податкового кредиту , тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» .

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, Законом України В«Про податок на додану вартістьВ» встановлено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань із цього податку.

Цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Згідно з поданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за квітень 2010 р. від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту становить 143 155,00 грн.

Судом встановлено, що 10 березня 2010 року ТОВ "Укролія" уклало договір купівлі - продажу № 10/03-1 з ТОВ "БМ Технологія" про купівлю олії соняшної нерафінованої на загальну суму 1 827 000,00 грн.

До податкового кредиту за березень 2010 року позивачем було включено суму ПДВ за поставлений товар від ТОВ "БМ Технологія" в розмірі 298 732 грн. 50 коп. та заявлено до бюджетного відшкодування в квітні 2010 року 143 155,00 грн. по вказаним операціям, що не заперечується сторонами.

Надаючи оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та вищезазначеним контрагентом, судом встановлено наступне.

Отримання позивачем товару згідно вищевказаного договору оормлено податковими накладними на придбання товарів ТОВ "Укролія" у ТОВ "БМ Технологія" /а.с.221-231 т.1/; видатковими накладними /а.с.232-242 т.1/; товарно - транспортними накладними/а.с.243-250 т.1, а.с.1-3 т.2/.

Також слід зазначити, що товар, придбаний у ТОВ "БМ Технологія", приймався позивачем відповідно до умов договору поставки товару, за адресами: смт. Диканька, Полтавська область, вул. Полтавська, 4а та м. Зіньків, Полтавська області, вул. Фрунзе, 146 (виробничі потужності належить ЗАТ "Зіньківський комбікормовий завод").

Приймання продукції ЗАТ "Зіньківський комбікормовий завод" здійснювало на підставі укладених між ТОВ "Укролія" та ЗАТ "Зіньківський комбікормовий завод" договорів підряду № 1 від 31.08.2009 року та № 2 від 31.08.2009 року на виконання робіт по переробці насіння соняшнику, очистці та фасуванню олії соняшникової.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається надходження олії та ії рух по виробництву, який згідно наданих документів, відображається наступним чином.

Надходження олії проходить через автомобільні ваги, що підтверджується записами в журналі вагаря ТОВ "Укролія" та журналу форми ЗХС -8 ЗАТ "Зіньківський комбікормовий завод". У лабораторних журналах відображено показники якості олії, у виробничому звіті, форма № 23, відображена прийнята вага та оформлений прибутковий ордер № 18 вагарем. У виробничому звіті за ф. 23 відображена олія, яка надійшла на чистку із зазначенням втрат при очистці, а очищену олію з цеху по виробництву олії передано в склад на зберігання, про що свідчить акт приймання складом готової продукції за формою 15. Передача олії в цех на фасування для розливу в ПЕТ пляшки оформлена актом форми 15, а рух олії по складу відображає комірник в щоденному звіті за формою 4, а олія, що передана в цех фасування, відображена в щомісячному звіті з фасування олії формою 23 б, який складається ТОВ "Укролія".

Також судом досліджено первинну документацію, якою було оформлено виконання вищевказаного договору, яка містить всі необхідні реквізити для надання цим документам юридичної доказовості.

Обґрунтовуючи відсутність у позивача права на податковий кредит щодо сум податку, сплаченого при придбанні олії у ТОВ "БМ Технологія", відповідач посилається той факт, що згідно проведеної перевірки всі операції купівлі - продажу ТОВ "БМ Технологія" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Суд зазначає, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Аналогічна позиція висловлюється також Верховним судом України, викладена у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ того, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інш.

Статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття В«господарська операціяВ» (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась не може бути об'єктом оподаткування.

Враховуючи зазначене, порушень правил формування податкового кредиту позивачем, визначених п.п. 7.4.1 ЗУ В«Про ПДВВ» , відповідачем не доведено та судом не встановлено.

Таким чином, господарські операції, вчиненя між ТОВ "Укролія" та ТОВ "БМ Технологія", підтверджуються належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які стали підставою для формування показників сум податкового кредиту.

Щодо висновків ревізорів про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, перелік яких наведено у акті перевірки, та виявлених у зв'язку з цим порушень, судом встановлено наступне.

Як вбачається із змісту акту, нікчемність зазначених правочинів пов'язується відповідачем із неможливість фактичного здійснення ТОВ "БМ Технологія" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв"язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення частини 1 статті 203, частини 1 статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "БМ Технологія" з постачальниками та покупцями, відсутність об"єктів, які підпадають під визначення статтей 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість " № 168/97 ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями., що на думку перевіряючих свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Однак, вищезазначені обставини Цивільним кодексом України не визначаються як підстави для визнання угод нікчемними.

Відповідно до статті 10 Закону В«Про ПДВВ» та статей 1 і 4 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» (в редакції, що була чинною станом на момент вчинення правовідносин) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи із наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків (Довідка, Вищий адміністративний суд, від 15.04.2010 р., В«Довідка про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» ).

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого обов'язку щодо забезпечення належного ведення бухгалтерського та податкового обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція висловлювалась і Верховним Судом України під час перегляду окремих справ та відображалась у його постановах.

Посилання відповідача на вищевказані висновки акту, як на підставу для встановлення нікчемності угоди згідно зі ст. 228 ЦК, а тому не породжують ніяких наслідків, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» від 06.11.2009 р. № 9 констатовано, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Вищевказані доводи відповідача не можуть свідчити про наявність умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а зроблені висновки про нікчемність угод, як таких що порушують публічний порядок, є помилковими.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України, встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий

правочин може бути визнаний недійсним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, відповідач зробивши висновок в акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тим більше, враховуючи той факт, що дотримання суб'єктами господарювання в момент укладення правочинів норм Цивільного та Господарського кодексів не є законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на податковий орган.

Таким чином, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем, недійсними.

Крім того, відповідно до абз. 2 п. 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 (надалі -Порядок), акт -службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п. п. 4 - 6 розділу І Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень. Факти виявлених порушень, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, як вбачається із змісту акту № 631/23-31577685 від 13.07.2011 року, його текст не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень із посиланням на первинну документацію, без аналізу суті проведених господарських операцій та оцінки їх реальності.

Перевіряючими не було проаналізовано первинні документи, якими позивач підтверджує факт здійснення господарських операцій та які позивач включав до свого бухгалтерського та податкового обліку, як не було проаналізовано і реальні зміни майнового стану ТОВ В«УкрОліяВ» у зв'язку із проведенням вищевказаних господарських операцій та обставин реальності їх здійснення.

Перевіряючі при встановленні порушення позивача послалися лише на висновки акту документальної перевірки від 03.06.2011 року № 505/23/31577685, в рамках якої також первинні документи позивача не досліджувалися та податкові повідомлення-рішення не виносились.

Не встановивши порушень у бухгалтерському та податковому обліку позивача, ревізор у своїх висновках керувався лише висновками іншої перевірки, що є неприпустимим.

Відповідно до п.п. 1.8 ЗУ В«Про ПДВВ» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Як було встановлено вище, згідно з поданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за квітень 2010 р. (вх. від 19.05.2010 р. № НОМЕР_2) та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, складає 143 155 грн. за рахунок податкового кредиту, сформованого у березні 2010 року, у зв'язку з оплатою включених в цей кредит операцій із ТОВ "БМ Технологія".

За умови підтвердження реальності проведення господарських операцій та фактичного отримання товару, а також дотримання правил формування податкового кредиту, визначальною умовою для відшкодування ПДВ з бюджету є встановлення фактичної сплати сум ПДВ в ціні товару (послуг) особою, яка заявляє таке відшкодування.

Як вбачається із наданих позивачем до матеріалів справи платіжних доручень позивачем було перераховано кошти ТОВ "БМ Технологія" за придбаний у березні 2010 року товар (а.с. 192-204 т. 1).

Таким чином, судом встановлено фактичну сплату ТОВ "УкрОлія" сум ПДВ у ціні придбаних послуг в зазначеному періоді.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, є необґрунтованим, тобто винесеним без урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є неправомірним.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення -рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, натомість визнати його протиправним і скасувати.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" до Полтавської міжрайонної державної податкової інсекції Полтавської області про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.08.2011 року № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 143 155,00 грн. (сто сорок три тисячі сто п"ятдесят п"ять гривень).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 листопада 2011 року.

Суддя Л.О. Єресько