Постанова

від 11.03.2015 по справі 804/1861/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 р. Справа № 804/1861/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Изол" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно Изол" (далі-ТОВ «Техно Изол», підприємство, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області, у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007202204 від 30.12.2014 р.;

визнати протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області по коригуванню податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Изол»;

зобов'язати Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Изол».

Представник позивача, позов підтримав і надав пояснення, аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, мотивуючи тим, що висновки податкового органу, відображені в акті перевірки про нереальність господарських операцій між ТОВ «Техно Изол» та його контрагентами за перевірюваний період засновані на припущеннях перевіряючого є безпідставними та такими, що не підтверджено жодними доказами та не відповідають фактичним обставинам, у зв'язку з чим прийняте на підставі даного акту та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, позивач вважає, що самостійна зміна (коригування) податковим органом показників податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Техно Изол» в інформаційній базі даних АІС «Податковий Блок» порушує права та інтереси позивача.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, надавши обгрунтування аналогічні доводам, викладеним у запереченнях на адміністративний позов.

Позиція відповідача полягає у правомірності дій податкового органу та безпідставності і необгрунтованості позовних вимог. Відповідач зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало не ненадання ТОВ «Техно Изол» належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту надання послуг ТОВ «Екодром» і ТОВ «Клондайк-ЛТ», які містять необхідну для оподаткування інформацію про їх зміст та обсяг. Так, відповідач зауважив, що, незважаючи на наявність у підприємства податкових накладних , оформлених у відповідності до вимог законодавства, господарські операції ТОВ «Техно Изол» не мали реального характеру, що виключає право позивача на отримання податкового кредиту. Також відповідач вважає, що наявна в електронній базі даних платників податків інформація, за умови прийняття податкового повідомлення-рішення, сама по собі не впливає на права та інтереси ТОВ «Техно Изол» та не створює для позивача додаткових обов'язків.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, мотивуючи це наступним.

ТОВ «Техно Изол» (код ЄДРПОУ 33383262) зареєстровано як юридичну особу за рішеннням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16.02.2005р.

У відповідності до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до основних видів діяльності позивача належить:

46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.;

46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами;

46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами;

46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами;

49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Згідно із Довідкою №696 від 25.10.2012р. підприємство перебуває на податковому обліку у Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі-Лівобережна ОДПІ, податковий орган, відповідач) від 25.02.2005р. за №4121.

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість від 01.01.2013р. у відповідності до Свідоцтва №200093111 НБ №322112.

У період з 19.11.2014р. по 20.11.2014р. фахівцями Лівобережної ОДПІ проводилась документальна виїзна перевірка ТОВ «Техно Изол», за результатами якої перевіряючими складено ОСОБА_4 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Техно Изол» (код ЄДРПОУ 33383262) по взаємовідносинах із ТОВ «Екодром» (код ЄДРПОУ 39124335) за липень 2014р., та ТОВ «Клондайк-ЛТ» (код ЄДРПОУ 39152644) за період серпень 2014р.» №4412/22-04/33383262 від 20.11.2014р. (далі-акт перевірки).

За підсумками зазначеної перевірки податковий орган прийшов до висновку щодо нереальності здійснення господарських відносин ТОВ «Техно Изол» - встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення позивачем операцій по ланцюгу з ТОВ «Екодром» (код ЄДРПОУ 39124335) за липень 2014р. на суму податку на додану вартість - 90 182, 66 грн., ТОВ «Клондайк-ЛТ» (код ЄДРПОУ 39152644) за період серпень 2014р на суму податку на додану вартість - 55 918, 39 грн.

Наведене, на думку працівників Лівобережної ОДПІ, свідчить про порушення підприємством п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України у вигляді заниження податку на додану вартість у липні 2014 року на загальну суму 90 182, 66 грн. та у серпні 2014р. на загальну суму 55 918, 39 грн.

Не погодившись із висновками податкового органу позивач направив на адресу Лівобережної ОДПІ заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких відповідач направив до ТОВ «Техно Изол» лист (вих. №41248/10/2204 від 25.12.2014р.), у якому залишив без змін висновки податкового органу, викладені в акті перевірки.

На підставі акту перевірки Лівобережною ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0007202204 від 30.12.2014р., яким збільшено податкове зобов'язання ТОВ «Техно Изол» на загальну суму 182 623, 81 грн., в тому числі: за основним платежем - 146 099, 05 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 524, 76 грн.

Не погодившись із висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, підприємство звернулось до суду із даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (ст. 22 Податкового кодексу України).

У відповідності до положень ст. 185 Податкового кодексу України - об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно із п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України - датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, зазначеними нормами передбачено право платника податків на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, незалежно від початку використання таких основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарській діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Аналіз вищезазначених норм законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Згідно акту перевірки податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Техно Изол» у перевіряємому періоді здійснювалась за межами правового поля, оскільки, на думку контролюючого органу, правочини, укладені між позивачем та контрагентами (ТОВ «Екодром», ТОВ «Клондайк-ЛТ») без наміру створення правових наслідків та спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат (доходів) та податкового кредиту, що ставить під сумнів фактичне надання послуг (робіт), у зв'язку з чим надані підприємством до перевірки паперові носії за формою первинних документів не можуть вважатись первинними документами для цілей податкового обліку.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьВ» №996-XIV від 16.07.1999р., первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-ХІУ.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити (стаття 9 Закону №996-XIV), як:

-назву документа (форми);

-дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи а адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам сш_ -етичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції відповідно до чинного законодавства.

З матеріалів проведеної Лівобережної ОДПІ перевірки вбачається, що податковим органом досліджувалось достовірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість під час взаємовідносин ТОВ «Техно Изол» із контрагентами - ТОВ «Екодром» у липні 2014 року та ТОВ «Клондайк-ЛТ» в серпні 2014 року.

30.05.2014р. між ТОВ «Техно Изол» (Замовник) та ТОВ «Екодром» (Виконавець) укладено договір на виконання робіт, надання послуг №305, за умовами якого Виконавець прийняв на себе обов'язки по виконанню послуг з утримання складської території за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 16, а Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити отримані послуги відповідно до актів виконаних робіт, наданих послуг.

Факт здійснення господарських операцій сторонами вищезазначеної угоди підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема:

-акт надання послуг № 15 від 01.07.2014р., звіт про виконання робіт (надання послуг) від 01.07.2014р., податкова накладна № 15 від 01.07.2014р. на суму 57 454,08 грн.;

-акт надання послуг № 104 від 04.07.2014р., звіт про виконання робіт (надання послуг) від 04.07.2014р., податкова накладна № 104 від 04.07.2014р. на суму 59 520,00 грн.;

-акт надання послуг № 176 від 08.07.2014р., звіт про виконання робіт (надання послуг) від 08.07.2014р., податкова накладна № 176 від 08.07.2014р. на суму 52 501,20 грн.;

-акт надання послуг № 210 від 09.07.2014р., звіт про виконання робіт (надання послуг) від 09.07.2014р., податкова накладна № 210 від 09.07.2014р. на суму 59 520, 00 грн.;

-акт надання послуг № 301 від 14.07.2014р., звіт про виконання робіт (надання послуг) від 14.07.2014р., податкова накладна № 301 від 14.07.2014р. на суму 59 520, 00 грн.;

-акт надання послуг № 261 від 11.07.2014р., звіт про виконання робіт (надання послуг) від 11.07.2014р., податкова накладна № 261 від 11.07.2014р. на суму 59 520, 00 грн.;

-акт надання послуг № 597 від 28.07.2014р., звіт про виконання робіт (надання послуг) від 28.07.2014р., податкова накладна № 597 від 28.07.2014р. на суму 45 000, 00 грн.;

-акт надання послуг № 672 від 31.07.2014р., звіт про виконання робіт (надання послуг) від 31.07.2014р., податкова накладна № 672 від 31.07.2014р. на суму 29 020, 68 грн.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Екодром» за отримані робити (послуги) на загальну суму 161 800,00 грн. були проведені у безготівковій формі у обсязі, що підтверджується актом перевірки.

02.06.2014р. між ТОВ «Техно Изол» (Замовник) та ТОВ «Екодром» (Виконавець) укладено договір на виконання робіт, за умовами якого Виконавець прийняв на себе обов'язки по виконанню послуг з розширення ринку збуту підприємства, надання маркетингових послуг з просування інтернет-ресурсу, консультаційних послуг із супроводження господарської діяльності, а Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити отримані послуги відповідно до актів виконаних робіт, наданих послуг.

Факт здійснення господарських операцій сторонами вищезазначеної угоди підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема:

-акт надання послуг № 423 від 18.07.2014р., звіт про виконання робіт (надання послуг) від 18.07.2014р., податкова накладна № 423 від 18.07.2014р. на суму 59 520,00 грн.;

-акт надання послуг № 486 від 22.07.2014р., звіт про виконання робіт (надання послуг) від 22.07.2014р., податкова накладна № 486 від 22.07.2014р. на суму 59520,00 грн.

Слід зауважити, що податковим органом на стор. 6 акту перевірки вказано, что на підставі наданих до перевірки документів підприємство використовує складські приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська 16 (договір №10/02-14 від 01.02.2014р.), тобто послуги, які було надані ТОВ «Екодром» використовувалися ТОВ «Техно Изол» для власної фінансово-господарської діяльності позивача та підтверджує спричиння реальних змін майнового стану платника податків.

30.07.2014р. між ТОВ «Техно Изол» (Замовник) та ТОВ «Клондайк-ЛТ» (Виконавець) було укладено договір на виконання робіт, надання послуг №108, за умовами якого Виконавець прийняв на себе обов'язки по виконанню послуг з надання маркетингових послуг з просування інтернет-ресурсу, консультаційних послуг із супроводження господарської діяльності, а також послуг з утримання складської території за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 16 - а Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити отримані послуги відповідно до актів виконаних робіт, наданих послуг.

Факт здійснення господарських операцій сторонами вищезазначеної угоди підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема:

-акт надання послуг № 19 від 01.08.2014р., звіт про виконання робіт (надання послуг) від 01.08.2014р., податкова накладна № 19 від 01.08.2014р. на суму 48 787, 20 грн.;

-акт надання послуг № 99 від 06.08.2014р., звіт про виконання робіт (надання послуг) від 06.08.2014р., податкова накладна № 99 від 06.08.2014р. на суму 56 251, 87 грн.;

-акт надання послуг № 258 від 14.08.2014р., звіт про виконання робіт (надання послуг) від 14.08.2014р., податкова накладна № 258 від 14.08.2014р. на суму 57 628, 32 грн.;

-акт надання послуг № 285 від 15.08.2014р., звіт про виконання робіт (надання послуг) від 15.08.2014р., податкова накладна № 285 від 15.08.2014р. на суму 59 520, 00 грн.;

-акт надання послуг № 370 від 20.08.2014р., звіт про виконання робіт (надання послуг) від 20.08.2014р., податкова накладна № 370 від 20.08.2014р. на суму 53 802, 96 грн.;

-акт надання послуг № 558 від 29.08.2014р., звіт про виконання робіт (надання послуг) від 29.08.2014р., податкова накладна № 558 від 29.08.2014р. на суму 59 520, 00 грн.;

Розрахунки між ТОВ «Техно Изол» та ТОВ «Клондайк-ЛТ» за отримані робити (послуги) на загальну суму 226 557, 00 грн.були проведені у безготівковій формі у обсязі, що підтверджується актом перевірки.

Дані документи в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

ТОВ «Екодром» та ТОВ «Клондайк-ЛТ» на момент виписування податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.183 Податкового кодексу України, про що свідчить інформація в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

На підтвердження висновків щодо відсутності у господарськіих операцій позивача та його контрагентів розумних економічних або інших причин (ділової мети), факту надання послуг (виконання робіт) та спричинення реального настання правових наслідків в акті перевірки відповідач також зазначив, що ТОВ «Техно Изол» не надано докомументального підтвердження того, які самі послуги було надано контрагентами підприємства - ТОВ «Екодром», ТОВ «Клондайк-ЛТ», не надано звіту про виконання робіт (послуг), у якому зазначено які саме послуги виконано та ким тощо, а також інших підтверджуючих документів використання отриманих послуг (робіт) у господарській діяльності ТОВ «Техно Изол».

Так, за умовами укладених позивачем угод із ТОВ «Екодром» і ТОВ «Клондайк-ЛТ» -контрагенти зобов'язувались надати підприємству маркетингові послуги з розширення ринку збуту підприємства , маркетингові послуги з просування інтернет -ресурсу підприємства, консультаційні послуги з супроводження господарської діяльності підприємства.

Крім наведених послуг, ТОВ «Клондайк-ЛТ» у відповідності до п.1.2 договору також зобов'язувався виконати послуги з утримання складської території за адресою: вул. Гаванська, 16 (прибирання; упорядкування території, утримання у належному стані підкранової площадки та прикранової території; очищення товару, що зберігається на відкритій площі від сміття, а зимовий період - від снігу, льоду тощо).

Згідно з пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Мерчандайзинг (англ. (merchandising) походить від англійського merchandise - товари, сприяння продажу будь-якого товару) - один із видів маркетингу, що сприяє інтенсивному просуванню товарів у роздрібній торгівлі без активної участі спеціального персоналу - вдале розміщення товарів у торговому залі, оригінальне оформлення прилавків та вітрин, організація презентацій з роздачею сувенірів, наданням знижок та пільг.

Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Методом просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб'ютори).

Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами (дистриб'юторами) у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обгрунтовано сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах дистрибуції. Такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут.

Мотиваційні виплати можуть включати таке: премія (бонус) за дострокову сплату дебіторської заборгованості, за виконання плану закупівель товарів постачальника, за точність закупівельних прогнозів, за дотримання певного асортименту товарів при закупівлі.

Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.

Так, фактичне виконання робіт, надання і отримання послуг (в тому числі маркетингових послуг) за договорами, укладеними ТОВ «Техно Изол» із ТОВ «Екодром» і ТОВ «Клондайк-ЛТ» підтверджується первинними документами, а саме - договорами, податковими накладними, актами про виконання робіт (надання послуг), звітами про виконані роботи (надані послуги), реєстрами отриманих податкових накладних, зведеними документами бухгалтерського обліку, у яких відображені операції з цими контрагентами. Дані первинні документи містять відомості щодо змісту та вартості відповідних послуг.

Слід зауважити, що чинним законодавством не встановлено конкретного переліку документів, складенням яких мають підтверджуватися операції з поставки вказаних робіт та послуг, у зв'язку з чим посилання податкового органу на недостатність цих документів для підтвердження реальності господарських операцій не можна вважати слушними.

У якості доводів на підтвердження нереальності здійснення господарських операцій позивачем із контрагентами, Лівобережна ОДПІ також зазначає про відсутність у ТОВ «Екодром», ТОВ «Клондайк-ЛТ» необхідних умов для здійснення господарської діяльності, відсутність основних вимог, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень транспортних засобів, відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою.

Недостатність у контрагентів ТОВ «Техно Изол» трудових, виробничих або інших ресурсів не є обставинами, які самі по собі позбавляють правового значення виданих контрагентом підприємства податкових накладних, що виключає відповідальність платника податків (позивача).

Крім того, для проведення операцій купівлі-продажу або поставки товарів (послуг) наявність власних транспортних засобів, складських або офісних приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися, крім того, навіть наявність орендованих активів для посередника не є обов'язковою, адже роботи, послуги можуть виконуватись, надаватись безпосередньо, суб'єктом господарювання, виконавцем таких робіт (послуг), а функція посередника полягатиме у пошуку таких виконавців, покупців, укладенні угод та організації проведення господарських операцій, у такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал.

Також в акті перевірки відповідач посилається в акті перевірки на сумнівність сформованих ТОВ «Екодром» (контрагент позивача) податкових кредитів по взаємовідносинам із ТОВ «ДЕРЖАВТОПОСТАЧ», ПП «ЮЖНАЯ ПАЛЬМІРА», ПП «ЕКОТЕКС-3», щодо яких Міндоходів встановлено факт маніпулювання податковою звітністю.

Слід зазнчити, що чинне законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит із знаходженням підприємства-постачальника (контрагента) за юридичною адресою. При цьому питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків та не ставить цей факт у залежність від дотримання вимог податкового законодавства третіми особами або іншими суб'єктами господарювання.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Відповідно до ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

У рішенні від 31.01.2011р у справі №21-47а10 Верховний Суд України також зазначив, що уразі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі В«Булвес АДВ» проти Болгарії (заява №3991/03) було встановлено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Слід мати на увазі, що в розумінні Цивільного та Господарського кодексів України необхідною умовою для висновку про нікчемність правочину є докази наміру сторін на протизаконний результат. При цьому намір юридичної особи визначається умислом особи, яка підписала відповідний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Обов'язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином. У разі виконання своїх обов'язків за договором хоча б однією із сторін фіктивність правочину не може вважатися встановленою.

Серед прав контролюючих органів, які перелічені у статті 20 Податкового кодексу України- відсутнє право визнання угод (правочинів) нікчемними або недійсними.

До компетенції контролюючих органів віднесено право на звернення до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами (п.п. 20.1.20 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України).

В ОСОБА_4 не наведено інформації про наявність судових рішень щодо визнання укладених правочинів недійсними як боку його учасників, так і з боку третіх осіб. Жодних документальних доказів про неможливість роботи контрагентів ТОВ «Техно Изол» у перевіряємий період до суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, акт перевірки не містить об'єктивного викладення обставин, які є підставою для нарахування грошових зобов'язань, позбавлення права на податковий кредит або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Лівобережною ОДПІ протиправно та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог ТОВ «Техно Изол» стосовно визнанння протиправними дій Лівобережної ОДПІ по коригуванню показників податкової звітності підприємства та зобов'язання відповідача відновити зазначені показники, слід зазначити таке.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неправомірність висновків акту перевірки, на підставі яких, на його думку, було здійснено коригування податкової звітності підприємства.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1, статті 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.3 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Таким чином, відповідно до положень Податкового кодексу України - контролюючий орган, у разі виявлення в ході перевірки порушення платником податків вимог законодавства, зобов'язаний скласти акт та відобразити у ньому виявлені порушення

Аналогічні положення щодо обов'язку контролюючого органу скласти акт перевірки та порядок його складання закріплені у Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 12.01.2011 за №34/18772.

Отже, податковий орган склав акт перевірки в межах компетенції та у відповідності до положень законодавства України.

Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України - інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України - для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів (п. 74.1 ст. 74 Податкового кодексу України).

Отже визначальним питанням для з'ясування правомірності внесення інформації до баз даних податкового органу є правомірність дій суб'єкта владних повноважень під час отримання такої інформації.

Відповідно до приписів частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

З огляду на те, що предметом судового оскарження є лише правомірність податкового повідомлення - рішення та правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо внесення інформації до баз даних податкового органу, отриманої за результатами перевірки, дії щодо проведення якої позивач не оскаржує, суд приходить до висновку, що висновки, викладені у зазначеному акті, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків.

Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Таким чином із системного тлумачення статей 71, 72, 74 Податкового кодексу України вбачається, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 09 грудня 2014 року у справі №21-511а14, яка в силу приписів статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для врахування.

У відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що позивач повинен довести, що рішення, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушує його права, свободи чи інтереси в сфері публічно-правових відносин.

Однак, враховуючи результат розгляду справи в частині скасування податкового повідомлення - рішення Лівобережної ОДПІ від 30 грудня 2014 року № НОМЕР_1 та те, що на час винесення рішення у даній справі судом не встановлено, а позивачем не зазначено, чим саме внесення до баз даних податкового органу інформації з акту перевірки, порушує його права та законні інтереси в сфері публічно-правових відносин.

Отже, на підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимог ТОВ «Техно Изол» в частині визнанння протиправними дій Лівобережної ОДПІ по коригуванню показників податкової звітності підприємства та зобов'язання відповідача відновити зазначені показники - задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Изол" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 30.12.2014 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 березня 2015 року

Суддя ОСОБА_1