Постанова

від 01.09.2015 по справі 910/24690/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2015 р. Справа№ 910/24690/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Калатай Н.Ф.

за участю представників:

Від позивача: Кулибаба В.О. - представник за довіреністю.

Від відповідача: Пількевич Є.А. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМ БІЗНЕС МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2014 року

у справі № 910/24690/14 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТРЕЙД

ПРОДЖЕКТ МЕНЕДЖМЕНТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМ БІЗНЕС

МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП"

про стягнення 57 953,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІТРЕЙД ПРОДЖЕКТ МЕНЕДЖМЕНТ" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМ БІЗНЕС МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" про стягнення 57 953,67 грн., а саме 57 721,20 грн. заборгованості, 232,47 грн. 3 % річних

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати поставленого за видатковими накладними товару.

01.12.2014 року позивачем до Господарського суду м. Києва подано письмові пояснення, які суд розцінює як заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині 3 % річних на суму 18,98 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.12.2014 року у справі № 910/24690/14 позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що до правовідносин, які склалися між сторонами, потрібно застосовувати положення законодавства, які регулюють правовідносини підряду, оскільки, позивач мав здійснити монтаж поставленого товару відповідно до договору підряду.

Крім цього, апелянт наголошує на тому, що ним було сплачено кошти за поставлені позивачем товари.

Позивачем подано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить суд залишити її без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2014 року, згідно рахунків на оплату № ЮПМ 00000045 від 26.03.2014 р. на суму 43428,00 грн., № ЮПМ 0000056 від 31.03.2014 р. на суму 9 442,80 грн. та № ЮПМ 00000047 від 31.03.2014 р. на суму 4850,40 грн., Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІТРЕЙД ПРОДЖЕКТ МЕНЕДЖМЕНТ" було здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 57 721,20 грн., а саме конструкції спеціальної в кількості 1 шт. по ціні 43 428,00 грн. (з ПДВ) та скла гартованого 5 мм в кількості: 36,6 м.кв по ціні 9 442,80 грн. (з ПДВ) та 18,8 м.кв по ціні 4 850,40 грн. (з ПДВ), всього в кількості 55,4 м.кв на загальну суму 14 293,20 грн., що підтверджується видатковими накладними від 15.04.2014 р. №ЮПМ 00000048, №ЮПМ 00000049, №ЮПМ 00000050 та податкових накладних від 15.04.2014 р. № 72, 73 та 74..

Судовою колегією встановлено, що отримання товару відповідачем підтверджується підписом уповноваженого представника останнього на вищевказаних накладних, а саме Рудюк С.А., який діяв на підставі довіреності № 21 від 15.04.2014 р. строком дії до 24.04.2014 р. на одержання цінностей - конструкції бетонної в кількості 27 шт. та скла гартованого в кількості 55 м.кв. (а.с. 22).

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, враховуючи форму правочину, укладеного між сторонами у справі, (накладну № РН-003685 від 29.08.2012 року та довіреність на отримання товару), правочин сторонами укладено в належній письмовій формі. Законом не передбачено обов'язкової письмової форми до даного виду правочину.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з видаткових накладних, строк оплати товару в них встановлений не був, у зв'язку з чим відповідач мав розрахуватись з позивачем у повному обсязі після отримання товару, тобто 15.04.2014 року.

Проте, відповідач за отриманий товар не розрахувався, в зв'язку з чим позивачем було направлено відповідачу претензію № 09/09/14-1 від 09.09.2014 р. з вимогою оплатити борг за поставлений товар в сумі 57 721,20 грн., що підтверджується фіскальними чеками № 2522 та № 2523 від 10.09.2014 р. та описами вкладення в цінні листи (а.с. 15-16).

Однак, доказів реагування відповідачем на вказану вище претензію в матеріалах справи не міститься.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що до правовідносин, які склалися між сторонами, потрібно застосовувати положення законодавства, які регулюють правовідносини підряду, оскільки, позивач мав здійснити монтаж поставленого товару відповідно до договору підряду від 18.04.2014р., з огляду на наступне.

Як вбачається з наданих позивачем рахунків на оплату, видаткових накладних та довіреності № 21 від 15.04.2014 р. на одержання цінностей, всі вони стосуються поставки товару, та не містять посилань на договір підряду від 18.04.2014 року.

З наданого відповідачем Акта звіряння взаємних розрахунків також випливає, що станом на 30.06.2014р. за відповідачем рахується заборгованість за проданий йому товар на суму: 43 428 грн., 9 442,80 грн. та 4 850, 40 грн., щодо яких відповідач не надав письмових доказів сплати.

В підтвердження сплати за поставлені позивачем товари відповідач посилається на платіжне доручення № 247 від 01.08.2014 року.

Однак, як вбачається з рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2014 року по справі № 910/23380/14, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТРЕЙД ПРОДЖЕКТ МЕНЕДЖМЕНТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМ БІЗНЕС МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" про стягнення 70 203,41 грн., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року, платіжне доручення № 247 від 01.08.2014 року вже досліджувалось судами та було прийнято ними до уваги в якості доказу часткового розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМ БІЗНЕС МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" за виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІТРЕЙД ПРОДЖЕКТ МЕНЕДЖМЕНТ" підрядні роботи саме за договором підряду від 18.04.2014р.

Частиною 3 ст. 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що видаткові накладні, відповідно до яких позивач просить стягнути кошти за поставлений товар, видані на виконання договору підряду від 18.04.2014р., а також те, що платіжним дорученням №247 від 01.08.2014р. відповідачем сплачено саме за поставку товару за спірними видатковими накладними.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 57 721,20 грн. основного боргу.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 213,49 грн. 3 % річних за період з 15.10.2014 року по 28.11.2014 року (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 213,49 грн. 3 % річних за період з 15.10.2014 року по 28.11.2014 року.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3 % річних, судовою колегією встановлено, що позивачем було визначено початок періоду прострочення виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленого товару з 15.10.2014 року, тобто з дня, який значиться в повідомленні поштового відділення в якості дати його оформлення.

Проте, згідно приписів чинного законодавства оплата поставленого товару повинна бути здійснена 15.04.2014 року, отже, початком періоду прострочення та, відповідно, можливого початку нарахування процентів річних є 16.04.2014 року.

Перерахувавши розмір 3 % річних за вірний період, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір 3 « річних нарахований позивачем є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення 213,49 грн. 3 % річних підлягають задоволенню в заявлені позивачем сумі.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМ БІЗНЕС МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" на рішення Господарського суду м. Києва від 30.12.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.12.2014 року у справі № 910/24690/14 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/24690/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

Н.Ф. Калатай