Ухвала

від 20.10.2010 по справі 2а-17484/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2010 року справа №2а-17484/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Губської Л.В.

при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 - довір. від 13.08.2008 року б/н

від відповідача - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 09.09.2010 року

у справі № 17484/10/0570

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«АСІ - ЕКОВ»

до відповідача ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

про визнання недійсним повідомлення, визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«АСІ - ЕКОВ» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання дій щодо надсилання повідомлення від 21.06.2010 року № 8350/10/15-03-3 протиправними та визнання недійсним повідомлення від 21.06.2010 року № 8350/10/15-03-3 про визнання як податкової звітності декларації по податку на додану вартість за травень 2010 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2010 року у справі № 2а-17484/10/0570 (суддя Зеленов А.С.) позовна заява задоволена частково: визнані дії щодо надсилання повідомлення від 21.06.2010 року № 8350/10/15-03-3 протиправними, в задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені законні права та інтереси позивача при прийнятті податкової декларації щодо порядку визнання такої декларації як податкової, визначеному п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» .

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовують невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та не всебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що в декларації за травень 2010 року, наданої позивачем до податкового органу, рядок 23 заповнений всупереч п.5.11 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, тому, відповідно до норм п. 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого прийняття та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах державної податкової служби України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827 така податкова звітність не визнана податковою інспекцією.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку про правомірність дій щодо направлення позивачу повідомлення.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«АСІ - ЕКОВ» перебуває на податковому обліку в ОСОБА_3 ОДПІ з 18.08.2005 року та є платником податку на додану вартість.

17.06.2010 року ТОВ В«АСІ - ЕКОВ» відповідно до договору від 25.02.2010 року № 141 про визнання електронних документів, укладеному з ОСОБА_3 ОДПІ, надіслав електронною поштою на адресу податкового органу податкову декларацію по податку на додану вартість за травень 2010 року з додатками до неї, що підтверджується квитанцією № 2 про прийняття звітності електронною поштою.

Як вбачається з зазначеної квитанції, податкова декларація доставлена 17.06.2010 о 10:13 год. та прийнята ОСОБА_3 ОДПІ (а.с. 26).

21.06.2010 року ОСОБА_3 ОДПІ на адресу ТОВ В«АСІ - ЕКОВ» надіслано повідомлення № 8350/10/15-013-3, в якому зазначив, що податкова декларація по податку на додану вартість за травень 2010 року заповнена всупереч п. 5.11 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, та з посиланням на п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» , п. 4.5 наказу ДПА України від 31.12.2008 року № 827 та п. 4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, пропонував товариству надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (а.с. 27).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на порушення норм матеріального та процесуального права та вважає, що, направляючи позивачу зазначене повідомлення, він діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в УкраїніВ» , ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Підпунктом 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» на контролюючий орган покладений обов'язок щодо прийняття податкових декларацій.

В розумінні п.п.2.1.4 п.2.1 ст.2 зазначеного Закону контролюючими органами стосовно податків та зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів є податкові органи.

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції стосовно інших суб'єктів у сфері податкових взаємовідносин.

Як зазначалось раніше, відповідач мотивував невизнання податкової декларації по ПДВ порушенням п. 5.11 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, згідно якого від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Відповідно до п.1.11 ст.1 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючою органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з п.п. 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

З метою запровадження централізованої системи приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних із урахуванням різних способів надходження документів до органів державної податкової служби України, у тому числі в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, та відповідно до статті 2 Закону України В«Про державну податкову службу в УкраїніВ» наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827 затверджені Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій органу ДПС надане право не визнати податкову звітність, якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення.

Підставою про невизнання податкової звітності в розумінні п. 4.5 Методичних рекомендацій є:

відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється);

відсутність скріплення печаткою підписів платника податків;

відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа;

відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності;

неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);

наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань;

подання ксерокопії звітних документів;

порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Тобто, законом передбачений вичерпний перелік підстав, за яких контролюючий орган має право не визнавати надану платником податків звітність у якості податкової.

З наявної у матеріалах справи декларації позивача з ПДВ вбачається, що зазначені наведені вище обов'язкові реквізити зазначені, декларація підписана відповідними посадовими особами та скріплена печаткою позивача.

Таким чином, позивач виконав усі умови, за яких податкові декларації мають бути визнані та прийняті органом державної податкової служби.

Колегія суддів не приймає до уваги довід заявника скарги щодо того, що порушення п. 5.11 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, є підставою для невизнання податкової декларації, оскільки такі підстави не відповідають нормам п.п. 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» та Методичним рекомендаціям щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України.

Таким чином, відповідач неправомірно не прийняв до уваги декларацію позивача з ПДВ за травень 2010 року.

Крім того, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 4.13.8 Методичних рекомендацій визначено, що факт приймання звіту в електронній формі адресатом звітності від платника податків підтверджується другою квитанцією, у якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків (назва та код ЄДРПОУ підприємства), дата та час приймання звіту, реєстраційний номер, податковий період, за який подається звіт, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП центром обробки електронних звітів, здійснюється її шифрування, після чого друга квитанція надсилається платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку.

Як зазначалось раніше, податковий орган підтвердив отримання податкової звітності платника податків - позивача у справі, про що останній отримав квитанцію № 2.

Нормами п.п. 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» та п. 4.2 Методичних рекомендацій зазначено, що відмова службової (посадової) особи ОДПС прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законодавством.

Платник податків може оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем вимог чинного законодавства при заповненні та наданні податковому органу податкової декларації відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовної заяви в частині визнання дій щодо надсилання позивачу повідомлення протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки окружним адміністративним судом встановлена протиправність дій відповідача щодо надсилання позивачу повідомлення, які оскаржувались, суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог та прийняв рішення про зобов'язання відповідача відновити права позивача шляхом прийняття декларації по податку на додану вартість за травень 2010 року, датовану 16.06.2010 року.

Колегія суддів вважає, також, правомірним висновок суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовної заяви в частині визнання недійсним повідомлення, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права є правовідносини, у сфері, що складаються у зв'язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист від порушень з боку органів владних повноважень.

Особливістю цих відносин є те, що вони пов'язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно - правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.

Чинним законодавством України, а саме, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» суб'єктам правовідносин надане право оскарження до суду будь - яких рішень органів владних повноважень.

Позивачем оскаржувалось повідомлення, яке не є рішенням в розумінні Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» , не несе яких - небудь негативних наслідків та є по суті листом податкового органу.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду прийнята при повному та всебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, тому підстав для скасування постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України В«Про державну податкову службу в УкраїніВ» , Законом України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» , ст. 2, ст. 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2010 року у справі № 2а-17484/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2010 року у справі № 2а-17484/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«АСІ - ЕКОВ» до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання дій протиправними та повідомлення недійсним - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 20.10.2010 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 25.10.2010 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_4