ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
28.10.2013 Справа № 905/6766/13
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.
При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Марина-ЛогістікВ» , м. Маріуполь Донецької області
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», м.Київ
за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1
про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису №1087 від 02.09.2010р., вчиненого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю.
Від третьої особи: не з'явився.
Суд перебував в нарадчій кімнаті
28.10.2013р. з 10.55 год. по 11.05 год.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Марина-ЛогістікВ» , м. Маріуполь Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», м.Київ про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису №1087 від 02.09.2010р., вчиненого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення законодавчо встановленого порядку вчинення виконавчого напису, зокрема, на вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності документів, які підтверджують безспірний характер вимог, задля задоволення яких він вчиняється та відсутністю на час вчинення виконавчого напису встановлених законом норм, яки передбачають можливість позасудового звернення стягнення шляхом здійснення виконавчого напису.
Ухвалою від 25.09.2013р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/6766/13 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1.
07 жовтня 2013р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 03.10.2013р., в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на сплив позовної давності для подачі позову та належне виконання всіх вимог за умови виконання яких можливе вчинення виконавчого напису.
28.10.2013 року від третьої особи надійшли пояснення вих. №74/01-16 від 23.10.2013р., згідно якої третя особа просить розглянути справу за позовом ТОВ «Марина Логістик» без її участі, в задоволенні позовних вимог відмовити, однак витребуваних судом документів не надав.
Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 28.10.2013р. представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 Господарським процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Судом, згідно зі ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.4 2 ,4 3 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -
Встановив:
19 грудня 2007р. між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Марина ЛогістикВ» (далі - позичальник) був укладений договір про відкриття кредитної лінії №59-11-07/МО1.
З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, сторонами був укладений договір застави транспортних засобів №365 від 21.12.2007р., який посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 за реєстровим №6649. Предметом застави визначено вантажний сідловий тягач MERSEDES-BENZ ACTROS 1840, 2001 року випуску, д/н НОМЕР_1 та Н/причіп рефрижератор Microfet TRS, 1996 року випуску, д/н АН 3309ХТ.
Договором №1 про внесення змін до Договору застави транспортних засобів №365 від 10.07.2008 року сторони змінили склад предмету застави та визначили, що предметом застави є вантажний сідловий тягач MAN TGA01, 2002 року випуску, д/н АН7289EA та Н/причіп рефрижератор Microfet TRS3, 1996 року випуску, д/н АН 3309ХТ.
09 квітня 2010 року банк звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марина Логістик» з заявою №01-06-1242 про погашення заборгованості за кредитним договором, в якій просив протягом одного місяця після її отримання повернути заборгованість за кредитом всього в сумі 618 142,26 грн. Зазначена заява була отримана директором ТОВ «Марина Логістик» особисто 09.04.2010р.
02 вересня 2010р. банк звернувся до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 з заявою №01-03-4213, в якій просив вчинити виконавчий напис про звернення стягнення на майно та передачу його у розпорядження Донецької філії АТ «Брокбізнесбанк» з правом зняття з обліку в органах МРЕВ УДАІ та подальшої реалізації з метою погашення заборгованості за кредитним договором №59-П-07/МО1 від 19.12.2007 року, заборгованість за яким виникла з 18.12.2009 року та строк платежу за яким настав 18.12.2009 року, в забезпечення якого було передано в заставу майно на підставі договору застави транспортних засобів №365 від 21.12.2007р. та договору №1 про внесення змін до договору застави транспортного засобу №365 від 21.12.2007р., а саме:
1. Н/причіп рефрежиратор марки Mirofret TRS 3, 1996 року випуску, білого кольору, шасі (рама) № VS9SA3NS3TA013909, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію ТЗ АНС №125234 від 20.12.2007р. видано 2-м ВРЕР м. Маріуполя УДАІ в Донецькій області;
2. Вантажний сідловий тягач, марка MAN, модель TGA 01, 2002 року, зеленого кольору, шасі (рама) №WMAH05ZZZ2M341769, реєстраційний №АН7289ЕА, свідоцтво про реєстрацію ТЗ АНС№191185 від 06.06.2008 видано 2-м ВРЕР м. Маріуполя УДАІ в Донецькій області.
Як вбачається з матеріалів справи, до вищевказаної заяви банком згідно з переліком було надано копію зазначеного кредитного договору з усіма договорами про внесення змін, оригінал договору застави транспортних засобів №365 від 21.12.2007р. та оригінал договору №1 про внесення змін до договору застави транспортних засобів №365 від 21.12.2007р., на яких вимагається вчинити виконавчий напис, розрахунок заборгованості за договором про надання кредитної лінії.
На підставі вищевказаних документів, 02.09.2010р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 вчинено виконавчий напис №1087 , яким запропоновано звернути стягнення на Н/причіп рефрежиратор марки Mirofret TRS 3, 1996 року випуску, білого кольору, шасі (рама) № VS9SA3NS3TA013909, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію ТЗ АНС №125234 від 20.12.2007р. видано 2-м ВРЕР м. Маріуполя УДАІ в Донецькій області; Вантажний сідловий тягач, марка MAN, модель TGA 01, 2002 року, зеленого кольору, шасі (рама) №WMAH05ZZZ2M341769, реєстраційний №АН7289ЕА, свідоцтво про реєстрацію ТЗ АНС№191185 від 06.06.2008 видано 2-м ВРЕР м. Маріуполя УДАІ в Донецькій області, в рахунок погашення заборгованості в сумі 641675,64 грн.
Порядок вчинення виконавчого напису нотаріусом визначається окремими положеннями Закону України „Про нотаріатВ» .
Так, відповідно до ст.87 Закону України „Про нотаріатВ» , для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 вищевказаного Закону встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Постановою №1172 від 29.06.1999р. Кабінету Міністрів України затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Так, згідно з Переліком, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно документи первинного бухгалтерського обліку та інформація з регістрів бухгалтерського обліку, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьВ» . За приписами вказаної статті інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. У відповідності до ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьВ» , бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
З урахуванням приписів вказаного Закону, ст. 41 Закону України „Про Національній банк УкраїниВ» , Постанови Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280 „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків УкраїниВ» , інформація бух. обліку в банківських установах накопичується та зберігається на відповідних рахунках, повний перелік яких встановлений Планом рахунків.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що первинними документами, які підтверджують наявність заборгованості є виписки з відповідних рахунків, відкритих для обліку наданих кредитів, нарахованих та несплачених відсотків, нарахованих та несплачених комісійних та інших операційних доходів (штрафів, пені тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, у розрахунку заборгованості, наданого відповідачем в якості додатку до заяви №01-03-4213 від 02.09.2010р. про вчинення виконавчого напису визначені суми заборгованості та штрафних санкцій, що відображені у розрахунку суми боргу та які не підтверджені будь-якими первинними бухгалтерськими документами. За висновками суду, самі розрахунки боргу не є первинними документами, що фіксують наявність грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Марина Логістик» а є лише одностороннім арифметичним розрахунком стягувача, який не відображає фактичні і правові підстави для стягнення відповідних сум, не підтверджує безспірність розміру грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до боржника.
Аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Вищого господарського суду по справах № 5011-5/12593-2012 від 6.06.2013р., 5017/3491/2012 від 03.06.2013 р.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку, що виконавчий напис №1087 від 02.09.2010р., вчинений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про звернення стягнення на Н/причіп рефрежиратор марки Mirofret TRS 3, 1996 року випуску, та вантажний сідловий тягач, марка MAN, модель TGA 01, 2002 року випуску, був вчинений без встановлення факту безспірності заборгованості боржника, що унеможливлювало його вчинення. При цьому, з'ясування під час розгляду цієї справи достовірності визначеного позивачем боргу у заяві про здійснення виконавчого напису та доданого до неї розрахунку, не має правового значення, оскільки наразі досліджується факт виконання приписів закону під час вчинення виконавчого напису.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про заставуВ» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України „Про заставуВ» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Згідно ч. 1 статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 01.01.2004р. законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальним законом, а положення Закону України «Про заставу» застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
У відповідності до ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», в редакції, яка існувала на час вчинення виконавчого напису, позасудовами засобами звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження були визначені:
1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;
2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;
3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;
4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
Зазначений перелік є вичерпним, імперативним. При цьому, виходячи з приписів Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», врегулювання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на потребує узгодження сторонами в договорі, оскільки законом надано обтяжувачу право на власний розсуд обрати один із позасудових способів, але тільки тих, які визначені законом.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що застосування позасудового засобу звернення стягнення на предмет застави, яким є рухоме майно, шляхом вчинення виконавчого напису, суперечить приписам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», в редакції, яка існувала на час вчинення спірного напису.
Пунктом 5.3 договору застави транспортних засобів №365 від 21.12.2007р. передбачено право банку звернути стягнення на майно шляхом здійснення нотаріусом виконавчого напису.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, але у відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не повинен суперечити актам цивільного законодавства.
Згідно ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, вони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Таким чином, умови договору мають відповідати загальним засадам цивільного законодавства, а сторони, в свою чергу, при укладенні договору не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства.
На підставі вищевикладеного суд робить висновок, що умови договору застави про звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення виконавчого напису суперечать приписам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»(в редакції, яка існувала на час вчинення напису та укладання договору), а тому відхиляє довід відповідача про правомірність вчинення виконавчого напису на підставі п.5.3 договору застави транспортних засобів №365 від 21.12.2007р.
До того ж, суд враховує позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 15.11.2010 року по справі 19/164, яка, за приписами ст. 111 28 ГПК України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить норму права, відносно якої є рішення ВСУ, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що виконавчий напис №1087 від 02.09.2010р., вчинений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 є таким, що не підлягає виконанню, оскільки звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення виконавчого напису суперечило нормам Закона України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» , в редакції, яка існувала на час такого вчинення.
Що стосується вимог відповідача стосовно застосування строків позовної давності, судом встановлено наступне.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
09 квітня 2010 року відповідач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марина Логістик» з вимогою №01-06-1242 про погашення заборгованості за кредитним договором, та попередив про наслідки невиконання зазначеної вимоги, а саме про намір звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості та звернути стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису або, за вибором банку, будь-яким іншим шляхом, що не суперечить чинному законодавству України. Як зазначалося вище, представником позивача зазначена вимога отримана 9.04.2010 року.
Відповідач вважає, що отримання 9.04.2010 р. вищевказаної заяви позивачем є належним доказом того, що ТОВ «Марина Логістик» знала про вчинення 02.09.2010р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 виконавчого напису №1087. Однак суд не приймає зазначений доказ, оскільки ним не підтверджується , ані факт здійснення напису, ані факт обізнаності позивача про вчинення спірного напису.
Як зазначає позивач, йому стало відомо про вчинення виконавчого напису №1087 03 вересня 2013р., після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.08.2013р. №39214166 з примусового виконання вищезазначеного напису.
Оскільки, сторонами не надано доказів, які свідчать про обізнаність позивача про вчинення 2.09.2010 року виконавчого напису №1087, раніше ніж 3.09.2013 року, суд, керуючись приписами ст.ст. 256, 261 ЦК України, приходить до висновку про актуальну наявність у позивача права, передбаченого ст. 16 ЦК України, та відхиляє заяву відповідача про застосування до спірних відносин строку позовної давності.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позову в повному обсязі.
Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати підлягають віднесенню на відповідача.
Керуючись ст.129 Конституції України, Законами України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяженьВ» , „Про нотаріатВ» , ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Марина-ЛогістікВ» , м. Маріуполь Донецької області до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», м.Київ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1, про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису №1087 від 02.09.2010р., вчиненого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1087 від 02.09.2010р., вчинений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1, про звернення стягнення на Н/причіп рефрежиратор марки Mirofret TRS 3, 1996 року випуску, білого кольору, шасі (рама) № VS9SA3NS3TA013909, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію ТЗ АНС №125234 від 20.12.2007р., видане 2-м ВРЕР м. Маріуполя УДАІ в Донецькій області; на вантажний автомобіль марки MAN TGA 01, 2002 року випуску, зеленого кольору, шасі (рама) №WMAH05ZZZ2M341769, реєстраційний №АН7289ЕА, свідоцтво про реєстрацію ТЗ АНС№191185 від 06.06.2008 видане 2-м ВРЕР м. Маріуполя УДАІ в Донецькій області.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ Брокбізнесбанк В» (01001, м. Київ, пр. Перемоги, 41, ЄДРПОУ 19357489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Марина ЛогістикВ» (87500, м. Маріуполь, Володарське шосе, 27, ЄДРПОУ 35455841) судовий збір в сумі 1 147, 00 грн.
У судовому засіданні 28.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 04.11.2013р.
Суддя П.В. Демідова
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 28.10.2013 |
Оприлюднено | 10.09.2015 |
Номер документу | 49728062 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
П.В. Демідова
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні