Рішення

від 31.08.2015 по справі 914/1399/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.15 Справа№ 914/1399/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр «Український КАПІТАЛ», м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ХоСаРо», м.Львів

про стягнення 1128640,39 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 01.07.2015р. становить 23707338,56грн., та 142834,32грн.

Головуючий суддя Щигельська О.І.

Суддя Мороз Н.В.

Суддя Сухович Ю.О.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю

від третьої особи: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк», м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр «Український КАПІТАЛ», м.Львів про стягнення 1103899,56 доларів США (що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 24872030,53грн.) та 492714,05грн.

Ухвалою суду від 30.04.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.05.2015р., за клопотанням позивача до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ХоСаРо», м.Львів. Ухвалами суду від 13.05.2015р. в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено, розгляд справи відкладено на 24.06.2015р. у зв'язку з неявкою окремих учасників судового процесу. Ухвалою суду від 24.06.2015р. розгляд справи відкладено на 08.07.2015р. для надання можливості сторонам подати витребувані судом документи. Ухвалою суду від 08.07.2015р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, у склад колегії увійшли головуючий суддя Щигельська О.І., судді: Ділай У.І., Петрашко М.М.

Ухвалою суду від 10.07.2015р. справу прийнято колегією суддів до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.08.2015р.

У зв'язку із відпусткою суддів Ділай У.І. та Петрашко М.М., що унеможливила їх участь в судовому процесі, у відповідності до ст.2-1 ГПК України, проведено повторний автоматизований розподіл, внаслідок якого у склад колегії увійшли судді Мороз Н.В. та Сухович Ю.О.

Ухвалою суду від 05.08.2015р. справу прийнято вказаною колегією суддів до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.08.2015р., а також прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, за якою останній просить стягнути із відповідача стягнення 1128640,39 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 01.07.2015р. становить 23707338,56грн., та 142834,32грн., з яких 1040312,66 доларів США заборгованості за тілом кредиту, 88327,73грн. заборгованості за відсотками, 70369,70грн. заборгованості за комісією та 72464,62грн. заборгованості за пенею. Ухвалою суду від 13.08.2015р. розгляд справи відкладено на 26.08.2015р. у зв'язку з неявкою учасників судового процесу. В судовому засіданні 26.08.2015р. оголошено перерву до 31.08.2015р.

Представникам сторін роз'яснено права згідно ст.ст.20, 22 ГПК України.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні 31.08.2015р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог, подав також додаткові письмові пояснення (вх.№35891/15 від 27.08.2015р.). Ствердив, зокрема, що в грудні 2012 року між позивачем та третьою особою - ТзОВ «ХоСаРо» укладено кредитний договір, в забезпечення виконання зобов'язань за яким між позивачем та відповідачем - ТзОВ «БЦ «Український КАПІТАЛ» укладено договір поруки. Внаслідок неналежного виконання третьою особою зобов'язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, що складається з заборгованості за тілом кредиту, за відсотками, комісією та пенею. Зазначене зумовило звернення до суду із позовною заявою про стягнення вказаних сум із поручителя. Просив позов задоволити.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 31.08.215р. з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, проте проти її задоволення усно заперечив, зважаючи, зокрема, на розбіжності у розрахунках. Подав клопотання (вх.№3820/15 від 31.08.2015р.) про призначення судової економічної фінансово-кредитної експертизи та клопотання (вх.№3819/15 від 31.08.2015р.) про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/1398/15.

Представник позивача проти вказаних клопотань усно заперечив з мотивів їх необґрунтованості та недоцільності.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечено, письмових пояснень по суті позовних вимог та інших витребуваних судом документів не подано, поважності причин неявки суду не повідомлено.

Розглянувши подані відповідачем клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України, господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Пленумом Вищого господарського суду у п.2 Постанови №4 від 23.03.2012р. роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Також зазначено, що у разі якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Водночас, відповідач обґрунтовує необхідність призначення судової економічної фінансово-кредитної експертизи необхідністю встановити обґрунтованість розрахунків позивача щодо нарахування процентів по кредиту та пені, а також визначення загальної суми заборгованості за кредитним договором із застосуванням спеціальних економічних знань.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання ТзОВ «БЦ «Український КАПІТАЛ» про призначення судової експертизи слід відмовити, оскільки суд не вбачає дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, необхідних для вирішення спору по суті та не позбавлений можливості перевірити правильність здійснення позивачем нарахування відповідних сум, заявлених до стягнення самостійно.

Щодо клопотання про зупинення провадження у справі суд зазначає, що відповідно до вимог ч.1 ст.79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.16 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Відповідач вважає, що провадження у справі №914/1399/15 слід зупинити до набрання законної сили рішенням господарського суду Львівської області по справі №914/1398/15 за позовом ПАТ «ВіЕс Банк» до ТзОВ «ХоСаРо», поручителем за зобов'язаннями якого є ТзОВ «БЦ «Український КАПІТАЛ», про стягнення 1040312,66 доларів США (що в гривневому еквіваленті становить 21851995,25грн.) заборгованості по тілу кредиту, 88327,73 доларів США (що в гривневому еквіваленті становить 1855343,31грн.) заборгованості за відсотками, 1397, 43грн. заборгованості за комісією, на яке подано апеляційну скаргу, яку на даний момент судом апеляційної інстанції не розглянуто, а отже не встановлено обставин, що мають безпосереднє значення для вирішення справи по суті.

Враховуючи характер позовних вимог та предмет спору по справі, суд приходить до висновку, що він не позбавлений можливості самостійно встановити обставини, що мають значення для розгляду справи щодо заявлених позовних вимог до поручителя, а тому розгляд господарським судом Львівської області справи №914/1398/15 не може вважатись тією обставиною, що унеможливлює розгляд справи №914/1399/15, а відтак, у задоволенні вказаного клопотання відповідача слід відмовити.

Суд, у відповідності до ст.75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «Фольксбанк» (після зміни найменування згідно рішення позачергових загальних зборів акціонерів, оформленого протоколом №48 від 11.10.2013р. - Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк»; банк за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХоСаРо» (позичальник за договором, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача по справі) укладено кредитний договір №KU019115 від 28.12.2012р., до якого 26.03.2014р. тими ж особами укладено додаткову угоду №1, якою внесено зміни та доповнення до вказаного кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору, банк зобов'язується надати позичальнику строковий кредит в сумі 1173798,00 доларів США із кінцевою датою повного виконання боргових зобов'язань не пізніше 28.12.2018р., а позичальник зобов'язується повертати банку кредит з періодичністю та в розмірах, визначених в розділі 1 кредитного договору та відповідно до графіку з урахуванням пільгового періоду щодо погашення кредиту.

На виконання умов договору та зважаючи на подану ТзОВ «ХоСаРо» заяву, ПАТ «Фольксбанк» надано відповідачу грошові кошти в розмірі 1173028,18 доларів США, що підтверджується розпорядженням про надання кредиту від 28.12.2012р. та меморіальним ордером №1085214 від 28.12.2012р.

Додатком №1 до кредитного договору №KU019115 від 28.12.2012р., який є невід'ємною частиною кредитного договору, банком встановлено позичальнику графік погашення кредиту. Пунктом 3 додатку встановлено, позичальник зобов'язаний повертати кредит в розмірі сум погашення кредиту протягом періодів погашення кредиту незалежно від розміру фактичної заборгованості позичальника за кредитом.

У зв'язку з проведеною реструктуризацією, 26.03.2014р. укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № KU019115 від 28.12.2012р. та встановлено новий графік погашення згідно умов договору (нова редакція від 26.03.2014р.).

За умовами кредитного договору, банк здійснює надання кредиту за плату у вигляді процентів, що мають сплачуватися позичальником банку в порядку та на умовах кредитного договору. Проценти сплачуються позичальником банку в валюті(ах) кредиту (п.9.1). Розмір процентів (процентна ставка) визначений сторонами в розділі І кредитного договору. За домовленістю сторін для розрахунку процентів за кредитним договором може використовуватись фіксована або змінювана процентна ставка. Фіксована процентна ставка визначається числом, змінювана процентна ставка визначається із застосуванням погодженої сторонами формули, що містить індекс(и), визначений(і) в розділі І кредитного договору, який(і) час від часу змінюється(ються). У випадку застосування сторонами змінюваної процентної ставки позичальник підтверджує, що він письмово повідомлений про всі зміни процентної ставки, які відбуватимуться протягом терміну дії кредитного договору (п.9.2).

Так, п.1.9.1 кредитного договору встановлено проценти (процентну ставку) - 11,49% річних +3М LIBOR.

Згідно умов п.9.5.2 кредитного договору зі змінами внесеними додатковою угодою №1 від 26.03.2014р., сторони домовились, що у випадку порушення позичальником та/або третіми особами, що є заставодавцями, поручителями/гарантами за позичальника будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором та/або правочинами забезпечення, розмір процентів (процентної ставки) збільшується на 1% річних (у випадку використання змінюваної процентної ставки збільшується на 1% річних фіксований відсоток, що міститься у формулі змінюваної процентної ставки і додається до індексу, що застосовується при розрахунку змінюваної процентної ставки). Відтак, 16.05.2014р. ПАТ «ВіЕс Банк» прийнято рішення про підняття відсоткової ставки на 1 відсоток, тобто до 12,49%+LIBOR.

У відповідності до п.10.1 кредитного договору зі змінами внесеними додатковою угодою №1 від 26.03.2014р., банк здійснює надання кредиту за плату у вигляді комісій, що мають сплачуватися позичальником банку в порядку та на умовах кредитного договору. Види, розмір або порядок обчислення, терміни та періодичність сплати комісій, які зобов'язаний сплачувати позичальник, визначено сторонами в розділі 1 кредитного договору.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «ХоСаРо» взяті на себе за договором зобов'язання із повернення кредитних коштів належним чином не виконувало.

Згідно п.1.2 кредитного договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання боргових зобов'язань в частині повернення кредиту/траншу та /або сплати процентів, комісій, згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань позичальником за кожен календарний день прострочення.

Відповідно до умов п.12.1.8 кредитного договору зі змінами внесеними додатковою угодою №1 від 26.03.2014р., банк має право незалежно від інших положень кредитного договору вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначений банком частині за умови утворення в позичальника простроченої заборгованості за борговими зобов'язаннями.

Позивач стверджує, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором позивачем було скеровано на адресу відповідача повідомлення-вимогу про дострокове повернення кредиту, яку залишено відповідачем без відповіді, що зумовило звернення ПАТ «ВіЕс Банк» до суду із позовною заявою про стягнення із ТзОВ «ХоСаРо» 1128640,39 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 23707338, 56грн. та 142834, 32грн. (справа №914/1398/15).

Окрім цього, на виконання п.1.12.6 кредитного договору, між ПАТ «Фольксбанк» (кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр «Український КАПІТАЛ» (поручитель за договором) укладено договір поруки №KU019115/S-1 від 28.12.2012р., у якому зазначено, що 28.12.2012р. між кредитором та боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ХоСаРо» укладено кредитний договір №KU019115 (далі - договір основного зобов'язання), згідно з яким кредитор надав боржнику кредит в сумі 1173798 доларів США, а боржник зобов'язався: повністю повернути кредит в строк не пізніше 28.12.2018р. згідно умов договору основного зобов'язання та додатків (додаткових угод) до нього, якщо такі є чи будуть укладені; дотримуватись умов погашення кредиту за строками та термінами, що встановлені в договорі основного зобов'язання; сплачувати суми процентів за користування кредитом у розміри та в терміни згідно умов договору основного зобов'язання, оплатити штрафні санкції, а також виконати всі інші обов'язки передбачені договором основного зобов'язання та додатками (додатковими угодами) до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому (п.1.1).

У п.1.2 договору зазначено, що поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобов'язань за договором основного зобов'язання (далі - основне зобов'язання), а саме: сплатити кредитору заборгованість по кредиту (основний борг) в межах 1173798,00 доларів США, в строки та на умовах, передбачених у договорі основного зобов'язання; сплатити кредитору заборгованість по процентах, нараховану на суму основного боргу, комісії та штрафні санкції в строки, розмірах та на умовах, передбачених у договорі основного зобов'язання; виконати всі інші обов'язки, передбачені договором основного зобов'язання та додатками (додатковими угодами) до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому.

У відповідності до п.2.4.1 договору, поручитель зобов'язався в повному обсязі виконати зобов'язання боржника, визначені у п.п.1.1, 1.2 договору впродовж 5 банківських днів з моменту отримання вимоги від кредитора - шляхом перерахування суми основної заборгованості боржника за реквізитами, вказаними в договорі основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із неналежним виконанням ТзОВ «ХоСаРо» взятих на себе за договором зобов'язань та зважаючи на заборгованість, що утворилась внаслідок цього, позивачем надіслано відповідачу повідомлення-вимогу №09-2/820 від 19.01.2015р. про дострокове повернення кредиту, а саме: 1035312,66 доларів США основного боргу, 5000,00 доларів США простроченого боргу, 25335,00 доларів США простроченої заборгованості за процентами та 16296,60грн. простроченої комісії. Згідно з п.2.4.2 договору, обов'язок негайного повідомлення боржника про таку вимогу покладено на поручителя.

Відсутність відповіді на вказаний лист зумовила звернення ПАТ «ВіЕс Банк» до суду із позовною заявою про стягнення із відповідача як поручителя за зобов'язаннями ТзОВ «ХоСаРо» 1128640,39 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 01.07.2015р. становить 23707338,56грн., та 142834,32грн., з яких 1040312,66 доларів США заборгованості за тілом кредиту, 88327,73грн. заборгованості за відсотками, 70369,70грн. заборгованості за комісією та 72464,62грн. заборгованості за пенею.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.3 ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом. Як зазначено у ч.ч.1, 2 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.610 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із довідки про стан заборгованості, наданої позивачем (вх.№32357/15 від 05.08.2015р.), після порушення провадження у справі та до моменту вирішення спору по суті, заборгованість за кредитним договором частково погашено на суму 445,62 долари США заборгованості по відсотках, 70369,70грн. - за комісією та 72464,62грн. - за пенею, що не заперечується учасниками судового процесу.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Так, відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що на момент винесення судового рішення матеріалами справи обґрунтована наявність заборгованості ТзОВ «ХоСаРо» перед ПАТ «ВіЕс Банк» в розмірі 1128194,77 доларів США, з яких 1040312,66 доларів США заборгованості по тілу кредиту та 87882,11 доларів США - по відсотках.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ч.ч.1,2 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Як встановлено ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України, порука, серед іншого, припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Проаналізувавши вказаний договір, зокрема п.п.4.1, 4.2, суд приходить до висновку, що він діяв на момент пред'явлення вказаної вимоги, звернення ПАТ «ВіЕс Банк» до суду із позовною заявою та зберігає чинність на момент вирішення спору судом.

Відтак, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення із відповідача 1128194,77 доларів США, з яких 1040312,66 доларів США заборгованості по тілу кредиту та 87882,11 доларів США - по відсотках, обґрунтовані матеріалами справи та відповідачем не спростовані, а відтак, підлягають до задоволення. Суд також зазначає, що відповідно до п.4 ч.1 ст.55 ГПК України, у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Так, згідно з ч.3 ст.55 ГПК України, ціну позову вказує позивач, а випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Виходячи із офіційного курсу гривні до іноземної валюти - долару США, встановленого Національним банком України станом на 03.08.2015р. - дату подання заяви про зменшення позовних вимог, суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 1128194,77 доларів США боргу, що еквівалентно 23834994,09грн.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Отже, зважаючи на фактичне погашення заборгованості в частині, провадження по справі щодо стягнення 445,62 долари США заборгованості по відсотках, 70369,70грн. - за комісією та 72464,62грн. - за пенею, слід припинити.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат між сторонами, суд звертає увагу на те, що за звернення до господарського суду із позовною заяву позивачем сплачено 73080,00грн. судового збору, що відповідає ставці, встановленій п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за звернення до господарського суду із позовною заявою майнового характеру. Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, ч.2 ст.49 ГПК України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма, як роз'яснено Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.7 Постанови №7 від 21.02.213р., виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги те, що заборгованість за кредитним договором частково погашено після звернення ПАТ «ВіЕс Банк» до суду із позовною заявою, суд приходить до висновку, що витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі в розмірі 73080,00грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ст.80, ст. ст.82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр «Український КАПІТАЛ» (м.Львів, вул.Промислова, буд.50/52; код ЄДРПОУ 32894026) на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (м.Львів, вул.Грабовського, буд.11; код ЄДРПОУ 19358632) 1128194,77 доларів США (що становить 23834994,09грн. за курсом Національного банку України станом на 03.08.2015р. - дату подання заяви про зменшення позовних вимог), з яких 1040312,66 доларів США заборгованості по тілу кредиту та 87882,11 доларів США заборгованості по відсотках, та 73080,00грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. Провадження щодо стягнення 445,62 долари США заборгованості по відсотках, 70369,70грн. заборгованості за комісією та 72464,62грн. заборгованості по пені - припинити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 04.09.2015р.

Головуючий суддя Щигельська О.І.

Суддя Мороз Н.В.

Суддя Сухович Ю.О.