Рішення

від 26.08.2015 по справі 914/2067/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.15 Справа№ 914/2067/15

Господарський суд Львівської області в складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ДОФ АрбоВ» , м.Камінь-Каширський Волинської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МультипартсВ» , м.Львів

про стягнення 19 579,26 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ДОФ АрбоВ» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МультипартсВ» про стягнення 19 579,26 грн., з яких 14 000,00 грн. - сума основного боргу, 5 442,00 - інфляційні втрати та 137,26 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 26.06.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 15.07.2015р. Ухвалою суду від 15.07.2015р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 26.08.2015р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив. Однак позивачем надіслано на адресу суду довідку видану Управлінням державної казначейської служби України у Личаківському районі міста Львова про те, що судовий збір згідно квитанції №0.0.401120338.1 від 22.06.2015р. в сумі 1 827,00 грн. зараховано в дохід Державного бюджету України.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив. На адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу за адресою: 79012, м.Львів, вул.Кастелівка, 50/1 ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.06.2015р. та ухвали суду про відкладення розгляду справи від 15.07.2015р. з відмітками поштового відділення: «за закінченням терміну зберігання». Поштовий конверт надсилався відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 із внесеними змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суду невідомо.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд,-

встановив

Між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ДОФ АрбоВ» (позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МультипартсВ» (відповідач) було досягнуто усної домовленості про укладення договору купівлі-продажу автомобільних шин.

На підставі вказаної домовленості позивач отримав від відповідача рахунок на оплату №34 від 24.02.2015р., відповідно до якого позивач зобов'язався перерахувати відповідачу кошти в сумі 29 000,00 грн. за шини 385/65R22,5 Bridgestone 168.

Позивач на виконання взятих на себе зобов'язань платіжним дорученням №158 від 26.02.2015р. перерахував відповідачу кошти у сумі 29 000,00 грн.

Як зазначив позивач, за усною домовленістю відповідач зобов'язався здійснити поставку шин протягом 3-х днів після здійснення позивачем передоплати в розмірі 29 000,00 грн. Проте позивач стверджує, що відповідач своїх зобов'язань не виконав.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем було заявлено усну вимогу про повернення йому грошових коштів у сумі 29 000,00 грн., внаслідок чого відповідачем було повернуто позивачу 15 000,00 грн. попередньої оплати, що підтверджується банківською випискою, яка міститься в матеріалах справи (підстава платежу: часткове повернення коштів за непоставлений товар згідно рахунку №34 від 24.02.2015р.).

Як стверджує позивач, решту суми попередньої оплати, а саме 14 000,00 грн. відповідачем не повернуто. Як стверджує позивач, відповідачу надсилався лист про повернення решти здійсненої передоплати, однак відповідач вказаний лист залишив без відповіді.

Крім того, внаслідок неповернення відповідачем отриманої попередньої оплати, посилаючись на ч.3 ст.693, ст.536 та ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 5 442,00 грн. інфляційних втрат та 137,26 грн. 3% річних.

Таким чином позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 19 579,26 грн., з яких 14 000,00 грн. - сума основного боргу, 5 442,00 - інфляційні втрати та 137,26 грн. - 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно із ч.1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із платіжного доручення №158 від 26.02.2015р. позивачем було сплачено відповідачу 29 000,00 грн. Призначенням платежу відповідно до вказаного платіжного доручення є оплата за шини згідно рахунку №34 від 24.02.2015р. Як зазначалося вище згідно рахунку на оплату №34 від 24.02.2015р., позивач зобов'язався перерахувати відповідачу кошти в сумі 29 000,00 грн. за шини 385/65R22,5 Bridgestone R168.

Докази поставки автомобільних шин згідно рахунку на оплату №34 від 24.02.2015р. в матеріалах справи відсутні, відзив на позов відповідачем не подано.

В матеріалах справи міститься банківська виписка з якої вбачається, що відповідачем було повернуто позивачу 15 000,00 грн. попередньої оплати. Підставою платежу відповідно до вказано банківської виписки є: часткове повернення коштів за непоставлений товар згідно рахунку №34 від 24.02.2015р. Докази сплати решти суми попередньої оплати в розмірі 14 000,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 14 000,00 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 5 442,00 інфляційних втрат та 137,26 грн. 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно із ст.536 ЦК Украни за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вказаною статтею 625 ЦК України передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання .

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену ч.3 ст.693 ЦК України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Умовами договору розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено.

Аналогічні твердження викладені у постанові Верховного суду України від 01.07.2015р. у справі №3-357гс15, а також у постанові Верховного суду України від 16.09.2014р. у справі N 3-90гс14.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5 442,00 - інфляційних втрат та 137,26 грн. - 3% річних.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується квитанцією №0.0.401120338.1 від 22.06.2015р. на суму 1 827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МультипартсВ» (79012, м.Львів, вул.Кастелівка, 50/1, код ЄДРПОУ 38558297) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ДОФ АрбоВ» (44500, Волинська область, м.Камінь-Каширський, вул.Воля, 240, код ЄДРПОУ 31979936) 14 000,00 грн. основного боргу та 1 306,38 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 31.08.2015р.

Суддя Петрашко М.М.