Постанова

від 29.04.2011 по справі 15/30

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.04.2011 р. справа №15/30

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Акулової Н.В., Зубченко І.В.

При секретарі: Братченко Т.А.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 по дов.;

від відповідача: не з'явився.

Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області від 16.03.2011р. (повний тексті від 17.03.2011р.) у справі №15/30 (суддя Богатир К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Грінко-ДонВ» м. Донецьк

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк

про стягнення основного боргу в сумі 10 236,31грн., пені в розмірі 3 683,08грн., 3% річних в розмірі 66,40грн.

а також за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Грінко-ДонВ» м. Донецьк

про визнання недійсним договору №60754 про вивезення твердих побутових відходів.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Грінко-ДонВ» м. Донецьк, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк, про стягнення основного боргу в сумі 10 236,31грн., пені в розмірі 3 683,08грн., 3% річних в розмірі 66,40грн.

В ході розгляду справи відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Грінко-ДонВ» із зустрічним позовом про визнання недійсним договору №60754 про вивезення твердих побутових відходів, який ухвалою від 11.02.2011р. було прийнято господарським судом для сумісного розгляду з первісним.

Рішенням від 16.03.2011р. господарський суд Донецької області позовні вимоги за сервісним позовом задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 10 151,37грн., 3% річних в сумі 66,40грн. та пеню в розмірі 3 683,08грн., в іншій частині первісних позовних вимог та у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовив.

Свій висновок щодо часткового задоволення первісних позовних вимог місцевий господарський суд обґрунтував посилаючись на те, що в матеріалах справи наявна претензія, пред'явлена первісним відповідачем первісному позивачу про невиконання останнім договірних зобов'язань стосовно вивозу ТПВ. Суд прийняв її до уваги як таку, що пред'явлена замовником згідно п. 5.7 договору, у зв'язку з чим зазначив, що роботи, виконані в жовтні 2008р., підлягають оплаті за виключенням одного тижня з 27.10.2008 р. по 02.11.2008 р., тобто на суму 254,83 грн. З урахуванням викладененого, з посиланням на умови договору та приписи ст.ст. 509, 526, 530, 625, 901, 903 ЦК України, господарський суд визнав обґрунтованими первісні позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 10 151,37грн., а також пені в розмірі 3683,08грн. та 3% річних в сумі 66,40грн.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що зустрічний позивач не надав до суду жодних доказів того, що спірний договір на вивіз твердих побутових відходів на момент його укладення сторонами, суперечив вимогам чинного законодавства. Підстави для визнання правочину недійсним, встановлені нормою ст. 215 ЦК України та конкретно визначені ст. 203 ЦК України, відсутні. Невідповідність тексту спірного договору Типовому договору з моменту затвердження постановою КМУ такого Типового договору, не спричинює недійсність вже діючого договору, а покладає на сторін цього договору обов'язок привести його зміст у відповідність з Типовим договором шляхом внесення змін до діючого договору або його розірвання з укладенням нового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством.

У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції визнав зустрічні позовні вимоги необґрунтованими та відмовив у їх задоволенні.

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач за первісним та позивач за зустрічним позовом, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення заборгованості, пені та 3% річних, та задовольнити зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору №60754.

Заявник в обґрунтування вимог про скасування судового рішення посилається на те, що судом першої інстанції було не докладно досліджено претензію первісного відповідача, оскільки в ній порушуються питання про невиконання первісним позивачем взятих на себе зобов'язань з вивезення ТПВ взагалі з моменту укладення договору, та не надано оцінки діям первісного позивача щодо залишення вказаної претензії без відповіді.

Крім того, скаржник посилається на неправомірне неприйняття до уваги судом першої інстанції неповідомлення первісного відповідача позивачем про введення в дію нових тарифів згідно Рішення Донецької міської ради від 20.05.2008р., а також залишення без уваги факту того, що з 10.12.2008р. Постановою КМУ №1070 був затверджений Типовий договір про надання послуг з вивезення побутових відходів, умовам якого спірний договір не відповідає.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, тому просить рішення господарського суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача не скористався своїм правом на участь у судовому засідання, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Зважаючи на те, що ухвалою про порушення апеляційного провадження явка представника відповідача не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

29.02.2008р. між ТОВ В«Грінко-ДонВ» (виконавець) та ПП ОСОБА_2 (замовник) було укладено договір №60754 на вивіз твердих побутових відходів (ТПВ), згідно якого виконавець зобов'язався вивозити ТПВ згідно встановленого контейнера ємністю 1,1 куб.м в кількості 9,53куб.м в місяць за тарифом 20,10 грн. за 1 куб.м, загальною сумою 191,56 грн. в місяць, що становить відповідно 2298,72 грн. на рік, з режимом вивезення 2 рази на тиждень (п. 4.3 договору), а замовник зобов'язався своєчасно повідомляти виконавця про зміни, які сталися в розрахункових даних, для визначення об'ємів ТПВ, а також оплачувати надані послуги шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Пунктом 7.1 даного договору сторони узгодили, що він вступив в силу з 01.03.2008р. та діяв до 28.02.2009р.

Згідно п. 7.2, договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах, якщо протягом 30 днів до закінчення строку його дії жодна зі сторін додатково письмово не висловить свою згоду на припинення дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавець взяті на себе за договором зобов'язання виконував, здійснював вивіз твердих побутових відходів за період з березня 2008р. по жовтень 2010р., що підтверджується податковими накладними, актами прийому-передачі робіт (надання послуг) за спірний період, підписаними виконавцем в односторонньому порядку. Первісний позивач стверджує, що він направляв первісному відповідачу вказані акти, але останній їх не підписав та не повернув. Оригінали податкових накладних та актів прийому-передачі робіт (надання послуг) додані до матеріалів справи.

Згідно п. 4.3 договору, вартість вивезення одного кубічного метру відходів на час укладення спірного договору складала 20,10грн. Рішенням Донецької міської ради № 19/10 від 20.05.2008р. з 01.06.2008р. були введені в дію нові тарифи на вивезення твердих побутових відходів в розмірі 35,65грн. за вивіз одного метра кубічного, які були застосовані позивачем на підставі п. 5.4 договору.

Судова колегія не приймає до уваги твердження скаржника стосовно порушення позивачем за первісним позовом умов п.5.4 договору, оскільки останній письмово не повідомив відповідача про введення в дію нових тарифів у десятиденний термін з моменту їх введення, з огляду на таке.

Згідно п. 5.4 договору у випадку зміни або введення нових тарифів або норм накопичення ТПВ виконавець застосовує їх, про що письмово повідомляє замовника в десятиденний строк з моменту їх введення. Проте, даний пункт договору не встановлює обов'язку виконавця направляти вказане повідомлення рекомендованою кореспонденцією.

За поясненнями позивача за первісним позовом, зважаючи на велику базу контрагентів та скрутне фінансове становище підприємства, повідомлення про зміну тарифів направлялися простими листами.

Крім того, рішення Донецької міської ради № 19/10 від 20.05.2008р. про введення в дію нових тарифів на вивезення ТПВ було прийнято органом місцевого самоврядування та опубліковано в засобах масової інформації - офіційному видавництві Донецької міської ради, газеті „Наш Дім+В» № 21 (360) від 30.05.2008р., у зв'язку з чим відповідач не був позбавлений можливості бути обізнаним про введення нових тарифів та їх подальше застосування.

Також, за умовами договору, відповідач за первісним позовом повинен був щомісячно до 25 числа з'являтись до первісного позивача для проведення звірки взаємних розрахунків за виконані об'єми робіт (п.5.5 договору). Проте, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем за первісним позовом такого обов'язку за договором.

Таким чином, місячна вартість послуг, наданих первісним позивачем, за період з моменту укладення спірного договору до 01.06.2008р. становила 191,56грн., а з 01.06.2008 р. - 339,77 грн.

Проте, відповідач за первісним позовом свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату наданих послуг 12.08.2008р. в сумі 191,56 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду із відповідним позовом.

Стаття 901 ЦК України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 цього ж Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.

Положення статті 530 ЦК України визначають, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата за вивезення ТПВ здійснюється до 25 числа поточного місяця згідно приведеного в п. 4.3 договору розрахунку із застосуванням діючих у виконавця тарифів.

Відповідно до п. 5.5 договору замовник зобов'язується щомісячно до 25 числа з'явитися до виконавця для проведення звірки розрахунків за виконані об'єми робіт.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що у випадку невиконання замовником вимог п. 5.5 даного договору об'єм виконаних робіт та їх вартість визначається згідно даних п. 4.3 договору.

Оскільки в матеріалах справи в порушення п. 5.5 договору відсутні докази звіряння сторонами об'ємів виконаних робіт, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду стосовно того, що виконавець на умовах п. 4.3 договору здійснював вивезення ТПВ в кількості 9,53 куб.м в місяць за період з 01.03.2008 р. до 01.06.2008 р. на суму щомісячної оплати 191,56 грн., а за період з 01.06.2008 р. до 31.10.2010 р. -на суму 339,77 грн. з режимом вивезення 2 рази на тиждень.

Виходячи з того, що останнім місяцем в спірному періоді, в якому виконавець здійснював роботи по вивезенню ТПВ, є жовтень 2010р., останнім строком оплати за фактично отримані послуги в даному випадку є період до 25 жовтня 2010р., по іншим місяцям в спірному періоді строк оплати фактично наданих послуг наступив раніше. Таким чином, строк оплати отриманих послуг для первісного відповідача настав, крім того, почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

В матеріалах справи наявна копія банківської квитанції № 1011696 від 12.08.2008р. про оплату первісним відповідачем робіт по вивезенню ТПВ згідно рахунку-фактури № 60754 в сумі 191,56грн. Вказана сума позивачем за первісним позовом була зарахована як оплата боргу за часом його виникнення, тобто за перший місяць дії договору - березень 2008р. що не суперечить вимогам діючого законодавства.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості первісних позовних вимог про стягнення заборгованості по оплаті виконаних робіт по вивезенню ТПВ за період з 01.04.2008р. по 31.10.2010р. в сумі 10 151,37грн.

Між тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по оплаті виконаних робіт по вивезенню ТПВ за період з 27.10.2008р. по 02.11.2008р. на суму 84,94 грн. з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, первісним відповідачем була пред'явлена претензія первісному позивачу (докази її отримання 03.11.2008р. наявні в матеріалах справи), в якій первісний відповідач вказує на невиконання ТОВ В«Грінко-ДонВ» договірних зобов'язань стосовно вивозу ТПВ. Докази в підтвердження неодноразового звернення відповідача за первісним позовом з претензіями в порядку, встановленому п. 5.7 договору, в матеріалах справи відсутні.

Так, п.5.7 договору встановлено, що всі претензії з порушення режиму та якості вивозу ТПВ приймаються виконавцем протягом дня після встановленого графіком дня вивозу ТПВ. Зобов'язання вважаються такими, що виконані виконавцем, якщо в строк, встановлений даним пунктом договору, від замовника не надійшло будь-яких претензій.

Умовами спірного договору сторонами був погоджений потижневий графік вивезення твердих побутових відходів без визначення конкретних днів тижня для вивезення ТПВ, у зв'язку з чим претензії стосовно порушення виконавцем режиму або якості виконаних робіт повинні бути пред'явлені замовником протягом одного дня після закінчення кожного тижня, протягом якого первісний позивач вивозив ТПВ, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано прийняв до уваги вказану претензію як таку, що пред'явлена замовником згідно п. 5.7 договору протягом 1 дня, у зв'язку з порушенням виконавцем режиму та якості вивезення ТПВ протягом конкретного періоду - тижня з 27.10.2008р. по 02.11.2008р., з огляду на що роботи, виконані в жовтні 2008р., підлягають оплаті за виключенням вказаного тижня, тобто в сумі 254,83 грн. (за виключенням вартості оплати послуг в сумі 84,94 грн. за 1 тиждень -з 27.10.2008р. по 02.11.2008р.).

Крім того, ст. 625 ЦК України передбачає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, у зв'язку з чим позивач за первісним позовом нарахував первісному відповідачу 3% річних за період з 30.11.2009р. по 01.11.2010р. в розмірі 66,40 грн.

Також, на підставі ст. 1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територійВ» , первісний позивач нарахував первісному відповідачу пеню окремо по кожному місяцю за загальний період з 30.11.2009р. по 01.11.2010р. в розмірі 3 683,08грн.

Відповідно до п. 6.3 договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства.

Статтею 13 Закону України „Про житлово-комунальні послугиВ» передбачено, що вивезення побутових відходів є комунальною послугою.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територійВ» за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

У розрахунках первісного позивача по пені період прострочення оплати окремо по кожному місяцю не перевищує шести місяців, що відповідає вимогам ч.6 ст. 232 ГК України.

Перевіривши надані позивачем за первісним позовом розрахунки пені та 3% річних, судова колегія дійшла висновку, що вони є арифметично вірними та такими, що відповідають приписам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги первісного позивача про стягнення з первісного відповідача пені в сумі 3 683,08грн. та 3% річних в розмірі 66,40грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсним договору на вивіз твердих побутових відходів № 60754 від 29.02.2008р. задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судова колегія не приймає до уваги твердження заявника апеляційної скарги про недійсність спірного договору через невідповідність його тексту Типовому договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008р. №1070 з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір було укладено 29.02.2008р., тоді як Типовий договір було затверджено 10.12.2008р.

Відповідно до ст.5 ЦК України, нормативно-правові акти не мають зворотної сили у часі, тому їх застосування неможливо для правовідносин, що виникли раніше, ніж ці акти були прийняті.

У зв'язку з викладеним, затвердження Типового договору не спричинює недійсність вже діючого договору, а може слугувати чинником для внесення до нього відповідних змін або розірвання та укладання нового договору у відповідності до вимог чинного законодавства, що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 16.03.2011р. у справі №15/30 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 16.03.2011р. (повний тексті від 17.03.2011р.) у справі №15/30 залишити без зміни.

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 16.03.2011р. (повний тексті від 17.03.2011р.) у справі №15/30 -залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: Н.В. Акулова

ОСОБА_3

Надруковано примірників - 5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС